Рішення

від 14.02.2022 по справі 904/9893/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2022м. ДніпроСправа № 904/9893/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлайн Трейд" (м. Дніпро)

до Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (м. Дніпро)

про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за порушення зобов`язань згідно з договором транспортно-експедиторського обслуговування № 12/19 від 18.12.2019 у загальному розмірі 67 317 грн. 64 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юлайн Трейд" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (далі - відповідач) інфляційні втрати та 3% річних за порушення зобов`язань згідно з договором транспортно-експедиторського обслуговування № 12/19 від 18.12.2019 у загальному розмірі 67 317 грн. 64 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 49 627 грн. 31 коп. - інфляційні втрати;

- 17 690 грн. 33 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором транспортно-експедиторського обслуговування № 12/19 від 18.12.2019 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем послуги перевезення, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 383 411 грн. 68 коп., що встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2021 у справі № 904/4213/21, яке набрало законної сили 10.11.2021. Позивач посилається на те, що, фактично, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2021 у справі №904/4213/21 відповідачем виконано лише 29.11.2021 в ході примусового його виконання; у зв`язку з чим, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 21.04.2020 по 29.11.2021 у сумі 49 627 грн. 31 коп., а також 3% річних за період прострочення з 21.04.2020 по 29.11.2021 у сумі 17 690 грн. 33 коп.

Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 05.01.2022 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.01.2022, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49000, м. Дніпро, вулиця Сухий Острів, будинок 3 (а.с.96), на яку і була направлена ухвала суду для відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач обізнаний про розгляд даної справи судом, оскільки ухвалу суду від 05.01.2022 отримав 12.01.2022 , що вбачається з поштового повідомлення № 4930019218408, отже завчасно (а.с.102).

Так, ухвалою суду від 05.01.2022, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи дату отримання ухвали суду - 12.01.2022, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 27.02.2022 включно.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 14.02.2022 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з наявністю прострочення виконання зобов`язання за договором, наявність підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних до моменту повного виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості за договором.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини 2, частиною 5 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Норми статті 129 1 Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа № 904/4213/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлайн Трейд" до Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" про стягнення заборгованості за договором транспортно-експедиторського обслуговування №12/19 від 18.12.2019 у розмірі 383 411 грн. 68 коп.

За результатами розгляду даної справи, Господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення від 10.08.2021, яким позовні вимоги було задоволено у повному обсязі та стягнуто з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлайн Трейд" основний борг в сумі 383 411 грн. 68 коп. за договором №12/19 транспортно-експедиторського обслуговування від 18.12.2019 та судовий збір у розмірі 5 751 грн. 18 коп.

Під час прийняття рішення від 10.08.2021 по справі № 904/4213/21 були встановлені, зокрема, такі обставини:

- 18.12.2019 між ТОВ "Юлайн трейд" (експедитор) та АТ "Дніпроважмаш" (замовник) укладений Договір № 12/19 транспортно-експедиторського обслуговування, відповідно до пункту 1.1. договору, експедитор за дорученням Замовника за винагороду (плату Експедитору) від свого імені і за рахунок Замовника приймає на себе зобов`язання по організації перевезення і експедирування вантажів Замовника, шляхом залучення власного транспорту або транспортного засобу у третьої особи (далі Перевізник), який здійснює безпосередньо перевезення експортно-імпортних, транзитних або інших вантажів Замовника автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні (далі - "Транспортно-експедиторські послуги"). При залученні транспортного засобу у третьої особи Експедитор зобов`язується укладати від свого імені і за рахунок Замовника договори спрямовані на забезпечення виконання робіт з організації транспортно-експедиторського обслуговування експортно-імпортних, транзитних або інших вантажів Замовника;

- згідно з транспортними заявками № 497 від 15.04.2020 позивачем було здійснено перевезення тюбінгів у кількості 20 тн по маршруту м. Дніпро, Україна - ООО "Метротранскомплект" м. Москва, Росія, сума фрахту становить - 21 500 грн. 00 коп., без ПДВ, 100% оплата на день завантаження, дата розвантаження 20.04.2020. Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної А № 462684 вантаж було завантажено 15.04.2020 і доставлено до місця розвантаження 20.04.2020. Даний факт підтверджується підписаний сторонами акт надання послуг № 357 від 20.04.2020; № 505 від 23.04.2020 позивачем було здійснено перевезення тюбінгів у кількості 20 тн по маршруту м.Дніпро, Україна - ООО "Метротранскомплект" м. Москва, Росія, сума фрахту становить 21 000 грн. 00 коп., без ПДВ, 100% оплата на день завантаження, дата розвантаження 29.04.2020р.. Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної А № 479268 вантаж було завантажено 29.04.2020. Даний факт підтверджується підписаний сторонами акт надання послуг № 364 від 29.04.2020; № 509 від 23.04.2020 позивачем було здійснено перевезення тюбінгів у кількості 20 тн по маршруту м. Дніпро, Україна - ООО "Метротранскомплект" м.Москва, Росія, сума фрахту становить 20 500 грн. 00 коп., без ПДВ, 100% оплата на день завантаження, дата розвантаження 07.05.2020. Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної А № 118112 вантаж було завантажено 27.04.2020. Даний факт підтверджується підписаний сторонами акт надання послуг № 368 від 07.05.2020, № 510 від 23.04.2020 позивачем було здійснено перевезення тюбінгів у кількості 20 тн по маршруту м.Дніпро, Україна - ООО "Метротранскомплект" м. Москва, Росія, сума фрахту становить 20 500 грн. 00 коп., без ПДВ, 100% оплата на день завантаження, дата розвантаження 07.05.2020. Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної А № 118111 вантаж було завантажено 27.04.2020. Даний факт підтверджується підписаний сторонами акт надання послуг № 369 від 07.05.2020; № 515 від 24.04.2020 позивачем було здійснено перевезення тюбінгів у кількості 20 тн по маршруту м. Дніпро, Україна - ООО "Метротранскомплект" м. Москва, Росія, сума фрахту становить 20 500 грн. 00 коп., без ПДВ, 100% оплата на день завантаження, дата розвантаження 07.05.2020. Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної А № 118113 вантаж було завантажено 27.04.2020. Даний факт підтверджується підписаний сторонами акт надання послуг № 374 від 07.05.2020, № 525 від 07.05.2020 позивачем було здійснено перевезення тюбінгів у кількості 20 тн по маршруту м. Дніпро, Україна - ООО "Метротранскомплект" м. Москва. Росія, сума становить 20 500 грн. 00 коп., без ПДВ, оплата по завантаженню, дата розвантаження 13.05.2020. Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної А № 127715 вантаж було завантажено 07.05.2020. Даний факт підтверджується підписаний сторонами акт надання послуг № 384 від 14.05.2020; № 528 від 07.05.2020 позивачем було здійснено перевезення тюбінгів у кількості 20 тн по маршруту м. Дніпро, Україна - ООО "Метротранскомплект" м. Москва, Росія, сума фрахту становить 20 000 грн. 00 коп., без ПДВ, оплата по завантаженню, дата розвантаження 13.05.2020. Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної А № 127778 вантаж було завантажено 08.05.2020. Даний факт підтверджується підписаний сторонами акт надання послуг № 387 від 14.05.2020, № 529 від 08.05.2020 позивачем було здійснено перевезення тюбінгів у кількості 20 тн по маршруту м. Дніпро, Україна - ООО "Метротранскомплект" м.Москва, Росія, сума фрахту становить 20 000 грн. 00 коп., без ПДВ, оплата по завантаженню, дата розвантаження 14.05.2020. Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної А № 127779 вантаж було завантажено 08.05.2020. Даний факт підтверджується підписаний сторонами акту надання послуг № 388 від 14.05.2020; № 530 від 08.05.2020 позивачем було здійснено перевезення тюбінгів у кількості 20 тн по маршруту м. Дніпро, Україна - ООО "Метротранскомплект" м. Москва, Росія, сума фрахту становить 20 000 грн. 00 коп., без ПДВ. оплата по завантаженню, дата розвантаження 08.05.2020. Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної А № 127780 вантаж було завантажено 08.05.2020. Даний факт підтверджується здійснення транспортного перевезення є підписаний сторонами акт надання послуг № 389 від 14.05.2020; № 531 від 08.05.2020 позивачем було здійснено перевезення тюбінгів у кількості 20 тн по маршруту м. Дніпро, Україна - ООО "Метротранскомплект" м. Москва, Росія, сума фрахту становить 21 000 грн. 00 коп., без ПДВ, оплата по завантаженню, дата розвантаження 15.05.2020р. Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної А № 188277 вантаж було завантажено 12.05.2020. Даний факт підтверджується здійснення транспортного перевезення є підписаний сторонами акт надання послуг № 390 від 15.05.2020; № 539 від 15.05.2020 позивачем було здійснено перевезення тюбінгів у кількості 20 тн по маршруту м. Дніпро, Україна - ООО "Метротранскомплект" м.Москва, Росія, сума фрахту становить 19 500 грн. 00 коп., без ПДВ, оплата по завантаженню, дата розвантаження 19-20.05.2020. Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної А № 127781 вантаж було завантажено 15.05.2020. Даний факт підтверджується підписаний сторонами акт надання послуг № 398 від 21.05.2020; № 540 від 15.05.2020 позивачем було здійснено перевезення тюбінгів у кількості 20 тн по маршруту м. Дніпро, Україна - ООО "Метротранскомплект" м. Москва. Росія, сума фрахту та умови оплати згідно транспортній заявці - 19 500 грн. 00 коп., без ПДВ. оплата по завантаженню, дата розвантаження 19-20.05.2020. Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної А №127781 вантаж було завантажено 15.05.2020. Даний факт підтверджується підписаний сторонами акт надання послуг № 399 від 19.05.2020; № 544 від 20.05.2020 позивачем було здійснено перевезення тюбінгів у кількості 20 тн по маршруту м. Дніпро, Україна - ООО "Метротранскомплект" м. Москва, Росія, сума фрахту та умови оплати згідно транспортній заявці - 19 500 грн. 00 коп., без ПДВ. оплата по завантаженню, дата розвантаження 26.05.2020. Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної А № 127698 вантаж було завантажено 21.05.2020. Даний факт підтверджується підписаний сторонами акт надання послуг № 403 від 26.05.2020; № 545 від 20.05.2020 позивачем було здійснено перевезення тюбінгів у кількості 20 тн по маршруту м. Дніпро, Україна - ООО "Метротранскомплект" м.Москва, Росія, сума фрахту становить 19 500 грн. 00 коп., без ПДВ, оплата по завантаженню, дата розвантаження 26.05.2020. Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної А № 127699 вантаж було завантажено 21.05.2020; № 546 від 21.05.2020 позивачем було здійснено перевезення тюбінгів у кількості 20 тн по маршруту м. Дніпро, Україна - ООО "Метротранскомплект" м. Москва, Росія, сума фрахту становить 19 500 грн. 00 коп., без ПДВ, оплата по завантаженню, дата розвантаження 26.05.2020. Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної А № 127537 вантаж було завантажено 22.05.2020. Даний факт підтверджується здійснення транспортного перевезення є підписаний сторонами акт надання послуг № 405 від 26.05.2020; № 548 від 22.05.2020 позивачем було здійснено перевезення тюбінгів у кількості 20 тн по маршруту м. Дніпро, Україна - ООО "Метротранскомплект" м. Москва, Росія, сума фрахту та умови оплати згідно транспортній заявці - 19 500 грн. 00 коп., без ПДВ, оплата по завантаженню, дата розвантаження 28.05.2020. Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної А № 127538 вантаж було завантажено 25.05.2020. Даний факт підтверджується здійснення транспортного перевезення є підписаний сторонами акт надання послуг № 407 від 27.05.2020; № 542 від 18.05.2020 позивачем було здійснено перевезення тюбінгів у кількості 20 тн по маршруту м. Дніпро, Україна - ООО "Метротранскомплект" м. Москва. Росія, сума фрахту та умови оплати згідно транспортній заявці - 19 500 грн. 00 коп., без ПДВ, оплата по завантаженню, дата розвантаження 25-26.05.2020. Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної А № 446900 вантаж було завантажено 20.05.2020. Даний факт підтверджується підписаний сторонами акт надання послуг № 401 від 27.05.2020; № 552 від 22.05.2020 позивачем було здійснено перевезення тюбінгів у кількості 20 тн по маршруту м. Дніпро, Україна - ООО "Метротранскомплект" м.Москва. Росія, сума фрахту та умови оплати згідно транспортній заявці - 19 500 грн. 00 коп., без ПДВ, оплата по завантаженню, дата розвантаження 28.05.2020. Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної А № 185979 вантаж було завантажено 25.05.2020. Даний факт підтверджується підписаний сторонами акт надання послуг № 411 від 28.05.2020; № 556 від 25.05.2020 позивачем було здійснено перевезення тюбінгів у кількості 20 тн по маршруту м. Дніпро, Україна - ООО "Метротранскомплект" м. Москва. Росія, сума фрахту та умови оплати згідно транспортній заявці - 19 500 грн. 00 коп., без ПДВ, 100% оплата на день завантаження, дата розвантаження 29.05.2020. Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної А № 449659 вантаж було завантажено 26.05.2020. Даний факт підтверджується підписаний сторонами акт надання послуг № 415 від 29.05.2020; № 559 від 26.05.2020 позивачем було здійснено перевезення тюбінгів у кількості 20 тн по маршруту м. Дніпро, Україна - ООО "Метротранскомплект" м. Москва. Росія, сума фрахту та умови оплати згідно транспортній заявці - 19 500 грн. 00 коп., без ПДВ, 100% оплата на день завантаження, дата розвантаження 02.06.2020. Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної А № 1159352 вантаж було завантажено 27.05.2020. Даний факт підтверджується підписаний сторонами акт надання послуг № 418 від 02.06.2020;

- за заявкою № 559 від 26.05.2020 відповідач сплатив послугу частково, в сумі 17 088 грн. 32 коп., заборгованість за даною заявкою склала 2 411 грн. 68 коп. Факт часткової сплати підтверджується платіжним дорученням № 9510 від 11.06.2020 в сумі 30 000 грн. 00 коп., з яких сума 17 088 грн. 32 коп. була віднесена на погашення заборгованості по транспортній заявці № 559 від 26.05.2020, а решта суми на оплату послуг позивачем було зараховано за іншими заявками, оскільки в призначенні платежу відповідач не посилався по якій конкретній заявці він гасить борг;

- на даний час відповідачем не додано доказів сплати заборгованості на суму 383 411 грн. 68 коп., яка і підлягає задоволенню.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.11.2021 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2021 по справі № 904/4213/21 залишено без змін, отже, вказане рішення суду набрало законної сили 10.11.2021, у зв`язку з чим на його примусове виконання було видано наказ від 25.11.2021 (а.с.88).

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість в сумі 389 162 грн. 86 коп. (383 411 грн. 68 коп. - основний борг та 5 751 грн. 18 коп. - судовий збір) , стягнута рішенням Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа № 904/4213/21, була погашена відповідачем 29.11.2021 , що підтверджується платіжним дорученням № 9708 від 29.11.2021 на суму 389 162 грн. 86 коп., яке наявне в матеріалах справи (а.с.89).

Отже, фактично, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2021 по справі № 904/24213/21 було виконано відповідачем 29.11.2021, у зв`язку з чим, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 21.04.2020 по 29.11.2021 у сумі 49 627 грн. 31 коп., а також 3% річних за період прострочення з 21.04.2020 по 29.11.2021 у сумі 17 690 грн. 33 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Норми статті 129 1 Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

З урахуванням того, що:

- у справі № 904/4213/21 було встановлено факт наявності у Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Юлайн Трейд" основного боргу за договором транспортно-експедиторського обслуговування № 12/19 від 18.12.2019 у загальному розмірі 383 411 грн. 68 коп., вказані обставини не доказуються під час розгляду даної справи судом, з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом..

Преюдиційність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанови Верховного Суду від 03.08.2021 у справі № 904/2425/20, від 27.07.2021 по справі № 910/6161/20, від 27.07.2021 по справі № 910/4436/19, від 29.06.2021 по справі № 910/11287/16, від 18.06.2021 по справі № 910/16898/19 та ін.).

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

Таким чином, загальна заборгованість Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Юлайн Трейд" за договором транспортно-експедиторського обслуговування № 12/19 від 18.12.2019, що встановлена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2021 по справі № 904/4213/21, становила 383 411 грн. 68 коп.

При цьому, на час розгляду справи, що розглядається, наявні докази на підтвердження погашення вказаної вище заборгованості відповідачем - 029.11.2021. При цьому, з рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2021 по справі № 904/4213/21 вбачається, що вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення погашення вказаної заборгованості в межах справи № 904/4213/21 не розглядались.

В той же час, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами статей 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Згідно із частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами статті 604 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

У вказаному висновку суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18.

Таким чином, у разі коли судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Поряд із цим, слід відзначити, що обов`язок зі сплати відповідачем суми боргу виник у нього не на підставі судових рішень, а з договору транспортно-експедиторського обслуговування № 12/19 від 18.12.2019, що був укладений між сторонами і умови якого відповідачем не були виконані належним чином.

Судовими рішеннями фактично тільки фіксується належна до стягнення сума боргу, однак, як вже зазначалося, наявність таких рішень не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сум.

При цьому, оскільки нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання, то і подальше застосування до таких сум наслідків передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України є правомірним.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до формулювання частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України стягнення інфляційних втрат та 3% річних нерозривно пов`язано зі сплатою основного боргу (боржник зобов`язаний сплатити не відсотки річних та інфляційні втрати, а саме суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції а також 3 % річних від простроченої суми).

З приводу здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат суд зазначає таке .

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с.90-92), та встановлено, що вказаний розрахунок містить помилки.

Отже, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем (а.с.90-92), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

При цьому, здійснюючи власний розрахунок інфляційних втрат, суд враховані правові позиції, викладені у постановах Верховного суду щодо вказаного питання, а саме:

- Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 зазначив, що у кредитора згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення;

- згідно із правовою позицією Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 905/600/18, викладеною у постанові від 05.07.2019, нарахування інфляційних втрат за наступний період має здійснюватися з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання;

- зазначена позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 905/306/18 від 30.07.2019, а також у постановах Верховного Суду у справах № 905/306/18, № 908/1928/18, № 904/4565/18, №904/4083/18, № 904/10242/17, № 913/63/18.

Отже, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат у відповідності до правових позицій вказаних вище постанов Верховного Суду, господарський суд встановив, що у вказаних періодах інфляційні втрати становлять більший розмір, ніж розраховано та заявлено до стягнення позивачем.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення у вказаному вище періоді інфляційні втрати, розмір яких є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 49 627 грн. 31 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання зобов`язань на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочення з 21.04.2020 по 29.11.2021 у сумі 17 690 грн. 33 коп.

З приводу вказаних вимог суд зазначає наступне.

Так, позивачем у розрахунку було невірно визначено кінцеву дату нарахування 3% річних. До вказаного висновку суд дійшов з огляду на таке.

З урахуванням пункту 30.1. статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому, порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв`язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов`язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов`язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (аналогічні положення містяться також у частині 3 статті 343 Господарського кодексу України). Отже, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Враховуючи вказане, розрахунок 3% річних (а.с.90-92) визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Отже, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних, господарський суд встановив, що у вказаних періодах 3% річних становлять більший розмір, ніж розраховано та заявлено до стягнення позивачем.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення у вказаному вище періоді 3% річних, розмір яких є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 17 690 грн. 33 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 270 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлайн Трейд" до Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за порушення зобов`язань згідно з договором транспортно-експедиторського обслуговування № 12/19 від 18.12.2019 у загальному розмірі 67 317 грн. 64 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (49000, м. Дніпро, вулиця Сухий Острів, будинок 3; ідентифікаційний код 00168076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлайн Трейд" (49000, м. Дніпро, провулок Крушельницької, будинок 6, приміщення 317; ідентифікаційний код 42836992) 49 627 грн. 31 коп. - інфляційних втрат, 17 690 грн. 33 коп. - 3% річних та 2 270 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 14.02.2022.

Суддя Ю.В. Фещенко