Ухвала

від 09.02.2022 по справі 927/156/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

09 лютого 2022 року м. Чернігівсправа № 927/156/22

Суддя Шморгун В. В., розглянувши матеріали позовної заяви №б/н від 03.02.2022

Позивач: Акціонерне товариство закритого типу «Виробничо-торгове підприємство Укрбудконтракт ,

код ЄДРПОУ 21391855, пр-т Миру, 35 Б, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про припинення права спільної власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу «Виробничо-торгове підприємство Укрбудконтракт звернулося до суду з позовом, у якому просить суд:

- припинити право спільної колективної власності Акціонерного товариства закритого типу «Виробничо-торгове підприємство Укрбудконтракт та Дочірнього підприємства Постач-Нафто-Сервіс Відкритого акціонерного товариства Постачальник на об`єкт нерухомості (реєстраційний номер майна 691871) загальною площею 1774 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що складається зі складу (літ. Ж-1 за планом земельної ділянки) площею 272.1 кв.м. та будівлі (літ. 3-1, 3-2 за планом земельної ділянки) площею 1501,9 кв.м.;

- виділити як окремий об`єкт нерухомого майна, склад (літ. Ж-1), загальною площею 265,0 кв.м, розташований за адресою: вулиця Любецька, №46Ж, м. Чернігів, район Новозаводський, Чернігівська область, 14021, що належить Акціонерному товариству закритого типу «Виробничо-торгове підприємство Укрбудконтракт на правах приватної власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звертався до ДП Постач-Нафто-Сервіс ВАТ Постачальник з пропозицією укласти договір про поділ спільного майна, виділення складу (літ. Ж-1) загальною площею 272,1 кв.м. в окремий об`єкт нерухомості, частина якого (площею 190,2 кв.м.) була придбана у ПП Ніктан згідно договору-купівлі продажу № 4027 від 27.09.2004, а інша частина якого (площею 81,9 кв.м) придбана у ДП Постач-Нафто-Сервіс ВАТ Постачальник згідно договору-купівлі продажу нерухомого майна № 3489 від 15.08.2006. Однак, позивачу було відмовлено з тих підстав, що об`єкт нерухомості, який належав на праві власності ДП Постач-Нафто-Сервіс ВАТ Постачальник був відчужений та на балансі підприємства не знаходиться. Позивачу стало відомо, що власниками приміщень, які належали ДП Постач-Нафто-Сервіс ВАТ Постачальник стали гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 на підставі договорів-купівлі продажу. АТЗТ Укрбудконтракт звернулося до гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 з пропозицією укласти договір про поділ спільного майна, однак вказані фізичні особи повідомили, що будівлі були придбані ними як окремий об`єкт нерухомості площею 1501,9 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, оскільки ДП Постач-Нафто-Сервіс ВАТ Постачальник втратив право власності на будівлю (літ. 3-1, 3-2) а гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 , які є власниками вказаної будівлі, не мають спільної власності з АТЗТ Укрбудконтракт , а володіють цим об`єктом нерухомості на правах приватної власності у рівних частинах, позивач не має можливості укласти договір про поділ спільного майна та на підставі цього внести зміни у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав:

1. У справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи (ч. 1 ст. 41 ГПК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

У вступній частині позовної заяви позивачем не зазначено відповідача (відповідачів), тобто не вказано його(їх) найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), номери засобів зв`язку.

2. Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог; спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Зазначене слід розуміти так, що суд захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, який прямо передбачено нормою матеріального права або договором.

При цьому позивач, обираючи спосіб захисту, який він просить суд застосувати для захисту його прав, свобод чи інтересів, може обирати між декількома способами захисту (передбаченими законом або договором), якщо це не заборонено законом.

Якщо ж законом або договором непередбачено способу захисту, який би ефективно захищав права, свободи чи інтереси позивача, суд може захистити їх у спосіб, що не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).

Наведене з урахуванням положень ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України означає, що спосіб захисту, який позивач може обрати, а суд застосувати при здійсненні судочинства, у будь-якому випадку має бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, дає змогу забезпечити реальне поновлення у порушених правах.

Отже, обираючи спосіб захисту, позивач насамперед повинен перевірити, чи не передбачає закон або договір ефективного способу захисту.

Якщо спосіб захисту законом або договором передбачено, позивач повинен обрати саме цей спосіб.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, а саме припинення права спільної колективної власності Акціонерного товариства закритого типу «Виробничо-торгове підприємство Укрбудконтракт та ДП Постач-Нафто-Сервіс ВАТ Постачальник на об`єкт нерухомості (реєстраційний номер майна 691871) загальною площею 1774 кв.м, а також виділення як окремого об`єкту нерухомого майна, склад (літ. Ж-1), загальною площею 265,0 кв.м., розташований за адресою: вулиця Любецька, №46Ж, м. Чернігів, район Новозаводський, Чернігівська область, 14021, що належить Акціонерному товариству закритого типу «Виробничо-торгове підприємство Укрбудконтракт на правах приватної власності.

Проте у позовній заяви відсутні жодні обґрунтування щодо обраних позивачем способів захисту, які він просить суд застосувати для захисту його прав, свобод чи інтересів.

Також позивачем не визначено, до одного чи різних відповідачів заявлено кожну із позовних вимог.

3. Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частинами 1, 2, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

У позовній заяві позивач зазначає, що він звертався до ДП Постач-Нафто-Сервіс з пропозицією про укладення договору про поділ спільного майна, виділення складу (літ. Ж-1) в окремий об`єкт нерухомості, але отримав відмову.

Однак, доказів такого звернення позивачем до суду не надано.

Також, позивач зазначає, що при зверненні ним до гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 з пропозицією укласти договір про поділ спільного майна, останні підтвердили факт придбання адмінбудівлі та складу (літ. 3-1, 3-2) у ДП Постач-Нафто-Сервіс згідно договорів купівлі-продажу від 13.08.2009 та 15.08.2009, але надати копії зазначених договорів громадянки відмовилися.

Позивачем до позовної заяви не додано доказів такого звернення до гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 , а також не надано доказів неможливості отримати вищезазначені договори купівлі-продажу та надати їх суду у інший спосіб, у т.ч. із застосуванням приписів ст. 81 ГПК України).

Не наведено позивачем і правових підстав щодо кожної з позовних вимог.

Великою Палатою Верховного Суду 04.12.2019 у справі 917/1739/17 зроблено висновок, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Тобто чинне законодавство України не передбачає можливість подання позовної заяви взагалі без зазначення правових підстав позову, а саме без нормативно-правової кваліфікації обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Крім того, не визначення позивачем нормативно-правової кваліфікації обставин у справі порушує права відповідача при подані відзиву на позовну заяву на аналіз обраного позивачем способу захисту порушеного права, погодження або заперечення підстав позову та можливості визначення своєї нормативно-правової кваліфікації обставин у справі, оскільки у відповідності до п. 5 ч. 3 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Отже, суд зобов`язаний надати оцінку нормативно-правової кваліфікації обставин у справі та в разі встановлення невідповідності такої правової кваліфікації сторін дійсним обставинам справи застосувати матеріальні норми права, предметом регулювання яких є спірні правовідносини.

Разом з тим, суд не уповноважений на самостійне визначення правових підстав позову замість позивача, коли останній у позові взагалі не посилається на норми матеріального права, які порушені.

4. Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 частини 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У ч. 3 ст. 126 ГПК України зазначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зокрема, пунктом 7 ч. 3 ст. 165 ГПК України передбачено що, відповідач у відзиві може надати заперечення щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зокрема на професійну правничу допомогу, передбачає надання саме математичного розрахунку із зазначенням обсягу і вартості усіх складових послуг, що планується надати (вивчення матеріалів справи, підготовка заяв по суті, збір доказів, участь у судових засіданнях тощо), необхідного часу на їх надання тощо, як це здійснюється під час укладення відповідного договору про надання правової допомоги.

При цьому надання такого деталізованого розрахунку при поданні позову не обмежує права позивача та його представника, оскільки в силу приписів ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Натомість, надання відповідного розрахунку та доказів, зокрема на стадії судових дебатів або після ухвалення рішення суду відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, обмежить права іншої сторони щодо підготовки та доведення неспівмірності таких витрат у розрізі п. 7 ч. 3 ст. 165, ч. 6 ст. 126 ГПК України та унеможливить порівняння судом попередніх (орієнтовних) з фактичними обсягами і вартістю надання адвокатом послуг у призмі ч. 2 ст. 124 ГПК України.

В порушення вищевикладених норм подана позовна заява взагалі не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

5. Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Проте, позовна заява не містить відповідного підтвердження.

6. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Частиною 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

З вказаних норм випливає, що обов`язок позивача надіслати учасникам справи копії документів, доданих до позовної заяви, не залежить від того, чи є ці документи у інших учасників справи, а також чи стосуються ці документи предмету спору, чи лише судових витрат у справі.

З пункту 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила), вбачається, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

За змістом положень Правил надання послуг поштового зв`язку доказом, що підтверджує прийняття оператором поштового зв`язку поштового відправлення для пересилання - є виданий ним відправникові розрахунковий документ встановленої форми, разом з тим, опис вкладення є підтвердженням того, які саме документи вкладені до поштового відправлення. Тобто, належними доказами надсилання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів є розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), виданий відправникові оператором поштового зв`язку при прийнятті реєстрованого поштового відправлення для пересилання та опис вкладення до цього листа, з якого вбачається які саме документи направлені на адресу відповідача.

Однак, до позовної заяви взагалі не додано доказів, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

7. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюються Законом України Про судовий збір .

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви справляється судовий збір.

Частиною 1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 2481,00 грн.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивачем фактично заявлено дві вимоги немайнового характеру.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, загальний розмір судового збору, який позивач мав сплатити за подання цієї позовної заяви, становить 4962,00 грн.

Позивач як доказ, що підтверджує сплату судового збору, до позовної заяви додав платіжне доручення №13 від 01.02.2022 на суму 2481,00 грн.

Таким чином, позивач сплатив судовий збір у розмірі, який є на 2481,00 грн меншим за ставки, визначені законом.

Отже, позивач не надав доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі та порядку.

8. Відповідно до приписів ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

У справах "Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany", "Kreuz v. Poland", «Пелевін проти України» , «Наталя Михайленко проти України» та інших Європейський суду з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду, хоча остаточне рішення про те, чи було дотримано вимог Конвенції, має виносити Суд. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (див. згадане вище рішення у справі «Вайт і Кеннеді проти Німеччини» , п. 59; рішення у справі «Т. Р. та К. М. проти Сполученого Королівства» (T.P. and K.M. v. The United Kingdom) [GC], № 28945/95, п. 98, ECHR 2001; а також у справі « Z. Та інші проти Сполученого Королівства» (Z. And Others v. The United Kingdom) [GC], № 29392/95, п. 93, ECHR 2001). Якщо дане обмеження відповідає таким принципам, то воно не становить порушення статті 6.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків.

Керуючись ст. 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду, шляхом подання до суду та відповідачу (відповідачам), у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, заяви про усунення недоліків, яка повинна містити:

- зазначення повного найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) відповідача (відповідачів), його (їх) місцезнаходження (місце проживання), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДР (для юридичних осіб), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

- обґрунтування обраних позивачем способів захисту;

- зазначення доказів, що підтверджують обставини, викладені судом у п. 3 мотивувальної частини ухвали;

- зазначення правових підстав позову, у тому числі у розрізі складу відповідачів, щодо кожної позовної вимоги;

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

- підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав;

До заяви мають бути додані:

- докази на підтвердження викладених у ній обставин;

- докази сплати судового збору у розмірі 2481,00 грн;

- докази направлення іншим учасникам копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Докази направлення відповідачу вказаних документів надати суду у встановлений судом п`ятиденний строк.

3. У разі зазначення у заяві про усунення недоліків нових обставин спірних взаємовідносин на обґрунтування своїх позовних вимог позивач повинен зазначити та надати відповідні докази, що підтверджують викладені обставини, а за необхідності і правові підстави позову щодо таких нових обставин.

Звернути увагу позивача, що повторне залишення позовної заяви без руху у разі зазначення нових обставин, але ненадання відповідних доказів, що підтверджують викладені обставини, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено.

Таким чином, недотримання вимог ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України при наведенні у заяві про усунення недоліків таких нових обставин тягнуть за собою наслідки у вигляді повернення позовної заяви.

4. Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч. 4, 6 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

5. Попередити позивача про те, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, у тому числі щодо неподання або несвоєчасного подання своїх доводів та доказів на їх підтвердження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 09.02.2022 та оскарженню не підлягає.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Шморгун