Рішення

від 14.02.2022 по справі 908/3373/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/171/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2022 Справа № 908/3373/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справу:

за позовом акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» (53300, Дніпропетровська область, м. Покров, вул. Центральна, 11)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство ВСЕСВІТ (69037, місто Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39)

про стягнення грошових коштів.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося акціонерне товариство Покровський гірничо-збагачувальний комбінат з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство ВСЕСВІТ про стягнення 17.220,60 грн, які складаються з: 12.566,34 грн 0,5% штрафу та 4654,26 грн 10% штрафу.

В обґрунтування підстави для звернення з позовом до суду позивач зазначив неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної поставки товару за договором №Т2063/05 від 08.06.2018. Враховуючи порушення відповідачем зобов`язання, приймаючи до уваги умови договору та положення чинного законодавства, позивач нарахував та просить стягнути 0,5% штрафу від суми непоставленого (недопоставленого) товару за період прострочення з 09.06.2021 по 01.08.2021 у розмірі 12566,34 грн. та 10% штрафу за прострочення поставки понад 10 календарних днів у розмірі 4654,26 грн.

В прохальній частині позову позивач просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки даний спір не є значної складності.

Відповідно до витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.

Ухвалою суду від 29.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/3373/21, присвоєно справі номер провадження 28/171/21, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

29.12.2021 (в установлений судом строк) від ТОВ виробничо-комерційне підприємство ВСЕСВІТ надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначив про часткове визнання заявлених позовних вимог, а саме погоджується з доводами позивача про те, що поставка за специфікацією №17 від 13.05.2021 до договору №Т2063/05 одного з переліку найменувань товару Джерело безперебійного живлення пров. струму (позиція №5 у специфікації) відбулась 02.08.2021, тобто поза межами встановленого договором строку поставки. Звертав увагу суду, що позивач був попереджений про неможливість виконання відповідачем зобов`язань у погоджений строк. Зауважував про відсутність у позивача збитків, які йому могли буди завдані у зв`язку з порушенням виконанням відповідачем зобов`язань щодо строків поставки товару. З огляду на вказане та з урахуванням приписів ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України просив суд зменшити суму штрафних санкцій до суми 1100,83 грн.

У відповіді на відзив, яка отримана судом 10.01.2022 позивач висловив свою правову позицію щодо доводів відповідача стосовно зменшення пені до 1100,83 грн. Вважає наведені відповідачем доводи про застосування приписів ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України безпідставними. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач не скористався правом на подання заперечень на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. ч. 2, 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 14.02.2022 у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство ВСЕСВІТ (постачальник, відповідач у справі) та акціонерне товариство Покровський гірничо-збагачувальний комбінат (покупець, позивач у справі) 08.06.2018 уклали договір поставки №Т 2063/05 (надалі - договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого (номенклатура, асортимент), марка, вид, сорт, кількісні та якісні характеристики, код товару за УКТ ЗЕД за державним класифікатором продукції та послуг вказуються в Специфікаціях до договору, які є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 3.2 договору поставка товару здійснюється постачальником згідно з п. 3.1 цього договору тільки після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця, яка направляється постачальнику одним із таких способів: або поштою на юридичну адресу постачальника в електронному вигляді на електронну адресу. У письмовому підтверджені (заявці) покупець вказує графік поставки, який містить обсяги і терміни поставки товару в межах періоду поставки, який сторони вказують в специфікаціях (додатках) до цього договору. Постачальник зобов`язаний направити письмове підтвердження про отримання ним від покупця письмової заявки на постачання продукції одним із таких способів: або поштою на юридичну адресу покупця, або факсимільним зв`язком по телефону або в електронному вигляді на електронну адресу. Додаткова поставка товару постачальником допускається тільки за згодою сторін.

Загальна вартість товару за даним договором становить суму партії товару по всіх специфікаціях (додатках) до цього договору.

На виконання умов договору сторонами 25.05.2021 підписана Специфікація №17 (додаток №17) до договору, за умовами якої відповідач зобов`язався протягом 14 календарних днів з дати підписання специфікації поставити позивачу товар (7 найменувань) на загальну суму 60.543,84 грн з ПДВ.

Листом №1718/5 від 27.05.2021 позивач підтвердив поставку товару на адресу АТ Покровський ГЗК ТМЦ згідно додатку (специфікації) №17.

Як свідчать матеріали справи 01.06.2021 відповідач частково виконав зобов`язання щодо поставки товару в рамках специфікації №17 до договору по шести позиціям на загальну суму 14001,24 грн з ПДВ, про що свідчить накладна №0106.29.

02.08.2021 відповідач поставив позивачу решту товару за специфікацію №17, а саме Джерело безперебійного живлення пров. струму (позиція №5 у специфікації) на суму 46.542,60 грн, про що свідчить накладна №0208.5 від 02.08.2021.

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасності поставки товару на його адресу 31.08.2021 була направлена претензія з вимогою сплатити штрафні санкції у розмірі 17.220,60 грн.

Претензія залишена без відповіді, штрафні санкції в добровільному порядку відповідачем не сплачені.

Приймаючи до уваги наявність неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором, позивач, враховуючи п. 11.2 договору та положення ст. ст. 610, 611 ЦК України, нарахував до стягнення штраф, який є предметом розгляду даної справи.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські взаємовідносини сторін врегульовано договором поставки №100 від 11.06.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містять п. п. 1, 7 ст. 193 ГК України.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач покладений на нього обов`язок щодо своєчасної поставки товару у встановлений договором строк не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалося судом вище, у специфікації №17 до договору сторонами узгоджений порядок та строки поставки товару, а саме сторони домовились, що відповідач здійснює поставку товару протягом 14 календарних днів з дати підписання специфікації. Відповідач зазначену специфікацію підписав 25.05.2021, таким чином поставка товару повинна була бути здійснена до 08.06.2021.

Аналіз наведеної умови договору свідчить, що учасники правочину за власним бажанням визначили строк поставки товару.

Матеріали справи містять докази, які підтверджують факт прострочення виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасності поставки товару, а саме накладні №0106.29 від 01.06.2021 та №0208.5 від 02.08.2021.

Відповідач доказів виконання зобов`язання щодо своєчасної поставки товару суду не надав. Факт порушення термінів поставки не заперечив.

За неналежне виконання умов договору, враховуючи п. 11.3 договору, позивач нарахував до стягнення 0,5% штрафу від суми непоставленого (недопоставленого) товару в розмірі 12.566,34 грн та 10% штрафу за прострочення понад 10 календарних днів від суми не поставленого (недопоставленого) товару в розмірі 4654,26 грн.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 11.2 договору у разі порушення строків поставки товару за цим договором покупець має право стягнути з постачальника штраф в розмірі 0,5% від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення. У разі продовження прострочення понад 10 календарних днів покупець має право додатково стягнути з постачальника штраф у розмірі 10% від суми непоставленого (недопоставленого) товару.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України, умови договору поставки №Т2063/05 від 08.06.2018 з додатками та додані матеріали, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення суми штрафів у загальному розмірі 17.220,60 грн, з яких 12.566,34 грн 0,5% від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення та 4.654,26 грн 10% від суми непоставленого (недопоставленого) товару понад 10 календарних днів заявлені правомірно. Враховуючи викладене вище, позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафу до 1100,83 грн, суд зазначає наступне:

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Отже, вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Основними доводами для зменшення пені відповідач зазначає:

- виконання зобов`язань за договором;

- відсутність збитків, як у самого позивача, так і інших учасників господарських відносин;

- незначні строки прострочення поставки товару відповідачем (54 дні).

Втім, будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів відповідачем суду не надано.

Відсутність доказів, які б надали можливість дослідити наявність правових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, унеможливлює надання реальної оцінки доводам відповідача та необхідність застосування положень ст. 233 ГК України.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Доводи відповідача стосовно попередження позивача про можливу затримку поставки товару не є підставою для звільнення порушника від сплати штрафних санкцій.

Крім того, суд погоджується з доводами позивача, що умовами п. 15.6 договору сторонами узгоджено, що всі зміни та доповнення до даного договору вважаються дійсними тільки в тому випадку, якщо вони оформлені додатковими угодами та підписанні сторонами.

Відповідач доказів узгодження з позивачем іншого строку поставки, як то передбачено умовами договору та ухилення позивача від підписання додаткової угоди, суду не надав.

Таким чином, позов про стягнення з ТОВ виробничо-комерційне підприємство ВСЕСВІТ про стягнення штрафу в загальному розмірі 17.220,60 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2270,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов акціонерного товариства Покровський гірничо-збагачувальний комбінат до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство ВСЕСВІТ про стягнення штрафу в розмірі 17.220,60 грн задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство ВСЕСВІТ (69037, місто Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39, ідентифікаційний код 40750285) на користь акціонерного товариства Покровський гірничо-збагачувальний комбінат (53300, Дніпропетровська область, м. Покров, вул. Центральна, 11, ідентифікаційний код 00190928) 12.566,34 грн 0,5% штрафу від суми не поставленого (недопоставленого) товару, 4.654,26 грн (чотири тисячі шістсот п`ятдесят чотири грн. 26 коп.) 10% штрафу від суми не поставленого (недопоставленого) товару за прострочення понад 10 календарних днів, 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 14 лютого 2022 року.

Суддя О.В. Федорова