Постанова

від 03.02.2022 по справі 904/5292/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2022 року

м. Київ

Cправа № 904/5292/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Пєскова В. Г.,

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.,

за участю представників:

АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" : Фрейдун О. М.,

Державного агентства автомобільних доріг України : Смирнова К. М.,

Офісу Генерального прокурора : Міхеда О. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2021

у складі колегії суддів : Кузнецова В. О. - головуючого, Мороза В. Ф., Чередка А. Є.

та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2020

у складі судді Камши Н. М.

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТДОРБУДСТРОЙ"

до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про визнання банкрутом

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Вступ

1. У справі про банкрутство дочірнього підприємства, засновником якого є державна акціонерна компанія, 100 відсотків акцій якої належать державі, введено процедуру розпорядження майном боржника, визначений законом строк для проведення якої сплив.

2 . Управління Міністерства юстиції звернулося до суду з клопотанням про закриття провадження у справі про банкрутство з огляду на сплив строку судової процедури розпорядження майном боржника та неможливість застосування щодо нього як державного підприємства процедури санації чи ліквідації боржника.

3 . Суди першої та апеляційної інстанції клопотання управління юстиції задовольнили, оскільки боржник є державним підприємством щодо якого неможливо згідно закону застосувати, із урахуванням спливу строку процедури розпорядження майном, судові процедури санації/ліквідації боржника.

4 . Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглядаючи касаційну скаргу, має вирішити питання :

- чи є дочірнє підприємство, засновником якого є державна акціонерна компанія, 100 відсотків акцій якої належать державі, державним підприємством;

- чи може бути закрито провадження у справі про банкрутство боржника (дочірнього підприємства державної акціонерної компанії) щодо якого введена процедура розпорядження майна, строк проведення якої сплив та наявні законодавчі обмеження щодо застосування до державного підприємства подальших судових процедур санації/ліквідації?

5 . Верховний Суд дійшов висновку про віднесення боржника до державного підприємства та наявність підстав для задоволення клопотання управління Міністерства юстиції про закриття провадження у справі, виходячи з такого.

Короткий зміст і підстави наведених у клопотанні вимог

6 . Господарським судом Дніпропетровської області здійснювалося провадження у справі № 904/5292/19 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТДОРБУДСТРОЙ" (далі - ТзОВ "ОПТДОРБУДСТРОЙ") до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", боржник) про визнання банкрутом.

7 . 25.06.2020 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 22.06.2020 № 07-65/3216 про закриття провадження у справі № 904/5292/19 про банкрутство ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

8 . Клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) мотивовано з посиланням на положення частини другої статті 44, статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), абзацу першого частини другої розділу ІІІ Закону України від 02.10.2019 № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" здійсненням введеної судом у цій справі процедури розпорядження майном боржника понад визначений законом строк для її проведення та неможливістю застосування щодо боржника як державного підприємства, через наявну законодавчу заборону, судових процедур санації/ліквідації боржника.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

9 . Ухвалою від 02.12.2019 Господарський суд Дніпропетровської області відкрив провадження у справі про банкрутство ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"; ввів процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів - до 22.05.2020 та призначив розпорядником боржника арбітражного керуючого Ткаченка Д. В.

10. 03.12.2019 на сайті Вищого господарського суду України оприлюднене оголошення № 64291 про відкриття провадження у справі про банкрутство для заявлення кредиторами грошових вимог до боржника.

11 . 25.06.2020 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про закриття провадження у справі, яке є предметом цього судового розгляду.

12 . 27.08.2020 Господарський суд Дніпропетровської області постановив ухвалу, якою відклав розгляд клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про закриття провадження у справі та підсумкове судове засідання на 05.10.2020; задовольнив клопотання комітету кредиторів, розпорядника майна, органу управління боржника про продовження строку процедури розпорядження майном; продовжив строк процедури розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ткаченка Д. В. до 05.10.2020; зобов`язав розпорядника майна, боржника та орган управління боржника у строк до 05.10.2020 подати на затвердження до суду погоджений у встановленому порядку план санації боржника (за його наявності) чи інше рішення зборів кредиторів про застосування подальшої судової процедури відносно боржника.

13 . 05.10.2020 розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Усачов О. М. звернувся до суду з клопотанням, поданим згідно з рішенням комітету кредиторів від 02.10.2020, про продовження строку процедури розпорядження майном на три місяці.

14. Суди попередніх інстанцій встановили, що на дату звернення Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) до суду з клопотанням про закриття провадження у справі процедура розпорядження майном триває понад 170 днів , що перевищує встановлені КУзПБ строки цієї процедури.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

15. 05.10.2020 Господарський суд Дніпропетровської області постановив ухвалу, якою відхилив клопотання розпорядника майна боржника від 02.10.2020, подане на виконання рішення комітету кредиторів боржника від 02.10.2020 про продовження строку процедури розпорядження майном на три місяці; клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 22.06.2020 № 07-65/3216 про закриття провадження у справі задовольнив; закрив провадження у справі про банкрутство ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

16 . Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що боржник є державним підприємством щодо якого введена у справі судова процедура розпорядження майном триває понад визначений КУзПБ строк для такої процедури, а Законом України від 02.10.2019 № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності", запроваджено заборону застосовувати протягом трьох років процедури санації та ліквідації до всіх державних підприємств та акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків. Тому провадження у справі підлягає закриттю згідно з пунктом 9 частини першої статті 90 КУзПБ через законодавчу заборону застосування відносно боржника процедури санації чи ліквідації та сплив строку процедури розпорядження майном боржника.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

17 . Центральний апеляційний господарський суд постановою від 16.02.2021 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2020 у справі № 904/5292/19 залишив без змін, погодившись з висновками суду першої інстанції щодо віднесення боржника до державного підприємства та наявності підстав для закриття провадження у справі.

Короткий зміст вимог та підстав касаційної скарги

18 . 09.03.2021 Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - АТ "ДАК "Автомобільні дороги України", скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2021 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2020, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати до суду першої інстанції на стадію розпорядження майном.

19 . Підставою касаційного оскарження судових рішень АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" визначило прийняття апеляційним господарським судом оскаржуваної постанови з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та за відсутності висновку щодо віднесення підприємства корпоративні права яких належать акціонерному товариству 100 відсотків акцій якого належать державі до державного підприємства та застосування до них Закону України від 02.10.2019 № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Рух касаційної скарги

20 . Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 07.04.2021.

21 . Ухвалою від 21.04.2021 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 904/5292/19 за касаційною скаргою АТ "ДАК "Автомобільні дороги України"; призначив розгляд скарги у відкритому судовому засіданні на 20.05.2021; надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

22 . Ухвалою від 20.05.2021 Верховний Суд зупинив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" до вирішення судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 1-24-7-5/297-06-7817.

23 . 10.01.2022 Верховний Суд постановив ухвалу, якою поновив провадження у справі за касаційною скаргою АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та призначив розгляд касаційної скарги на 03.02.2022.

24 . У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Погребняка В. Я., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 03.02.2022.

25 . Ухвалою від 03.02.2021 Верховний Суд прийняв справу № 904/5292/19 за касаційною скаргою АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" до провадження та постановив здійснити розгляд скарги у раніше визначену судом дату - 03.02.2022.

26. У судове засідання 03.02.2022 з`явилися представники Державного агентства автомобільних доріг України, АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та Офісу Генерального прокурора, які надали пояснення у справі.

Розгляд клопотань

27 . 02.02.2021 на адресу Верховного Суду надійшло клопотання АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 01.02.2022 № 4/16-10/281 про передачу справи № 904/5292/19 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

28 . Клопотання скаржника мотивовано із посиланням на приписи частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) необхідністю відступу від висновку судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 1-24-7-5/297-06-7817 щодо застосування Закону України від 02.10.2019 № 145-IX у подібних правовідносинах до дочірніх підприємств державної акціонерної компанії за суб`єктним складом.

29 . Розглянувши наведене клопотання скаржника, проаналізувавши норми процесуального законодавства, суд дійшов висновку про його відхилення з огляду на таке.

30 . Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати , якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати .

31 . Тлумачення змісту наведеної норми свідчить, що цією нормою урегульовано передачу справи судом касаційної інстанції у складі колегії суддів або палати на розгляд об`єднаної палати у разі необхідності відступу від висновку викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів 1) з іншої палати або 2) у складі іншої палати чи 3) об`єднаної палати .

32 . Утім наведені АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" у клопотанні доводи не містять жодних обґрунтувань, окрім нормативних та теоретичних посилань, підстав у розумінні частини другої статті 302 ГПК України для передачі справи № 904/5292/19 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Скаржник у поданому клопотанні не зазначає, від якого висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати Верховного Суду, необхідно відступити.

33 . До того ж, аргументи клопотання скаржника у разі підтвердження наявності підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство, викладеного у постанові від 18.11.2021 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817 могли слугувати лише підставою для передачі справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство. Водночас установлені обставини справи, зміст висновків судів попередніх інстанцій та доводів скаржника свідчить про відсутність підстав для відступу від висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові від 18.11.2021 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817.

34 . Ураховуючи наведене, клопотання скаржника про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду задоволенню судом не підлягає.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

(АТ "ДАК "Автомобільні дороги України")

35. АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, зокрема таке:

- частина друга статті 44 КУзПБ не містить положень про те, що строк процедури розпорядження майном є присічним та не може бути продовженим. Процедури банкрутства згідно КУзПБ обмежуються певними строками, які можуть бути продовжені до розумних термінів за наявності правових підстав та для досягнення мети захисту прав учасників процесу;

- продовження строку процедури розпорядження майном не порушувало прав і законних інтересів кредиторів, боржника та було направлене на збереження підприємства як цілісного майнового комплексу;

- відхилення клопотання про продовження строку процедури розпорядження майном здійснено з порушенням приписів статей 2, 3, 5, частин першої, другої статті 11, частини шостої статті 12, частини другої статті 119, статті 236 ГПК України, частини першої статті 2, частини першої статті 6 КУзПБ;

- суди не врахували приписи пункту 1 2 "Прикінцевих та перехідних положень" КУзПБ;

- підстави закриття провадження у справі про банкрутство визначені статтею 90 КУзПБ є вичерпними та не містять підстав закриття провадження у справі про банкрутство, які зазначено в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції. Аналогічно такі підстави також передбачені ГПК України;

- ухвала про закриття провадження у справі прийнята з порушенням приписів частини третьої статті 214 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 2, частини першої статті 3, частини першої статті 5, частин першої, другої статті 11, частини шостої статті 12, частини першої статті 231, статті 236 ГПК України, частини першої статті 2, частини першої статті 6, статті 96 КУзПБ;

- суди не надали оцінку обставинам на які посилався скаржник, зокрема, що з досліджених доказів у справі не встановлено проведення розпорядниками майна вичерпних заходів у процедурі розпорядження майном, наявної позиції засновника боржника та органу, уповноваженого управляти державним майном, щодо необхідності відновлення платоспроможності боржника, балансу інтересів боржника та кредиторів;

- суди не врахували, що боржник не є державним підприємством, тоді як статтею 96 КУзПБ, статтею 214 ГК України встановлена вимога щодо незастосування процедури ліквідації та санації до підприємств, які відповідно до закону не підлягають приватизації та включені в установленому порядку до переліку об`єктів, які не підлягають приватизації.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Доводи Державного агентства автомобільних доріг України

36 . Державне агентство автомобільних доріг України у поданих до суду поясненнях на касаційну скаргу підтримує доводи скарги та просить суд її задовольнити, посилаючись на обставини аналогічні тим, що наведені у касаційній скарзі АТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

Доводи прокуратури Дніпропетровської області

37 . Прокуратура у відзиві на касаційну скаргу вважає вимоги касаційної скарги необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню та просить суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, зазначаючи, що боржник є державним підприємством, яке перебуває у процедурі розпорядження майном більше 170 днів та щодо якого наявна законодавча заборона застосування процедури санації та ліквідації, а тому суди попередніх інстанцій правомірно закрили провадження у справі про банкрутство боржника.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій

38 . Предметом судового розгляду у цій справі є питання наявності/відсутності підстав для закриття провадження у справі про банкрутство боржника (дочірнього підприємства державної акціонерної компанії) щодо якого введено процедуру розпорядження майном, визначений КУзПБ строк проведення якої сплив, а законом встановлені обмеження щодо застосування до нього судових процедур санації/ліквідації.

39 . Вирішуючи наведені в пункті 4 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду враховує, що за своїми ознаками у контексті підстав касаційного оскарження ухвали та постанови судів попередніх інстанцій доводи скаржника фактично ґрунтуються на підставах, правове регулювання яких визначено пунктами 1, 3 частини першої статті 287 ГПК України.

40 . Отже, з огляду на зміст та характер доводів скаржника, в ході касаційного перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції необхідним є надання оцінки застосування судами норм права з урахуванням підстав касаційного оскарження судових рішень.

41 . Надаючи оцінку наведеним доводам скаржників Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду враховуючи приписи статті 300 ГПК України щодо перегляду у касаційному порядку судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи враховує таке.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 частини другої статті 287 ГПК України

42 . Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках : 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

43 . Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

44 . Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо , обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі , в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

45 . Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 з поміж іншого, дійшла висновків, що процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння , а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним , а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

46 . Відмінність предмета розгляду у справі, що переглядається судом та у постанові Верховного Суду, на яку посилається скаржник, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв, не дає підстав для касаційного оскарження в розумінні пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

47 . Доводи АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" у частині підстав касаційного оскарження визначених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України зводяться до посилання на прийняття постанови суду апеляційної інстанції без врахування висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/879/18, від 26.05.2020 у справі № 922/1200/18 та від 09.07.2019 у справі № 01/1494(14-01/1494).

48 . Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції зважає на таке.

49 . Щодо аргументів АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про порушення судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/879/18 , встановлено, що у зазначеній справі предметом судового розгляду було питання стягнення заборгованості за договором постачання товарно-матеріальних цінностей, а доводи скаржника про неврахування висновку щодо обґрунтованості судового рішення фактично є викладенням змісту статті 236 ГПК України. Тож такі посилання самі по собі не є висновком суду касаційної інстанції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у розумінні пункту першого частини другої статті 287 ГПК України.

50 . Так само безпідставним є посилання скаржника на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 922/1200/18 , в якій суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про скасування ухвали місцевого суду про закриття провадження у справі про банкрутство з направленням справи для продовження розгляду з огляду на неповноту дослідження місцевим судом обставин щодо можливості відновити боржником платоспроможність та задовольнити визнані у справі вимоги кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів без застосування заборонених законом для боржника процедур санації та ліквідації, а також не передбаченої чинним КУзПБ процедури укладення мирової угоди.

51 . Натомість у справі, що розглядається предметом судового розгляду є питання закриття провадження у справі про банкрутство дочірнього підприємства державної акціонерної компанії щодо якого введено процедуру розпорядження майном, визначений КУзПБ строк проведення якої сплив, а законом встановлені обмеження щодо застосування до боржника судових процедур санації/ліквідації.

52 . Аналогічно неаргументованим є посилання АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на висновок Верховного Суду, викладені у постанові від 09.07.2019 у справі № 01/1494(14-01/1494) , в якій на відміну від справи, що розглядається, предметом судового розгляду було питання припинення провадження у справі про банкрутство боржника на підставі пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) та частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна". Тобто, питання можливості застосування означених норм законодавства до боржника, за обставин що склались з моменту порушення провадження у справі про банкрутство, щодо приватизації боржника.

53. Отже, аналіз змісту наведених вище постанов на предмет подібності правовідносин, свідчить, що правовідносини у справах наведених АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та у справі, що розглядається, є неподібними, оскільки у цих справах є різними предмет судового розгляду, встановлені судами обставини та матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

54. За таких умов, помилковими є аргументи АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" стосовно прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/879/18, від 26.05.2020 у справі № 922/1200/18 та від 09.07.2019 у справі № 01/1494(14-01/1494).

55. Тож наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження.

56 . Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

57 . З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі колегії судів Касаційного господарського суду дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в цій частині на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

Щодо оскарження ухвали та постанови судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України

58 . Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

59 . Зі змісту наведеної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

60 . Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

61 . Аргументи АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" у цій частині обґрунтовані невірним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо віднесення підприємства корпоративні права якого належать акціонерному товариству 100 відсотків акцій якого належать державі до державного підприємства та застосування до них Закону України від 02.10.2019 № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

62 . З огляду на зміст доводів скаржника в цій частині, заперечень учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій, під час касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення необхідним є вирішення питань , перелік та зміст яких сформований у пункті 4 цієї постанови.

Щодо правового статусу дочірнього підприємства, засновником якого є державна акціонерна компанія, 100 відсотків акцій якої належать державі

63 . Згідно із пунктом 1 частини другої статті 55 ГК України суб`єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

64 . Поняття "підприємства" наведено у статті 62 ГК України, згідно з частиною першою якої підприємство - це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

65 . Частина перша статті 63 ГК України визначає види підприємств залежно від форм власності, до яких відносить: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об`єднання майна різних форм власності); спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами - суб`єктами співробітництва.

66 . Отже, критерієм віднесення підприємства до конкретного виду є форма власності, на основі якої діє таке підприємство.

67 . Відповідно до статей 73 - 77 ГК України до кола державних підприємств відносяться державні унітарні підприємства, державні комерційні підприємства, державні некомерційні підприємства та казенні підприємства.

68 . За частиною першою статті 56 ГК України суб`єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.

69 . Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (боржник) є державним підприємством з посиланням на підтвердження відповідної обставини судовими рішеннями у цій справі - ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2019 і постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2020 та недоведенням протилежного учасниками справи.

70 . Як убачається зі змісту зазначеної постанови Центрального апеляційного господарського від 18.05.2020, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з пунктом 1.1 статуту ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" дочірнє підприємство створене відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002 № 156 на власності ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

71 . Відповідно до пункту 2.1 статуту ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" підприємство засноване з метою забезпечення економічних інтересів держави, задоволення потреб держави, населення та оборони країни в удосконаленні і розвитку автомобільних доріг загального користування, розширення можливостей виробничого та соціального розвитку підприємств дорожнього господарства, підвищення ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на основі спільної діяльності, розподілу праці і кооперації.

72 . У пункті 3.3 статуту ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" зазначено, що засновником підприємства є Публічне акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

73 . Згідно з пунктом 4.2 статуту ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" майно підприємства складається з сукупності речей, майнових прав, інших цінностей, вартість яких відображається на самостійному балансі підприємства, яке передається засновником підприємству в господарське відання та іншого майна, набутого підприємством на засадах, не заборонених чинним законодавством і цим статутом. Власником майна, переданого до господарського відання підприємства засновником залишається засновник, проте підприємство має вчиняти передбачені законодавством заходи задля захисту такого майна.

74 . Тобто суд апеляційної інстанції у наведеній вище постанові від 18.05.2020 у цій справі встановив, що ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" було створено одним засновником - ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", що підтверджується статутом, та є його дочірнім підприємством.

75 . Згідно з частиною восьмою статті 63 ГК України підприємство визнається дочірнім у випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 цього Кодексу.

76 . Частина перша статті 126 ГК України визначає поняття "асоційовані підприємства", згідно з якою асоційовані підприємства (господарські організації) - це група суб`єктів господарювання - юридичних осіб, пов`язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною.

77 . Таким чином, ГК України розглядає "дочірнє підприємство" як залежне від іншого, контролюючого підприємства, а не як окрему організаційно-правову форму.

78 . Відповідно до частини першої статті 141 ГК України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб`єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності.

79 . За статтею 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

80 . Як убачається з постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 221 "Про утворення відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", прийнятої на виконання Указу Президента України від 08.11.2001 № 1056/2001 "Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України", засновником ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (компанії) є держава в особі Державної служби автомобільних доріг України; повноваження вищого органу управління покладаються на засновника компанії; у державній власності закріплюються 100 відсотків акцій компанії із забороною їх відчуження, використання для формування статутних фондів будь-яких суб`єктів господарювання, передачі в управління будь-яким особам та вчинення будь-яких дій, наслідком яких може бути відчуження цих акцій з державної власності, зокрема передача в заставу, до прийняття окремого рішення щодо приватизації компанії; акціонерами компанії є держава в особі Державної служби автомобільних доріг України до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію компанії.

81 . Тож, оскільки засновник ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" є державним акціонерним товариством 100 відсотків акцій якого належать державі, то ДП "Дніпропетровський облавтодор" як його дочірнє підприємство за своєю сутністю також є державним підприємством, адже діє на основі державної власності, переданої йому засновником у господарське відання (подібний висновок щодо віднесення дочірнього підприємства засновником якого є державна акціонерна компанія, 100 відсотків акцій якої належать державі, викладений у постановах Верховного Суду України від 14.10.2014 у справі № 21-452а14 та від 17.03.2015 у справі № 21-58а15 , постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 904/1146/18 ).

82 . Ураховуючи наведене, суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (боржник у справі) є державним підприємством .

83 . Тому доводи скаржника в цій частині є безпідставними та такими, що спростовуються встановленими обставинами справи та наведеними вище висновками суду касаційної інстанції.

Щодо закриття провадження у справі про банкрутство боржника щодо якого введена процедура розпорядження майна, строк проведення якої сплив та наявні законодавчі обмеження щодо застосування подальших судових процедур санації/ліквідації

84 . Аргументи АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в наведеній частині мотивовані, з-поміж іншого, відсутністю підстав для закриття провадження у справі про банкрутство боржника, оскільки КУзПБ не містить положень про те, що строк процедури розпорядження майном не може бути продовженим та є присічним, а продовження строку процедури не порушувало прав і законних інтересів кредиторів, боржника та є направленим на збереження підприємства як цілісного майнового комплексу.

85 . Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

86 . Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

87 . Провадження у справі про банкрутство ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" відкрито та процедура розпорядження майном боржника введено на підставі норм КУзПБ від 18.10.2018 № 2597-VIII.

88 . Такий порядок забезпечується, зокрема, застосуванням у справі про банкрутство окремих, однак послідовних та пов`язаних між собою судових процедур (стаття 6 КУзПБ).

89 . Згідно з частиною першою статті 6 КУзПБ щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника, санація боржника та ліквідація банкрута.

90 . За змістом частини першої статті 44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.

91 . Суд звертає увагу, що за приписами КУзПБ судові процедури банкрутства, в тому числі і процедура розпорядження майном боржника, мають строковий характер .

92 . Відповідно до статті 39 КУзПБ процедура розпорядження майном вводиться господарським судом на строк , визначений частиною другою статті 44 цього Кодексу, одночасно з постановленням ухвали про відкриття провадження у справі.

93 . Частиною другою статті 44 КУзПБ визначено, що процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів .

94 . За частиною другою статті 49 КУзПБ до закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

95 . У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом (абзац другий частини другої статті 49 КУзПБ)

96 . Згідно із частиною третьою статті 49 КУзПБ у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків , визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.

