Рішення

від 10.02.2022 по справі 917/1896/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2022 Справа № 917/1896/21

м. Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ЧОРМЕТРЕМОНТ» , вул. Максима Дія, 8, кв. 517, м. Дніпро, 49128

до Приватне підприємство «АЛЬДЕН-СЕРВІС» , вул. Ціолковського, 60, м. Кременчук, Полтавська область, 39611

про стягнення 17 411,92 грн.

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 17 411,92 грн. за договором поставки № 1159/21 від 04.01.2021, з яких 16 200,00 грн. основний борг, 624,09 грн. штраф, 120,72 грн. пеня, 341,95 грн. інфляційні втрати, 125,16 грн. 5% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснив оплату товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № 7962 від 16.08.2021 на умовах договору поставки № 1159/21 від 04.01.2021.

Ухвалою від 10.12.2021 (а.с. 51-52) суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - до 15 днів з дня отримання ухвали та для подання заперечень - до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.

Ухвала суду від 10.12.2021 направлялась сторонам, в т.ч. відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 49-50) та повернулась до суду із відміткою поштового працівника «відсутній за адресою» (а.с. 54-56).

Суд зазначає, що згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018р. у справі №910/177797/17.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки "відсутній за адресою", є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не надав.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Чорметремонт", як Постачальником, та Приватним підприємством «Альден-Сервіс» , як Покупцем, був укладений договір поставки № 1159/21 від 04.01.2021 (далі - Договір, а.с. 18-23), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Товар, а Покупець прийняти та оплатити товар за цінами в кількості, номенклатурі та асортименті, вказаними в рахунках-фактурах, які є невід`ємними частинами даного договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, Покупець сповіщає Постачальника про свій намір здійснити закупівлю товару (партії товару) шляхом оформлення замовлення в якому зазначає кількість, асортимент товару (партії товару), бажане місце поставки. Замовлення передається Постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонами формі, а саме: електронною поштою, факсимільним, телефонним зв`язком, через інтернет-магазин, усно, тощо. Постачальник в односторонньому порядку може встановити або змінити спосіб замовлення Товару, попередивши про це завчасно Покупця.

Постачальник на основі отриманого замовлення і за наявності товару на складі складає рахунок-фактуру та надсилає її Покупцю. В рахунку-фактурі зазначається найменування, вартість та кількість товару (партії товару). Вартість товару визначена в гривнях і включає в себе ПДВ (п. 2.2 Договору).

За п. 3.1 Договору, поставка товару здійснюється після погодження між Постачальником та Покупцем замовлення, а також здійснення Покупцем оплати за товар, якщо це було передбачено сторонами при узгодженні замовлення. Кожна партія товару повинна супроводжуватися належно оформленими відповідно до вимог нормативно-правових актів України документами, що передбачені законодавством України при обороті (реалізації) замовленого Покупцем товару, далі - товаросупровідні документи, та які відповідають замовленню, зокрема: видатковою накладною на товар, товарно-транспортною накладною на перевезення товару (за необхідності), документами або їх належно засвідченими копіями про відповідність якості товару, якщо нормативно-правовими актами України передбачено супровід партії товару такими документами (п. 3.1.1 Договору).

Згідно з п. 3.6 Договору, передача товару Постачальником і його приймання Покупцем, по асортименту, кількості та ціні здійснюється на підставі відповідної накладної, за якістю - згідно товаросупровідним документам щодо якості товару.

Відповідно до п. 4.1 Договору, сума Договору складається з суми вартості партій товару, поставлених Постачальником протягом строку дії даного Договору.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що розрахунок за товар (партію товару) здійснюється Покупцем протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання товару, шляхом 100% оплати вартості товару (партії товару) Покупцем у безготівковому порядку на банківські рахунки Постачальника зазначені в п. 15 Договору.

За п. 5.4 Договору, будь-які кошти, які надходять за даним Договором, сторони вважають такими, що надійшли на погашення (оплату) в наступній черговості: погашення сум неустойки, штрафів, пені на дату надходження коштів; погашення будь-якої заборгованості Покупця перед Постачальником, що існує на дату надходження коштів, відповідно до календарної черговості її виникнення.

В розділі 12 Договору погоджена угода сторін про застосування документообігу, зокрема:

- відповідно до положень Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , сторони погодили запровадити електронний документообіг за укладеним договором (п. 12.1 Договору);

- сторони домовились оформлювати видаткові накладні в електронному вигляді - як електронні документи у розумінні Закону України Про електронні документи та електронний документообіг (п. 12.2 Договору).

- сторони погодили, що паперові носії видаткових накладних та товаро-супровідних документів, що надаються Перевізнику під час здійснення поставки, є ідентичними з електронними документами за документарною інформацією та реквізитами. Кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу (п. 12.7 Договору);

- Покупець зобов`язаний підписати електронну накладну або її паперовий примірник протягом трьох робочих днів з дня її надходження та надіслати Постачальнику (п. 12.8 Договору);

- якщо Покупець у визначений п. 12.8 строк не підписав електронну накладну або не надав мотивовану відмову щодо її підписання, така накладна вважається прийнятою Покупцем без зауважень та підписаною на четвертий день з дня отримання. У разі підписання накладної тільки у паперовій формі, електронна накладна також вважається підписаною без зауважень (п. 12.9 Договору).

На підтвердження виконання умов укладеного Договору позивач надав:

- рахунок № 7416 від 26.07.2021 на оплату 420,00 грн. (а.с. 27), видаткову накладну № 7126 від 26.07.2021 на суму 420,00 грн. із відміткою Документ доставлений контрагенту та електронним підписом Постачальника (а.с. 25) та докази оплати відповідачем - платіжне доручення № 1440 від 16.08.2021 на суму 420,00 грн. (а.с. 29);

- рахунок № 8302 від 16.08.2021 на оплату 16 200,00 грн. (а.с. 28), видаткову накладну № 7962 від 16.08.2021 на суму 16 200,00 грн., підписану та скріплену печатками сторін (а.с. 26) та платіжне доручення № 1475 від 16.11.2021 на суму 3 200,00 грн. (а.с. 30).

Враховуючи часткове виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати отриманого товару та із посиланням на п. 5.4 Договору позивач заявив до стягнення з відповідача:

- 16 200,00 грн. основного боргу,

- 624,09 грн. штрафу, нарахованого відповідно до 7.2.3 Договору,

- 120,72 грн. пені, нарахованої за період з 17.11.2021 по 02.12.2021,

- 341,95 грн. інфляційні втрати, нараховані за період з жовтня по листопад 2021,

- 125,16 грн. 5% річних, нарахованих за період з 31.08.2021 по 02.12.2021.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Обов`язок відповідача сплатити кошти за отриманий товар визначений також ст.ст. 655, 706 ЦК України.

Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем зобов`язань з оплати вартості отриманого товару.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач передав відповідачу товар за видатковою накладною № 7962 від 16.08.2021 на суму 16 200,00 грн. (а.с. 26).

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 5.1 Договору передбачено, що розрахунок за товар (партію товару) здійснюється Покупцем протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання товару, шляхом 100% оплати вартості товару (партії товару) Покупцем у безготівковому порядку на банківські рахунки Постачальника, зазначені в п. 15 Договору.

За видатковою накладною № 7962 від 16.08.2021 на суму 16 200,00 грн. останнім днем виконання грошового зобов`язання є 30.08.2021, відповідно прострочення виконання зобов`язання по оплаті з боку відповідача мало місце з 31.08.2021.

У термін, визначений п. 5.1 Договору, відповідач зобов`язання по оплаті не виконав.

Відповідач здійснив перерахування позивачу грошових коштів в сумі 3200,00 грн. згідно платіжного доручення № 1475 від 16.11.2021 (а.с. 30).

Відповідно до п. 5.4 Договору, будь-які кошти, які надходять за даним Договором, сторони вважають такими, що надійшли на погашення (оплату) в наступній черговості: погашення сум неустойки, штрафів, пені на дату надходження коштів; погашення будь-якої заборгованості Покупця перед Постачальником, що існує на дату надходження коштів, відповідно до календарної черговості її виникнення.

Грошові кошти в сумі 3200,00 грн. позивач зарахував відповідно п. 5.4 Договору на погашення сум неустойки, штрафів, пені на дату надходження коштів, а саме 584,09 грн. пені, розрахованої за період з 31.08.2021 по 16.11.2021, та 2615,91 грн. штрафу.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості в сумі 16 200,00 грн., строк оплати якої настав, тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом повністю.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина перша статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Тобто в розумінні статей 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов`язання).

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

П. 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктами 7.2.1, 7.2.3 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасного або неповного перерахування коштів відповідно до умов цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від простроченої суми за кожен день прострочки; у разі прострочення понад 10 (десять) календарних днів, Покупець зобов`язаний сплатити додатково штраф у розмірі 20 (двадцять) % від простроченої суми.

Позивач надав розрахунок пені (а.с. 34), з якого вбачається, що пеню в сумі 584,09 грн., розраховану за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 31.08.2021 по 16.11.2021, позивач зарахував в порядку черговості в погашення заборгованості відповідно до умов п. 5.4 Договору, та заявив до стягнення 120,72 грн. пені, нарахованої за період з 17.11.2021 по 02.12.2021.

Посилаючись на п. 7.2.3 Договору позивач нарахував 3240,00 грн. штрафу (а.с. 37), з якої 2615,91 грн. зарахував в погашення заборгованості в порядку, визначеному умовами п. 5.4 Договору, та заявив до стягнення 624,09 грн. штрафу (2615,91 грн. + 624,09 грн. = 3240,00 грн.).

Розглянувши розрахунок пені та штрафу, наведений позивачем в позовній заяві, суд встановив наступне.

Як зазначалось вище, відповідач здійснив часткову оплату товару в сумі 3 200,00 грн. (платіжне доручення № 1475 від 16.11.2021, а.с. 30).

Відповідно до п. 5.4 Договору, будь-які кошти, які надходять за даним Договором, сторони вважають такими, що надійшли на погашення (оплату) в наступній черговості: погашення сум неустойки, штрафів, пені на дату надходження коштів; погашення будь-якої заборгованості Покупця перед Постачальником, що існує на дату надходження коштів, відповідно до календарної черговості її виникнення.

Згідно умов зазначеного пункту Договору позивач зарахував в погашення заборгованості 584,09 грн. пені, розрахованої за період з 31.08.2021 по 16.11.2021, та 2615,91 грн. штрафу (584,09 грн. + 2615,91 грн. = 3200,00 грн.).

Суд здійснив перерахунок пені та дійшов висновку про правомірність зарахування в порядку п. 5.4 Договору 584,09 грн. пені, нарахованої за період з 31.08.2021 по 16.11.2021. Відповідно, зарахування грошових коштів в сумі 3200,00 грн., сплачених позивачем за платіжним дорученням № 1475 від 16.11.2021 здійснено в сумі 584,09 грн. пені, а залишок 2615,91 грн. (3200,00 грн. - 584,09 грн.) в погашення штрафу.

За наведеного, розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача становить 624,09 грн. (3240,00 грн. - 2615,91 грн.) та задовольняється судом в розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

Здійснивши перерахунок пені, нарахованої за період з 17.11.2021 по 02.12.2021, суд встановив, що позовні вимоги в цій частині не перевищують обраховані судом та підлягають задоволенню повністю в сумі 120,72 грн.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 року у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 року у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 року у справі № 922/1720/17, від 02.04.2019 року у справі № 917/194/18).

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За п. 7.2.2 Договору, у випадку несвоєчасного або неповного перерахування коштів відповідно до умов цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику 5% річних з простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до норм ст. 625 Цивільного кодексу України та інфляційні витрати.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові КГС у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, за якою якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач заявив до стягнення 125,16 грн. 5% річних, нарахованих за період з 31.08.2021 по 02.12.2021 та 341,95 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з жовтня по листопад 2021 (розрахунок долучений до матеріалів справи, а.с. 35-36).

Здійснивши перерахунок інфляційних та 3% річних , суд встановив, що розмір позовних вимог в частині стягнення річних та інфляційних не перевищує розрахований судом, тому підлягає задоволенню повністю.

Перевірка правильності розрахунку штрафу, пені, річних та інфляційних втрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення позовних повністю та стягнення з відповідача 16 200,00 грн. основного боргу, 624,09 грн. штрафу, 120,72 грн. пені, 341,95 грн. інфляційних втрат, 125,16 грн. 5% річних.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до договору про надання правових (юридичних) послуг від 23.03.2021 (а.с. 38-40) та завдання № 7/23/2021 від 02.12.2021 (додаток до зазначеного договору, а.с. 41), адвокат Григоренко Віктор Олександрович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП № 3985 від 23.11.2018) бере на себе зобов`язання надавати правові (юридичні) послуги позивачу, а позивач зобов`язується прийняти та оплатити надані правові (юридичні) послуги на умовах та в строки, що передбачено умовами цього договору (п. 1.1 договору).

В розділі 2 завдання № 7/23/2021 від 02.12.2021 (додаток до договору про надання правових (юридичних) послуг від 23.03.2021, а.с. 41), визначено, що вартість послуг, що надаються замовнику є фіксованою та складає 5000,00 грн. та сплачується позивачем шляхом 100% оплати у безготівковій формі на рахунок адвоката протягом 30 днів з дня прийняття рішення судом першої інстанції.

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, як зазначено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

З огляду на зазначене, суд вважає обґрунтованим клопотання позивача про розподіл судових витрат на правничу допомогу адвоката на суму 5 000,00 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 126, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно та підлягають стягненню з відповідача в сумі 2270,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «АЛЬДЕН-СЕРВІС» (вул. Ціолковського, 60, м. Кременчук, Полтавська область, 39611, код ЄДРПОУ 38742741) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ЧОРМЕТРЕМОНТ» (вул. Максима Дія, 8, кв. 517, м. Дніпро, 49128, код ЄДРПОУ 30540303) - 16 200,00 грн. основного боргу, 624,09 грн. штрафу, 120,72 грн. пені, 341,95 грн. інфляційних втрат, 125,16 грн. 5% річних; 2270,00 грн. витрат по сплаті судового збору, 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

3. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

4. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя Пушко І.І.