Постанова

від 10.02.2022 по справі 908/1719/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2022 року м.Дніпро

Справа № 908/1719/21(908/2090/21)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Кузнецова В.О., Мороза В.Ф.

при секретарі судового засідання: Михайловій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.09.2021 (прийняте суддею Юлдашевим О.О., повне судове рішення складено 25.10.2021) у справі № 908/1719/21(908/2090/21)

за позовом Підприємства "Юридична фірма ОВ" громадської організації "Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України"

до відповідача Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області

про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити дії

в межах справи про банкрутство - Підприємства "Юридична фірма ОВ" громадської організації "Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України"

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заявлених вимог.

19.07.2021 до суду надійшов позов Підприємства "Юридична фірма ОВ" громадської організації "Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України" до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити дії, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0002690402 від 21.10.2019 за формою "В1";

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0002700402 від 21.10.2019 за формою "В4";

- зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого Підприємством "Юридична фірма ОВ" (код ЄДРПОУ 30176950) у розмірі 4 598 330 (чотири мільйона п`ятсот дев`яносто вісім тисяч триста тридцять) грн 00 коп.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.09.2021 у цій справі, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002690402 від 21.10.2019 за формою "В1"; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002700402 від 21.10.2019 за формою "В4"; зобов`язано Головне управління ДПС у Запорізькій області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого Підприємством "Юридична фірма ОВ" громадської організації "Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України", код ЄДР 30176950 (69006, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Північне Шосе, буд. 3-Г, кімната 3-16) у розмірі 4 598 330 (чотири мільйона п`ятсот дев`яносто вісім тисяч триста тридцять) грн 00 коп.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що Головним управлінням ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства "Юридична фірма ОВ" "Громадської організації "Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України" (далі - позивач, "Юридична фірма ОВ") з питання достовірності нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість за червень 2019.

Перевіркою встановлено наступні порушення: п.п.14.1.36, п.п.14.1.181, п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI.

Також перевіркою встановлено, що згідно з декларацією з ПДВ за червень 2019 Підприємством "Юридична фірма ОВ" задекларовано до відшкодування на рахунок платника у банку суму ПДВ 4673464 (чотири мільйона шістсот сімдесят три тисячі чотириста шістдесят чотири) грн 76 коп.

Згідно з Єдиним реєстром податкових накладних Підприємство "Юридична фірма ОВ" придбавало товари/послуги у наступних контрагентів - постачальників:

ТОВ "БЕРІНГІМ" (ЄДРПОУ 42038162), ТОВ "ІНРАДО" (ЄДРПОУ 42506847), ТОВ "ФЕСКОР" (ЄДРПОУ 42496111), ТОВ "ЮЗАРД" (ЄДРПОУ 42507924), - номенклатура поставки: Одяг, взуття, речі, що були у використанні;

ТОВ "ЮНІ-ТРЕЙД КОМПАНІ" (ЄДРПОУ 42297745) - номенклатура поставки: Автотранспортні послуги;

ТОВ "МАКСИМУМ ТРЕЙД СЕРВІС" (ЄДРПОУ 41545733) - номенклатура поставки: фурнітура в асортименті;

ТОВ "ЄВРО-СП" (ЄДРПОУ 41875208) - суборенда нежитлового приміщення;

ТОВ "РОМА ІНВЕСТ" (ЄДРПОУ 32638444) - оренда частини нежитлового приміщення м. Запоріжжя, вул. Теплична 7а;

ПРАТ "КИЇВСЬКИЙ МОТОЦИКЛЕТНИЙ ЗАВОД" (ЄДРПОУ 231314) - номенклатура поставки: суборенда площі за 04-09-2019;

ТОВ "ЦЕНТР СЕРТИФІКАЦІЇ КЛЮЧІВ "УКРАЇНА" (ЄДРПОУ 36865753) - номенклатура поставки: Обробка даних та формування кваліфікованого сертифікату відкритого ключа юридичної особи на 1 рік.

Згідно наданих товарно транспортних - накладних перевезення товарів, придбаних у ТОВ "ФЕСКОР", ТОВ "ІНРАДО", ТОВ "ЮЗАРД", ТОВ "БЕРІНГІМ" здійснювали:

- ТОВ "КУЗОВ СЕРВІС" (38529890) в квітні 2019,

- ТОВ "ЮНІ-ТРЕЙД КОМПАНІ" (42297745) в березні 2019,

- ТОВ "ДЕЛАНДР" (42576280) в лютому 2019.

Апелянт зазначає, що місцем укладення Договору про надання послуг із перевезення вантажу №0102-19 від 01.02.2019 є м. Київ, що видається незрозумілим, оскільки місце знаходження Замовника - м. Запоріжжя, а Виконавця - м. Світловодськ.

В наданих товарно-транспортних накладних на перевезення товарів до Підприємства "Юридична фірма ОВ" відсутні відомості про вантажно-розвантажувальні операції, маса брутто, відомості щодо довіреностей.

Документи щодо залучення стороннього трудового ресурсу підприємством "Юридична фірма ОВ" для здійснення навантажувально-розвантажувальних операцій до перевірки не надані.

Відповідно до п. 2.1 Договору №0102-19 від 01.02.2019, Договору №010319-1 від 01.03.2019, Договору №010419-1 від 01.04.2019: надання послуг здійснюється на підставі повідомлень (Заявок, Замовлень), що надаються замовником виконавцю.

По взаємовідносинах з ТОВ "КУЗОВ СЕРВІС", ТОВ "ЮНІ-ТРЕЙД КОМПАНІ", ТОВ "ДЕЛАНДР" не надані до перевірки та до позовної заяви (заявки, замовлення) про необхідність здійснення перевезень, підтвердження про прийняття виконавцем повідомлення.

Основним видом діяльності ТОВ "КУЗОВ СЕРВІС" є неспеціалізована оптова торгівля.

ТОВ "КУЗОВ СЕРВІС" не декларував в Декларації з ПДВ за квітень 2019 операції з надання послуг на адресу Підприємства "Юридична фірма ОВ".

ТОВ "КУЗОВ СЕРВІС" не реєстрував в адресу Підприємства "Юридична фірма "ОВ" податкові накладні на операції з поставки послуг - організація перевезення та доставки вантажу на суму ПДВ 26000 (двадцять шість тисяч) грн.

Згідно звіту за формою № 1 ДФ за І квартал 2019 року на ТОВ "ЮНІ-ТРЕЙД КОМПАНІ" працювало в штаті - 12 осіб, з них звільнено 29.03.19 - 11 осіб. Залучення стороннього трудового ресурсу не встановлено.

Згідно фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік станом на 31.12.2018 основні засоби на підприємстві відсутні Відомості про об`єкти оподаткування: не надавалися.

Придбання ТОВ "ЮНІ-ТРЕЙД КОМПАНІ" послуг з перевезення та доставки вантажу за даними ЄРПН не встановлено.

Згідно звіту за формою № 1 ДФ за 4 квартал 2018 року на ТОВ "ДЕЛАНДР" працівники в штаті відсутні, працювало за договором ЦПХ (з 01.11.2018) - 1 особа (звільнена 31.12.2018). Залучення стороннього трудового ресурсу не встановлено.

Згідно фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік станом на 31.12.2018 основні засоби на підприємстві відсутні. Відомості про об`єкти оподаткування - відсутні.

Основний вид діяльності: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Господарські взаємовідносини Підприємства "Юридична фірма ОВ" із ТОВ "Максимум трейд сервіс" оформлені Договором поставки №426 від 22.03.2019. Апелянт зазначає, що місцем укладення Договору поставки №426 від 22.03.2019 є м. Київ, що видається незрозумілим, оскільки місце знаходження продавця - м. Одеса, а Покупця - м. Запоріжжя.

Відповідно до п. 2.2 Договору поставки №426 від 22.03.2019: якість товару, що постачається, повинна відповідати відповідним державним стандартам або технічним умовам (сертифікати якості), які встановлюють вимоги до товару такого виду.

Відповідно до п.3.1 Договору поставки №426 від 22.03.2019: поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до поданих покупцем та погоджених продавцем письмових заявок (замовлень).

По взаємовідносинах з ТОВ "МАКСИМУМ ТРЕЙД СЕРВІС" до перевірки та до позовної заяви не надані підтвердження продавцем поданих заявок на поставку товарів, сертифікати якості на поставлені товари, інформацію щодо осіб, які безпосередньо здійснювали навантаження та розвантаження товарів.

Згідно звіту за формою № 1 ДФ за І квартал 2019 року на ТОВ "МАКСИМУМ ТРЕЙД СЕРВІС" працювало в штаті - 4 особи, з них звільнено 04.01.2019 - 1 особу. Залучення стороннього трудового ресурсу не встановлено.

За даними реєстру судових рішень встановлено, що слідчим з ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №32019060000000001 від 16.01.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.212 КК України.

В наданих до перевірки видаткових накладних за лютий, березень 2019 року відсутні прізвища, ім`я, по-батькові осіб, що отримували товари.

Товарно-транспортні накладні на товари, що реалізовані в адресу покупців, до перевірки не надані.

Щодо здійснення заходів по обстеженню виробничого приміщення та юридичної адреси Підприємства "ЮРИДИЧНА ФІРМА ОВ" апелянт зазначає, що документи щодо витрат підприємства на забезпечення проживання осіб з інвалідністю та працівників, які працювали за договорами ЦПХ, перевезення їх до місця провадження Підприємством "ЮРИДИЧНА ФІРМА ОВ" господарської діяльності, відсутні; документи щодо наявності витрат Підприємства "ЮРИДИЧНА ФІРМА ОВ" на ремонт обладнання (запчастин або деталі) до швейного обладнання, витрат по сплаті комунальних послуг (електропостачання, опалення та інше) у період лютий-квітень 2019 року за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд.7А, що на думку апелянта, не підтверджує здійснення підприємством сортування, ремонт, переробку одягу, взуття, речей, що були у використанні; документи щодо залучення працівників, стороннього трудового ресурсу для здійснення пакувальних робіт, затарення, навантажувальних операцій при реалізації товарів не надані.

Скаржник вказує, що при здійснені аналізу податкової звітності Підприємства "ЮРИДИЧНА ФІРМА ОВ", а саме, Єдиного реєстру податкових накладних, не встановлено витрат підприємства по сплаті комунальних послуг (електропостачання, опалення та інше у період січень-квітень 2019 року) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд.7А, що унеможливлює використання зазначеної адреси у господарській діяльності підприємства, пов`язаної із сортуванням ремонтом, переробкою одягу, що був у використанні.

Крім того, в рамках відпрацювання Підприємства "ЮРИДИЧНА ФІРМА ОВ" отримані пояснення 3 (трьох) осіб - "робітників", які повідомили про непричетність до виконання робіт по переробці та сортуванню одягу на Підприємстві "ЮРИДИЧНА ФІРМА ОВ".

Щодо кримінального провадження за підозрою директора Підприємства "ЮРИДИЧНА ФІРМА ОВ" скаржник зазначає, що під час розслідування кримінального провадження добуто докази відсутності задекларованих операцій у період діяльності Підприємства "ЮРИДИЧНА ФІРМА ОВ" та суду надано копії протоколів допиту свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які повідомили про свою непричетність до господарської діяльності Підприємства "Юридична фірми ОВ" та повідомлення про підозру ОСОБА_4 .

Апелянт вказує, що в рамках досудового розслідування також була допитана ОСОБА_5 (копія протоколу допиту свідка ОСОБА_5 долучена до матеріалів справи), яка повідомила, що до її обов`язків входило знайти особу з інвалідністю, роз`яснити їй про працевлаштування інваліда на підприємстві по документам, однак фактично працювати не потрібно, тільки рахуватися у списках працівників підприємства, за що проводиться підприємством щомісячна виплата на банківську карту інваліда, номер якої він повідомляв. Надалі ОСОБА_5 повідомляла номери карт директору підприємства, який вже самостійно перераховував кошти. Серед таких підприємств свідок назвала Підприємство "Юридична фірми ОВ" та Надія. Крім того, ОСОБА_5 повідомила, що громадянин ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 не могли відвідувати адресу місцезнаходження або оренди офісних та складських приміщень Підприємства "Юридична фірми ОВ", так як вони були працевлаштовані лише формально без виконання трудових обов`язків.

Крім того, податковим органом до матеріалів справи долучено копії протоколів допиту ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 від 24.06.2021, які повідомили про те, що їх машини ніколи не використовувались для перевезення одягу буваного у вжитку на адресу Підприємства "Юридична фірма ОВ" громадської організації "Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України".

Апелянт вказує, що при проведені документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства "Юридична фірма ОВ" громадської організації "Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України" з питання достовірності нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість за червень 2019 року встановлено, що платником в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2019 задекларовано від`ємне значення у розмірі 4673465.

Причиною виникнення у позивача від`ємного значення (різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту) апелянт вказує придбання протягом періоду лютень - квітень 2019 року товарів (одяг, взуття, речі, що були у використанні) та послуг за загальною ставкою ПДВ що дорівнює 20% та декларування операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою за січень - квітень 2019 згідно з ч. 8 підрозділу 2 Розділу XX Податкового кодексу України (при реалізації товарів ("Одяг, що був у використанні, відремонтований та сортований") Підприємством "Юридична фірма ОВ" громадської організації "Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України" застосовано нульову ставку ПДВ, як на товари, що виготовлені підприємством інвалідів, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менше 50 % середньооблікової кількості штатних працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25% суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу витрат виробництва).

За доводами апелянта, у цьому випадку така переробка одягу буваного у вжитку не відбувалась внаслідок трудової діяльності осіб - інвалідів. Більшість інвалідів які перебували у трудових відносинах з Підприємством "Юридична фірма ОВ" та були допитані в рамках досудового розслідування за кримінальним провадженням № 32020080000000010 повідомили слідству про свою непричетність до господарської діяльності підприємства та їх формального туди працевлаштування за певну винагороду. Крім того, подібного роду діяльність (переробка одягу) потребує певних затрат підприємства, як-от: сплата комунальних послуг (електропостачання, опалення), ремонт (запчастин або деталі) до швейного обладнання, закупка фурнітури та інших необхідних для переробки одягу речей - голки, нитки тощо, забезпечення проживання осіб з інвалідністю та працівників, які працювали за договорами ЦПХ, перевезення їх до місця провадження Підприємством "ЮРИДИЧНА ФІРМА ОВ" господарської діяльності. Проте актом перевірки не встановлено здійснення Підприємством "Юридична фірми ОВ" подібного роду витрат на провадження своєї господарської діяльності. Таким чином, можна зробити висновок, що Підприємство "Юридична фірма ОВ" не мало право застосовувати пільгову ставку оподаткування податком на додану вартість, передбаченої частиною 8 Підрозділу 2 Розділу XX Податкового кодексу України, оскільки ним не було дотримано наступного критерію, передбаченого податковим законодавством, а саме - товари та послуги мають бути виготовлені безпосередньо працівниками підприємства, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менше 50 % середньооблікової кількості штатних працівників. У нашому ж випадку інваліди були оформлені на підприємстві лише номінально і не брали безпосередньої участі у переробці одягу буваного у вжитку.

Щодо вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у Запорізькій області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування апелянт зазначає, що такі вимоги є передчасними.

Апелянт вказує, що податковим законодавством передбачено, що після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника (абз. 2 п. 200.15 ст. 2).

На підставі вищевикладеного, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідач зобов`язаний внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгоджених сум бюджетного відшкодування, належних позивачу, задля забезпечення доступу органу, що здійснює казначейське обслуговування, для подальшого виконання, оскільки така сума не набула статусу узгодженої, а тому вимоги щодо внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленої суми є передчасним. Також апелянт зазначає, що як тільки сума бюджетного відшкодування за результатами судового оскарження стане узгодженою, така сума одразу автоматично відобразиться у реєстрі як узгоджена.

На думку скаржника, наявність документального підтвердження господарських операцій з придбання товарів, призначених для використання в господарських операціях за наявності договору, прибуткових та податкових накладних, є визначальною, але не безумовною підставою для виникнення у платника податків права на формування витрат та податкового кредиту. Адже наслідки у податковому обліку платника податків створюють лише реально здійснені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом ТМЦ, зміною зобов`язань чи власного капіталу, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податків договорах. Тобто, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування витрат.

З урахуванням зазначеного, за відсутності та за наявності неналежним чином оформленої первинної транспортної документації, що підтверджує отримання товарів автомобільним та залізничним транспортом, в даному випадку - товарно-транспортних накладних, платник податків не має підстав відносити такі суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Таким чином, вищевказане приводить до висновку стосовно неможливості отримання товарів Підприємством "Юридична фірма ОВ" громадської Організації "Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України" від контрагентів- постачальників.

Апелянт вказує, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів, позаяк саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з ПДВ, визначену постачальником.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Щодо ухвали Господарського суду Запорізької області від 10.08.2021 про відвід судді апелянт вказує, що висновки судді щодо наявності підстав для відстрочення позивачу сплати судового збору за даним позовом до ухвалення судового рішення у даній справі зроблені з порушенням принципів неупередженості та вимог про безсторонній розгляд справи судом.

За доводами скаржника, підставою для відстрочення сплати судового збору є зазначення позивачем того, що він перебуває у тяжкому фінансовому становищі, у зв`язку з чим відкрито провадження у справі про банкрутство. На єдиному рахунку підприємства недостатньо коштів для оплати судового збору за подання до суду позовної заяви.

Апелянт вказує, що враховуючи надану законодавством можливість застосування правового інституту розстрочення, відстрочення, звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру до юридичної особи за майновими критерієм, суд вважає, що позивач має підстави отримати відстрочення сплати судового збору з огляду на незадовільний стан платоспроможності та відсутність грошових коштів на рахунках.

Проте, на думку апелянта, перебування боржника в процедурі банкрутства, не є підставою для звільнення від сплати судового збору чи відстрочення, сплати судового збору (постанова Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 917/1423/19).

При цьому, позивачем не наводиться жодних фактів для обґрунтування можливості сплати судового збору після розгляду справи по суті (зникнення підстав для несплати судового збору при відкритті справи через 60 днів), відповідач вважає, що суд заздалегідь вважає, що рішення суду по суті має бути винесено на користь позивача та фактичної сплати судового збору позивачем не має відбутись.

Апелянт вважає, що надання судом позивачу можливості відстроченої сплати судового збору після винесення судового рішення свідчить про надання стороні необґрунтованих переваг у користуваннні її процесуальними правами, про упередженість судді щодо результатів розгляду позовних вимог до її фактичного розгляду по суті, про відсутність об`єктивного підходу до додержання сторонами своїх процесуальних обов`язків. Слід зазначити, що ухвала від 23.07.2021 не містить жодних посилань на фактичні дані щодо неможливості своєчасної сплати позивачем належної суми судового збору, крім перебування в тяжкому фінансовому становищі, у зв`язку з чим відкрито провадження по справі про банкрутство.

За доводами скаржника, якщо погодитись з висновком суду про скрутне становище, суддя заздалегідь знає результат розгляду справи, тому сплатити судовий збір, окрім як отримавши відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України, позивач завідомо не зможе.

Таким чином, суддя Господарського суду Запорізької області Юлдашев О.О., достовірно знаючи, що у разі прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог підприємство "Юридична фірма ОВ" громадської організації "Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України" у будь-якому разі не матиме можливості оплатити судовий збір, 23.07.2021 ухвалив відстрочити підприємству "Юридична фірма ОВ" громадської організації "Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України" сплату судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі.

Вказані обставини, на думку апелянта, є беззаперечним свідченням щодо надання необґрунтованих процесуальних переваг одній з сторін справи, упередженого та необ`єктивного ставлення судді до сторони відповідача, відсутності можливості безстороннього розгляду суддею матеріалів справи.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Згідно відзиву на подану апеляційну скаргу Підприємство "Юридична фірма ОВ" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування зазначає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а просто дублюють висновки від 20.09.2019 №21/08-01-04-02/30176950 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки "ЮРИДИЧНА ФІРМА ОВ", код за ЄДРПОУ 30176950, з питання достовірності нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість за червень 2019", а тому підстав для її задоволення та скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 30.09.2021 у справі №908/1719/21 (908/2090/21) (надалі - Оспорюване рішення) немає.

Позивач вказує, що основні доводи апелянта, а також аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, зводяться до того, що, на думку відповідача, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами позивача цих операцій.

Твердження апелянта про відсутність на підприємствах, які надавали позивачу у спірний період послуги перевезення вантажів, не підтверджується жодним доказом.

Крім того, відсутність інформації щодо трудових ресурсів та виробничих потужностей не означає власне відсутність таких ресурсів.

За доводами позивача, способом реалізації відповідачем наданої ПК України компетенції є дія з проведення перевірки та складання акту перевірки та винесення (складання) податкового повідомлення-рішення. Іншого порядку дій податкового органу, як суб`єкта владних повноважень законодавство не передбачає.

Таким чином, проведення відповідачем контрольно-перевірочних заходів за допомогою власних інформаційних баз даних (ЄРПН, АІС "Податковий блок" тощо) не може бути належним доказом порушення позивачем податкової дисципліни, оскільки такі заходи не гуртуються на безпосередньому аналізі первинних документів.

Проте, до матеріалів справи відповідачем не подано жодних документів на підтвердження того, що та база даних, звідки була використана інформація у спірних правовідносинах є сертифікованою або стандартизованою чи пройшла інші аналогічні (тотожні або хоча б подібні) процедури контролю.

З урахуванням всього вищезазначеного, позивач вважає, що всі використані ГУ ДПС у Запорізькій області відомості є недопустимими доказами.

Позивач зазначає, що матеріали даної справи підтверджують, що ГУ ДПС у Запорізькій області не ініціювало та не проводило зустрічних звірок контрагентів Позивача в порядку ст.73 ПК України в цілях з`ясування джерела послуг та наявності трудових та виробничих ресурсів у контрагентів.

Також, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів, найманих працівників або спеціальних дозволів у останніх.

Крім того, у комерційній діяльності щодо поставки товарів, виконання робіт та послуг не завжди вимагається наявність задекларованих власних основних засобів та значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах найму за цивільними договорами, аутстафінгу персоналу тощо); до того ж податковим органом не доведено неможливості виконання контрагентом позивача наявними у нього силами та засобами умов договорів поставки та договору підряду.

Жодного належного доказу того, що договори між позивачем та його контрагентами були укладені сторонами без мети їх здійснення під час розгляду справи відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано.

Відповідну правову позицію підтримано Верховним Судом, яка викладена, зокрема, в постановах від 16.01.2018 в справі № 820/4648/13-а, в справі № 826/1398/17 і вона полягає у тому, що на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно-правових угод.

Твердження відповідача щодо не надання до перевірки повідомлень (заявки, замовлень) на перевезення товарів, не відповідають змісту договірних правовідносин, оскільки, згідно укладених договорів, дані документи могли не складатися, а заявки подаватися в усній формі.

Пунктами 2.2 Договору про надання послуг з перевезення вантажу №0102-19 від 01.02.2019, Договору про надання послуг з перевезення вантажу №010419-1 від 01.04.2019, Договору про надання послуг з перевезення вантажу №010319-1 від 01.03.2019 визначено, що замовник повідомляє виконавця про необхідність здійснення перевезення засобами телефонного чи електронного зв`язку або шляхом надання заявки на перевезення не пізніше, ніж за 6 годин до дати подання транспортних засобів під завантаження, якщо перевезення здійснюється на території України. Виконавець зобов`язаний підтвердити прийняття повідомлення (заявки, замовлення) до виконання протягом 2 годин з моменту його отримання від замовника.

Позивач вказує, що як вбачається зі змісту оспорюваного рішення, судом першої інстанції було вивчено первинні фінансово-розрахункові документи по взаємовідносинам позивача з його контрагентами, досліджено рух активів та використання отриманих товарів і послуг та враховано ділову мету укладення договорів між позивачем та його контрагентами.

Щодо посилання відповідача на матеріали кримінального провадження №32020080000000010 від 24.02.2020 позивач зазначає, що протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, проміжні ухвали слідчих суддів можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту свідка, ухвали слідчих суддів та інші матеріали досудового розслідування не можуть вважатись належним доказом в господарському судочинстві.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень в рамках такої кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій між позивачем та його контрагентів.

За доводами позивача, матеріали досудового розслідування не можуть бути враховані як доказ відсутності фактичного здійснення фінансово-господарських правовідносин між позивачем та контрагентами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №822/551/18.

Позивач вказує, що з боку перевіряючих в Акті перевірки відсутні будь-які зауваження до первинної фінансово- розрахункової документації щодо відносин позивача з контрагентами.

Крім того, в Акті перевірки відповідачем не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем та його контрагентами господарських операцій, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов`язаності позивача та контрагентів, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку відповідача про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

Також позивач зазначає, що відповідачем - суб`єктом владних повноважень не визначені порушення, безпосередньо допущені позивачем. З Акту перевірки вбачається, що первинним документам бухгалтерського обліку по спірним господарським операціям взагалі не надавалась оцінка на предмет підтвердження реальності господарських операцій, усі висновки спираються виключно на податкову інформацію по контрагентам.

Вказані документи не містять жодних юридичних дефектів, є чинними та ніким не скасованими, а тому позивач вважає факт отримання результатів робіт від контрагентів доведеним.

Позивач наголошує, що жоден нормативно-правовий акт законодавства України не містить норми щодо солідарної відповідальності за дії контрагентів, отже позивач не відповідає за будь-які дії своїх контрагентів, у т.ч. порушення податкового законодавства (якщо останнє мас місце).

Виходячи з наведеного, можна зробити висновок, що порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Позивач не має жодних прав, обов`язків або законних повноважень щодо контролю своїх контрагентів: примушування їх подавати документи під час перевірок органам ДПС, подавати декларації та інше. Але має обов`язок вести бухгалтерський облік та подавати податкову звітність до органів ДПС, що робиться позивачем в повному обсязі.

Статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 у справі № 2а-14377/12/2670.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ненадання документів щодо витрат позивача на забезпечення проживання осіб з інвалідністю та працівників, які працюють за договорами ЦПХ, перевезення їх до місця провадження підприємством господарської діяльності, як на доказ неможливості позивачем здійснення господарської діяльності, позивач вважає безпідставним, оскільки трудовим законодавством України, діючим в спірний період, не передбачалось забезпечення роботодавцем місцем проживання своїх працівників та транспортування їх до місця виконання своїх службових обов`язків.

Крім того, позивач вважає твердження відповідача в апеляційній скарзі відносно того, що позивач не мав право застосовувати пільгову ставку оподаткування ПДВ, передбачену ч.8 підрозділу 2 розділу XX ПК України, оскільки не було дотримано критерію, а саме: товари та послуги мають бути виготовлені безпосередньо працівниками підприємства, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менше 50% середньооблікової кількості штатних працівників, не заслуговує на увагу, оскільки: вищевказані обставини не були предметом перевірки та не відображені в Акті перевірки, відповідно не враховувались під час винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 21.10.2019 за №0002690402 та №0002700402; твердження відповідача про те, що працівники були оформлені номінально на підприємстві, не підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами.

Позивач також звертає увагу Суду на те, що питання документального підтвердження виконання умов пункту 8 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України було предметом дослідження судових експертів, висновок яких наявний у матеріалах справи. Згідно вказаного висновку експертів документально підтверджується, що відсоткове співвідношення суми витрат, понесених Підприємством "Юридична фірма ОВ" на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні продукції, до виручки від реалізації (продажної ціни) такої виготовленої продукції, перевищує 8% у лютому, березні, квітні 2019 (місяцях, податковий кредит з ПДВ яких включений до податкової декларації з ПДВ за червень 2019).

Щодо "передчасності" звернення до суду з позовними вимогами про зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем, у розмірі 4 598 330,00 грн, позивач звертає увагу Суду, що оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ у розмірі 4 598 330,00 грн, який охоплюється поняттям "майно" в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції

Згідно податкового законодавства, після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника (абз.2 п.200.15 ст.200 ПК України).

Однак невиконання такого обов`язку з боку податкового органу не тягне за собою відповідальність, а тому наразі поширеною є практика порушення вказаної норми закону з боку податкового органу, що породжує додаткові судові процеси щодо зобов`язання податкового органу внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Тому, у відповідності до абз.2 п.200.15 ст.200 ПК України, з метою відновлення прав позивача в повному обсязі, вимога про зобов`язання ГУ ДПС у Запорізькій області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем у розмірі 4 598 330, 00 грн.

6. Рух справи у суді апеляційної інстанції .

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.09.2021 у справі № 908/1719/21(908/2090/21); розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 13.01.2022 о 14:00 год.

В судовому засіданні 13.01.2022 колегія суддів, порадившись на місці, оголосила перерву в судове засідання на 10.02.2022 о 14:30 год., про що постановлено ухвалу, не виходячи у нарадчу кімнату та без оформлення її окремим документом.

Згідно розпорядження керівника апарату суду № 440/22 від 09.02.2022, у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Чередка А.Є. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 908/1719/21(908/2090/21).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2022 для розгляду справи № 908/1719/21(908/2090/21) визначено колегію суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач), суддів Кузнецова В.О., Мороза В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10. 02 .2022 прийнято апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.09.2021 у справі № 908/1719/21(908/2090/21) до свого провадження вищеозначеною колегією суддів.

07.12.2021 позивачем подано клопотання, до якого додано висновок експертів за результатами проведення економічного дослідження № 25929/21-71/28638/21-72 від 17.11.2021.

Згідно ч. 1 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи те, що вказаний висновок не подавався до суду першої інстанції, доказів неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від позивача Підприємством "Юридична фірма ОВ" громадської організації "Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України" суду не надано, колегія суддів не приймає висновок експертів за результатами проведення економічного дослідження № 25929/21-71/28638/21-72 від 17.11.2021 до розгляду.

У судовому засіданні 10.02.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7. Встановлені судом обставини справи.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.07.2021 відкрито провадження у справі №908/1719/21 про банкрутство Підприємства "Юридична фірма ОВ" громадської організації "Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Сєдову Наталю Іванівну.

За приписами ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

19.07.2021 року до суду надійшов позов Підприємства "Юридична фірма ОВ" громадської організації "Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України" до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити дії, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0002690402 від 21.10.2019 за формою "В1"; визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0002700402 від 21.10.2019 за формою "В4"; зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого Підприємством "Юридична фірма ОВ".

В обґрунтування позову Підприємство "Юридична фірма ОВ" громадської організації "Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України" вказує, що Головне управління ДПС у Запорізькій області при прийнятті рішень про: зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 4 598 330, 00 грн та застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 1 149 582, 50 грн (податкове повідомлення-рішення № 0002690402 від 21.10.2019 за формою В1); зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на суму 73 718, 00 грн (податкове повідомлення-рішення № 0002700402 від 21.10.2019 за формою В4) вийшло за межі повноважень податкового органу, встановлених Податковим кодексом України та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України та прийняло рішення, які суперечать законодавству.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Як свідчать матеріали справи, 18.07.2019 позивачем подано до ГУ ДФС у Запорізькій області Податкову декларацію з податку на додану вартість, в якій було задекларовано до бюджетного відшкодування від`ємне значення податку на додану вартість за червень 2019 року в розмірі 4 598 330,00 грн., а також подано відповідну заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток №4 до декларації) (т. 1 а.с. 146-158).

Працівниками ГУ ДПС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства "Юридична фірма ОВ" громадської організації "Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України" з питань достовірності нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість за червень 2019 року, за результатами якої складено акт від 20.09.2019 року №21/08-01-04-02/30176950 (т. 1 а.с. 73-114).

Зазначеним актом встановлено порушення п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.181, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого завищено: суму від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р.20.2.1) на суму 4 598 330 грн., від`ємне значення з ПДВ за червень 2019 р., яке включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.21), на суму 73 718 грн. чим порушено п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями).

На підставі акту від 20.09.2019 року №21/08-01-04-02/30176950 ГУ ДПС у Запорізькій області винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0002700402 від 21.10.2019 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 73 718,00 грн (т. 1 а.с. 141-142);

- №0002690402 від 21.10.2019 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 4 598 330,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 149 582,50 грн (т. 1 а.с. 143-144).

Підставою для висновку про завищення позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, стало те, що проведеною ГУ ДПС у Запорізькій області перевіркою не підтверджено здійснення товарних операцій постачальниками на адресу Підприємства "Юридична фірма ОВ". Тобто, товари/послуги не постачалися та не надавалися. В первинних документах зазначені господарські операції, які фактично не відбувались. У зв`язку з чим, вони (договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти надання послуг тощо) не мають юридичної сили первинних документів. І як слідство, Підприємство "Юридична фірма ОВ" неправомірно формувало регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність з ПДВ на підставі таких первинних документів.

Вимоги для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК.

Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом норм статті 1, 9 Закону №996-XIV первинні документи складаються лише за результатами господарських операцій і мають бути достовірними. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначений у нормі статті 9 цього Закону.

Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту та витрат, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для податкового обліку.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

При цьому податкове законодавство не встановлює конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають ідентифікуватись ті чи інші господарські операції.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, так само, як помилки у їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо інші дані засвідчують зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю, тобто є фактичний рух активів.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №826/7704/16, від 17.04.2018 у справі №820/475/17 та інші.

Також наведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм статті 198 ПК у подібних правовідносинах, зокрема, але не виключно, в постановах від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 у справі №500/2733/18, від 22.03.2021 у справі №440/545/19, від 19.06.2018 у справі №826/7704/16, від 17.04.2018 у справі №820/475/17.

За умови подання платником податків належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 ПК, задекларовані платником податків дані податкового обліку вважаються підтвердженими (правомірними), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Ця норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 ПК, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексом України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував свої дані податкового обліку, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків, відсутність за місцезнаходженням не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Такий висновок відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, але не виключно, у постановах від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі № 2а-1484/12/1370, від 23.05.2018 у справі № 2а-102/09/0770, від 08.05.2018 у справі № 815/3526/17, від 10.09.2018 у справі №826/8016/13-а, від 10.09.2018 у справі №826/25442/15, від 11.09.2018 у справі №810/2677/17, від 04.02.2020 у справі №826/3729/15.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутсорсингу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди, лізингу тощо.

Таких висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 30.01.2018 у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 у справах №826/7704/16, від 08.05.2018 у справі №815/3526/17, від 08.05.2018 у справі №814/937/15, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а.

Щодо вагомості документів про перевезення (транспортування) товару як доказу здійснення господарської операції, то відповідно до висновку Верховного Суду, зокрема в постановах від 11.09.2018 у справі №820/477/18, від 11.09.2018 у справі №815/6105/17, від 11.09.2018 у справі №821/995/17, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 16.05.2018 у справі №2а-0870/12052/11, від 06.06.2019 у справі №815/2968/18, від 19.02.2019 у справі №825/1493/14, від 04.09.2018 у справі №820/908/18, від 02.10.2018 у справі №804/7239/15 такі документи в доказуванні зазначених обставин не є визначальними і підлягають оцінці нарівні з іншими доказами.

Як узагальнення наведених правових позицій, відсутність у контрагента-постачальника матеріально-технічних ресурсів, достатньої кількості трудових ресурсів, відсутність товарів по ланцюгу постачання, документа про перевезення товару або його дефекти чи дефекти в первинних документах - саме по собі не є безумовною підставою для висновку, що господарської операції не було. Первинні документи, на підставі яких сформовано дані податкового обліку, підлягають оцінці з урахуванням всіх обставин, в тому числі, й обставин щодо характеру діяльності постачальника. Лише сукупність обставин може свідчити на користь або проти висновку щодо фактичного проведення господарських операцій.

Така теза неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 20.02.2018 у справі №809/117/13-а, від 29.07.2020 у справі №200/5834/19-а, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18.

Таку ж оцінку для цілей встановлення обставин щодо здійснення господарських операцій Верховний Суд дав і факту порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента платника податків (зокрема, постанови Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №809/1139/17, від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17).

Отже, визначальним щодо податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є сукупність обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні відсутність ТТН або недоліки в документах при оформленні операцій з постачання товару тощо самі по собі не є самостійно достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК Україниучасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом першої інстанції, поставка позивачу товарів (вживаний одяг) від ТОВ "РОМА-ІНВЕСТ", ТОВ "ЄВРО-СП", ТОВ "ІНРАДО", ТОВ "ФЕСКОР", ТОВ "ЮЗАРД", ТОВ "БЕРІНГІМ" підтверджується письмовими доказами, копії яких долучені до матеріалів справи, а саме: договорами поставки, податковими накладними, випискою по особовому рахунку за період з 21.01.2019 по 31.07.2019, договорами поставки щодо придбання контрагентами вжитого одягу, видатковими накладними, актами приймання-передачі, податковими накладними. А незначні недоліки в оформленні первинних документів не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Придбання позивачем перелічених вище товарів відповідає профілю його господарської діяльності (т. 1 а.с. 159-250, т. 2 а.с. 1-130 147-250, т. 3 а.с. 1-76).

Перевезення товару за зазначеними вище договорами здійснювали наступні контрагенти: ТОВ "КУЗОВ СЕРВІС", ТОВ "ЮНІ-ТРЕЙД КОМПАНІ", ТОВ "ДЕЛАНДР". Наведене підтверджується договорами про надання послуг з перевезення та податковими накладними та товарно-транспортними накладними (т. 2 а.с. 131-146).

Колегія суддів відхиляє довід відповідача про завищення Товариством витрат, що зменшують фінансовий результат до оподаткування, та податкового кредиту з ПДВ, як недоведений в судовому процесі, оскільки в акті перевірки не спростовано факт отримання активу від вказаних постачальників та його використання у господарській діяльності, що не відповідає встановленим правовими нормами Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 №727 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745, правилам складання акта перевірки. За наявності викладених в акті перевірки сумнівів щодо факту здійснення поставок товару за договорами, контролюючий орган мав би зробити запити про проведення зустрічних звірок для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних, але це не зробив. Натомість відповідач обмежився наявною в його розпорядженні податковою інформацією, яка була покладена в основу висновків про безтоварний характер операцій і як наслідок збільшення дебетового сальдо у розрахунках з постачальниками та зменшення собівартості реалізованого товару на таку суму.

Також доводи контролюючого органу про безтоварність операцій між позивачем та вище вказаними контрагентами внаслідок наявних недоліків в ТТН визнаються судом безпідставними, оскільки надані позивачем копії ТТН містять відомості, передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568. Крім того, ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару та є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього підтверджуються іншими первинними документами, що у свою чергу були надані позивачем під час перевірки та до суду.

Посилання податкового органу на те, що позивач не мав фактичної (реальної) господарської діяльності з вищеназваними контрагентами з огляду на відсутність інформації про працюючих на зазначених підприємствах, не може слугувати достатнім свідченням сумнівності розглядуваних операцій та недобросовісності позивача, як платника податків. Необхідні для виконання операцій особи можуть бути залучені платником за цивільно-правовими договорами, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), навіть якщо про такі платник не звітував.

Таке правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.10.2019 у справі № 822/5413/15, від 15.04.2020 у справі № 826/13929/17 та від 16.04.2020 у справі № 520/7467/19, які мають враховуватися при застосуванні норм права у подібних ситуаціях.

Також, наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем податкового органу або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності позивач не міг отримати товари/послуги від контрагентів.

Висновки відповідача не можуть ґрунтуватися на податковій інформації по контрагентах позивача та не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» ).

Крім того, як слідує із висновку Верховного Суду (постанова від 20.03.2018 у справі №804/939/16) податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Постановами Верховного Суду від 27.02.2020 (справи №813/7081/14, №814/120/15), від 03.10.2019 (справа №813/4079/15), від 10.09.2019 року (справа №814/2412/17) визнано, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно того, що є необґрунтованими посилання відповідача на наявність кримінального провадження №32020080000000010 від 24.02.2020 за підозрою директора Підприємства «Юридична фірма ОВ» у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 та ч.3 ст.209 КК України, оскільки сам факт наявності такого провадження, без ухвалення відповідного рішення суду, не може бути підставою для висновків про безтоварність господарських операцій.

Стосовно вказаних протоколів допитів свідків, суд зазначає, що протокол допиту свідка співробітником податкової міліції міг бути складений виключно в межах досудового розслідування кримінального правопорушення. Але ж оцінюватися встановлені факти щодо наявності або відсутності певних обставин можуть тільки компетентним судом під час розгляду кримінальної справи, а не в межах господарської справи господарським судом.

Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/16 вказує, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Крім того, як вказав Верховний Суд в постанові від 21.03.2018 у справі №822/1815/17, матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є доказом, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що стаття 75 ГПК України визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 6 якої обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідачем на момент складання акту перевірки та на час судового розгляду не отримано інформації від органів досудового розслідування щодо стану провадження та наявність вироку у вказаному кримінальному провадженні.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта стосовно ненадання документів щодо витрат позивача на забезпечення проживання осіб з інвалідністю та працівників, які працюють за договорами ЦПХ, оскільки трудовим законодавством України, діючим в спірний період, не передбачалось забезпечення роботодавцем місцем проживання своїх працівників та транспортування їх до місця виконання своїх службових обов`язків.

Враховуючи вищенаведене, колегія судів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.10.2019 за №0002690402 та №0002700402.

Також колегія суддів відхиляє доводи скаржника стосовно того, що надання судом позивачу можливості відстроченої сплати судового збору після винесення судового рішення свідчить про надання стороні необґрунтованих переваг у користування її процесуальними правами, про упередженість судді щодо результатів розгляду позовних вимог до її фактичного розгляду по суті, з огляду на наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 по справі №0940/2276/18 зазначено, що юридична особа має право звернутися з клопотанням, а суд не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або звільнити від сплати. Крім того, із наведеного вбачається, що прийняти рішення про відстрочення або звільнення від сплати судового збору, суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про розстрочення сплати судового збору.

Суд вважає, що викладені обставини, не викликають упередженість або об`єктивність судді Юлдашева О.О. при розгляді даної справи. Це свідчить лише про незгоду заявника з діями судді.

Разом з тим, щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління ДПС у Запорізькій області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого Підприємством "Юридична фірма ОВ " (код ЄДРПОУ 30176950) у розмірі 4 598 330, 00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 01.07.2015, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 01.01.2017 у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.12 статті 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат, зокрема, ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.12 статті 200 ПК України).

Відповідно до пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Отже, заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування в розмірі 4 598 330, 00 грн вважатиметься узгодженою з моменту набрання законної сили рішенням про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.10.2019 № № 0002690402, 0002700402. Після отримання такого судового рішення відповідач зобов`язаний самостійно внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника Підприємства "Юридична фірма ОВ " громадської організації "Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України " .

Відтак, до моменту набрання законної сили рішенням про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.10.2019 № № 0002690402, 0002700402 контролюючий орган не вправі вносити до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування Підприємства "Юридична фірма ОВ " громадської організації "Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України " .

До того ж, станом на час розгляду даної справи судом не встановлено, що відповідач після ухвалення такого судового рішення про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.10.2019 № № 0002690402, 0002700402 буде ухилятись від вчинення дій, передбачених пунктом 200.15 статті 200 ПК України.

Необхідно звернути увагу й на те, що необхідною умовою для судового захисту особи судом є обов`язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суду не має правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів зазначає, що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Відтак, при розгляді позову не може приймати рішення спрямоване на майбутнє. Резолютивна частина судового рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Тому, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції було невірно вирахувано суму судового збору, яка підлягала сплаті за подання вказаного позову.

Так, позивачем було заявлено дві вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень та вимогу про зобов`язання податкового органу вчинити певні дії.

За положеннями п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Законом України "Про судовий збір" визначено правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З 01.01.2021 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2 270,00 грн.

Пунктами 2.1. частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до п. 2.4. ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.10.2019 № 0002690402 на суму 5 747 912, 50 грн № 0002700402 на суму 73 718, 00 грн, що свідчить про подання юридичною особою позову з двома окремими вимогами майнового характеру.

Таким чином, сума судового збору за подання позовної заяви складає 89 594, 46 грн (5 821 630, 50 * 1,5% = 87 324, 46 грн (за вимоги майнового характеру) + 2 270, 00 грн (за вимоги немайнового характеру).

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За встановленого вище, судом встановлено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим, апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню у відповідній частині з прийняттям нового рішення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання позовної заяви і апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.09.2021 у справі № 908/1719/21(908/2090/21) задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 30.09.2021 у справі № 908/1719/21(908/2090/21) скасувати в частині зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого Підприємством "Юридична фірма "ОВ" у розмірі 4 598 330 (чотири мільйона п`ятсот дев`яносто вісім тисяч триста тридцять) грн 00 коп і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог, з новим розподілом судових витрат.

В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 30.09.2021 у справі № 908/1719/21(908/2090/21) - залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

"Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002690402 від 21.10.2019 за формою "В1".

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002700402 від 21.10.2019 за формою "В4".

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 43143945 (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166) на користь Державного бюджету України (отримувач: ГУК у Зап.обл/м.Зап./Вознес./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37941997, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA768999980313131206083008513) 87 324 (вісімдесят сім тисяч триста двадцять чотири) грн 46 коп. судового збору.

Стягнути з Підприємства "Юридична фірма ОВ" громадської організації "Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України", код ЄДРПОУ 30176950 (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне Шосе, буд. 3-Г, кімн. 3-16) на користь Державного бюджету України (отримувач: ГУК у Зап.обл/м.Зап./Вознес./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37941997, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA768999980313131206083008513) 2 270, 00 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.

Здійснити перерозподіл судових витрат за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Підприємства "Юридична фірма ОВ " громадської організації «Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України» , код ЄДРПОУ 30176950 (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне Шосе, буд. 3-Г, кімн. 3-16) на користь Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 43143945 (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн 00 коп.

Видачу наказів доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14.02.2022.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя В.Ф. Мороз