Постанова

від 09.02.2022 по справі 172/444/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 172/444/20

провадження № 61-8281св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач -фермерське господарство Рубін ,

відповідачі: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю Інвестагро ,

треті особи: державний реєстратор виконавчого комітету Васильківської селищної ради Дніпропетровської області Побережний Сергій Євгенович, Миколаївська сільська рада Васильківського району Дніпропетровської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 року у складі судді Битяка І. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2021 рокуу складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П.,

Єлізаренко І. А.,

Встановив:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року фермерське господарство Рубін (далі - ФГ Рубін ) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Інвестагро (далі - ТОВ Інвестагро ), треті особи: державний реєстратор виконавчого комітету Васильківської селищної ради Дніпропетровської області Побережний С. Є., Миколаївська сільська рада Васильківського району Дніпропетровської області, про визнання договору оренди землі недійсним та скасування рішення державного реєстратора.

Позов мотивовано тим, що 04 жовтня 2018 року виконавцем земельних торгів товариством з обмеженою відповідальністю Земля і право (далі - ТОВ Земля і право ) за реєстраційним номером № 3 було зареєстровано заяву ФГ Рубін про участь у земельних торгах для юридичних осіб - резидентів, на право оренди земельної ділянки площею 7,3676 га, яка розташована на території Зеленогайської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1220785500:02:003:0099 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Організатором земельних торгів виступала Миколаївська сільська рада Васильківського району Дніпропетровської області.

11 жовтня 2018 року протоколом № 5 земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки ФГ Рубін було визначено переможцем торгів за лотом

№ 26393, яке й отримало право оренди вищевказаної земельної ділянки. При цьому, ТОВ Інвестагро також приймало участь у цих торгах.

11 жовтня 2018 року на підставі даного протоколу між ФГ Рубін та Миколаївською сільською радою Васильківського району укладено договір оренди землі, де орендарем виступає фермерське господарство, а орендодавцем - сільська рада та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.

18 жовтня 2018 року державним реєстратором виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Дубовиком А. О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (право оренди земельної ділянки), індексний номер 43557324, строком до 16 жовтня 2025 року. На виконання пунктів 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 договору оренди землі від 11 жовтня 2018 року ФГ Рубін орендар сплачує Миколаївській сільській раді орендну плату за отримане право користування земельною ділянкою.

23 січня 2020 року в момент подачі ФГ Рубін довідки про наявність земель у Васильківському відділі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області господарству в усній формі було повідомлено, що 18 січня 2020 року державним реєстратором виконавчого комітету Васильківської селищної ради Дніпропетровської області Побережним С. Є. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (право оренди земельної ділянки), індексний номер 50705009 щодо реєстрації права оренди земельної ділянки площею

7,3676 га кадастровий номер 1220785500:02:003:0099, строком дії до 31 грудня 2027 року, за орендарем ТОВ Інвестагро на підставі договору оренди землі від 10 січня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 , яка є новим орендодавцем та новим власником цієї земельної ділянки і ТОВ Інвестагро - орендарем.

Від нового власника земельної ділянки ОСОБА_1 до позивача, як користувача земельною ділянкою, не надходило повідомлення відповідно до статті 148-1 ЗК України про набуття нею права власності на вказану земельну ділянку.

Договір оренди землі від 11 жовтня 2018 року, укладений між ФГ Рубін та Миколаївською сільською радою Васильківського району не визнаний судом недійсним, дія договору на момент прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення не була припинена, 18 жовтня 2018 року державним реєстратором виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Васильківського району була проведена державна реєстрація права оренди спірної земельної ділянки за орендарем - ФГ Рубін . Тому наявність таких розбіжностей між заявленим ТОВ Інвестагро та вже зареєстрованим правом ФГ Рубін в розумінні пункту 5 частини першої статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є підставою для відмови в державній реєстрації прав.

Оскільки державним реєстратором Побережним С. Є. у момент проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки не було встановлено відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства та відсутність суперечностей між заявленими ТОВ Інвестагро та вже зареєстрованими ФГ Рубін правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, то прийняте державним реєстратором рішення від 18 січня

2020 року, індексний номер 50705009, підлягає скасуванню.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 7,3676 га кадастровий номер 1220785500:02:003:0099, укладений 10 січня 2020 року між ОСОБА_1 та

ТОВ Інвестагро , скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Васильківської селищної ради Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права оренди вказаної земельної ділянки та стягнути з відповідачів судові витрати у справі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від

13 листопада 2020 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 7,3676 га кадастровий номер 1220785500:02:003:0099, укладений 10 січня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ Інвестагро .

Скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Васильківської селищної ради Дніпропетровської області Побережного С. Є. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (право оренди земельної ділянки), індексний номер: 50705009 від 18 січня 2020 року щодо реєстрації права оренди земельної ділянки площею 7,3676 га, кадастровий номер 1220785500:02:003:0099.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ТОВ Інвестагро на користь ФГ Рубін в рівних частинах судові витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду (судовий збір) в розмірі 4 204,00 грн, тобто по 2 102,00 грн з кожного.

Рішення суду мотивовано тим, що вперіод дії договору оренди землі від

11 жовтня 2018 року, укладеного між Миколаївською сільською радою та

ФГ Рубін , який на той момент був чинним і не визнаний судом недійсним,

09 грудня 2019 року змінився власник земельної ділянки з Миколаївської сільської ради на фізичну особу - ОСОБА_1 і до неї перейшли права та обов`язки як власника земельної ділянки, в тому числі й права як орендодавця, яка в подальшому 10 січня 2020 року, уклала договір оренди землі з

ТОВ Інвестагро строком на 7 років. При цьому попередній договір оренди землі від 11 жовтня 2018 року розірвано не було, судом недійсним не визнавався. Таким чином договір оренди землі від 10 січня 2020 року суттєво порушує право сторони та є по суті односторонньою відмовою від зобов`язання, що заборонено статтею 525 чинного ЦК України.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від

13 листопада 2020 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

14 травня 2021 року ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції, просять скасувати рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що укладення спірного договору оренди відбулося з чітким дотриманням вимог закону.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункти 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

06 вересня 2021 року ФГ Рубін подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Васильківського районного суду Дніпропетровської області.

28 серпня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 23 вересня 2014 року державним реєстратором Васильківського районного управління юстиції Дніпропетровської області Побережним С. В. на підставі рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області № 2-о-46/08 від 17 грудня 2008 року проведено реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 7,3676 га кадастровий номер 1220785500:02:003:0099 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за Миколаївською сільською радою Васильківського району Дніпропетровської області.

04 жовтня 2018 року ФГ Рубін подало заяву на ім`я ТОВ Земля і право про участь у земельних торгах з продажу права оренди земельної ділянки площею 7,3676 га кадастровий номер 1220785500:02:003:0099 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Переможцем торгів, який набув право оренди на земельну ділянку визнано

ФГ Рубін .

11 жовтня 2018 року між Миколаївською сільською радою в особі голови

Карнауха М. В. з однієї сторони (орендодавець) та ФГ Рубін з другої (орендар), укладено договір оренди земельної ділянки із земель комунальної власності площею 7,3676 га кадастровий номер 1220785500:02:003:0099 призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 7 років.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права видно, що 16 жовтня 2018 року державним реєстратором виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області Дубовиком О. О. було зареєстровано вказаний вище договір оренди землі від 11 жовтня 2018 року зі строком дії до 16 жовтня

2025 року.

Постановою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 і її представника ОСОБА_2 задоволено, рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня

2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким прокурору Васильківського району Дніпропетровської області, який діє в інтересах Зеленогайської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, у задоволенні заяви про визнання спадщини після ОСОБА_3 відумерлою, відмовлено.

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від

17 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, третя особа - Васильківська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання права власності на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за законом задоволено та визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку колишнього КСП Зоря площею 7,368 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІV-ДП № 004588 вартістю 256658,18 грн, що розташована на території Зеленогайської сільської ради (на даний час Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права на підставі рішення Верховного Суду від

17 квітня 2019 року та рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2019 року державним реєстратором Покровської районної державної адміністрації 04 грудня 2019 року припинено інше речове право - право оренди земельної ділянки площею 7,3676 га кадастровий номер 1220785500:02:003:0099, що виникло на підставі договору оренди землі від 11 жовтня 2018 року, укладеного між Миколаївською сільською радою та ФГ Рубін та 09 грудня 2019 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50096804 за власником земельної ділянки ОСОБА_1

10 січня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ Інвестагро укладено договір оренди земельної ділянки площею 7,3676 га кадастровий номер 1220785500:02:003:0099 строком на 7 років.

18 січня 2020 року вказане право оренди земельної ділянки зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Васильківської селищної ради Дніпропетровської області Побережним С. Є. зі строком дії до 31 грудня

2027 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом цієї норми, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. (Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, провадження № 14-140цс18).

Норми процесуального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності (відсутності) цивільних прав в інших осіб.

Реалізації права на позов передує порушення, невизнання чи оспорення права.

Вимоги про визнання незаконними та скасування відповідних рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки та договору оренди цієї земельної ділянки можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 363/3641/17 (провадження № 61-36341св18).

Звертаючись до суду з позовом, ФГ Рубін посилалось на те, що його права як орендаря на підставі договору оренди землі від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ФГ Рубін та Миколаївською сільською радою Васильківського району, порушено укладеним договором оренди земельної ділянки від 10 січня 2020 року, між ОСОБА_1 та ТОВ Інвестагро .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, договір оренди землі від 10 січня 2020 року суттєво порушує право сторони та є по суті односторонньою відмовою від зобов`язання, що заборонено статтею 525 ЦК України,оскільки в період дії договору оренди землі від 11 жовтня 2018 року, укладеного між Миколаївською сільською радою та ФГ Рубін , який на той момент був чинним і не визнаний судом недійсним, 09 грудня 2019 року змінився власник земельної ділянки з Миколаївської сільської ради на фізичну особу - ОСОБА_1 і до неї перейшли права та обов`язки як власника земельної ділянки, в тому числі й права як орендодавця, яка в подальшому 10 січня 2020 року, уклала договір оренди землі з ТОВ Інвестагро строком на 7 років.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

З матеріалів справи відомо, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права на підставі рішення Верховного Суду від 17 квітня 2019 року та рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2019 року державним реєстратором Покровської районної державної адміністрації 04 грудня 2019 року припинено інше речове право - право оренди земельної ділянки площею 7,3676 га кадастровий номер 1220785500:02:003:0099, що виникло на підставі договору оренди землі від 11 жовтня 2018 року, укладеного між Миколаївською сільською радою та ФГ Рубін .

09 грудня 2019 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50096804 за власником земельної ділянки ОСОБА_1 .

Отже, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ФГ Рубін , суди не врахували, що на час підписання 10 січня 2020 року оскаржуваного договору та реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ Інвестагро , договір оренди землі від 11 жовтня 2018 року, укладений між Миколаївською сільською радою та ФГ Рубін , припинений.

З огляду на це, Верховний Суд не погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про порушення права позивача на оренду земельної ділянки та наявність підстав для визнання оскарженого договору недійсним.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Частинами першою, третьою статті 412 ЦПК України установлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Таким чином, суди, вирішуючи спір, неправильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, що призвело до неправильного його розгляду, що в силу вимог статті 412 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ФГ Рубін .

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про ухвалення у справі ного рішення про відмову у позові, судові витрати, які понесла ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги в розмірі 6300,00 грн та за подання касаційної скарги в розмірі 8408,00 грн, а всього 14708,00 грн, слід стягнути з ФГ Рубін на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 141, 400, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від

13 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від

01 квітня 2021 рокускасувати.

У задоволенні позову фермерського господарства Рубін до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Інвестагро , треті особи: державний реєстратор виконавчого комітету Васильківської селищної ради Дніпропетровської області Побережний Сергій Євгенович, Миколаївська сільська рада Васильківського району Дніпропетровської області, про визнання договору оренди землі недійсним та скасування рішення державного реєстратора, відмовити.

Стягнути з фермерського господарства Рубін на користь ОСОБА_1 14708,00 грн судових витрат.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2021 рокувтрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов