Рішення

від 14.02.2022 по справі 910/20392/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.02.2022Справа № 910/20392/21 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод металовиробів"

про стягнення вартості поставленого товару, штрафних санкцій та пені в розмірі 106 795,72 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Модуль-Україна звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Київський завод металовиробів про стягнення вартості поставленого товару, штрафних санкцій та пені в розмірі 106 795,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 16/138 від 29.09.2016, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 13.12.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та була отримана відповідачем 21.12.2021, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105491608524.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальними правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Модуль-Україна (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Київський завод металовиробів (далі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки № 16/138 (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві металопродукцію (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених цим Договором.

Розгорнутий сортамент, конкретний обсяг, ціна узгоджуються сторонами в рахунках-фактурах, видаткових накладних на підставі отриманих письмових заявок покупця (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.4 Договору товар у відповідності з цим Договором поставляється партіями. Під партією товару сторони мають на увазі товар, який поставляється у відповідності з одною видатковою накладною.

Згідно з п. 2.2 Договору загальна сума Договору складає загальну суму всіх видаткових накладних.

У відповідності до пунктів 3.1, 3.2 та 3.4 Договору сторони дійшли згоди, що базисні умови поставки товару будуть визначатись Інкотермс-2010.

Поставка товару здійснюється на умовах поставки EXW (Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський, проспект Грушевського, 1/14 або м. Київ, вул. Бориспільська, 7). За письмовою заявкою покупця поставка товару може здійснюватись на умовах - СРТ склад покупця. Сторони можуть визначити інші умови поставки товару.

Вартість тари та упаковки входить у вартість товару.

Пунктом 4.1 Договору узгоджено, що якість товару має відповідати ГОСТ (ТУ) або іншій нормативно-технічній документації, зазначеній у видаткових накладних та підтверджуватися сертифікатом або паспортом якості, а в інших випадках і іншими документами, передбаченими законодавчими актами для даного виду товару.

Згідно з п. 4.2 Договору на поставлений товар продавець повинен надати покупцю: рахунок-фактуру; видаткову накладну; сертифікат якості; товарно-транспортну накладну.

За умовами п. 5.1 Договору оплата узгодженої сторонами у накладній (рахунку) партії товару, що поставляється за цим Договором, здійснюється на умовах 100% передоплати за товар/партію. Строк оплати товару визначається у рахунку-фактурі.

Цей Договір набирає чинності після його підписання і діє до 31.12.2015 та пролонгується на кожний наступний рік, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії Договору сторони не заявлять про своє бажання припинити його дію (п. 7.1 Договору).

На виконання умов Договору позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 599 від 16.04.2020 на суму 134 302,12 грн. та в подальшому поставлено товар згідно видаткової накладної № 4901 від 17.11.2020 на суму 134 302,12 грн., в рахунок оплати якого, згідно листа відповідача вих. № 191120-1 від 19.11.2020 зараховано кошти у розмірі 50 000,00 грн. сплачені згідно платіжного доручення № 356 від 18.09.2019.

В означеному листі відповідач також зазначив, що гарантує сплату залишку коштів у розмірі 84 302,12 грн. до 31.12.2020.

Як зазначає позивач, ТОВ Київський завод металовиробів , в порушення взятих на себе зобов`язань за Договору, оплату отриманого товару у повному обсязі здійснив, в зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 84 302,12 грн.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 12 063,27 грн. пені, 2 514,37 грн. 3% річних та 7 915,96 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

На виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу товар згідно видаткової накладної № 4901 від 17.11.2020 на суму 134 302,12 грн., яка підписана сторонами без заперечень та зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п. 5.1 Договору оплата узгодженої сторонами у накладній (рахунку) партії товару, що поставляється за цим Договором, здійснюється на умовах 100% передоплати за товар/партію. Строк оплати товару визначається у рахунку-фактурі.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов Договору позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 599 від 16.04.2020 на суму 134 302,12 грн., в рахунок оплати якого, згідно листа відповідача вих. № 191120-1 від 19.11.2020 зараховано кошти у розмірі 50 000,00 грн. сплачені згідно платіжного доручення № 356 від 18.09.2019.

В означеному листі відповідач також зазначив, що гарантує сплату залишку коштів у розмірі 84 302,12 грн. до 31.12.2020.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, обов`язку зі сплати вартості отриманого товару у повному обсязі відповідачем виконано не було, що відповідачем не спростовано.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати, підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 84 302,12 грн.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 12 063,27 грн. пені, 2 514,37 грн. 3% річних та 7 915,96 грн. інфляційних втрат.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.3 Договору у разі несвоєчасної оплати покупцем товару/партії товару, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі 0,1% в день від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Сторони можуть визначити інші умови відповідальності.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, з урахуванням приписів Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 5 365,01 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, у межах визначених позивачем періодів нарахування, оскільки відповідач зобов`язаний розраховуватись за поставлений позивачем товар після його прийняття, тобто у день поставки товару, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% у розмірі 2 514,37 грн. та інфляційні втрати в розмірі 7 915,96 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Київський завод металовиробів (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 7; ідентифікаційний код: 40474834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Модуль-Україна (32300, Хмельницька обл., місто Кам`янець-Подільський, проспект Грушевського, будинок 1/14; ідентифікаційний код: 37863825) заборгованість у розмірі 84 302 (вісімдесят чотири тисячі триста дві) грн. 12 коп., пеню у розмірі 5 365 (п`ять тисяч триста шістдесят п`ять) грн. 01 коп., 3% річних в розмірі 2 514 (дві тисячі п`ятсот чотирнадцять) грн. 37 коп., інфляційні втрати в розмірі 7 915 (сім тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 96 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 154 (дві тисячі сто п`ятдесят чотири) грн. 20 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 14.02.2022

Суддя О.А. Грєхова