Рішення

від 08.02.2022 по справі 908/3262/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/44/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2022 Справа № 908/3262/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

При секретарі судового засідання Шолоховій С.В.

За участю представників сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3262/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю « 40 років - Агро» (вул. Смирнова, буд. 6, с. Смирнове, Більмацький район, Запорізька область, 71040)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочно-жировий комбінат «Південний» (вул. Михайла Грушевського, буд. 17, м. Мелітополь, Запорізька область, 72312)

про стягнення 1 693 571,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю « 40 років - Агро» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою (вих. № 05/11/21/1 від 05.11.2021) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочно-жировий комбінат «Південний» про стягнення 1693571,71 грн. заборгованості. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки молока № 1 від 01.07.2018, ст.ст. 509, 530, 692 ЦК України, ст.ст. 20, 193, 199, 230 ГК України.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 10.11.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3262/21 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою суду від 15.11.2021 вказану позовну заяву залишено без руху.

19.11.2021 до суду від позивача надійшло клопотання вих. № 18/11/21 від 18.11.2021 про прийняття документів та відкриття провадження.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.11.2021 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3262/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.12.2021.

Ухвалою суду від 21.12.2021 підготовче засідання відкладено на 13.01.2022.

Ухвалою суду від 13.01.2022 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 08.02.2022.

У судове засідання 08.02.2022 представники сторін не з`явилися, причини неявки відповідача суду невідомі. Згідно з клопотанням позивача, що надійшло на електронну пошту суду 08.02.2022, просив розглянути справу за наявними матеріалами без участі позивача, позов задовольнити у повному обсязі. У клопотанні зазначено, що на момент його подання, відзив на позовну заяву позивач не отримував, повідомив, що відповідач борг не сплатив.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвали суду направлялися відповідачу на адресу, зазначену позивачем та згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Михайла Грушевського, буд. 17, м. Мелітополь, Запорізька область, 72312.

Поштові відправлення з ухвалами суду від 22.11.2021, від 21.12.2021 були повернуті до суду без вручення відповідачу, з відміткою на довідці Укрпошти за закінченням терміну зберігання .

Суд також намагався повідомити відповідача про судовий розгляд справи шляхом передачі телефонограми, однак телефонний зв`язок з відповідачем виявився неможливим.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідач не повідомляв суд про зміну місця проживання, копії ухвал від 22.11.2021, 21.12.2021, 13.01.2022 надсилались судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, яка співпадає з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 910/16409/15: свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду .

Права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Суду від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України"). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (рішення Суду від 21.10.2010 у справі "Білий проти України").

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.

Згідно з ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності сторін судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін. Суд також враховує, що явка сторін у судове засідання 08.02.2022 обов`язковою не визнавалася.

У судовому засіданні 08.02.2022 судом справу розглянуто по суті, підписано вступну та резолютивну частини рішення.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

01.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю « 40 років - Агро» (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Молочно-жировий комбінат «Південний» (покупець, відповідач у справі) укладений договір на поставку молока № 1.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник протягом дії договору зобов`язався поставити (передати у власність) покупця молоко коров`яче цільне, що виробляється постачальником, далі - сировина, а покупець зобов`язується прийняти і своєчасно оплатити за поставлену сировину постачальнику.

Кількість окремої партії постачаємої сировини визначається згідно товарно-транспортним накладним (п. 2.2).

Умовами п. 4.5 договору сторони визначили, що розрахунки за сировину, що поставляється, проводяться у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника. Покупець зобов`язаний оплатити отриману партію сировини не пізніше 5 банківських днів з дати отримання сировини. Датою отримання партії сировини являється дата оформлення товарно-транспортної накладної.

Згідно з п.п. 9.1, 9.2, даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань по договору. Договір вважається пролонгованим на 6 календарних місяців, якщо від жодної із сторін не надійшло письмової відмови від виконання договірних зобов`язань, за один місяць до закінчення строку дії даного договору. Кількість пролонгацій не обмежено.

Із матеріалів даної справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору постачальник поставив, а покупець прийняв товар: у вересні 2021 на загальну суму 2262408,00 грн.; у жовтні 2021 на загальну суму 483467,76 грн., що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Між сторонами складено та підписано:

- приймальну квитанцію на закупівлю молочної сировини форми № 3-ПК (МС) за період з 01.09.2021 по 30.09.2021; обсяги поставленого молока за даною квитанцією - 165669,0 кг на суму 2262408,00 грн.;

- приймальну квитанцію на закупівлю молочної сировини форми № 3-ПК (МС) за період з 01.10.2021 по 05.10.2021; обсяги поставленого молока за даною квитанцією - 33186,0 кг на суму 483467,76 грн.

Відповідно до матеріалів справи, відповідач частково розрахувався за поставлену сировину у загальній сумі 1052304,05 грн.

Між сторонами у справі підписано акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2021 - 06.10.2021, згідно якого на 06.10.2021 заборгованість на користь позивача склала 1693571,71 грн.

Позивач вручив відповідачу вимогу від 11.10.2021 щодо погашення заборгованості у сумі 1693571,71 грн.

Відповідь на вказану вимогу в матеріалах справи відсутня.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору поставки товару.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Заборгованість відповідача перед позивачем за договором на поставку молока № 1 від 01.07.2018 склала суму 1693571,71 грн., що підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем. Відповідач отримання сировини не заперечив.

Доказів сплати заборгованості суду не надано.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1693571,71 грн. основного боргу, позов визнається судом обґрунтованим та задовольняється повністю.

6. Розподіл судових витрат

Згідно з п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягується 25403,58 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочно-жировий комбінат «Південний» (вул. Михайла Грушевського, буд. 17, м. Мелітополь, Запорізька область, 72312, код ЄДРПОУ 41816252) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 40 років - Агро» (вул. Смирнова, буд. 6, с. Смирнове, Більмацький район, Запорізька область, 71040, код ЄДРПОУ 00853352) 1693571 (один мільйон шістсот дев`яносто три тисячі п`ятсот сімдесят одна) грн. 71 коп. заборгованості, 25403 (двадцять п`ять тисяч чотириста три) грн. 58 коп. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 15 лютого 2022.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко