Рішення

від 01.02.2022 по справі 910/13235/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 року м. Черкаси справа № 910/13235/21

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участю представників сторін: позивача - Волкович Ю.О. за довіреністю, відповідача - не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Черкаської міської ради до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про стягнення 52504 грн. 97 коп.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Черкаська міська рада звернувся в Господарський суд міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» (далі - відповідач), про стягнення 52504 грн. 97 коп. безпідставно утриманих коштів та відшкодування понесених судових витрат.

Позов мотивовано фактичним користуванням відповідачем земельною ділянкою площею 0,1850 га, яка знаходиться за адресою вул. Івана Гонти2/вул. Надпільна, 3, в м. Черкаси без оплати за її користування за період з 01.09.2020 року по 27.04.2021 року.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 19.08.2021 року, від 05.11.2021 року відкрито провадження у справі № 910/13235/21 за правилами спрощеного позовного провадження, в подальшому справу № 910/13235/21 за позовом Черкаської міської ради до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про стягнення 52504 грн. 97 коп. передано за підсудністю до Господарського суду Черкаської області.

06.12.2021 року супровідним листом за вх. № 19643/21 справа № 910/13235/21 за позовом Черкаської міської ради до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про стягнення 52504 грн. 97 коп. надійшла до Господарського суду Черкаської області та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 910/13235/21передана судді Грачову В.М.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.12.2021 року, від 25.01.2022 року прийнято справу № 910/13235/21 до провадження суддею Грачовим В.М. за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 25.01.2022 року.

Відповідач в особі свого представника подав суду 24.12.2021 року відзив на позовну заяву (вх. № 20836/21, т.2 а.с. 7-10), в якому заперечував проти позову з мотивів безпідставності і недоказаності вимог та зазначив, що саме позивач не вчинив необхідних дій протягом спірного періоду задля належного оформлення договору оренди та отримання від відповідача орендної плати.

В судовому засіданні 25.01.2022 року представник позивача позов з підстав і у розмірі, викладених у позовній заяві, підтримала і просила суд задовольнити повністю, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, в даному судовому засіданні оголошено перерву до 01.02.2021 року.

Відповідач явку свого представника в судове засідання 01.02.2022 року не забезпечив, причин неявки не повідомив, про дату, час та місце судового засідання представник відповідача був повідомлений під розписку в судовому засіданні 25.01.2022 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 01.02.2021 року представник позивача підтримала позовні вимоги і просила суд задовольнити повністю.

Згідно із ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 252378109 від 13.04.2021 року (т.1 а.с.10-11), вбачається запис про право власності 16066340; дата державної реєстрації права власності на нерухоме майно - 20.08.2016 року внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вербою В.М. на підставі договору іпотеки, серія та номер: 5635, виданого 09.08.2016 року про належність відповідачу нежитлового приміщення - комплексу автозаправної станції, що розташоване в м. Черкаси, по провулку Котовського, будинок № 2/вулиця Надпільна, будинок 3.

Розпорядженням голови Черкаської обласної державної адміністрації від 28.04.2016 року № 195 "Про перейменування об`єктів топоніміки міста Черкаси", провулок Котовського в місті Черкаси перейменовано на вулицю Івана Гонти.

Об`єкт нерухомого майна відповідача розташований на земельній ділянці за адресою: м. Черкаси, вул. Івана Гонти, 2/вул. Надпільна, 3, яка належить територіальній громаді міста Черкаси в інтересах якої діє Черкаська міська рада.

Листом від 02.01.2020 року відповідач звертався до позивача з проханням оформити права на земельну ділянку, на якій розташовано нерухоме майно.

Позивач листом № 1376-01-19 від 10.02.2020 року роз`яснив відповідачу порядок оформлення прав на земельну ділянку та запропоновано звернутись для укладання договору про відшкодування збитків.

З метою уникнення безоплатного користування земельною ділянкою комунальної власності, департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради було підготовлено проект договору про відшкодування збитків ( неодержаного доходу ) за користування земельною ділянкою, що розташована в місті Черкаси по вул. Івана Гонти, 2/ вул. Надпільна, 3 без правовстановлюючих документів.

Позивач листом № 1587-01-25 від 29.04.2020 року направив відповідачу проект договору про відшкодування збитків.

Вказаний проект відповідачем не підписаний, кошти за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів не сплачені, права на земельну ділянку не оформлені.

У зв`язку з користуванням відповідачем земельною ділянкою по вул. Івана Гонти, 2/ вул. Надпільній, 3, площею 1850 га кадастровий номер 7110136700:04:004:0010, у період з 15.08.2018 року ( дата припинення права користування земельною ділянкою попереднім користувачем ) по 31.08.2020 року ( дата складання розрахунку ) позивачем подано до Господарського суду міста Києва відповідний позов про стягнення 164264 грн. 30 коп. безпідставно утриманих коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 року у справі № 910/19363/20 встановлено вказані вище обставини та позов Черкаської міської ради задоволено повністю, стягнено з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» 164264 грн. 30 коп. безпідставно утриманих коштів за період з 15.08.2018 року по 31.08.2020 року, 2463 грн. 96 коп. судового збору. Рішення набрало законної сили 07.06.2021 року.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили (правовий висновок колегії суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду в ухвалі від 26.03.2019 року у справі № 910/13862/15 ).

Рішенням третьої сесії Черкаської міської ради від 09.02.2021 року № 23-306 Про надання Акціонерному товариству Комерційний банк «Приват Банк» земельної ділянки в оренду по вул. Івана Гонти, 2/вул. Надпільній, 3 зокрема (а.с. 15):

надано Акціонерному товариству Комерційний банк «Приват Банк» земельну ділянку, без зміни її цільового призначення площею 0,1850 га (кадастровий номер 7110136700:04:004:0010 ), яка за цільовим призначенням віднесена до земель промисловості, транспорту та зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (код КВЦПЗ - 12.04) по вул. Івана Гонти, 2/вул. Надпільній, 3 в оренду на 49 років під комплекс автозаправної станції за рахунок земель Черкаської міської ради. На земельну ділянку наявні містобудівні обмеження та обтяження землекористування, пов`язані з розташуванням земельної ділянки в охоронній зоні навколо інженерних комунікацій (п. 1);

зобов`язано Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк» протягом двох місяців з дати прийняття рішення: укласти договір оренди землі з Черкаською міською радою, здійснити його державну реєстрацію та надати один примірник Черкаській міській раді; укласти з Черкаською міською радою договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за час фактичного користування земельною ділянкою по вул. Івана Гонти, 2/вул. Надпільній, 3 з моменту набуття права власності на нежитлові приміщення у порядку встановленому чинним законодавством (п.2, п.п. 2.1., 2.2.).

25.03.2021 року позивач - Черкаська міська рада, як орендодавець, та відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк» , як орендар, уклали договір оренди землі (далі - Договір, а.с. 12-14), за умовами п.п. 1, 2 якого орендодавець на підставі рішення Черкаської міської ради від 09.02.2021 року № 3-306 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1850 (кадастровий номер 7110136700:04:004:0010 ), яка знаходиться по вул. Івана Гонти, 2/вул. Надпільній, 3 під комплекс автозаправної станції. Земельна ділянка за цільовим призначенням відноситься до категорії земель промисловості, транспорту та зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Сторони погодили усі істотні умови договору, зокрема, такі:

п. 5 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до листа міськрайонного управління Дергеокадастру у Черксткому районі та м. Черкасах від 22.02.2021 року № 1197 становить 669145 грн.;

п. 8. - договір укладено на 49 років (з лати прийняття рішення від 22.05.2008 року № 4-423). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію;

п. 9 - за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі. Річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється в розмірі 12% від її нормативної грошової оцінки і на час укладання договору становить 80297 грн. 40 коп.

п. 20 - передача земельної ділянки орендарю здійснюється з моменту державної реєстрації права оренди.

Договір підписаний представниками обох сторін, скріплений їхніми печатками з урахуванням погоджених сторонами протоколів узгодження розбіжностей від 25.03.2021 року, від 15.04.2021 року (т.1 а.с. 16,17).

Із інформаційної довідки № 255257452 від 05.05.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права

(т. 1 а.с.19) вбачаються запис за відповідачем щодо земельної ділянки (кадастровий номер 7110136700:04:004:0010 ) площею 0,1850 га про інше речове право № 41798463, який внесено 28.04.2021 року державним реєстратором Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради Кумаренко Л.М. на підставі договору оренди землі від 25.03.2021 року.

Із інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 28.05.2021 року (а.с. 20) вбачається, що на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:04:004:0010 , що за цільовим призначенням віднесена 12.04. для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, комунальної форма власності, площею 0,185 га, що розташована в Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Івана Гонти, 2/вул. Надпільній, 3. Суб`єктом права власності вказаної земельної ділянки є Черкаська міська рада, суб`єктом речового права на земельну ділянку є Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк» .

Із Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок: №4354 від 05.10.2020 року, № 1197 від 22.02.2021 року (а.с. 22,23) вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1850 кв.м (кадастровий номер 7110136700:04:004:0010 ) становить - 669145 грн.

03.03.2021 року позивач листом № 745-01-25 (а.с. 18) повідомив відповідача про необхідність узгодження питання щодо права користування земельною ділянкою за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Івана Гонти, 2/вул. Надпільній, 3 у зв`язку з її використанням відповідачем без правовстановлюючих документів шляхом укладення договору про відшкодування збитків.

Відповідач листом від 20.05.2021 року (а.с. 26) повідомив позивача, що законні підстави для сплати орендної плати під об`єктом нерухомості за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Івана Гонти, 2/вул. Надпільній, 3 у нього виникли лише з 28.04.2021 року - дати реєстрації договору оренди землі від 25.03.2021 року. Натомість договір про відшкодування збитків з позивачем не укладено, кошти за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з 01.09.2020 року по 27.04.2021 року не сплачено.

За розрахунком позивача, заборгованість за користування земельною ділянкою відповідачем по вул. Івана Гонти, 2/вул. Надпільній, 3 в м. Черкаси за період з 01.09.2020 року по 27.04.2021 року становить 52504 грн. 97 коп., з якої:

з 01.09.2020 по 31.12.2020 року - 26765 грн. 80 коп.;

з 01.01.2021 по 27.04.2021 року - 25739 грн. 17 коп.

Розмір грошової оцінки земельної ділянки в 2020-2021 роках становив 669145 грн.

Таким чином, предметом позову є вимога позивача до відповідача про стягнення 431259 грн. 99 коп. безпідставно утриманих коштів за фактичне користування земельною ділянкою.

Спірні правовідносини сторін перебувають у сфері дії Земельного і Податкового кодексів України, Закону України Про оренду землі , Закону України Про оцінку земель , які з урахуванням предмету спору, є спеціальними нормативними актами.

Спірні правовідносини сторін перебувають у сфері дії Земельного і Податкового кодексів України, Закону України Про оренду землі , Закону України Про оцінку земель , які з урахуванням предмету спору, є спеціальними нормативними актами.

Згідно ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною 1 статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частинами 1, 2 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного Кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Положеннями ст.ст. 116, 125 Земельного Кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ст. 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Оскільки відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, то і не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Проте, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України).

Відповідно до абз. 4 ч.1 ст.123 Земельного Кодексу України надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з абз. 5 ст. 5 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про оцінку земель , нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться:

розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років;

розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Відповідно до абз. 2 ст. 20 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Абзацом 1 ст. 23 Закону України Про оцінку земель передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Згідно з п.п. 289.1.-282.2. Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З огляду на викладені обставини справи суд вбачає, що 20.08.2016 року відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк» отримало у власність об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, комплекс автозаправної станції, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Івана Гонти, 2/вул. Надпільній, 3 на підставі договору іпотеки № 5635 від 09.08.2016 року.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах № 4354 від 05.10.2020 року, №1197 від 22.02.2021 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 1850 кв.м. становить 669145 грн.

Розміри відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Черкаси, визначаються Положенням про встановлення плати за землю на території міста Черкаси, затвердженим рішенням Черкаської міської ради від 27.06.2017 року №2-2219.

Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси, а також рішення Черкаської міської ради від 27.06.2017 року № 2-2219, яким це Положення затверджене, знаходяться у відкритому доступі опубліковані на офіційному сайті Черкаської міської ради та відповідно до ст. 3 Податкового кодексу України є актами податкового законодавства.

Пунктом 3 таблиці 1 вказаного Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 27.06.2017 року № 2-2219, для земельних ділянок, яким згідно КВЦПЗ присвоєно коди 12.04. та 12.08 та які використовуються як АЗС, починаючи з 01.01.2018 року розмір орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Черкаси встановлено у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки таких земельних ділянок.

Враховуючи вимоги ст. 23 Закону України Про оцінку земель , п.п. 289.1.-282.2. Податкового кодексу України та відсутність прийнятих рішень Черкаською міською радою щодо зміни нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в 2020-2021 роках - 669145 грн.

До відповідача перейшло право користування земельною ділянкою по вул. Івана Гонти, 2/вул. Надпільній, 3 у м. Черкаси з 20.08.2016 року, однак належним чином оформлені договірні відносини з приводу оренди спірної земельної ділянки 25.03.2021 року укладенням договору оренди землі, який зареєстровано 28.04.2021 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц, (провадження № 14-77цс18), а також від 13.02.2019 справа № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) викладено правовий висновок про те, що за змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (див. також висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/3412/17 Провадження № 12-182гс18).

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно (частина перша статті 1212 ЦК України).

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 20.11.2018 року по справі № 922/3412/17).

Тобто, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

При цьому, суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач із належно оформленими правами на земельну ділянку.

Позивач правомірно просить застосувати до правовідносин сторін ст. 1212 ЦК України для стягнення з відповідача спірних коштів за період з 01.09.2020 року по 27.04.2021 року.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Доказів сплати за користування землею за заявлений у позові період з відповідачем не надано.

Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17 ).

Твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву про безпідставність заявлених позивачем вимог суд оцінює критично, оскільки всі вимоги позовної заяви відповідають наявним в матеріалах справи доказам, підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили та узгоджуються з нормами діючого законодавства України, тому вказані доводи відповідача з наведених ним підстав суд визнає необґрунтованими і відхиляє, а позов задовольняє повністю.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 Про судове рішення , рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи положення ч.1ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВРКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд позовні вимоги позивача щодо стягнення 52504 грн. 97 коп. безпідставно утриманих коштів за фактичне користування землею - задовольняє у повному обсязі.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 2270 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» , ідентифікаційний код юридичної особи 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, на користь Черкаської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 25212542, місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36:

52504 грн. 97 коп. безпідставно утриманих коштів для зарахування до міського бюджету м. Черкаси (рахунок: UA608999980314000611000023759; одержувач платежу: УК у м. Черкасах/Черкаси/, код ЄДРПОУ: 37930566; Банк: Казначейство України (ЕАП); код бюджетної класифікації 24062200 безпідставно утримані кошти (орендна плата);

2270 грн. судових витрат з зарахуванням на рахунок UA868201720344250014000086302, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, отримувач: Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради, код ЄДРПОУ 38715770.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10.02.2022 року.

Суддя В.М. Грачов