Рішення

від 11.02.2022 по справі 902/1233/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" лютого 2022 р. Cправа № 902/1233/21

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ПРОМ БУД" (пров. Артилерійський, 2, буд. 6, приміщення 9, м. Одеса, 65039)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЬКА ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" (вул. 600-річчя, буд. 15, офіс 9, м. Вінниця, 21021)

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "КВІНТЕР МЕГА" (вул. Білогородська, буд. 19А, м. Боярка (з), Київо-Святошинський район, Київська область, 08150, код ЄДРПОУ 43387279)

про стягнення 11324,46 грн.,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ПРОМ БУД" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЬКА ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" про стягнення 11 324,46 грн. заборгованості, з яких: 9 783,00 грн. - основного бору та 1 541,46 грн. - пені.

Обґрунтовуючи позов позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором про надання послуг по перевезенню вантажів №152-У від 30.10.2020 в частині повної оплати за надані послуги. Право вимоги позивач набув на підставі договору про відступлення права вимоги №6 від 11.02.2021.

Ухвалою суду від 15.12.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1233/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою, на підставі клопотання позивача, залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "КВІНТЕР МЕГА" та встановлено учасникам справи строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Вказана ухвала направлена учасникам справи на електронні адреси зазначені позивачем в позовній заяві.

Крім того, ухвала про відкриття провадження у справі направлена на адреси відповідача та третьої особи засобами поштового зв`язку, третя особа отримала ухвалу 04.01.2022, що стверджується наявним в матеріалах справи витягом з сайту Укрпошти.

Щодо повідомлення відповідача суд зазначає наступне.

Ухвала суду, направлена на адресу відповідача зазначену у Витязі з ЄДРЮО ФОП ГФ: вул. 600-річчя, буд. 15, офіс 9, м. Вінниця, 21021. Конверт з ухвалою повернуто до суду 05.01.2022 з відміткою поштового відділення За закінченням встановленого строку зберігання .

Листом Міністерства юстиції України від 06.08.2014 р. № 404-0-2-14/8.1 Щодо визначення терміну "місцезнаходження юридичної особи" повідомлено, що згідно зі статтею 17 Закону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) щодо юридичної особи мають міститися відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до частини першої вищезазначеної статті Закону відомості про юридичну особу включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору. Форми реєстраційних карток, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2011 року № 3178/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 року за № 1207/19945, містять поля для зазначення відомостей про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до статті 1 Закону місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Водночас статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Слід враховувати, що норми чинного законодавства оперують поняттями "місцезнаходження юридичної особи" і не містять визначень щодо "фактичної" чи "юридичної" адреси юридичної особи . Законом України від 3 березня 2005 року № 2452 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до статті 88 Цивільного кодексу України, частин другої та четвертої статті 57 Господарського кодексу України, які передбачають виключення відомостей про місцезнаходження юридичної особи із переліку відомостей, що мають обов`язково міститися в установчих документах юридичної особи. При цьому частиною першою статті 88 Цивільного кодексу України передбачено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Вимоги до змісту статуту господарського товариства встановлені статтею 4 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до положень якої відомості про місцезнаходження товариства мають міститися в установчих документах . Водночас частиною третьою статті 8 Закону встановлено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 27 Закону однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, які застосовуються і при державній реєстрації змін до установчих документів, є, зокрема, невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону.

Ураховуючи вищевикладене, у разі відсутності в установчих документах товариства відомостей про його місцезнаходження державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи (змін до установчих документів) на підставі невідповідності установчих документів вимогам частини третьої статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до ч.3,7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю БУДМАЙСТЕРПРО (в договорі Перевізник, після перейменування ТОВ КВІНТЕР МЕГА , що підтверджується Витягом з ЄДР, далі третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВІННИЦЬКА ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ (в договорі Замовник, далі відповідач) було укладеного Договір про надання послуг по перевезенню вантажів № 152-У від 30.10.2020 (далі Договір надання послуг), відповідно до п. 1.1. якого Замовник замовляє, а Перевізник надає Замовнику послуги по перевезенню вантажів/товарів автомобільним транспортом у відповідності до узгоджених Сторонами в Заявках маршрутів.

Вартість послуг Перевізника встановлюється та погоджуються та вказуються у рахунках на оплату Перевізника та актах про надані послуги та є такою, що прийнята та погоджена Замовником у повному обсязі (п. 3.1. Договору надання послуг).

Сторони дійшли згоди, що розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі у грошовій одиниці України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів у вигляді 100% передплати па розрахунковий рахунок Перевізника або протягом трьох банківських днів від дати надання послуги по перевезенню вантажу. Рахунок на оплату направляється Замовнику на електронну адресу, таким чином рахунок на оплату вважається отриманим Замовником та підлягає сплаті у повному обсязі. Якщо по закінченню трьох календарних днів, друга Сторона не надає доказів і не висуває письмових заперечень проти даних рахунку па оплату, вважається, що Сторона, що одержала рахунок на оплату, погоджується з ним та дані вважаються вірними. Оригінал рахунку на оплату Перевізник направляє поштою на адресу, визначену у Договорі. В рахунку на оплату вказується строк, в межах якого він є дійсним до оплати. Якщо строк дії рахунку на оплату не зазначений в рахунку на оплату, останній діє протягом трьох банківських днів починаючи з дня його складання (п. 4.1. Договору надання послуг).

За фактом виконання перевезень Перевізник складає, підписує та скріпляє печаткою Акт про падання послуг в двох примірниках та направляє його Замовнику, поштою та електронною поштою, на адреси визначені даним Договором. Відсутність заявки не спростовує факту надання послуг, а належним доказом надання послуги є акт про надання послуг. Отриманий електронною поштою Акт про надані послуги, Замовник зобов`язується підписати, скріпити печаткою та направити на електрону адресу Перевізника. Отриманий поштою оригінал Акту про надані послуги Замовник зобов`язується підписати, скріпити печаткою та направити один оригінальний примірник Перевізнику рекомендованим листом з описом чи кур`єрською службою на адресу Перевізника, визначену Договором. У випадку, якщо відправлений Перевізником Замовнику Акт про надання послуг ним не підписаний та не направлений Перевізнику або не направлена мотивована відмова, з моменту його отримання протягом 3 (трьох) днів, він вважається таким, що прийнятий ним без змін, послуги вважаються наданими в повному обсязі, належним чином та підлягають оплаті. Замовник не може відмовитись від прийняття послуг від Перевізника за даним Договором, крім направлення мотивованої відмови, що має бути розглянута Перевізником протягом 3 (трьох) робочих днів (п. 4.2. Договору надання послуг).

Протягом терміну дії даного Договору Сторони по запиту однієї зі Сторін можуть здійснити звірку взаєморозрахунків з підписанням відповідного акту. Із цією метою запитуюча сторона складає акт звірки взаєморозрахунків і направляє його другій Стороні факсом, електронним або поштовим зв`язком на адресу, телефон або актуальну електронну адресу. Якщо по закінченні п`яти робочих днів, друга Сторона не налає доказів і не висуває письмових заперечень проти даних акту звірки взаєморозрахунків. вважається, що Сторона, що одержала акт звірки, погоджується з ним та дані вказані в акті звірки вважаються вірними та є достатнім доказом для пред`явлення претензій (п. 4.3. Договору надання послуг).

У випадку порушення строків оплати Замовник сплачує Перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення від визначеної вартості неоплачених послуг, за кожний день прострочення платежу до моменту повного погашення боргу (п. 5.3. Договору надання послуг).

Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2020 р, а в частині виконання зобов`язань - до повного їх виконання. У разі відсутності письмової заяви однієї з Сторін, про припинення дії Договору за один місяць до закінчення терміну його дії, Договір вважається кожного разу пролонгованим на один календарний рік і на тих самих умовах, які були передбачені Договором (п. 8.1. Договору надання послуг).

В межах цього Договору про надання послуг Перевізник (третя особа) здійснив перевезення асфальтобетону, що підтверджується підписаним атом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 61 від 31.10.2020 на суму 9783,00 грн.

Факт здійснення перевезення також підтверджується товарно-транспортною накладною від 31.10.2020.

Третьою особою надано відповідачу рахунок на оплату №383 від 31.10.2020 на суму 9783,00 грн, строк оплати - три робочі дні.

Відповідачем було прийнято послуги в повному обсязі, проте оплати у визначені Договором строки здійснено не було.

З урахуванням наведеного заборгованість відповідача за Договором надання послуг становить 9783,00 грн.

Дана заборгованість визнана відповідачем 11.02.2021, що підтверджується підписаним між третьою особою та відповідачем Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2020 по 11.02.2021.

11.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю БУДМАЙСТЕРПРО (в договорі Первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю ВІННИЦЬКА ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ (в договорі Боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ПРОМ БУД" (в договорі Новий кредитор) укладено трьох сторонній Договір про відступлення права вимоги №6 (далі Договір відступлення) відповідно до умов якого Первісний кредитор передав Новому кредитору, а Новий кредитор прийняв від Первісного кредитора всі права та обов`язки Первісного кредитора за Договором про надання послуг по перевезенню вантажів № 152-У від 30 жовтня 2020 року, який було укладено між Боржником та Первісним кредитором, надалі за текстом - Договір про надання послуг (п. 1 Договору відступлення).

Договором про надання послуг не встановлено заборони відступлення права вимоги. За даним Договором до Нового кредитора переходять всі права та обов`язки Первісного кредитора за Договором про надання послуг в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. З моменту укладення даного Договору Новий кредитор вважається стороною Договору про надання послуг, а Первісний кредитор втрачає всі права за Договором про падання послуг. Новий кредитор заявляє, що належним чином повідомлений та ознайомлений зі змістом та умовами Договору про надання послуг. Сторони заявляють та гарантують, що строк дії Договору про надання послуг встановлено до 31 грудня 2020 року, а в частині виконання зобов`язань до повного їх виконання. У разі відсутності письмової заяви однієї з Сторін, про припинення дії Договору за один місяць до закінчення терміну його дії, Договір вважається кожного разу пролонгованим на один календарний рік і на тих самих умовах, які були передбачені Договором. Боржник не оплатив надані послуги згідно Договору про надання послуг. Таким чином, на дату укладення даного Договору, Боржник не виконав зобов`язання на суму 9 783, 00 грн з ПДВ 20%. Після укладення даного Договору, у Нового кредитора виникає право вимоги до Боржника на суму 9 783,00 грн з ПДВ20%. На виконання вимог ч. 1 статі 517 Цивільного кодексу України Первісний кредитор передав Новому кредитору документи, які засвідчують її права за Договором про надання послуг, та інформацію, яка є важливою для здійснення цих прав. Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. З моменту підписання даного договору, Первісний кредитор втрачає право вимоги та стягнення заборгованості по Договору про надання послуг по перевезенню вантажів № 152-У від 30 жовтня 2020 року. Первісний кредитор стверджує, що всі документи та надані ним відомості відносно права вимоги, що відступається за даним Договором, достовірні та правдиві. В разі, коли зазначені документи чи відомості виявляються недостовірними, неправдивими, Первісний кредитор зобов`язаний відшкодувати заподіяні Новому кредитору збитки та витрати у повному обсязі. Сторони підтверджують, що домовились і не мають жодних зауважень, доповнень або суперечностей відносно умов даного Договору. Представники Сторін свідчать, що не перевищують наданих їх повноважень та діють добросовісно та розумно. Договір складено в трьох примірниках, но одному для кожної Сторони (п. 2 - 15 Договору відступлення).

Як зазначено позивачем в позовній заяві, ТОВ ДЕЛЬТА ПРОМ БУД на адресу ТОВ ВІННИЦЬКА ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ , з метою досудового врегулювання спору, направляло претензію про сплату заборгованості за Договором про надання послуг (вих. № 67 від 26.04.2021), проте вказана претензія не була отримана відповідачем та повернута на адресу позивача. Вказана претензія також направлялася на електронну адресу відповідача (визначену у договорах та в ЄДР), але також проігнорована.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не виконує зобов`язання за Договором про надання послуг в частині проведення оплати за надані послуги, позивач був змушений звернутись з позовом до суду в якому просить стягнути з відповідача 9 783,00 грн. - основного бору та 1541,46 грн. - пені.

Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

У відповідності до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом та зазначено в договорі відступлення права вимоги в договорі про надання послуг по перевезенню вантажів відсутні будь-які застереження щодо відступлення права вимоги, крім того договір відступлення був укладений в трьох сторонньому порядку між кредиторами та боржником, на дату укладення договору відступлення права вимоги, перевізником виконано умови договору надання послуг по перевезенню вантажів; права та обов`язки за цим договором позивач набуває з моменту підписання сторонами договору відступлення права вимоги № 6 від 11.02.2021; умови договору перевезення зберігають свою повну силу в частині, що не суперечить умовам цього договору.

Відповідно до п. 3 та п. 4 Договору відступлення права вимоги за даним Договором до Нового кредитора переходять всі права та обов`язки Первісного кредитора за Договором про надання послуг в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. З моменту укладення даного Договору Новий кредитор вважається стороною Договору про надання послуг, а Первісний кредитор втрачає всі права за Договором про падання послуг.

Згідно п. 4.1. Договору надання послуг Сторони дійшли згоди, що розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі у грошовій одиниці України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів у вигляді 100% передплати на розрахунковий рахунок Перевізника або протягом трьох банківських днів від дати надання послуги по перевезенню вантажу.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище Перевізник (третя особа) здійснив перевезення асфальтобетону, що підтверджується підписаним атом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 61 від 31.10.2020 на суму 9783,00 грн. та товарно-транспортною накладною від 31.10.2020. Третьою особою надано відповідачу рахунок на оплату №383 від 31.10.2020 на суму 9783,00 грн, строк оплати - три робочі дні.

Тобто останнім днем оплати є 04.11.2020 року. Однак відповідач у вказаний строк не провів оплату.

Крім того, заборгованість в розмірі 9783,00 грн за надані послуги визнана відповідачем в Акті звірки взаєморозрахунків від 11.02.2021 та в Договорі відступлення права вимоги №6 від 11.02.2021, де зазначено що Боржник не оплатив надані послуги згідно Договору про надання послуг. Таким чином, на дату укладення даного Договору, Боржник не виконав зобов`язання на суму 9 783, 00 грн з ПДВ 20%. Після укладення даного Договору, у Нового кредитора виникає право вимоги до Боржника на суму 9 783,00 грн з ПДВ20%.

Суду не надано доказів сплати відповідачем боргу за надані послуги.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов`язання за Договором надання послуг в частині проведення розрахунків, відповідачем належним чином не виконані.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 9783,00 грн. правомірною та обґрунтованою.

Крім суми основного боргу, у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором в частині своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг, позивачем заявлено до стягнення 1541,46 грн. - пені.

За результатами розгляду здійсненого позивачем розрахунку пені, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, законодавець передбачив право сторін визначати в договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Так у п. 5.3. Договору Сторонами погоджено, що у випадку порушення строків оплати Замовник сплачує Перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення від визначеної вартості неоплачених послуг, за кожний день прострочення платежу до моменту повного погашення боргу.

Отже вище зазначений договір містить вказівку на подію, що має неминуче настати, а саме зазначено "до моменту повного погашення боргу". Отже, умову, передбачену у пункті 5.3. Договору можливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верхового Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19.

Таким чином, оскільки заявлений до стягнення розмір пені, обрахований судом в межах вказаного позивачем періоду, є арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 1541,46 грн. - пені підлягає задоволенню.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо здійснення повної оплати за надані послуги.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-80, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЬКА ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" (вул. 600-річчя, буд. 15, офіс 9, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 42063576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ПРОМ БУД" (пров. Артилерійський, 2, буд. 6, приміщення 9, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 43975421) 9 783,00 грн. - основного бору, 1541,46 грн. - пені та 2270,00 грн. - відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду адреси ектронної пошти: позивача - deltaprombud@gmail.com o.sen.com.ua@ukr.net , відповідача - tov_vdbk@ukr.net, третьої особи - QUINTERLP2@UKR.NET.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 11 лютого 2022 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (пров. Артилерійський, 2, буд. 6, приміщення 9, м. Одеса, 65039)

3 - відповідачу (вул. 600-річчя, буд. 15, офіс 9, м. Вінниця, 21021)