Рішення

від 25.01.2022 по справі 754/9215/21

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/550/22

Справа №754/9215/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

25 січня 2022 року Деснянський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Гринчак О.І.

за участю:

секретаря судових засідань Чехун Ю.В.

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та на утримання дружини,

В С Т А Н О В И В:

15 червня 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2 000,00 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня народження дитини і до досягнення дитиною повноліття та аліментів на її утримання, у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу ) відповідача, щомісячно, до досягнення сином трирічного віку.

Позивачка свої вимоги мотивує тим, що сторони мають двох синів, які проживають зі позивачкою та знаходиться на її утриманні, але станом на 01.06.2021 заборгованість зі сплати аліментів на першу дитину ОСОБА_4 становить 85 427, 50 грн. згідно з довідкою державного виконавця. Відповідач ухиляється від покладеного на нього відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України обов`язку утримувати своїх дітей, що зокрема, виявилося у тому, що відповідач відмовляється добровільно надавати кошти на їх утримання, а саме: на придбання одягу, продуктів харчування, медикаментів тощо. Діти повністю знаходяться на утриманні позивачки. Добровільно виділяти кошти на утримання сина ОСОБА_3 відповідач відмовляється, витрачає гроші на свої потреби. Також відповідач ухиляється від утримання позивачки, чим порушує її права.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 08.07.2021 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Судові засіданні 08.09.2021 та 14.12.2021 було відкладено у зв`язку з неявкою відповідача.

У судовому засіданні 25.01.2022 позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Відповідач до суду повторно не з`явився, відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень від нього до суду не надходило, а також повідомлення про іншу адресу, клопотання про відкладення судового розгляду також не заявлялося. Відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином, шляхом направлення судових повісток на адресу його зареєстрованого місця проживання, проте поштові відправлення повернулись на адресу суду з відміткою адресат відсутній .

Відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Оскільки відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не подав та не повідомив причини його неподання, а також те, що зі сторони позивача не надійшло заперечень щодо розгляду справи в порядку заочного провадження, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

13 листопада 2013 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюбний договір.

16 листопада 2013 року між сторонами було укладено шлюб, який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві.

Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

03 жовтня 2018 року Деснянським районним судом м. Києва видано судовий наказ у справі №754/13617/18 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 02 жовтня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

18 вересня 2020 року рішенням Деснянського районного суду м. Києва у справі №754/6078/20 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Також у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 28, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому батьком зазначено ОСОБА_2 , а матір`ю - ОСОБА_1 .

Положеннями частини другої статті 51 Конституції України закріплений обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України Про охорону дитинства визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України Про охорону дитинства виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Такий же обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття встановлений і в статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України встановлено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Так, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Відповідно до ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п. 19 шлюбного договору від 13.11.2013, у випадку розірвання шлюбу, відповідач зобов`язується сплачувати, окрім аліментів, додаткові витрати на дитину (дітей), за взаємним погодженням сторонами розміру цих витрат. У разі недосягнення сторонами згоди щодо розміру цих витрат або порядку їх покриття спір вирішується в судовому порядку відповідно до чинного законодавства (ст. 185 СК України).

В ході судового розгляду справи встановлено, що від шлюбу сторони мають синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживають разом з матір`ю, на утримання яких відповідач не надає матеріальну допомогу в добровільному порядку.

Судовим наказом Деснянського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2018 року у справі №754/13617/18 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 .

Суд зазначає, що, враховуючи положення національного та міжнародного законодавства, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття, при цьому найкращі інтереси дітей є предметом їх основного піклування та найважливішим обов`язком батьків.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Суд вважає, що заявлений позивачем розмір аліментів є обґрунтованим, тому позов в цій частині підлягає задоволенню частково, з урахуванням положень ч.1 ст. 191 СК України, відповідно до яких аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а тому аліменти слід стягнути з відповідача на користь позивача у твердій грошовій сумі на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2000,00 грн. щомісячно, починаючи з 15 червня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів у такому розмірі відповідатиме вимогам закону та інтересам дитини, не порушить рівності сторін.

Частиною першою статті 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік, повинні матеріально забезпечувати один одного.

Відповідно до положень ч.2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Згідно з ч.4 ст. 84 СКУкраїни право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

За змістом ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду з дня подачі позовної заяви.

Будь-яких відповідних та належних доказів, що підтверджують надання матеріальної допомоги дружині відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідач, будучи молодою особою, маючи задовільний стан здоров`я, оскільки не довів протилежне, цілком може надавати своєму сину та дружині матеріальну допомогу.

Суд вважає, що відповідач спроможний сплачувати аліменти на дружину у розмірі 1/6 частки з усіх видів доходу відповідача щомісячно до досягнення дитиною трьох років, такий розмір аліментів суд вважає обґрунтованим та таким, який визначений згідно з принципами справедливості та розумності, враховуючи матеріальне становище сторін, обставини справи.

За приписами статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідачів.

Отже, згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідачів необхідно стягнути на користь держави судовий збір, від сплати якого позивачка була звільнена відповідно положень п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір .

Керуючись ст. 2-13, 76-83, 133, 137, 141, 206, 263, 265, 273, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та на утримання дружини задовольнити частково .

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15 червня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу) до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьохрічного віку, починаючи з 15 червня 2021 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 15.02.2022 (після виходу судді з лікарняного).

Суддя Деснянського районного

суду міста Києва Оксана ГРИНЧАК