Ухвала

від 09.02.2022 по справі 910/1758/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

09.02.2022Справа № 910/1758/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши

заяву Олександрівської сільської ради, Запорізька обл., Мелітопольський район, с. Олександрівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю Аквілон-2013 , м. Київ

про видачу судового наказу,

ВСТАНОВИВ:

Олександрівська сільська рада (далі - стягувач) звернулася до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Аквілон-2013 (далі - ТзОВ Аквілон-2013 /боржник) заборгованості за договором оренди земельної ділянки від 30.09.2015 у розмірі 37 989,14 грн, у тому числі: 33 613,00 грн - основного боргу та 4 376,14 грн - пені.

За змістом ст. 149 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для подання позовної заяви.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 27 ГПК України, для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань внесені до Єдиного державного реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням ТзОВ Аквілон-2013 , ідентифікаційний код 38783945, станом на 09.02.2022 є: 01113, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26.

Разом з тим, за приписами ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України Про судоустрій і статус суддів .

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Суд зазначає, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах.

Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2019 у справі №916/142/19.

У постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №760/6693/17-ц судом зазначено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.

Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, Верховний Суду у постанові від 19.06.2019 у справі №760/6693/17-ц висловив правову позицію, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки , будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об`єктом якого є нерухоме майно , вимог іпотекодержателя.

Велика Палата Верховного Суду, досліджуючи питання територіальної підсудності категорії справ щодо стягнення заборгованості з орендної плати за користування нерухомим майном, у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 дійшла висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення з приводу нерухомого майна у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном , поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

Як вбачається зі змісту викладених у заяві вимог, спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди земельної ділянки від 30.09.2015.

Пунктом 1. даного договору передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає відповідно до рішення Степанівської першої сільської ради №13 від 22.05.2015 Про поділ та передачу земельних ділянок в оренду в строкове платне користування земельну ділянку, яка розташована: Запорізька область, Приазовський район, село Миронівка, вулиця Приморська , для розміщення рибгосподарства (кадастровий номер земельної ділянки 2324586200:05:006:0018).

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги висновки Великої Палати Верхового Суду, враховуючи, що місцезнаходженням орендованого нерухомого майна - земельної ділянки є село Миронівка Приазовського району Запорізької області, суд дійшов висновку, що він має вирішуватись за місцезнаходженням майна, відповідно матеріали заяви про видачу судового наказу підлягають передачі на розгляд Господарському суду Запорізької області.

За змістом ч. 3 ст. 31 ГПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Керуючись ст. 27, 30, 31, 232, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Олександрівської сільської ради про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Аквілон-2013 заборгованості за договором оренди земельної ділянки від 30.09.2015 у розмірі 37 989,14 грн, разом з доданими до неї матеріалами, передати за підсудністю на розгляд Господарського суду Запорізької області (69001, місто Запоріжжя, вулиця Гетьманська, будинок 4).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення та пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук