Постанова

від 11.02.2022 по справі 520/1587/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2022 року

м. Київ

справа №520/1587/19

адміністративне провадження № К/9901/24423/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І.А.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НАНОАГРІКОЛЬ

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року (головуючий суддя - Мар`єнко Л.М.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя - Бершов Г.Є., судді - Катунов В.В., Ральченко І.М.)

у справі № 520/1587/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НАНОАГРІКОЛЬ

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання дій незаконними,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Наноагріколь (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ НАНОАГРІКОЛЬ ) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган, ГУ ДФС у Харківській області) про визнання дій щодо складання та направлення запиту від 16 січня 2019 року № 2250/10/20-40-14-06-11 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) протиправними.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24 січня 2019 року засобами поштового зв`язку отримав запит відповідача про надання інформації від 16 січня 2019 року № 2250/10/20-40-14-06-11. При цьому, Товариство наголошує на тому, що 23 листопада 2016 року Київською об`єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на його адресу вже надсилався запит № 17788/10/20-31-14-01-15 про надання інформації та документального підтвердження, в якому визначалися ті ж самі підстави для надання податкової інформації за незавершеними валютними операціями, як і в запиті від 16 січня 2019 року № 2250/10/20-40-14-06-11, на який позивачем була надана відповідь. Не зважаючи на це, податковим органом було прийнято наказ про проведення документальної позапланової перевірки № 4763 від 12 вересня 2017 року, який за результатами судового оскарження був скасований постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року у справі № 820/4193/17, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року. З огляду на те, що позивачем раніше вже надавалася в повному обсязі запитувана контролюючим органом інформація стосовно зовнішньоекономічного контракту, про що також зазначено судових рішеннях у справі № 820/4193/17, що набрали законної сили, на думку позивача, у останнього відсутня необхідність надавати контролюючому органу повторно витребувану ним інформацію. За таких обставин, платник вважає, що дії відповідача щодо направлення на адресу Товариства запиту від 16 січня 2019 року № 2250/10/20-40-14-06-11 є неправомірними та незаконними.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що запити від 23 листопада 2016 року № 17788/10/20-31-14-01-15 та від 16 січня 2019 року № 22580/10/20-40-14-06-11 не є тотожними в частині запитуваної інформації, а тому у контролюючого органу наявні правові підстави на отримання від платника податків пояснень з приводу порушення вимог валютного законодавства.

Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що податковим органом 23 листопада 2016 року направлявся запит № 17788/10/20-31-14-01-15 про надання інформації та документального підтвердження, у зв`язку з необхідністю перевірки отриманої від Приватного акціонерного товариства Укрсиббанк (далі - ПАТ Укрсиббанк ) податкової інформації про факти незавершених імпортних операцій. На зазначений запит позивачем у повному обсязі надані письмові пояснення та копії відповідних документів, що також підтверджується судовими рішеннями у справі № 820/4193/17, що набрали законної сили. Оскільки, відповідач раніше вже отримав від позивача інформацію стосовно зовнішньоекономічного контракту від 05 квітня 2016 року № 2-25/03, у останнього були відсутні законні підстави звертатися до Товариства з повторним запитом.

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.

Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач направив на адресу Товариства запит про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) від 16 січня 2019 року № 2250/10/20-40-14-06-11, в якому запропонував платнику надати інформацію та документи щодо строків розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічним контрактом (договором) від 05 квітня 2016 року № 2-25/03.

У відповідь на запит, 13 лютого 2019 року позивач надав відповідь, в якій зазначив, що Товариством вже надавалася інформація стосовно зовнішньоекономічного контракту (договору) 05.04.2016 № 2- 25/03, запитувана контролюючим органом на підставі листа ПАТ Уксиббанк від 04 листопада 2016 року № 22-2/51995.

Вважаючи дії відповідача щодо направлення запиту від 16 січня 2019 року № 2250/10/20-40-14-06-11 неправомірними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, Суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Згідно з пунктом 20.3 статті 20 ПК України контролюючим органам забороняється вимагати від платника податків надання, зокрема, інформації, що була отримана контролюючим органом раніше в установленому законом порядку, в тому числі інформації, що міститься та опрацьовується в інформаційних базах, що ведуться відповідно до статті 74 цього Кодексу.

Пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (далі -ПК України в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин, зокрема, у разі якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу витягнутої руки під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

На думку колегії суддів суду касаційної інстанції, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки, направлення запиту з метою отримання інформації є правом податкового органу, вказаний запит жодним чином не порушив права платника податків, запит сам по собі не породжує юридичних наслідків, отже відсутні юридичні підстави для визнання дій по складанню та направленню запиту незаконними.

В свою чергу, у разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 ПК України, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 813/4433/15.

Суд вважає необґрунтованими посилання позивача у касаційній скарзі на наявність судових рішень про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 12.09.2017 № 4763 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Наноагріколь , в яких, нібито, встановлено факт надання Товариством повної інформації на запит контролюючого органу від 23 листопада 2016 року № 17788/10/20-31-14-01-15 щодо порушення ТОВ Наноагріколь валютного законодавства (погашення простроченої заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом від 05.04.2016 № 2-25/03) та зазначає, що під час розгляду справи № 820/4193/17 судами надавалася правова оцінка правомірності оскаржуваного наказу ГУ ДФС у Харківській області, а не дотримання позивачем валютного законодавства, про що вірно зазначили суди попередніх інстанцій.

Статтею 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Таким чином, оскільки суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не допустили порушень норм процесуального права, а неправильне застосування норм матеріального права не призвело до ухвалення неправильних судових рішень по суті, вказані судове рішення слід змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишити без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НАНОАГРІКОЛЬ залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова