номер провадження справи 22/61/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.02.2022 Справа № 908/3601/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі судового засідання Шолоховій С.В.
за участю представників сторін:
від позивача - Білоус Д.С., дов. № 244/20-22 від 03.12.2021
від відповідача - не з`явився
Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3601/21
за позовом: Концерну «Міські теплові мережі» (бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; фактична адреса: вул. Адмірала Нахімова, буд. 4, м. Запоріжжя, 69005)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» (вул. 12 Квітня, буд. 9, кв. 9, м. Запоріжжя, 69001)
про стягнення 7 268,37 грн.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою (вих. № б/н від 26.11.2021) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» про стягнення 7 190,00 грн. основного боргу, 47,88 грн. 3% річних, 30,49 грн. інфляційних втрат.
Позов обґрунтований ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, Законом України «Про теплопостачання» , ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, умовами договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 101802 від 01.07.2007.
Згідно з позовною заявою, за умовами договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 101802 від 01.07.2007, позивачем у період з жовтня 2016 по квітень 2021 було відпущено теплову енергію на загальну суму 7 190,00 грн. для нежитлового приміщення № 29 (орендоване приміщення підвалу для розміщення виставкового залу будівельних матеріалів) розташованого за адресою м. Запоріжжя, пр-т Металургів, буд 24.
В порушення умов договору відповідач не здійснив оплату за надані послуги, у зв`язку з чим, заборгованість склала 7 190,00 грн.
Позивач надсилав на адресу відповідача претензії з вимогою погасити суму заборгованості, однак заборгованість у добровільному порядку не погашена.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 09.12.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3601/21 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.12.2021 позовна заява прийнята до розгляду суддею Ярешко О.В., відкрито провадження у справі № 908/3601/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 12.01.2022. Явка представників учасників справи у судове засідання визнано необов`язковою.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.01.2022, розгляд справи відкладено на 10.02.2022
У судове засідання 10.02.2022 з`явився представник позивача.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою звукозаписувального технічного засобу на програмному комплексі Акорд .
Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце судового слухання справи повідомлений відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Ухвали суду направлялися відповідачу на адресу, зазначену позивачем та згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. 12 квітня, буд. 9, кв. 9, м. Запоріжжя, Запорізька область, 60001. Поштове відправлення з ухвалою суду від 14.12.2021 було повернуто до суду без вручення, з відміткою на довідці Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» .
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження, копії судових ухвал надсилалась судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, яка співпадає з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 910/16409/15: «свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду» .
Права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Суду від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України"). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (рішення Суду від 21.10.2010 у справі "Білий проти України").
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.
Згідно з ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності сторін судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача. Суд також враховує, що явка сторін у судове засідання 10.02.2022 обов`язковою не визнавалася, строк розгляду даної справи спливає 14.02.2022.
У судовому засіданні 10.02.2022 судом справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують
01.07.2007 між Концерном Міські теплові мережі (теплопостачальна організація за договором, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лан (споживач, відповідач) укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 101802.
Відповідно до п. 1.1 договору теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід`ємними частинами.
Згідно з п. 2.1 договору, теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду; підігрів води - за наявної можливості; кондиціювання - по замовленню споживача; інші технологічні потреби - по замовленню споживача.
Пунктом 3.2.6 договору передбачено, що споживач зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах та терміни, які передбачені договором.
Теплопостачальна організація відповідно до п. 4.1.1 договору зобов`язана відпускати теплову енергію в гарячій воді за договором купівлі - продажу.
Відповідно до п. 5.1 договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.
Згідно з п.п. 6.1 - 6.7.2 договору розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату. При наявності приладів комерційного обліку - обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку. Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) робити тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді. При перерахуванні коштів за теплову енергію у платіжному документі споживач повинен зазначати район міста, номер та дату даного договору. За наявності заборгованості за даним договором теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену у минулі періоди. Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою : вул. Щаслива, буд 2а, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ). Отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п`яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів. У разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін встановлений п. 6.6.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, споживач зобов`язаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений п. 6.6.1 договору строк.
Згідно з п. 10.4 договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.
До договору сторонами підписані додатки №№ 1, 1а, 2, 3, 4, 5. Згідно додатку № 1а теплова енергія поставляється на об`єкт орендоване приміщення підвалу № 29 для розміщення виставкового залу будівельних матеріалів по пр-ту Металургів, буд 24.
Також між сторонами були укладені до вказаного договору додаткові угоди № 1 від 01.07.2007, № 1 01.03.2011.
Доказів розірвання чи то припинення дії договору сторони не надали.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору надав відповідачу послуги з відпущення теплової енергії (опалення) на загальну суму 7 190,00 грн. відповідно до наступних актів приймання-передачі теплової енергії:
- акт від 31.10.2016 за жовтень 2016 року на суму 63,80 грн.;
- акт від 30.11.2016 за листопад 2016 року на суму 176,10 грн.
- акт від 31.12.2016 за грудень 2016 року на суму 275,63 грн.;
- акт від 31.01.2017 за січень 2017 року на суму 299,45 грн.;
- акт від 28.02.2017 за лютий 207 року на суму 374,99 грн.;
- акт від 31.03.2017 за березень 2017 року на суму 134,44 грн.;
- акт від 30.11.2017 за листопад 2017 року на суму 2 471,50 грн.
- акт від 31.12.2017 за грудень 2017 року на суму 2 455,99 грн.;
- акт від 31.01.2018 за січень 2018 року на суму -4 024,84 грн.;
- акт від 28.02.2018 за лютий 2018 року на суму 346,22 грн.;
- акт від 31.03.2018 за березень 2018 року на суму 340,79 грн.;
- акт від 30.04.2018 за квітень 2018 року на суму 59,82 грн.
- акт від 30.11.2018 за листопад 2018 року на суму 242,98 грн.
- акт від 31.12.2018 за грудень 2018 року на суму 330,14 грн.;
- акт від 31.01.2019 за січень 2019 року на суму 334,49 грн.;
- акт від 28.02.2019 за лютий 2019 року на суму 250,49 грн.;
- акт від 31.03.2019 за березень 2019 року на суму 187,49 грн.;
- акт від 30.04.2019 за квітень 2019 року на суму 51,00 грн.
- акт від 30.11.2019 за листопад 2019 року на суму 271,49 грн.
- акт від 31.12.2019 за грудень 2019 року на суму 302,99 грн.;
- акт від 31.01.2020 за січень 2020 року на суму 145,70 грн.;
- акт від 28.02.2020 за лютий 2020 року на суму 279,14 грн.;
- акт від 31.03.2020 за березень 2020 року на суму 156,11 грн.
- акт від 31.12.2020 за грудень 2020 року на суму 320,02 грн.;
- акт від 31.01.2021 за січень 2021 року на суму 358,73 грн.;
- акт від 28.02.2021 за лютий 2021 року на суму 394,70 грн.;
- акт від 31.03.2021 за березень 2021 року на суму 348,44 грн.
- акт від 30.04.2021 за квітень 2021 року на суму 62,12 грн.;
Всього на суму 7 190,00 грн.
Позивачем були виставлені відповідні рахунки на оплату отриманої відповідачем теплової енергії, які відповідачем не були сплачені.
Акти та рахунки направлялися відповідачу поштою, що підтверджується відповідними реєстрами.
Заперечень на акти відповідачем не надано, акти залишились з його боку не підписаними. На актах мається відмітка, що споживач відмовився від підписання акту приймання-передачі, на підставі п. 6.7.2 договору акт вважається погодженим.
Відповідач отримання актів та рахунків не заперечив.
Позивач направляв відповідачу письмову вимогу (претензію) від 17.11.2021 про сплату заборгованості за договором № 101802 від 01.07.2007.
Відповідь на вимогу у матеріалах справи відсутня.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.
Також, відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається крім випадків, передбачених законом.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.
За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За частинами першою, четвертою, сьомою статті 179 ГК України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору у відповідності до законодавства (частина перша статті 180 ГК України).
Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно ст. 610 ЦКУ, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦКУ встановлює, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом. Аналогічні приписи містяться в ст. ст. 216,218 ГКУ.
Як встановлено судом, відповідач оплату за договором № 101802 від 01.07.2007, не здійснював, заборгованість склала 7 190,00 грн.
Згідно з частиною першою статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно зі статтею 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання письмового відзиву на позов не скористався, у судові засідання не з`являвся, позовні вимоги не спростував.
Доказів погашення заявленої до стягнення суми заборгованості матеріали дійсної справи не містять та сторонами не подані.
Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 7 190,00 грн. основного боргу, позов визнається судом обґрунтованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд перевірив складені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних витрат та визнає їх правильними. З відповідача на користь позивача слід стягнути 47,88 грн. 3% річних та 30,49 грн. інфляційних витрат
Таким чином, позов судом задовольняється повністю.
6. Судові витрати
Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, судовий збір у сумі 2 270,00 грн. покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» (вул. 12 Квітня, буд. 9, кв. 9, м. Запоріжжя, 69001, код ЄДРПОУ 13622986) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; фактична адреса: вул. Адмірала Нахімова, буд. 4, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 32121458) 7 190 (сім тисяч сто дев`яносто) грн. 00 коп. основного боргу, 47 (сорок сім) грн. 88 коп. 3 % річних, 30 (тридцять) грн. 49 коп. втрат від інфляції, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 15.02.2022
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко
Суд | Господарський суд Запорізької області |
Дата ухвалення рішення | 10.02.2022 |
Оприлюднено | 17.02.2022 |
Номер документу | 103277928 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Запорізької області
Ярешко О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні