Рішення

від 02.02.2022 по справі 926/4351/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 року м. ЧернівціСправа № 926/4351/21

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча,

за участі секретаря судового засідання Голіней Я.І.

за участю представників:

прокурор: Кацап-Бацала Ю.М.

позивача: не з`явився

відповідача: 1) не з`явився

відповідача: 2) не з`явився

розглянувши матеріали справи

за позовом Керівника Чернівецької окружної прокуратури (58000, вул. 28 Червня 69, м. Чернівці, код 02910120) в інтересах держави в особі Чернівецької обласної ради (58010, вул. М. Грушевського 1, м. Чернівці, код 25081241);

до 1) Черешського психоневрологічного будинку-інтернату (59031, вул. Банилівська 5, с. Череш, Чернівецький р-н, Чернівецька обл, код 03190001);

2) Фізичної особи-підприємця Ірічука Дениса Миколайовича (59052, с. Великий Кучурів, Чернівецький р-н, Чернівецька обл, РНОКПП НОМЕР_1 );

про визнання недійсним договору про співробітництво від 04.01.2021 та зобов`язання усунути перешкоди у здійсненні права користування майном, шляхом звільнення земельних ділянок комунальної власності площею 19,5 га.

І. Стислий виклад позовних вимог.

Керівник Чернівецької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернівецької області в інтересах держави в особі Чернівецької обласної ради з позовною заявою до Черешського психоневрологічного будинку-інтернату та Фізичної особи-підприємця Ірічука Дениса Миколайовича (далі ФОП Ірічук Д.М. ) про визнання недійсним договору про співробітництво від 04.01.2021 та зобов`язання усунути перешкоди у здійсненні права користування майном, шляхом звільнення земельних ділянок комунальної власності загальною площею 19,5 га.

ІІ. Стислий виклад позиції відповідача.

У відзивах на позов відповідачі позовні вимоги визнали у повному обсязі.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 26.10.2021 позовну заяву передано судді Ніколаєву М.І.

Ухвалою суду від 28.10.2021 відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 18.11.2021.

11.11.2021 від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№117).

15.11.2021 від відповідача 2 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги прокурора визнає в повному обсязі.

У підготовче судове засідання 18.11.2021 сторони не з`явилися.

Ухвалою суду від 18.11.2021 підготовче судове засідання відкладено на 08.12.2021.

Ухвалою суду від 08.12.2021 відкладено підготовче судове засідання на 23.12.2021.

Ухвалою суду від 23.12.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено судове підготовче засідання на 11.01.2022.

У підготовчому судовому засіданні 11.01.2022 оголошено перерву до 26.01.2022.

У відзиві на позов від 26.01.2022 відповідача 1 надійшли заяви про позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Ухвалою суду від 26.01.2022 у зв`язку із неявкою відповідачів у підготовче судове засідання відкладено на 02.02.2022.

02.02.2022 від відповідача 1 надійшла заява про проведення підготовчого судового засідання без його участі.

У підготовчому судовому засіданні 02.02.2022 заслухавши пояснення прокурора на підставі ч.3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

У зв`язку із визнанням відповідачами позову, прокурор звернувся до суду із заявою (вх.№498) про повернення 50% сплаченого судового збору з Державного бюджету України.

Судом, у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ІV.Фактичні обставини справи.

На підставі розпорядження Сторожинецької районної державної адміністрації №339 від 01.06.2004 передано Черешському психоневрологічному будинку-інтернату у постійне користування земельні ділянки загальною площею 43,63 га, що підтверджується Актом про право постійного користування землею серія ІІ - ЧВ №000160, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №9, а саме: спірні земельні ділянки (кадастрові номери 7324589800:01:004:0004 площею 7,769 га; 7324589800:01:004:0005 частина земельної ділянки 1,14 га, загальною площею 5,4428 га; 7324589800:01:004:0007 площею 10,5907 га), загальною площею 19,44 га.

Судом встановлено, що 04.01.2021 між Черешинським психоневрологічним будинком-інтернатом та ФОП Ірічук Д.М. укладено договір про співробітництво.

Предметом договору сторони обумовили між собою те, що замовник зобов`язується надати виконавцю земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 19,5 га, яка знаходиться за адресою с.Череш, Сторожинецького р-н., Чернівецької області для вирощування сільськогосподарських культур. (пункт 1.1 договору).

Виконавець зобов`язується здійснювати посів зернових культур на площі 19,5 га із свого насіння, доглядати за посівами (в тому числі вносити власні мінеральні добрива та пестициди ) та збір урожаю. (пункт 1.2 договору).

Ціна цього договору визначена в пункту 2.1, а саме: оплату послуг за проведені Виконавцем роботи Замовник здійснює після завершення надання вищевказаних послуг в натуральному виразі із зібраного урожаю. При цьому не менше 750,0 кг зерна з 1 га залишається Замовнику.

Умовами договору передбачено, що розрахунок за отримані послуги проводиться протягом 10 днів з моменту підписання акту надання послуг (пункт 2.3 договору).

Передача продукції та плата за надання послуг оформляється відповідними актами (пункт 2.4 договору).

Виконавець має право отримувати частину отриманого урожаю в якості плати за надані послуги (пункт 3.4.1).

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до закінчення збору урожаю 2021 року (пункт 5.1 договору).

Докази остаточного виконання відповідачем 2 умов договору та повернення земельної ділянки в матеріалах справи відсутні.

Чернівецька окружна прокуратура звернулася до Черешського психоневрологічного будинку-інтернату з листом №52/6-682вих-21 від 08.09.2021, в якому просила у відповідності до ст. 23 ЗУ Про прокуратуру надати інформацію про земельні ділянки, які використовуються для посіву та вирощування с/г культур, зокрема: 7324589800:01:004:0004 площею 7,769 га; 7324589800:01:004:0005 площею 5,4428 га; 7324589800:01:004:0007 площею 10,5907 га.

Черешинський психоневрологічний будинок-інтернат листом №280 від 10.09.2021 повідомив прокурора, що земельні ділянки (кадастрові номери) 7324589800:01:004:0004 площею 7,769 га; 7324589800:01:004:0005 площею 5,4428 га; 7324589800:01:004:0007 площею 10,5907 га, обробляються ФОП Ірічуком Д.М. на підставі укладено договору про співробітництво від 04.01.2021.

Чернівецька окружна прокуратура листом №52/6-6580вих-21 від 21.09.2021 звернулася до Чернівецької обласної ради, в якому просить надати інформацію щодо погодження як власника земельних ділянок (кадастрові номери 7324589800:01:004:0004 площею 7,769 га; 7324589800:01:004:0005 площею 5,4428 га; 7324589800:01:004:0007 площею 10,5907 га) укладення договору співробітництва від 04.01.2021 між Інтернатом та ФОП Ірічуком Д.М .

В свою чергу, прокурор просив надати інформацію щодо вжиття заходів Чернівецькою обласною радою, а саме визнання вищевказаного договору недійсним у судовому порядку.

Чернівецька обласна рада листом №01-11/11-1311 від 04.10.2021 повідомила прокурора, що Черешський психоневрологічний будинок-інтернат не повідомляв та не погоджував з Чернівецькою обласною радою укладення договору про співробітництво між ним та ФОП Ірічуком Д.М .

Також, рада повідомила, що нею не вживалися заходи визнання недійсним вищевказаного договору у судовому порядку.

V. Позиція суду по суті спору.

Згідно з статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що, договір надання послуг укладається з метою надання певних послуг, разом з цим право користування майном особа може отримати під час правовідносин найму (оренди).

У Розділі 1 договору про надання послуг, зазначено, що замовник доручає виконавцеві, а виконавець бере на себе зобов`язання з надання послуг по обробці земельної ділянки площею 19,5 га, у тому числі виконавець залучає земельну ділянку до посівообігу, виконує обробку посівів, турботу за посівом, збирання врожаю.

Відповідно до частини 2 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Із змісту зазначених положень цивільного законодавства слідує, що обов`язком виконавця є надання послуги, результат якої замовник зобов`язується прийняти та оплатити.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Зміст погоджених сторонами умов спірного договору свідчить про те, що взявши на себе зобов`язання надати можливість використання на виконання договору земельних ділянок ФОП Ірічуку Д.М. для надання сільськогосподарських послуг, Черешинський психоневрологічний будинок-інтернат фактично усунувся від права самостійного господарювання на земельних ділянках та надав право обробки земельних ділянок і збору врожаю ФОП Ірічуку Д.М .

Право на обробку землі та збір врожаю, передбачене умовами спірного договору, являє собою реалізацію правомочностей землекористувача щодо володіння та користування, які, згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України, складають права постійного користування. В той же час, право володіння та користування, як правомочності, що належать землекористувачеві згідно з положеннями статті 92 Земельного кодексу України, за умовами спірного договору реалізуються не землекористувачем - Черешським психоневрологічним будинком-інтернатом, а ФОП Ірічуком Д.М. шляхом обробки землі та збору врожаю.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що виконавець отримуватиме частину отриманого урожаю в якості плати за надані послуги

Зазначене свідчить про те, що фактично Черешським психоневрологічним будинком-інтернатом земельні ділянки площею 19,5 га передано ФОП Ірічуку Д.М. в оренду та визначено орендну плату за її користування, в розмірі не менше 750,0 кг врожаю зерна з 1 га. (пункт 2.1 договору).

Таким чином, вищенаведене дозволяє дійти висновку, що право на обробку землі та збір врожаю, передбачене умовами спірного договору, являє собою реалізацію правомочностей землекористувача щодо володіння та користування, які згідно статті 92 Земельного кодексу України, складають титул права постійного користування.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно вимог частини першої статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Проаналізувавши істотні умови договору про співробітництво від 04.01.2021, укладеного між Черешським психоневрологічним будинком-інтернатом та ФОП Ірічук Д.М. суд дійшов висновку, що сторони, шляхом укладання договору про надання сільськогосподарських послуг, приховали інший правочин, який вони насправді вчинили, зокрема договір оренди землі, виходячи із наступного.

Відповідно статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користуванню земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Врегульовано, що право постійного користуванню земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набуває вичерпний перелік суб`єктів, серед яких є: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; вищі навчальні заклади незалежно від форми власності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Проаналізувавши умови оспорюваного договору, суд встановив, що договір про співробітництво від 04.01.2021, укладений між Черешським психоневрологічним будинком-інтернатом та ФОП Ірічуком Д.М. , містить істотні умови договору оренди землі, а саме: об`єкт оренди (п. 1.1 договору), строк дії договору оренди (п.5.1. Договору), орендна плата із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, строків (п. 2.1, 3.4.1, договору).

З наведеного суд зробив висновок, що договір про співробітництво від 04.01.2021 укладено з метою приховання іншого правочину - договору оренди землі, отже, відповідно до частини 1 статті 235 Цивільного кодексу України спірний договір є удаваним.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 Цивільного кодексу України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Оскільки судом встановлено, що між відповідачем №1 та відповідачем №2 фактично було укладено договір оренди земельних ділянок, то відносини сторін регулюються правилами щодо правочину оренди.

Статтею 6 Закону України Про оренду землі унормовано, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За приписами статті 4 Закону України Про оренду землі орендодавцям земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого в порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальні власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 справа № 5-рп/2005, суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Власники землі та орендарі, поряд із повноваженнями щодо володіння та користування, наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками, а постійні користувачі такої можливості позбавлені.

Разом з тим, за умовами оспорюваного договору, Черешинським психоневрологічним будинком-інтернатом фактично передано спірну земельну ділянку в оренду, при цьому, не являючись їх власником та не будучи наділеним правами та повноваженнями на передачу земельної ділянки в оренду.

Більше того, передача земельної ділянки в оренду відбулась без проведення обов`язкових земельних торгів (ст. 124 ЗК України) та без аукціону (ст. 16 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до частини 2 статті 124 ЗК України, передача юридичним особам в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Таким чином, сторонами не був дотриманий встановлений статтею 124 Земельного кодексу України та статтями 14 - 16 Закону України Про оренду землі порядок щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки.

ФОП Ірічук Д.М. фактично користувався, володів та експлуатував земельні ділянки площею 19,44 га, та сплачував плату за їх користування Черешському психоневрологічному будинку-інтернату.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із вимогами частин 1, 4, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом визнання угоди недійсною.

В силу ч.2 ст.122 Земельного кодексу України Верховна Рада Автономної республіки Крим, області, районні ради передають земельні ділянки у власності або користування з відповідних земель спільної територіальних громад для всіх потреб.

Земельні ділянки за (кадастровими номерами: 7324589800:01:004:0004, 7324589800:01:004:0005, 7324589800:01:004:0007 перебувають у комунальній власності територіальної громади сіл, селищ, міст Чернівецької області в особі Чернівецької обласної ради та можуть передаватися у користування Чернівецькою обласною радою, яка є уповноваженим органом, який наділений правом розпоряджатися спірними земельними ділянками.

В матеріалах справи відсутні докази погодження Чернівецькою обласною радою Черешинському психоневрологічному будинку-інтернату укласти оспорюваний договір з ФОП Ірічук Д.М .

Відповідно до ст. ст. 319, 386 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.

Статтею 17 Цивільного кодексу України передбачено, що орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Надання земель державної форми власності у користування іншому суб`єкту не уповноваженим органом призводить до необлікованого використання земель. Наведене, у свою чергу, сприяє тінізації аграрного сектору економіки та втраті з боку держави загалом контролю над процесами оренди земельних угідь і виробництва сільгосппродукції в країні, може негативно позначитись на родючості землі.

Аналізуючи матеріали справи та враховуючи встановлену судом невідповідність оспорюваного договору вимогам законодавства, суд вважає вимогу прокурора щодо визнання його недійсним обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

А відтак, договір укладений між Черешинським психоневрологічним будинком-інтернатом та ФОП Ірічук Д.М. про співробітництво від 04.01.2021 слід визнати недійсним.

Згідно частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В частині позовної вимоги прокурора щодо зобов`язання ФОП Ірічука Д.М. звільнити земельну ділянку, суд вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчать про виконання договору співпраці від 04.01.2021 та звільнення земельних ділянок ФОП Ірічуком Д.М .

Відтак, дана позовна вимога щодо звільнення земельної ділянки є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За таких обставин справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги прокурора задовольнити.

VI. Щодо представництва прокуратурою інтересів держави, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до частини 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до статті 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (ч.3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (ч.4).

Прокурор, який бере участь у справі, несе обов`язки і користується правами особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною 2 статті 55 Господарського процесуального кодексу України.

Чернівецька окружна прокуратура листом №52/6-768вих-21 від 05.12.2021, повідомила Чернівецьку обласну раду, що прокуратурою буде подано позов до суду, у разі відсутності заперечень щодо представництва прокуратурою інтересів держави в особі Чернівецької обласної ради.

Чернівецька обласна рада в листі №01-11/11-1336 від 07.10.2021 повідомила прокуратуру, що заперечень щодо подання Чернівецькою окружною прокуратурою позову до суду в інтересах держави в особі Чернівецької обласної ради відсутні.

Чернівецька окружна прокуратура листом №52/6-791вих-21 від 12.10.2021 повідомила позивача про звернення з даним позовом до суду.

Згідно із вимогами частини 1 статті 13 та частини 1 статті 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади га органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охорони держави.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду інтересам держави і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду щодо визнання недійсними договорів.

Таким чином, прокурором при зверненні з позовною заявою у справі № 926/4351/21 доведено бездіяльність контролюючого органу та дотримано порядок звернення з позовною заявою, передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

VII. Розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що відповідачі визнали позовні вимоги прокурора на стадії підготовчого провадження, суд вважає за необхідне повернути з державного бюджету України Чернівецькій окружній прокуратурі 50% сплаченого судового збору в сумі 2270,00 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 74, 76, 86, 130, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Визнати недійсним договір про співробітництво від 04.01.2021, укладений між Черешським психоневрологічним будинком-інтернатом (59031, вул. Банилівська 5, с. Череш, Чернівецький р-н, Чернівецька обл, код 03190001) та фізичною особою-підприємцем Ірічуком Денисом Миколайовичем (59052, с. Великий Кучурів, Чернівецький р-н, Чернівецька обл, РНОКПП НОМЕР_1 ).

3. Зобов`язати фізичну особу-підприємця Ірічука Дениса Миколайовича (59052, с. Великий Кучурів, Чернівецький р-н, Чернівецька обл, РНОКПП НОМЕР_1 ) усунути перешкоди у здійсненні права користування майном, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади сіл, селищ, міст Чернівецької області в особі Чернівецької обласної ради, шляхом звільнення земельних ділянок в с.Череш, Чернівецького району, Чернівецької області загальною площею 19,44 га, які Ірічук Д.М. займає на підставі договору про співробітництво від 04.01.2021.

4. Стягнути з Черешського психоневрологічного будинку-інтернату (59031, вул. Банилівська 5, с. Череш, Чернівецький р-н, Чернівецька обл, код 03190001) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58002, вул. Кордуби,21, м. Чернівці, код 02910120, банк платника ДКСУ м.Київ, МФО 820172, р/р UA378201720343110001000004946, класифікація видатків бюджету -2800) - 1135,00 грн судового збору.

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця Ірічука Дениса Миколайовича (59052, с. Великий Кучурів, Чернівецький р-н, Чернівецька обл, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58002, вул. Кордуби,21, м. Чернівці, код 02910120, банк платника ДКСУ м.Київ, МФО 820172, р/р UA378201720343110001000004946, класифікація видатків бюджету -2800) - 1135,00 грн судового збору.

6. Повернути з Державного бюджету України Чернівецької обласній прокуратурі (58002, вул. Кордуби,21, м. Чернівці, код 02910120, банк платника ДКСУ м.Київ, МФО 820172, р/р UA378201720343110001000004946, класифікація видатків бюджету -2800) - 2270,00 грн сплаченого судового збору згідно платіжного доручення №1474 від 22.10.2021.

7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Повний текст рішення складено: 10.02.2022.

Суддя М.І. Ніколаєв