Рішення

від 15.02.2022 по справі 908/3628/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/181/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2022 Справа № 908/3628/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи:

за позовом Національного наукового центру Інститут механізації та електрифікації сільського господарства (вул. Вокзальна, буд. 11, смт. Глеваха, Фастівський район, Київська область, 08631, ідентифікаційний код 05496135; адреса представника адвоката вул. Володимирська, буд. 38, кв. 3, м. Київ, 01054)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім міжрегіональна трейдингова компанія (вул. Гребельна, буд. 5, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний код 43621716)

про стягнення грошових коштів.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області через систему Електронний суд звернувся Національний науковий центр Інститут механізації та електрифікації сільського господарства з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім міжрегіональна трейдингова компанія про стягнення 40.410,00 грн штрафу. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної поставки товару в рамках договору про закупівлю палива за державні кошти №20/08/21-1 від 20.08.2021.

Позивачем зазначено орієнтовний розмір судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, в розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/3628/21, присвоєно справі номер провадження 28/181/21, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у даній справі, але не пізніше 17.01.2022.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

05.01.2022 на адресу суду від відповідача надійшла заява про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву до 12.01.2022.

11.01.2022 судом отримано відзив на позовну заяву, відповідно до якого ТОВ Торговий дім міжрегіональна трейдингова компанія заперечив проти заявлених позовних вимог. Просив в позові відмовити, внаслідок того, що, на його думку, порушень строків поставки з боку постачальника не відбулося, оскільки позивачем не було дотримано умов договору №20/08/21-1 від 20.08.2021 в частині направлення заявки на поставку. Зазначав, що в рамках договору та на підставі отриманої від позивача заявки від 14.09.2021 відповідачем було здійснено поставку товару (дизельне паливо) у кількості 500 літрів на суму 13.470,00 грн. Інших письмових заявок у розумінні договору №20/08/21-1 від 20.08.2021 щодо поставки решти палива від позивача не надходило.

Заява відповідача про продовження строку для подання відзиву на позов судом не розглядалась, оскільки відповідач дотримався вимог суду, що викладені в ухвалі про відкриття провадження у справі, а саме надав письмовий відзив на позовну заяву у строк до 17.01.2022.

Позивач не скористався правом на надання відповіді на відзив.

13.01.2022 від позивача до суду надійшло клопотання про стягнення судових витрат (документ сформований в системі Електронний суд ), відповідно до якого просив суд стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 6.750,00 грн. До заяви додані довіреність №04/01/22-01 від 04.01.2022, договір №04/01/21-02 від 04.01.2021 про надання правової допомоги з додатком (протокол погодження договірної ціни правової допомоги), Акт надання правової допомоги 35 від 20.12.2021, банківська виписка від 24.12.2021, виписка з ЄДР, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001148 від 10.03.2017.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 15.02.2022, оскільки матеріали справи достатні для прийняття рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Національний науковий центр Інституту механізації та електрифікації сільського господарства (замовник/покупець, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Міжрегіональна Трейдингова Компанія (учасник/постачальник, відповідач у справі) 20.08.2021 уклали договір про закупівлю палива за державні кошти №20/08/21-1 (надалі - договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що учасник/постачальник протягом строку дії договору зобов`язується передати (поставити) у встановлений строк у власність покупця/замовника дизельне пальне (далі - товар), в асортименті, кількості та за цінами, що визначені в договорі та його додаткових угодах, а покупець/замовник зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його у відповідності до умов цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору постачальник зобов`язаний поставити Дизельне пальне за талонами (ДК 021:2015:09130000-9 - Нафта і дистиляти) у кількості 2000 літрів, загальною вартістю 53.880,00 грн.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що товар має бути поставлений на підставі письмових заявок замовника (в т.ч. за допомогою електронної пошти) протягом 3 робочих днів з дня отримання/узгодження заявки: Поставка дизельного пального (у талонах) виконується через мережу АЗС, розташованих на Одеській трасі поблизу - смт. Глеваха Васильківського району Київської області та дійсних на території всієї України.

