Рішення

від 10.02.2022 по справі 905/2372/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.02.2022 Справа №905/2372/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання Парахотіна Ю.А., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест Інжиніринг , м.Маріуполь, Донецька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольстальконструкція , м.Маріуполь, Донецька область

про стягнення попередньої оплати у сумі 133947,46грн, 3% річних у сумі 4963,00грн, інфляційних втрат у сумі 16674,51грн, всього 155584,97грн,

За участю представників:

від позивача: Дмитрашко О.О., адвокат за довіреністю від 12.11.2021 №577 (в режимі відеоконференції)

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Метінвест Інжиніринг , м.Маріуполь, Донецька область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольстальконструкція , м. Маріуполь, Донецька область, про про стягнення попередньої оплати у сумі 113947,46грн, 3% річних у сумі 3697,50грн, інфляційних втрат у сумі 12409,73грн, всього 130054,69грн.

Заявою про збільшення розміру позовних вимог від 12.12.2021 позивач в порядку п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України збільшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 133947,46грн, 3% річних у сумі 4963,00грн, інфляційних втрат у сумі 16674,51грн, всього 155584,97грн.

Враховуючи, що заява подана позивачем до початку першого судового засідання, судом прийнято подану позивачем заяву та здійснює розгляд справи по суті з її урахуванням.

В обґрунтування позову позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки №1819/18 від 27.08.2018 та специфікації №1 до договору в частині поставлення товару в повному обсязі, суму попередньої оплати на яку не було поставлено товар не повернуто, що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач проти позову заперечує, в задоволенні позову просить відмовити з мотивів пропуску позивачем строку позовної давності, про що подав відповідну наяву.

Приймаючи позовну заяву до розгляду та відкриваючи провадження у справі, суд, виходячи з вимог ч.3 ст.12, ч.1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про розгляд даної справи як малозначної в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи. Висновок щодо визначення даної справи як малозначної зроблений судом з огляду на приписи п.1 ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначені як малозначні.

Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 20.12.2021; судове засідання призначено на 18.01.2022 з подальшим відкладанням розгляду справи до 10.02.2022.

У судовому засіданні 10.02.2022 взяв участь представник позивача в режимі відеоконференції; підтримав позовні вимоги.

Відповідач представника у судові засідання 18.01.2022 та 10.02.2022 не направив; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; про причини неявки суд не повідомив.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, учасникам справи було надано достатньо часу для реалізації передбачених ст.ст.42,46 Господарського процесуального кодексу України процесуальних прав, з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи або оголошення перерви в судовому засіданні в розумінні ст.ст. 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про розгляд справи по суті в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

27.08.2028 між Товариством з обмеженою відповідальністю Метінвест Інжиніринг (покупець) та Товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольстальконструкція (постачальник) був укладений договір поставки №1819/18 відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати, а покупець прийняти та оплатити продукцію (товар) на умовах, передбачених договором (п.1.1 договору).

Умовами договору сторони погодили, що кількість, номенклатура, виробник та рік випуску товару вказуються у специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною (пункт 2.1 договору); строки поставки товару вказуються в специфікаціях (п.3.3 договору).

Згідно з п.4.1 договору поставка товару здійснюється по цінам, які визначені у відповідності з умовами поставки, вказаними в специфікаціях та включають в себе всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість пакування та/або пакетування, маркування та інші витрати постачальника, пов`язані з поставкою товару.

Одночасно з підписанням договору №1819/18 від 27.08.2018 між сторонами було підписано специфікацію №1, відповідно до якої вартість товару, яка поставляється згідно з цією специфікацією, складає 4009097,78грн, ПДВ 801819,56грн, загальна вартість з ПДВ складає 4810917,34грн (п.1 специфікації).

Товар за позицією 1 п.1 специфікації №1 поставляється в строк з 15.09.2018 по 15.10.2018 (п.9.1 специфікації №1 до договору). Товар по позиції 4 п.1 специфікації №1 до договору поставляється в строк з 30.09.2018 по 25.10.2018 (п.9.2 специфікації №1 до договору).

Пунктом 12 специфікації №1 до договору визначено порядок оплати.

Так, попередня оплата за товар (позиції 1 п.1 специфікації) на адресу постачальника здійснюється протягом п`яти банківських днів з моменту підписання специфікації в розмірі 1682989,78грн, в т.ч. ПДВ 20% - 280483,13грн, що складає 58,08% вартості товару за вказаною позицією (п.12.1.1 специфікації №1).

Попередня оплата за товар (позиції 4 п.1 специфікації) на адресу постачальника здійснюється протягом п`яти банківських днів з моменту підписання специфікації в розмірі 1000075,61грн, в т.ч. ПДВ 20% - 166679,27грн, що складає 56,38% вартості товару за вказаною позицією (п.12.1.2 специфікації №1).

Сума вартості кожної партії товару по кожній позиції, яка залишилася, підлягає оплаті протягом 15 календарних днів з дати поставки кожної окремої партії товару. Погашення авансу відбувається після поставки кожної партії товару в розмірі процентів, вказаних в п.12.1 (п.12.6 специфікації).

Товар (позицій 2,3,5,6 п.1 специфікації) підлягає оплаті протягом 15 календарних днів з дати поставки кожної партії товару (п.12.7 специфікації).

Згідно з п.13 специфікації №1 до договору постачальник зобов`язаний повернути всю суму, отриману від покупця на підставі п.12.1 специфікації на рахунок покупця не пізніше двох днів з дати, коли постачальнику стало відомо (в т.ч. з повідомлення покупця) або повинно було стати відомо про те, що узгоджені покупцем постачальники металопрокату не отримали попередню оплату за платіжним дорученням, описаному в п.12.1 специфікації.

Відповідно до п.5.7 договору постачальник зобов`язаний перерахувати грошові кошти, надмірно отримані від покупця, на поточний рахунок покупця негайно, але не пізніше трьох банківських днів з моменту відповідної вимоги покупця, яка вважається отриманою постачальником зі спливом трьох робочих днів з моменту її відправки покупцем в адресу постачальника, вказану в договорі.

Вся офіційна переписка, пересилання документів, повідомлень, заяв та претензій, пов`язаних з виконання договору та які з нього випливають, повинні направлятися сторонами безпосередньо в адреси місцезнаходження один одного, вказані в договорі (п.10.3 договору).

Договір діє до 31.12.2019. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань (в тому числі гарантійних) (п.10.5 договору).

Як свідчать матеріали справи відповідно до умов пп.12.1.1, 12.1.2 п.12.1 специфікації №1 до договору 1819/18 від 27.08.2018 позивачем на користь відповідача платіжними дорученнями №45395 від 28.08.2018 на суму 997279,24грн, №45396 від 28.08.2018 на суму 1671919,52грн, №47933 від 10.09.2018, на суму 10979,25грн №47934 від 10.09.2018 на суму 2796,37грн, була перерахована попередня оплата на загальну суму 2682974,39грн. Отримання попередньої оплати у вказаному розмірі відповідачем не заперечується.