97 . Тлумачення змісту положень статей 44, 49 КУзПБ свідчить, що визначений частиною другою статті 44 КУзПБ строк процедури розпорядження майном боржника (до 170 календарних днів) є граничним (не підлягає продовженню) , а клопотання про продовження процедури розпорядження майном боржника можуть бути задоволені судом лише за умови, що продовження процедури розпорядження майном боржника буде здійснюватися в межах зазначеного граничного строку (див. висновки щодо характеру строку процедури розпорядження майном та можливості його продовження лише у межах граничних строків, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 910/18739/16 та від 12.10.2021 у справі № 916/3619/19 ).

98 . Тобто продовження строку процедури розпорядження майном можливо лише у межах граничних строків, визначених КУзПБ для такої судової процедури.

99 . Отже, законодавцем у нормах КУзПБ закріплено граничний строк проведення процедури розпорядження майном боржника, після закінчення якого суд згідно з приписами частини третьої статті 49 КУзПБ приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації , внаслідок чого процедура розпорядження майном та повноваження розпорядника майна припиняються (частина шоста статті 49 КУзПБ) або постановляє ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.

100 . Звідси безпідставними є доводи скаржника щодо відсутності у частині другій статті 44 КУзПБ положень про те, що строк процедури розпорядження майном є присічним та відхилення судом першої інстанції клопотання про продовження строку процедури розпорядження майном з порушенням норм статей 2, 3, 5, частин першої, другої статті 11, частини шостої статті 12, частини другої статті 119, статті 236 ГПК України, частини першої статті 2, частини першої статті 6 КУзПБ, оскільки за приписами статей 44, 49 КУзПБ строк процедури розпорядження боржника, який закріплено частиною другою статті 44 КУзПБ, має чітко визначені граничні (темпоральні) межі - до 170 календарних днів, а його продовження судом можливе лише у межах цього граничного строку.

101 . У справі, яка переглядається, судова процедура розпорядження майном ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", засновником якого є державна акціонерна компанія, 100 відсотків акцій якої належить державі, введена 02.12.2019 із постановленням судом ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

102 . Суди попередніх інстанцій встановили, що на дату звернення Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) до суду з клопотанням про закриття провадження у справі процедура розпорядження майном ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" триває понад 170 днів , що перевищує встановлені КУзПБ строки.

103 . Водночас, 20.10.2019 набрав чинності Закон України від 02.10.2019 № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

104 . Відповідно до абзацу першого пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.10.2019 № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" у справах про банкрутство державних підприємств , у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, не застосовуються судова процедура санації , крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації , крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом .

105 . Отже, зазначеною нормою Закону від 02.10.2019 № 145-IX до державних підприємств, частка державної власності в статутному капіталі яких перевищує 50 відсотків, встановлені обмеження щодо застосування процедур санації чи ліквідації , з єдиним виключенням щодо процедури санації, яке полягає у належності боржника до державних підприємств, які задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, а також виключенням щодо процедури ліквідації - за умови здійснення ліквідації боржника за рішенням власника. Проте така заборона у застосуванні процедури санації/ліквідації до державних підприємств не є підставою для припинення вже застосованої до набрання чинності цим Законом та триваючої щодо боржника судової процедури санації/ліквідації .

106 . Норми пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 02.10.2019 № 145-IX не містять винятків, окрім тих, що прямо визначені в цій нормі, щодо кола суб`єктів - державних підприємств , на яких за наведеними нормами не поширюються відповідні заборони у застосуванні процедур санації та ліквідації у справі про банкрутство. Тож не допускається звуження кола державних підприємств, на яких поширюються визначені цими положеннями обмеження у застосуванні процедур санації та ліквідації, окрім тих винятків, які прямо визначені в пункті 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону від 02.10.2019 № 145-ІХ.

107 . Тобто положення пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 02.10.2019 № 145-ІХ щодо заборони в застосуванні процедури санації не поширюється на державні підприємства, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки; а заборона у застосуванні процедури ліквідації не поширюється на державні підприємства, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом (див. висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817 ).

108 . Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили обставин належності ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" до державних підприємств, щодо яких пункт 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону від 02.10.2019 № 145-ІХ встановлює винятки у застосуванні за суб`єктним складом, положення цього Закону підлягають застосуванню до боржника.

109 . Тому безпідставними є аргументи скаржника стосовно непоширення на боржника обмежень щодо застосування до нього судових процедур санації/ліквідації, визначених Законом України від 02.10.2019 № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

110 . Відповідно до частини першої статті 49 КУзПБ у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі.

111 . Проте запроваджені з набранням чинності Законом від 02.10.2019 № 145-IX обмеження унеможливлюють застосування до ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" подальшої судової процедури санації/ліквідації протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

112 . Як визначено частиною третьою статті 49 КУзПБ у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює, зокрема, рішення про закриття провадження у справі про банкрутство.

113 . Згідно з пунктом 9 частини першої статті 90 КУзПБ господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, окрім наведених у цій статті, і в інших випадках, передбачених законом .

114 . Таким законом наразі є Закон України від 02.10.2019 № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

115 . Положення пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 02.10.2019 № 145-IX не містять прямої вказівки на закриття провадження у справах про банкрутство.

116. Проте наведені положення допускають закриття провадження у такій справі на стадії судової процедури розпорядження майном із їх застосуванням.

117 . Згідно з преамбулою КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

118 . Такий порядок забезпечується, зокрема, застосуванням у справі про банкрутство окремих, однак послідовних та пов`язаних між собою судових процедур (стаття 6 КУзПБ).

119 . Суд звертає увагу, що застосування кожної із судових процедур щодо боржника, які визначені КУзПБ має свою мету, передбачає правила переходу від однієї процедури до наступної, строки її реалізації.

120 . Судова процедура розпорядження майном боржника, згідно із положеннями частини першої статті 44 КУзПБ, повинна забезпечити збереження активів, ефективне їх використання, аналіз фінансового стану боржника та прийняття рішення щодо наступної процедури - санації або ліквідації.

121 . Однак у справі, що розглядається, застосування щодо боржника подальших судових процедур санації/ліквідації не є можливим з огляду на наявні законодавчі обмеження.

122 . Водночас факт перебування боржника - державного підприємства у справі про банкрутство в процедурі розпорядження майном, незалежно від того за правилами Закону про банкрутство або КУзПБ було застосовано цю процедуру; обставини неможливості завершення цієї справи про банкрутство на стадії розпорядження майном із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство (у разі їх встановлення); заборона на застосування судових процедур санації чи ліквідації; в сукупності вказують на існування передбаченої пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 02.10.2019 № 145-IX підстави для закриття провадження у цій справі про банкрутство - через законодавчі обмеження щодо застосування подальших після розпорядження майном (стаття 49 КУзПБ) процедур санації та ліквідації до державних підприємств (крім тих, для яких пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону від 02.10.2019 № 145-ІХ встановлені винятки у забороні щодо застосування цих процедур) (висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817 ).

123 . Тож хоча норми пункту 9 частини першої статті 90 КУзПБ та пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України і не містять прямої вказівки на закриття провадження у справі про банкрутство з підстав обмеження у застосуванні подальших (після процедури розпорядження майном) процедур санації/ліквідації, проте застосування цих норм як підстав для закриття провадження у справі про банкрутство узгоджується із передбаченою законодавцем в частині першій статті 49 КУзПБ можливістю закрити провадження у справі про банкрутство у процедурі розпорядження майном через встановлені в пункті 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ обмеження у застосуванні подальших (після процедури розпорядження майном) судових процедур (стаття 49 КУзПБ).

124 . Аналогічна правова позиція, щодо можливості закриття судами провадження у справах про банкрутство боржників - державних підприємств, наведена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 917/1230/15 з посиланням на висновки в постанові Верховного Суду, ухваленій у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15 . Такого ж за змістом підходу щодо закриття провадження у справі про банкрутство дотримується судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817 .

125 . З урахуванням наведеного, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Дніпро) та закриття провадження у справі про банкрутство боржника з огляду на сплив строку процедури розпорядження майном та законодавче обмеження застосування щодо боржника подальших судових процедур санації чи ліквідації.

126 . Доводи скаржника щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанції про закриття провадження у справі та відхилення клопотання про продовження строку процедури розпорядження майном боржника, мотивовані в цілому з посиланням на відсутність законодавчих обмежень щодо присічності строку процедури розпорядження майном та можливість його продовження до розумних термінів, є безпідставними, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи та наведеними вище висновками суду касаційної інстанції щодо спливу введеної у цій справі граничного строку процедури розпорядження майном боржника, продовження строку якої згідно КУзПБ можливо лише в межах граничного строку.

Щодо застосування пункту 1 2 "Прикінцевих та перехідних положень" КУзПБ та нормативних підстав для закриття провадження у справі про банкрутство

127 . Суд відхиляє як необґрунтовані аргументи скаржника наведені ним в якості наявності, на його думку, підстав продовження строку процедури розпорядження майном боржника та щодо неврахування судами приписів пункту 1 2 "Прикінцевих та перехідних положень" КУзПБ.

128 . Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

129 . Тобто під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишався таким на момент вчинення процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

130 . Законом України "Про внесення зміни до Кодексу України з процедур банкрутства щодо недопущення зловживань у сфері банкрутства на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19" від 18.06.2020 № 728-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ (Відомості Верховної Ради України, 2019 р., № 19, ст. 74) доповнено пунктом 1 2 яким, зокрема, установлено що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19 продовжуються строки проведення попереднього засідання суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність), звернення у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником, дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, оголошення про проведення першого, повторного та/або другого повторного аукціону, виконання плану санації чи реструктуризації боргів боржника, процедури розпорядження майном , ліквідації, реструктуризації боргів боржника та погашення боргів боржника.

131 . Пунктом 1 розділу "Прикінцеві положення" Закону України від 18.06.2020 № 728-IX установлено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

132 . Закон від 18.06.2020 № 728-IX набрав чинності 17.10.2020 .

133 . Ураховуючи, що станом на дату ухвалення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі ( 05.10.2020 ), зазначений Закон від 18.06.2020 № 728-IX ще не набрав чинності та у розділі "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, у редакції чинній станом на 05.10.2020, були відсутні положення пункту 1 2 , у суду першої інстанції під час розгляду клопотань про продовження строку розпорядження майном та закриття провадження у справі не було підстав для застосування зазначеної норми права (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 910/13855/19 ).

134 . Також не заслуговують на увагу доводи скаржника щодо вичерпності підстав для закриття провадження у справі про банкрутство визначених статтею 90 КУзПБ та статтею 231 ГПК України, оскільки застосування цих норм як підстав для закриття провадження у справі про банкрутство узгоджується із передбаченою законодавцем в частині першій статті 49 КУзПБ можливістю закрити провадження у справі про банкрутство у процедурі розпорядження майном через встановлені в пункті 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ обмеження у застосуванні подальших процедур санації/ліквідації боржника (див. висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817 ).

135 . Окрім того, суд відхиляє доводи скаржника щодо не дослідження судами попередніх інстанцій наявних у справі доказів та ненадання оцінки обставинам справи, зокрема, проведення розпорядниками майна вичерпних заходів у процедурі розпорядження майном, наявної позиції засновника боржника та органу, уповноваженого управляти державним майном, щодо необхідності відновлення платоспроможності боржника, балансу інтересів боржника та кредиторів, оскільки з врахуванням зазначеного вище наведене не спростовує наявності підстав для закриття провадження у справі про банкрутство з огляду на сплив строку процедури розпорядження майном боржника та законодавче обмеження застосування до нього подальших процедур санації чи ліквідації.

136 . До того ж закриття провадження у справі про банкрутство, з поміж іншого, припиняє чинність мораторію відповідно до частини восьмої статті 41 КУзПБ, що відкриває можливість для кредиторів стягнути існуючу та визнану в справі про банкрутство заборгованість з боржника в загальному порядку.

137 . Відхиляючи доводи скаржника суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

138 . Верховний Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

Щодо суті касаційної скарги

139 . Доводи АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" наведені в касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

140 . Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

141 . Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

142. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

143 . Водночас, як уже зазначалося, оскільки підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі у цій частині.

Щодо судових витрат

144 . У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2021 та ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2020 у справі № 904/5292/19 витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Висновки щодо застосування норм права

145 . Дочірнє підприємство засновником якого державна акціонерна компанія, 100 відсотків якої належить державі із забороною їх відчуження, використання для формування статутних фондів будь-яких суб`єктів господарювання, передачі в управління будь-яким особам та вчинення будь-яких дій, наслідком яких може бути відчуження цих акцій з державної власності, за своєю сутністю є державним підприємством, адже діє на основі державної власності, переданої йому засновником у господарське відання.

146 . Тлумачення змісту положень статей 44, 49 КУзПБ свідчить, що визначений частиною другою статті 44 КУзПБ строк процедури розпорядження майном боржника (до 170 календарних днів) є граничним (не підлягає продовженню), а клопотання про продовження процедури розпорядження майном боржника можуть бути задоволені судом лише за умови, що продовження процедури розпорядження майном боржника буде здійснюватися в межах зазначеного граничного строку.

147 . Факт перебування боржника - державного підприємства у справі про банкрутство в процедурі розпорядження майном; обставини неможливості завершення цієї справи про банкрутство на стадії розпорядження майном із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство (у разі їх встановлення); заборона на застосування судових процедур санації чи ліквідації; в сукупності вказують на існування передбаченої пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 02.10.2019 № 145-IX підстави для закриття провадження у справі про банкрутство - через законодавчі обмеження щодо застосування подальших після розпорядження майном (стаття 49 КУзПБ) процедур санації та ліквідації до державних підприємств (крім тих, для яких пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону від 02.10.2019 № 145-ІХ встановлені винятки у забороні щодо застосування цих процедур).

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ :

1. Закрити касаційне провадження у справі № 904/5292/19 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2021 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2020 в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2021 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2020 у справі № 904/5292/19 в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2021 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2020 у справі № 904/5292/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. В. Білоус

В. Г. Пєсков