Цей договір набирає чинності з дня підписання цього договору і діє до 31 грудня 2021 року (п. 10.1 договору).

Як свідчать матеріали справи позивач 25.08.2021 надіслав засобами поштового зв`язку на адресу відповідача заявку №309 на поставку товару в рамках договору про закупівлю палива за державні кошти №20/08/21-1 від 20.08.2021, а саме дизельне пальне (у талонах) у кількості 2000 літрів на загальну суму 53.880,00 грн.

Заявка отримана відповідачем 14.09.2021, про що свідчить витяг з сайту Укрпошти (трекінг).

Факт отримання зазначеної заявки відповідачем не спростовано.

14.09.2021 відповідач поставив позивачу дизельне пальне в кількості 500 літрів на суму 13.470, грн., що підтверджується видатковою накладною №4944 від 14.09.2021.

Також суду надані докази своєчасної оплати позивачем вартості отриманої продукції (арк.с. 10).

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо повної поставки товару у загальній кількості, позивач 24.11.2021 надіслав на його адресу вимоги №433, відповідно до якої позивач вимагав поставити протягом 3 робочих днів з моменту отримання даної вимоги залишок недопоставленого товару на суму 40.410,00 грн.

Претензія залишена без відповіді, зобов`язання за договором без виконання.

Порушення відповідачем строків поставки товару стало підставою для застосування позивачем штрафних санкцій та звернення з позовом до суду.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні приписи зазначені в ч. ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні , яким було, зокрема внесено зміни до статті 79 ГПК України та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування вірогідності доказів .

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування вірогідності доказів , на відміну від достатності доказів , підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Як вже зазначалося судом вище, сторонами в пункті 5.1 договору були погоджені строки поставки товару, а саме протягом 3 робочих днів з дня отримання/узгодження заявки.

Матеріали справи містять заявку №309 від 25.08.2021, відповідно до змісту якої позивач просив відповідача поставити дизельне пальне (у талонах в загальній кількості 2000 літрів, ціна за 1 літр - 26,94 грн, загальною вартістю 53.880,00 грн).

Заявка №309 отримана відповідачем 14.09.2021.

З огляду на викладене граничний строк поставки відповідачем обумовленого договором товару спливає 17.09.2021.

Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач звертав увагу суду на відсутність у нього обов`язку поставки товару в рамках договору, внаслідок недотримання позивачем умов договору щодо звернення із заявкою про поставку товару. Також відповідач посилався на те, що 14.09.2021 сторонами була узгоджена заявка на поставку дизельного палива у кількості 500 літрів на суму 13.470,00 грн, яка виконана відповідачем. Інших заявок позивач на його адресу не надсилав.

Заперечення відповідача судом відхилені, у зв`язку з недоведеністю. Відповідач не надав суду доказів на підтвердження своєї правової позиції щодо узгодження сторонами 14.09.2021 іншої кількості товару, яку повинен поставити відповідач.

Часткове виконання відповідачем зобов`язань за договором та прийняття позивачем 500 літрів товару не свідчить про узгодження сторонами іншого обсягу товару.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач покладений на нього обов`язок щодо своєчасної поставки товару у встановлений договором строк не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

За неналежне виконання умов договору, враховуючи п. 7.2, позивач нарахував до стягнення штраф у розмірі 40.410,00 грн.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі непостачання або невчасного постачання товару учасником, відповідно до п. 5.1 договору, з учасника стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання.

Відповідно до розрахунку позивача до стягнення заявлений штраф (100%) вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання.

53.880,00 грн (вартість товару за договором) - 13.470,00 грн (вартість поставленого товару) = 40.410,00 грн.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок 100% штрафу у розмірі 40.410,00 грн є правильним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимога позивача щодо стягнення штрафу у розмірі 40.410,00 грн судом задовольняється.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом статті 210 Господарського процесуального кодексу України, якою унормовано дослідження доказів, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Письмові, речові і електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, і пред`являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам.