Відповідач в свою чергу у виконання умов договору №1819/18 від 27.08.2018 та специфікації №1 поставив позивачу товар на загальну суму 4455970,86грн за видатковими накладними №РН-0000005 від 26.09.2018 на суму 430661,57грн з ПДВ, №РН--0000006 від 01.10.2018 на суму 231848,62грн з ПДВ, №РН-0000007 від 01.10.2018 на суму 43258,28грн з ПДВ, №РН-0000008 від 04.10.2018 на суму 461948,93грн з ПДВ, №РН-0000009 від 08.10.2018 на суму 280494,66грн, №РН-00000010 від 11.10.2018 на суму 84723,07грн, №РН-0000011 від 11.10.2018 на суму 306759,01грн, №РН-0000012 від 16.10.2018 на суму 397173,31грн з ПДВ, №РН-0000013 від 16.10.2018 на суму 35883,07грн з ПДВ, №РН-0000014 від 19.10.2018 на суму 18543,01грн, №РН-0000015 від 19.10.2018 на суму 308853,41грн з ПДВ, №РН-0000016 від 23.10.2018 на суму 141199,13грн з ПДВ, №РН-0000017 від 23.10.2018 на суму 115978,04грн з ПДВ, №РН-0000018 від 26.10.2018 на суму 227341,12грн, №РН-0000019 від 31.10.2018 на суму 213487,44грн, №РН-0000020 від 02.11.2018 на суму 222573,04грн з ПДВ, №РН-0000021 від 08.11.2018 на суму 302996,09грн з ПДВ, №РН-0000022 від 08.11.2018 на суму 15065,38грн з ПДВ, №РН-0000023 від 13.11.2018 на суму 325904,74грн з ПДВ, №РН-0000024 від 16.11.2018 на суму 89596,13грн з ПДВ, №РН-0000025 від 16.11.2018 на суму 87130,70грн, №РН-0000026 від 26.11.2018 на суму 10719,20грн з ПДВ, №РН-0000027 від 26.11.2018 на суму 12129,77грн з ПДВ, №РН-0000028 від 26.11.2018 на суму 45524,22грн з ПДВ, №РН-0000029 від 26.11.2018 на суму 46178,92грн з ПДВ .

У виконання умов п.12.6 специфікації №1 до договору позивач здійснив оплату вартості поставленого товару по кожній позиції на суму 1906943,94грн, що підтверджується платіжними дорученнями №58204 від 23.10.2018 на суму 97190,94грн, №58205 від 23.10.2018 на суму 180533,33грн, №60974 від 31.10.2018 на суму 117583,36грн, №60978 від 31.10.2018 на суму 193648,99грн, №64775 від 09.11.2018 на суму 128593,38грн, №65638 від 14.11.2018 на суму 15652,20грн, №67129 від 19.11.2018 на суму 8088,46грн, №67154 від 19.11.2018 на суму 36956,21грн, №67577 від 20.11.2018 на суму 129471,35грн, №67787 від 21.11.2018 на суму 48618,00грн, №69840 від 27.11.2018 на суму 166495,06грн, №69833 від 27.11.2018 на суму 1971,62грн, №69839 від 27.11.20 І 8 на суму 59190,68грн, №70903 від 30.11.2018 на суму 93123,23грн, №70908 від 30.11.2018 на суму 95301,40грн, №74994 від 11.12.2018 на суму 19857,66грн, №74996 від 11.12.2018 на суму 36525,19грн, №74997 від 11.12.2018 на суму 18869,26грн, №74998 від 11.12.2018 на суму 19358,20грн, №74971 від 11.12.2018 на суму 235824,98грн, №76231 від 14.12.2018 на суму 10719,20грн, №76224 від 14.12.2018 на суму 12129,77грн, №80335 від 28.12.2018 на суму 142159,64грн, №80336 від 28.12.2018 на суму 39081,83грн.

Таким чином позивачем у сплату вартості товару на користь відповідача були перераховані грошові кошти у загальній сумі 4589918,32грн; фактично товар отримано позивачем на суму 4455970,86грн. Різниця становить 133947,46грн, що, як стверджує позивач, сталось внаслідок поставки відповідачем товару, вказаного в позиціях 1, 4 таблиці 1 пункту 1 специфікації №1 до договору, не у повному обсязі. Відповідач вказані обставини не заперечує.

Позивач звернувся до відповідача з листом про повернення авансу у розмірі 133947,46грн на офіційну електронну адресу, у відповідь на який відповідач листом від 04.06.2020 просив розглянути можливість повернення авансу у вигляді товару на вказану суму по закінченню карантину.

Позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою №01/7849-11.24 від 02.10.2020 про повернення суми попередньої оплати у розмірі 133947,46грн у строк до 16.10.2020. Вказана вимога була направлена на юридичну адресу відповідача 07.10.2020, що підтверджується штемпелем АТ Укрпошти на описі вкладення.

Відповідач поставку товару на суму 133947,46грн не здійснив, грошові кошти не повернув.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення попередньої оплати у сумі 133947,46грн, 3% річних у сумі 4963,00грн, інфляційних втрат у сумі 16674,51грн, всього 155584,97грн, розглядаючи який, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 ч. ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до приписів ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Укладений сторонами договір №1819/18 від 27.08.2018 є договором поставки.

Згідно з положеннями ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, відповідно до яких за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею ст.693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем з поставки товару і виникає нове зобов`язання щодо повернення попередньої оплати.

Тобто, виходячи з аналізу положень ст.693 Цивільного кодексу України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до продавця.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом відповідачем поставлено позивачу товар за договором №1819/18 від 27.08.2018 та специфікацією №1 до договору на загальну суму 4455970,86грн, в свою чергу позивачем на користь відповідача було перераховано 4589918,32грн.

Доказів поставки товару на суму 133947,46грн матеріали справи не містять.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 02.10.2020 про повернення суми авансу в розмірі 133947,46грн в строк до 16.10.2020. Вказана вимога була направлена позивачем на юридичну адресу відповідача 07.10.2020, про що свідчить опис вкладення у цінний лист з відміткою АТ Укрпошта . Між тим відповідач грошові кошти у сумі 133947,46грн в строк до 16.10.2020 не повернув. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заявив про застосування строку позовної давності

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як встановлено судом, позивач звертався до відповідача з претензією від 02.10.2020 про повернення авансу у розмірі 133947,46грн у строк до 16.10.2020, відповіді на яку відповідачем не надано, грошові кошти у розмірі 133947,46грн у строк до 16.10.2020 не повернуті.

Таким чином встановлений ст.257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності згідно з ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, тобто з 17.10.2020.

Враховуючи день звернення позивача до суду з даним позовом (13.12.2021), суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 133947,46грн заявлено позивачем в межах строку позовної давності.

Слід також зазначити, що Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 установлено з 12 березня 2020 на всій території України карантин.

02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) , яким розділ ХІІ Прикінцеві положення Цивільного кодексу України доповнено п.12 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину .

Наведене у сукупності свідчить про відсутність підстав для відмови у задоволенні позову в частині стягнення попередньої оплати у сумі 133947,46грн з підстав спливу позовної давності.

За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність та доведеність матеріалами справи позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 133947,46грн, отже позов в цій частині підлягає задоволенню.

Розглядаючи позов в частині стягнення 3 % річних за період з 19.10.2020 по 12.01.2022 в сумі 4963,00грн та інфляційні втрати в розмірі 16674,51грн за період листопад 2020-грудень 2021, суд зазначає таке.

З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань суд дійшов висновку, що відповідач згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних за заявлений позивачем період з 19.10.2019 по 12.01.2022 та інфляційних втрат за період листопад 2020-грудень 2021, суд встановив, що розрахунки позивача за визначений ним період є методологічно та арифметично правильним та відповідають фактичним обставинам справи, отже, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у сумі 4963,00грн та інфляційних втрат у сумі 16674,51грн є правомірними та підлягають задоволенню.

За приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача .

Враховуючи повідомлення позивача про подання доказів понесення витрат на правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення рішення в порядку ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, питання розподілу цих витрат буде вирішено судом шляхом постановлення додаткового рішення.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольстальконструкція (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, б.35, код ЄДРПОУ 33244090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест Інжиніринг (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, б.5, код ЄДРПОУ 37732376) попередню оплату у сумі 133947,46грн, 3% річних у сумі 4963,00грн, інфляційні втрати у сумі 16674,51грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2333,77,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 10.02.2022 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.02.2022.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку ст. 257 Господарського процесуального кодексу України. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання апеляційної скарги відбувається з урахуванням пп.17.5 пп.17 п.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя К.І. Аксьонова