Постанова

від 15.02.2022 по справі 171/2390/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2056/22 Справа № 171/2390/19 Суддя у 1-й інстанції - Хоруженко Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.

секретар судового засідання -Кислиця І.В.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос-М",

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-М" на заочне рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2020 року, ухваленого суддею Хоруженко Н.В. у місті Апостолове Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ "Колос-М" про розірвання договору оренди землі, визнання договору оренди землі недійсним.

Просив розірвати додатковий договір оренди землі від 09.02.2015 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Колос-М .

В обґрунтування позову зазначив, що він є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 6,08 га з кадастровим номером 1220386600-02012-0214, та земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 6,08 га з кадастровим номером 1220386600-02-0125-0215 (загальна площа 12,160 гп), які розташовані на території Михайлівської сільської радиАпостолівського району Дніпропетровської області. Цільове призначення земельних ділянок - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно договору оренди землі від 01.09.2014 року земельна ділянка була передана ним в оренду відповідачу зі строком оренди 5 років до 25.10.2019 року.

Оскільки ТОВ Колос-М не виконувало договір в частині кількості та якості оплати, він 14.06.2019 року написав лист повідомлення про те, що не має наміру продовжувати орендні відносини по закінченню його строку.

Йому стало відомо, що до припинення строку оренди земельної ділянки, а саме 09.02.2015 року ніби то між ним та ТОВ Колос-М було складено додаткову угоду №1 до раніше складеного договору, про продовження строку оренди на 49 років.

В ТОВ Колос-М йому відмовили надати копію такої підробленої, протиправної угоди. Коли він звернувся з запитом до Державного реєстру речових справ, він отримав ксерокопію такої додаткової угоди. Лицева сторінка додаткового договору змінена в сторону зменшення кількості орендної плати, а оборот аркуша відксерена по останньому аркушу угоди від 01.09.2014 року.

Оригіналу додаткової угоди не існує, вона сфальшована. По факту можливого правопорушення передбаченого ч.1 ст.358 КК України в Апостолівському ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області відкрите кримінальне провадження №12019040410000866 від 05.10.2019 року, де потерпілим крім нього визнані інші мешканці с.Михайлівка. Порушення відповідачем встановленого законом обов`язку погодження строку продовження оренди з власником земельних паїв є істотним порушенням договору. Враховуючи те, що протиправні дії відповідача загрожують його нерухомій власності, вважає, що договір оренди землі має бути розірваний.

04.06.2020 року позивач ОСОБА_1 надав суду уточнену позовну заяву, згідно якої просив визнати недійсним додатковий договір оренди землі від 09.02.2015 року укладений між ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ Колос-М Апостолівського району Дніпропетровської області.

Заочним рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-М" про розірвання договору оренди землі, визнання договору оренди землі недійсним - задоволені

Визнано додаткову угоду №1 від 09.02.2015 року до договору оренди земельної ділянки б/н від 01.09.2014 року, укладену між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Колос-М - недійсною.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-М" на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в розмірі 768,40 грн.

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2020 року, поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Колос-М строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення та відмовлено в задоволенні заяви перегляд заочного рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2020 року.

Відповідач,Товариство з обмеженою відповідальністю Колос-М , будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність судового рішення, ставить питання про його скасування з ухваленням нового рішення про відмову позивачеві ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.

При цьому, скаржник зазначає, що відповідач не був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно не міг прибути в суд і надати свої пояснення. Вказує, що на адресу відповідача надходила лише одна судова повістка від 25.06.2020 року, яка була отримана засобами електронного зв`язку.

Відповідач вказує, що ТОВ Колос-М є законним користувачем/орендарем земельних ділянок, які належать позивачеві ОСОБА_1 , згідно договорів оренди від 01.09.2014. Зазначає, що договірні відносини між ТОВ Колос-М та позивачем жодним чином не протирічать вимогам чинного законодавства, що доводить перевірка та реєстрація договорів оренди земельних ділянок у встановленому законом порядку державним реєстратором Реєстраційної служби, яка не скасована.

Скаржник вказує на те, що посилання позивача на повідомлення ним ТОВ КОЛОРИТ про закінчення строку дії його договору укладеного з ТОВ КОЛОС-М є незрозумілим, оскільки відповідач не має жодного відношення до ТОВ КОЛОРИТ . Наголошує на тому, що позивач не звертався до відповідача із намірами, на які посилається у позові, жодних претензій відповідачу від позивача не надходило, усі угоди затверджені та підписані безпосередньо ОСОБА_1 , а всі його посилання щодо підпису на угодах є надуманими та такими, що не відповідають дійсності. Тов КОЛОС-М зі свого боку жодним чином не порушує будь-яких прав позивача та своїх обов`язків під час дії, ані основної угоди, ані додаткової угоди.

Відповідач вважає, що суд повинен був залишити позов без задоволення, зважаючи на те, що додатковий договір оренди землі від 09.02.2015 взагалі не укладався.