У розумінні наведених положень процесуального законодавства рішення з господарського спору може ґрунтуватися лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 02.04.2019 у справі № 911/737/18.

Суду доказів своєчасного виконання сторонами умов договору про закупівлю палива за державні кошти №20/08/21-1 від 20.08.2021 не надано. Також доказів відсутності правових підстав для нарахування штрафу або невірного розрахунку відповідач суду не надав.

Заперечення, що викладені у відзиві на позовну заяву спростовані вищевикладеними обставинами.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 2.270,00 грн покладається на відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 6.750,000 грн.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , відповідно до положень якої, адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Позивач надав на підтвердження факту понесення витрат на правову допомогу договір про надання правової допомоги від 04.01.2021 з додатком (Протокол погодження договірної ціни правової допомоги), Акт надання правової допомоги №5 від 20.12.2021 та банківську виписку про сплату вартості наданих послуг.

Пунктом 4.6 договору встановлено, що факт надання правової (правничої) допомоги (послуг) підтверджується Актами надання правової допомоги, які є підставами для сплати гонорару (його частини).

Відповідно до Акту надання правової допомоги №5 від 20.12.2021 Адвокатським об`єднанням надані наступні послуги:

- Підготовка вимоги про виконання зобов`язань за договором про закупівлю палива за державні кошти №20/08/21 від 20.08.2021 - 1 година вартістю 750 грн;

- Вивчення наявних матеріалів щодо укладення та виконання договору про закупівлю палива за державні кошти №20/08/21-1 від 20.08.201 на предмет достатності для подання позову, визначення необхідних додаткових доказів, вивчення законодавства, що регулює дані правовідносини, здійснено пошук судової практики з подібних правовідносин - 2 години вартістю 1500,00 грн;

- Складання та подання позовної заяви через підсистему Електронний суд , в т.ч. надсилання копії позовної заяви відповідачу та вчинення інших дій передбачених статтями 162-164 ЦПК України - 5 годин вартістю 3750,00 грн;

- Підготовка клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу - 1 година вартістю 750,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, зазначені в договорі послуги були виконані, а саме: подано до суду відповідну позовну заяву, надано детальний опис виконаних адвокатом робіт (Акт надання правової допомоги №5 від 20.12.2021) та надані докази оплати вартсоті наданих послуг.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 165 ГПК України, у позовній заяві позивач надавав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зазначаючи розмір на професійну правничу допомогу в сумі - 7.000,00 грн.

Відповідач не скористався правом на подання заяви про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 23). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час (п. 31, аналогічний правовий висновок наведений Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі N 905/1795/18).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України ).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Судом здійснено детальний та ретельний аналіз кожної складової наданих адвокатом послуг, що наведені в акті надання правової допомоги № 5 від 20.12.2021, та встановлено, що обсяг наданих адвокатом послуг підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Суд констатує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката співмірний зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; а також предметом позовних вимог та строку розгляду справи, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Національного наукового центру Інститут механізації та електрифікації сільського господарства до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім міжрегіональна трейдингова компанія про стягнення 40.410,00 грн штрафу задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім міжрегіональна трейдингова компанія (вул. Гребельна, буд. 5, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний код 43621716) на користь Національного наукового центру Інститут механізації та електрифікації сільського господарства (вул. Вокзальна, буд. 11, смт. Глеваха, Фастівський район, Київська область, 08631, ідентифікаційний код 05496135) 40.410,00 грн. (сорок тисяч чотириста десять грн. 00 коп.) штрафу, 2.270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп.) судового збору, 6.750,00 грн (шість тисяч грн. сімсот п`ятдесят грн 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 15 лютого 2022 року.

Суддя О.В. Федорова