Рішення

від 14.02.2022 по справі 904/9524/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2022м. ДніпроСправа № 904/9524/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехдіагностика" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

про стягнення попередньої оплати за виконання робіт у загальному розмірі 12 556 грн. 92 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехдіагностика" (далі - відповідач) попередню оплату за виконання робіт у загальному розмірі 12 556 грн. 92 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 12 000 грн. 00 коп. - основний борг (попередня оплата);

- 363 грн. 60 коп. - інфляційні втрати;

- 193 грн. 32 коп. - 3% річних.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь понесені у справі судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- позивач та відповідач мали намір укласти договір про надання послуг;

- відповідно до усних перемовин, уповноважена особа відповідача повинна були виїхати на об`єкт позивача та привезти із собою проект договору для обговорення та підписання; об`єм робіт було обумовлено напередодні;

- відповідно до усної домовленості, відповідач виставив рахунок № 280 від 28.05.2021 на суму 12 000 грн. 00 коп. за виконання робіт та повідомив, що працює виключно за передплатою;

- позивачем в повному обсязі оплачено вищезазначений рахунок № 280 від 28.05.2021 на суму 12 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 151 від 28.05.2021;

- у подальшому, 29.05.2021 представники відповідача прибули на об`єкт позивача та привезли проект договору, істотні умови якого не відповідали попереднім усним домовленостям. Позивач запропонував внести зміни до проекту договору, на що отримав відмову відповідача. Таким чином, позивач та відповідач не дійшли згоди щодо істотних умов договору, внаслідок цього його укладено не було; послуги відповідачем не надавались;

- позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути сплачені грошові кошти у сумі 12 000 грн. 00 коп., однак відповіді отримано не було;

- відповідачем безпідставно утримуються грошові кошти позивача у сумі 12 000 грн. 00 коп., зважаючи на те, що договір між сторонами укладено не було та будь-яких послуг відповідач позивачу не надавав;

- на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з червня по листопад 2021 року у сумі 363 грн. 60 коп., а також 3% річних за період прострочення з 01.06.2021 по 13.12.2021 у сумі 193 грн. 32 коп.

Ухвалою суду від 20.12.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Галенка, будинок 4, квартира 24, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с. 23).

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 20.12.2021, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 27-29).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, в розумінні частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом; ухвала суду від 20.12.2021 вважається врученою відповідачу 10.01.2022 (а.с.97).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:

- рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою" , яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 99 1 Правил);

- рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 99 2 Правил).

Таким чином, зберігання відділенням Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" поштових відправлень суду, які є "Судовими повістками" в розумінні чинного законодавства України в період більше, ніж три робочі дні, а також їх повернення із непередбачених для "Судових повісток" причин є неправомірним . Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 20.12.2021, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 14.02.2022 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 1 та 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Суд виходить із того, що для надання документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські відносини, що виникли за конкретним правочином, укладеним між сторонами.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтехдіагностика" (далі - виконавець, відповідач) було досягнуто домовленості щодо надання послуг з часткового технічного огляду крану мостового однобалкового підвісного, обл. №№ 2.1, 3.1, 4.1 у кількості 3 штуки та послуг з експертного обстеження та позачергового повного технічного огляду крану мостового однобалкового підвісного, обл. №1.2. у кількості 1 штука., що підтверджується наступним:

- відповідачем було виставлено позивачу рахунок № 280 від 28.05.2021 на оплату вартості вказаних вище послуг на загальну суму 12 000 грн. 00 коп., в якому було визначено обсяг робіт (послуг) та їх вартість (а.с.11);

- вказаний рахунок було повністю оплачено позивачем 28.05.2021, що підтверджується платіжним дорученням № 151 від 28.05.2021, з якого вбачається сплата ТОВ "Спецсплав" грошових коштів в сумі 12 000 грн. 00 коп. на користь ТОВ "Промтехдіагностика" (відповідача) з призначенням платежу "За техогляд та експертне обстеження по рахунку №280 від 28.05.2021" (а.с. 12).

Позивач зазначає, що на момент виставлення рахунку та його оплати сторони перебували в процесі узгодження умов майбутнього договору (договору № 280-21Д від 28.05.2021), при цьому, у подальшому сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, у зв`язку з чим, як зазначає позивач, він звернувся до відповідача з листом №73 від 01.06.2021 про повернення сплаченої ним попередньої оплати в сумі 12 000 грн. 00 грн.

Як вказує позивач, не отримавши відповіді на вказаний лист, позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення попередньої оплати у розмірі 12 000 грн. 00 коп. протягом 30 календарних днів з дня її отримання (а.с.16-17). Як зазначає позивач, вказана претензія також була залишена відповідачем без відповіді.

Причиною звернення позивача із даним позовом до суду є порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення попередньої оплати в сумі 12 000 грн. 00 грн., яка була сплачена за договором, який фактично не було укладено, та яку відповідач відмовився повернути у добровільному порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно положень статті 642 Цивільного кодексу України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Проаналізувавши додані до позовної заяви документи, суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з надання послуг, а тому, права і обов`язки сторін визначаються, у тому числі, нормами глави 63 Цивільного кодексу України.

Отже, з урахуванням вищенаведених обставин та норм права, суд відзначає, що між сторонами спору укладено договори про надання послуг у спрощений спосіб, що відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки правочин між сторонами може бути укладений в будь-який спосіб і сторони вільні у виборі форми правочину.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, між сторонами було досягнуто згоди щодо надання послуг з часткового технічного огляду крану мостового однобалкового підвісного, обл. №№ 2.1, 3.1, 4.1 у кількості 3 штуки та послуг з експертного обстеження та позачергового повного технічного огляду крану мостового однобалкового підвісного, обл. № 1.2. у кількості 1 штука, загальною вартістю 12 000 грн. 00 коп., а також досягнуто згоди щодо їх повної попередньої оплати.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було виставлено позивачу рахунок №280 від 28.05.2021 на оплату вартості вказаних вище послуг на загальну суму 12 000 грн. 00 коп., який було повністю оплачено позивачем 28.05.2021, що підтверджується платіжним дорученням № 151 від 28.05.2021 (а.с. 12).

При цьому, позивач зазначає, що на момент виставлення рахунку та його оплати сторони перебували в процесі узгодження умов майбутнього договору (договору № 280-21Д від 28.05.2021), при цьому, у подальшому сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, у зв`язку з чим договір підписано сторонами не було; узгоджені сторонами послуги також не були надані відповідачем, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з листом про повернення сплаченої ним попередньої оплати в сумі 12 000 грн. 00 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази .

Згідно із частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У даному випадку позивач посилається на те, що послуги на загальну суму 12 000 грн. 00 коп. надані не були та грошові кошти перераховані за їх виконання відповідачем не повернуті; відповідач у свою чергу вказані обставини не заперечував та не спростував.

Оскільки доказів досягнення згоди між сторонами щодо строку повернення попередньої оплати за оплачені послуги, що не були надані, матеріали справи не містять, у даному випадку слід застосовувати норми частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якою передбачено слідуюче: якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В даному випадку, позивачем долучено до матеріалів справи лист № 73 від 01.06.2021, який, як зазначає позивач, він направив на електронну адресу відповідача, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи відповідний скріншот (а.с.74).

Однак, суд критично розцінює вказаний доказ, оскільки з вказаного скріншоту неможливо встановити належність електронної адреси отримувача відповідачу, вміст вказаного електронного відправлення, а також офіційний характер вказаного листа, зокрема, його підписання кваліфікованим електронним підписом з боку уповноваженої особи позивача.

Згідно пп. 23 ст.1 Закону України Про електронні довірчі послуги , кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Підпунктом 1 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 за №193 "Про реалізацію експериментального проекту щодо забезпечення можливості використання удосконалених електронних підписів і печаток, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів" встановлено, що удосконалені електронні підписи чи печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів, що відповідають затвердженим пунктом 2 цієї постанови вимогам, можуть використовуватися користувачами електронних довірчих послуг для здійснення електронної взаємодії, електронної ідентифікації та автентифікації фізичних, юридичних осіб і представників юридичних осіб у разі, коли законодавством передбачено використання виключно кваліфікованих електронних підписів чи печаток (засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки, кваліфікованих електронних довірчих послуг) або засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри, крім:

- використання кваліфікованих електронних підписів чи печаток для реалізації органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності, державними реєстраторами, нотаріусами та іншими суб`єктами, уповноваженими державою на здійснення функцій державного реєстратора, повноважень, спрямованих на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків фізичної або юридичної особи відповідно до закону;

- використання кваліфікованих електронних підписів чи печаток кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг і центральним засвідчувальним органом;

- застосування виключно засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання (захищених носіїв особистих ключів);

- використання кваліфікованих електронних підписів чи печаток на об`єктах критичної інформаційної інфраструктури для здійснення електронної взаємодії, електронної ідентифікації та автентифікації фізичних, юридичних осіб і представників юридичних осіб, якщо використання електронних довірчих послуг для таких цілей пов`язане з високим ризиком для інформаційної безпеки, що визначається власниками відповідних інформаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем;

- вчинення в електронній формі правочинів. що підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації у випадках, установлених законом.

Отже, у даному випадку для надання офіційного характеру листу № 73 від 01.06.2021, серед іншого, такий лист мав бути підписаний кваліфікованим електронним підписом уповноваженого представника позивача, доказів чого матеріали справи не містять.

Також позивачем було долучено до матеріалів справи претензію без номеру та без дати, в якій позивач просив відповідача повернути попередню оплату у розмірі 12 000 грн. 00 коп. протягом 30 календарних днів з дня її отримання (а.с.16-17).

Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази направлення вказаної претензії відповідачу.

Так, позивачем були долучені до матеріалів справи поштовий опис вкладення у рекомендований лист з повідомленням, а також потова накладна № 5000605014818, відповідно до яких відповідачу було направлено лист № 226 від 21.09.2021, а також платіжне доручення № 151 від 28.05.2021 та копія рахунку № 280 від 28.05.2021.

Однак, суд відзначає, що в матеріалах справи відсутній лист № 226 від 21.09.2021, тому суд позбавлений можливості встановити зміст звернення позивача, а також його вимоги, викладені у вказаному листі.

Отже, вказані докази також розцінюються судом критично

В той же час, в аспекті зазначеного господарський суд вважає за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/10965/17, 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 та ухвалі Верховного Суду від 06.03.2020 у справі № 911/1974/18.

Виходячи з принципів розумності та справедливості і не допускаючи проявів надмірного формалізму, оцінивши всі вказані обставини в їх сукупності, враховуючи принцип вірогідності доказів, а також факт звернення позивача із позовом до суду щодо стягнення суми попередньої оплати, а також факт завчасного направлення позивачем позовної заяви з додатками, які містять вимоги позивача, відповідачу, чим було надано можливість відповідачу добровільно їх виконати, господарський суд приходить до висновку що строк повернення грошових коштів, сплачених за послуги, як не були надані, в сумі 12 000 грн. 00 коп., є таким, що настав, у зв`язку з чим суд вважає наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 12 000 грн. 00 коп. коп. обґрунтованою та підтвердженою належними доказами.

Крім того, слід відзначити, що відповідно до частини 1 статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарський суд також наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Доказів надання послуг на загальну суму 12 000 грн. 00 коп., а також повернення на вимогу позивача сплачених позивачем у якості попередньої оплати грошових коштів відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу у сумі 12 000 грн. 00 коп., шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи вказане, за результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності позовних вимог в частині стягнення основного боргу (сплаченої попередньої оплати) в сумі 12 000 грн. 00 коп. є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 12 000 грн. 00 коп. належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не спростований, а отже позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 12 000 грн. 00 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, керуючись нормами статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з червня 2021 року по листопад 2021 року у сумі 363 грн. 60 коп., а також 3% річних за період прострочення з 01.06.2021 по 13.12.2021 у сумі 193 грн. 32 коп.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, на підставі яких позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат на 3% річних у заявлені періоди, суд не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Так, на підтвердження направлення на адресу відповідача листа з вимогою про повернення попередньої оплати позивачем надано лист № 73 від 01.06.2021, на доказ надсилання якого позивачем до копії останнього додано витяг з електронної скриньки підприємства позивача, який не може вважатися належним доказом надсилання вимоги відповідачу.

Суд відзначає, що належним доказом направлення на адресу учасника господарських правовідносин певного доказу є фіскальний чек та опис вкладення з переліком документів. Опис вкладення повинен відповідати пункту 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, відповідно до якого працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Також, позивачем до вказаного вище листа долучено рекомендоване повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення, яке датоване 15.07.2021, з якого не вбачається можливим встановити, яке саме відправлення отримано відповідачем.

Крім того, на підтвердження направлення на адресу відповідача претензії з вимогою про повернення попередньої оплати позивачем додано до копії останньої накладну з описом вкладення, відповідно до якого на адресу відповідача надіслано: лист № 226 від 21.09.2021, платіжне доручення № 151 від 28.05.2021 та копію рахунку № 280 від 28.05.2021.

У той же час, наявна в матеріалах справи претензія не містить ні номеру, ні дати, тому встановити чи відповідає відправлення на адресу відповідача тій претензії, яка міститься в матеріалах справи не вбачається можливим.

До того ж, вказаний у вищезазначеному описі лист № 226 від 21.09.2021 позивачем до матеріалів позовної заяви не додано.

Враховуючи вказане, суд відзначає, що надані позивачем докази на підтвердження надсилання відповідачу листів та претензії про повернення попередньої оплати на містять встановленого періоду зі спливом якого настає прострочення виконання зобов`язання щодо повернення попередньої оплати, відтак здійснення перевірки розрахунків заявлених позивачем вимог про стягнення інфляційних втрат ат 3% річних не вбачається можливим.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 2 169 грн. 32 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехдіагностика" про стягнення попередньої оплати за виконання робіт у загальному розмірі 12 556 грн. 92 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехдіагностика" (50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Галенка, будинок 4, квартира 24; ідентифікаційний код 31550092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" (50025, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Окружна, будинок 11Б; ідентифікаційний код 31932704) - 12 000 грн. 00 коп. основного боргу та 2 169 грн. 32 коп. витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 14.02.2022.

Суддя Ю.В. Фещенко