Окрім того, скаржник наголошує на тому, що судом проігноровано правову позицію, яку Велика Палата Верховного Суду висловила при розгляді справи №145/2047/16-ц, а саме, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним, у такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки, у мотивах негаторного позову, виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Відповідач вважає, що за викладених обставин, зазначені позивачем у позовній заяві фактичні дані та надані письмові докази в повному обсязі спростовують позовні вимоги про розірвання договору оренди землі та про визнання недійсним додаткового договору оренди земельної ділянки. Законних підстав для визнання недійсним договорів оренди земельних ділянок - не має, оскільки відповідачем не було порушено прав позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача, позивач ОСОБА_1 , просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказує, що судом першої інстанції була надана належна правова оцінка, ухвалюючи рішення місцевий суд дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для захисту порушених прав та інтересів позивача, ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку представника відповідача ОСОБА_2 , яка підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги відповідача з викладених у скарзі підстав, просила скасувати оскаржуване судове рішення та відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі, представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача, з викладених у відзиві підстав, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судом встановлено, та матеріалами справи, підтверджено, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки, площею 12,160 га, згідно державного акту на право власності на землю серії ІІ - ДП №131889, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №131, виданий на підставі рішення 19 сесії ХХІІІ скликання Михайлівської сільської ради народних депутатів від 19.10.2001 року. Земельна ділянка розташована на території Михайлівської сільської ради передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.4).

Згідно договору оренди земельної ділянки ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ "Колос-М" в особі директора ОСОБА_5 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, загальною площею 6,08 га, відповідно до державного акту ІІ ДП №131889 від 11.12.2001 року, кадастровий номер 1220386600-02-012-0214. Договір укладено строком на п`ять років. Земельну ділянку передано орендодавцем орендарю відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки згідно договору (а.с.6-9).

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №28605842 від 25.10.2014 року щодо актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права встановлено, що державним реєстратором Денисенко В.Г., зареєстровано право оренди земельної ділянки строком дії до 25.10.2019 року, з правом пролонгації, підстава виникнення: договір оренди земельної ділянки б/н від 01.09.2014 року видавник Товариство з обмеженою відповідальністю Колом-М . Орендар - ТОВ Колос-М , Орендодавець (власник) - ОСОБА_6 . Об`єктом нерухомого майна є земельна ділянка площею 6,080 га, кадастровий номер 1220386600:02:012:0214 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Михайлівської сільської ради (а.с.5).

Згідно договору оренди земельної ділянки ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ "Колос-М" в особі директора ОСОБА_5 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, загальною площею 6,08 га, відповідно до державного акту ІІ ДП №131889 від 11.12.2001 року, кадастровий номер 1220386600-02-012-0215. Договір укладено строком на п`ять років. Земельну ділянку передано орендодавцем орендарю відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки згідно договору (а.с.11-14).

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №28605420 від 25.10.2014 року щодо актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права встановлено, що державним реєстратором Денисенко В.Г., зареєстровано право оренди земельної ділянки строком дії до 25.10.2019 року, з правом пролонгації, підстава виникнення: договір оренди земельної ділянки б/н від 01.09.2014 року видавник Товариство з обмеженою відповідальністю Колом-М . Орендар - ТОВ Колос-М , Орендодавець (власник) - ОСОБА_6 . Об`єктом нерухомого майна є земельна ділянка площею 6,080 га, кадастровий номер 1220386600:02:012:0215 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Михайлівської сільської ради (а.с.10).

Відповідно до листа - повідомлення від 14.06.2019 року встановлено, що ОСОБА_1 повідомив ТОВ Колорит про те, що він є власником земельної ділянки загальною площею 6,08 га, кадастровий номер 1220386600-02-012-0215, відповідно до Державного акту на право власності на землю серії ІІ ДП №131889, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області та 25.10.2019 року закінчується строк дії договору оренди землі, який було укладено між ним та ТОВ Колос-М , зазначив, що по закінченню дії означеного договору оренди землі не має наміру продовжувати орендні відносини, та просить повернути його земельну ділянку у належному стані за актом приймання-передачі (повернення) земельної ділянки у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди землі (а.с.16), згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, лист отримано ТОВ Колорит 24.06.2019 року (а.с.15).

Відповідно до листа - повідомлення від 14.06.2019 року встановлено, що ОСОБА_1 повідомив ТОВ Колос-М про те, що він є власником земельної ділянки загальною площею 6,08 га, кадастровий номер 1220386600-02-012-0214, відповідно до Державного акту на право власності на землю серії ІІ ДП №131889, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області та 25.10.2019 року закінчується строк дії договору оренди землі, який було укладено між ним та ТОВ Колос-М , зазначив, що по закінченню дії означеного договору оренди землі не має наміру продовжувати орендні відносини, та просить повернути його земельну ділянку у належному стані за актом приймання-передачі (повернення) земельної ділянки у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди землі (а.с.18), згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, лист отримано ТОВ Колос 04.07.2019 року (а.с.17).

Від державного реєстратора позивач отримав ксерокопію додаткової угоди №1 від 09.02.2015 року до договору оренди земельної ділянки б/н від 01.09.2014 року ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Апостолівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області від 10.03.1998 року та ТОВ "Колос-М" в особі директора Майстренко Р.С. дійшли згоди змінити термін дії Договору оренди земельної ділянки 01.09.2014 року строком на 49 років (а.с.19).

Оригінал вказаної додаткової угоди в судовому засіданні не досліджено, так як у позивача він відсутній.

Ухвалою суду від 04.06.2020 року витребувано від реєстраційної служби Апостолівської районної державної адміністрації: - оригінал договору оренди земельної ділянки б/н від 01.09.2014 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Колос-М", щодо земельної ділянки площею 6,08 га, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер №1220386600:02:012:0215; - оригінал додаткової угоди № 1 до Договору оренди земельної ділянки б/н від 01.09.2014 року укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ "Колос-М" 09.02.2015 року.

На виконання ухвали суду 01.07.2020 року керівником апарату райдержадміністрації суду надано оригінал договору від 01.09.2014 року, з якого встановлено, що дійсно, договір складається з 5 сторінок і 5-та сторінка є ідентичною ксерокопії додаткової угоди та оборот 5-тої сторінки є чистий аркуш.

Ухвалою суду від 04.06.2020 року витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-М": - оригінал договору оренди земельної ділянки б/н від 01.09.2014 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Колос-М", щодо земельної ділянки площею 6,08 га, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер №1220386600:02:012:0215; - оригінал додаткової угоди №1 до Договору оренди земельної ділянки б/н від 01.09.2014 року укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ "Колос-М" 09.02.2015 року.

Відповідачем суду не надано, ані оригінал договору оренди земельної ділянки б/н від 01.09.2014 року, ані оригінал додаткової угоди №1 до Договору оренди земельної ділянки від 09.02.2015 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 на підставі досліджених доказів, наданих позивачем, виходив з того, що оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 не підписував додаткову угоду №1 від 09.02.2015 року до договору оренди земельної ділянки б/н від 01.09.2014 року, укладену між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Колос-М , тобто не виявив свою згоду на укладання правочину з такими умовами, тому наявні правові підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним на підставі ч.3 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України .

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції та часткового погоджується з доводами сторони відповідача викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, позивач, уточнивши 04.06.2020 позовні вимоги просив визнати недійсною додаткову угоду від 09.02.2015 до договору оренди землі від 01.09.2014, якою було змінено термін дії Договору оренди земельної ділянки строком на 49 років та була змінена орендна плата, викладена у новій редакції, посилаючись на те, що цю додаткову угоду він не підписував, умови збільшення строку оренди та зміну розміру орендної плати не погоджував, звернувся до суду для скасування права відповідача на користування належною йому земельною ділянкою.

Судом першої інстанції повно та достеменно встановлені обставини справи, за якими спірну додаткову угоду позивач не підписувв та, відповідно, продовження терміну дії строку оренди на 49 років та зміну орендної плати не погоджував.

Судом першої інстанції повно та достеменно встановлені обставини справи, за якими спірну додаткову угоду позивач не підписувала та, відповідно, продовження терміну дії строку оренди на 20 років не погоджувала.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229- 233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору , виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Судом першої інстанції встановлено, що спірну додаткову угоду позивач не підписував та, відповідно, продовження терміну дії строку оренди на 49 років та зміну орендної плати не погоджував.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Велика Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц відступила від висновку, висловленого у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі №6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та, виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Таким чином, враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та уточненому позові, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці дві ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення земельної ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Колегія суддів на підставі наведеного вище дійшла висновку, що оскільки правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним, суд першої інстанції повинен був відмовити у позові з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити позов про повернення належних йому земельних ділянок.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу відповідача ТОВ КОЛОС-М слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог з підстав неналежно обраного способу захисту порушеного права.

Оскільки рішення суду підлягає скасуванню з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права, колегія суддів не входить в обговорення інших доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, відповідно здійснюється перерозподіл судових витрат.

Так як, судом апеляційної інстанції позивачеві відмовлено в задоволенні позовних вимог, понесені ОСОБА_1 судові витрати покладаються на нього, тоді, як понесені відповідачем судові витрати зі сплати судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1152,60 грн., що становить 150% від сплаченої позивачем суми судового збору за подачу позову до суду - 768,40грн. (а.с.26) підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-М" задовольнити частково.

Заочне рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2020 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відмовити позивачу ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог, заявлених до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-М" про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсною.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код № НОМЕР_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КОЛОС-М , ЄДРПОУ 37516518, вул.Центральна, 1А, с.Михайлівка, Апостолівського району, Дніпропетровської області, 53802, витрати за сплату судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 1152,60 грн. (одну тисячу сто п`ятдесят дві гривні шістдесят копійок).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 15 лютого 2022 року.

Головуючий:

Судді: