Рішення

від 14.02.2022 по справі 918/1049/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2022 р. м. Рівне Cправа № 918/1049/21

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О. , розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро ТУЛС" (32000, Хмельницька обл., Городоцький р-н, місто Городок, вул. В.Винниченка, будинок 6/1А, код ЄДРПОУ 39362761)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТТУС" (35600, Рівненська обл., місто Дубно, вул. Кременецька, будинок 33, код ЄДРПОУ 39672487)

про стягнення 33 890,60 грн

без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро ТУЛС" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТТУС" про стягнення 33 890, 60 грн. заборгованості за договором поставки деревоообробного інструменту укладеного в спрощений спосіб, відповідно до видаткової накладної №235 від 12.02.2019, з яких: 20 420,00 грн основного боргу, 3 965,59 грн інфляційних втрат, 2 083,25 грн 3% річних та 7 421,26 грн пені.

Ухвалою суду від 09.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Цією ж ухвалою запропоновано відповідачу відповідно до статті 165 ГПК України надати відзив на позовну заяву і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову - протягом 15 денного строку з дня вручення ухвали.

Частинами 1-4 ст. 161 ГПК України передбачено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Приписами ч.ч. 1, 2, 6, 8, 9 ст. 165 ГПК України унормовано, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив підписується відповідачем або його представником. До відзиву додаються, зокрема докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У свою чергу, як вбачається за матеріалів справи, відповідач ухвалу суду від 09.12.2021 отримав 13.12.2021, однак станом на час ухвалення рішення своїми процесуальними правами не скористався, відзиву на позов чи будь-яких заяв (клопотань) до суду не подав.

За таких обставин відповідач мав достатньо часу для ефективного представлення своєї справи в суді, а суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

У силу вимог ч.ч. 4, 5 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (ч. 2 ст. 42 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем у 2019 році склались господарські правовідносини.

Так, 12.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро ТУЛС" поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІТТУС" отримало без зауважень товар на суму 25 920,00 грн, про що свідчать видаткова накладна №235 від 12.02.2019 та товарно-транспортна накладна № РРН-0001 від 12.02.2019.

Вказані вище первинні документи містять підписи уповноважених представників позивача та відповідача та відтиски печаток даних юридичних осіб.

Вартість поставленої згідно вищевказаних документів продукції була частково оплачена ТОВ "ЛІТТУС" згідно платіжних доручень №1432 від 25.01.2021 на суму 1 000,00 грн, №22 від 25.03.2021 на суму 1 500,00 грн, №68 від 14.06.2021 на суму 1 000,00 грн, №84 від 09.09.2021 на суму 1 000,00 грн та №95 від 05.10.2021 на суму 1 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість по видатковій накладній №235 від 12.02.2019 склала суму 20 420,00 грн, про стягнення якої просить позивач у даній справі.

03 серпня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро ТУЛС" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТТУС" з вимогою про сплату боргу за видатковою накладною №235 від 12.02.2019, однак, остання залишена без задоволення. Заборгованість в сумі 20 420,00 грн станом на момент прийняття рішення у даній справі не сплачена. Докази протилежного до матеріалів справи не надані.

Відповідно ч.1, ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ч.1, ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ч.1, ч.2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" факт отримання товару від продавця до покупця повинен підтверджуватися первинним документом. Це може бути специфікація, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна.

Матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 20 420 грн 00 коп., відповідачем вимоги позивача не спростовані, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення в повному обсязі.

Крім того, позивачем на суми боргу з урахуванням часткових оплат нараховано відповідачу 3 965,59 грн. інфляційних втрат та 2 083,25 грн 3% річних.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Негативні наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат та відсотків річних проведені позивачем у позовній заяві (а.с. 3, 4), та встановлено, що останні є не в повній мірі вірними. Так, позивачем не вірно встановлена дата початку прострочення грошового зобов`язання, а також дати закінчення періодів нарахування з урахуванням проплат. Зважаючи на встановлені вище обставини, судом проведено власний розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат на підтверджені матеріалами справи суми боргу за період прострочення з 13.02.2019 по 17.11.2021 (кінцевий термін нарахування визначений позивачем у розрахунку).

Відтак, за розрахунком суду підставним є нарахування та стягнення з відповідача 2 071,42 грн 3% річних та 3 908,49 грн інфляційних втрат. В решті позову в частині стягнення 11,83 грн 3% річних та 57,10 грн інфляційних втрат суд відмовляє.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача нараховані ним 7 421,76 грн пені за увесь час користування чужими коштами. При цьому позивач посилається на ч. 3 ст. 692 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України.

Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи, письмового договору між сторонами укладено не було. Розмір пені сторонами не погоджувався.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996 №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Поряд з цим, сторони не погодили можливості застосування такого виду неустойки як пеня та її розміру, відтак у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 7 421,76 грн пені суд відмовляє.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро ТУЛС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТТУС" про стягнення 33 890,60 грн. заборгованості за договором поставки деревоообробного інструменту укладеного в спрощений спосіб, відповідно до видаткової накладної №235 від 12.02.2019, відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути: 20 420,00 грн основного боргу, 3 908,49 грн інфляційних втрат та 2 071,42 грн - 3% річних. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 11,83 грн 3% річних, 57,10 грн інфляційних втрат та 7 421,26 грн пені, суд відмовляє.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 178, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро ТУЛС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТТУС" про стягнення 33 890,60 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТТУС" (35600, Рівненська обл., місто Дубно, вул. Кременецька, будинок 33, код ЄДРПОУ 39672487) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро ТУЛС" (32000, Хмельницька обл., Городоцький р-н, місто Городок, вул. В.Винниченка, будинок 6/1А, код ЄДРПОУ 39362761) 20 420 (двадцять тисяч чотириста двадцять) грн 00 коп. основного боргу, 3 908 (три тисячі дев`ятсот вісім) грн 49 коп. інфляційних втрат, 2 071 (дві тисячі сімдесят одну) грн 42 коп. - 3% річних та 1 768 (одну тисячу сімсот шістдесят вісім) грн 27 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТТУС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро ТУЛС" 11,83 грн 3% річних, 57,10 грн інфляційних втрат та 7 421,26 грн пені - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.02.2022.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич