Рішення

від 15.02.2022 по справі 120/11296/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 р. Справа № 120/11296/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Погребищенської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) до Погребищенської міської ради (далі також міська рада, відповідач) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправною, на думку позивача, бездіяльністю відповідача щодо не прийняття по суті рішення за результатами розгляду клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, (кадастровий номер 0523486400:01:000:0055) для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Спичинецької сільської ради Вінницького (Погребищенського) району Вінницької області. Вважаючи, що оскільки поданий на затвердження до міської ради проект землеустрою в повному обсязі відповідає вимогам земельного законодавства, тому відповідач зобов`язаний був прийняти рішення про його затвердження та передачу бажаної земельної ділянки у власність.

Ухвалою від 20.09.2021 судом відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

04.10.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечує щодо задоволення позивних вимог. Зокрема, вказав, що Погребищенська міська рада розглянула звернення позивача у встановлений законом термін, але дане питання не набрало законної сили по тій причині, що за нього не проголосувала достатня кількість депутатів. Враховуючи зазначене, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Надалі, 13.01.2022 представником відповідача подано до суду заяву про долучення доказів, у якій додатково повідомлено суд ті обставини, що бажана позивачем земельна ділянка ввійшла до складу об`єднаної земельної ділянки, якій присвоєно новий кадастровий номер.

Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.

Дослідивши наявні у справі докази та надавши їм юридичну оцінку суд встановив, що 27.10.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області прийнято наказ № 2-15208/15-20-СГ, згідно якого ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Спичинецької сільської ради Погребищенського району Вінницької області із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.03).

В подальшому позивачем було замовлено та виготовлено відповідний проект землеустрою, який передано на розгляд до Погребищенської міської ради.

27.05.2021 на засіданні 10 сесії 8 скликання Погребищенської міської ради розглянуто проект рішення "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ". Разом із тим, такий проект рішення не був підтриманий більшістю голосів депутатів від загального складу ради.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частин 9, 10 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Частиною 8 статті 186 ЗК України передбачено, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

При цьому, положеннями ч. 10 ст. 186 ЗК України визначено, що висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Отже, чинним законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або відмовляє у його затвердженні.

При цьому, у випадку відмови у затвердженні проекту землеустрою, таке рішення має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Положеннями статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Із аналізу наведених норм слідує, що саме на пленарних засіданнях органом місцевого самоврядування вирішуються питання щодо земельних відносин.

При цьому, за наслідком розгляду клопотання про затвердження розробленої документації із землеустрою, обов`язковим є прийняття саме рішення про його затвердження чи/або про відмову у його затвердженні.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 826/8858/16 від 05.05.2020 року, №826/8108/16 від 18.06.2020 року та Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові № 560/2477/20 від 08 грудня 2020 року.

Як встановлено судом, за наслідком розгляду клопотання позивача Погребищенською міською радою не було прийнято жодного із передбачених законом рішення щодо відмови або затвердження проекту із землеустрою.

При цьому відповідач у своїх письмових поясненнях переконує суд, що жодної бездіяльності він не допускав, оскільки проект рішення, який не отримав необхідної кількості голосів депутатів на свою підтримку, вважається відхиленим та не викладається у формі окремого документу про відмову у задоволенні клопотання, а відповідний результат голосування фіксується у протоколі, що ведеться на пленарному засіданні ради.

Втім, суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки такі дії не звільняють орган місцевого самоврядування, як суб`єкта розпорядження землями, від обов`язку прийняття рішення за наслідком розгляду клопотання про затвердження розробленої документації із землеустрою чи/або про відмову у її затвердженні.

Так, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові №800/304/17 від 27 лютого 2020 року під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Із матеріалів справи слідує, що згідно витягу з протоколу 10 сесії 8 скликання Погребищенської міської ради від 27.05.2021 та результати поіменного голосування щодо вирішення питання "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 " за даний проект рішення проголосувало за 2 - депутати, проти - 0, утримались - 20, не голосували - 0, відсутні - 5, всього - 27.

При цьому судом також встановлено, що проекти рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою з мотивами відмови на засідання ради не виносились, не обговорювались і рішення ради з цього питання також не приймалося.

Із наведеного вбачається, що за наслідком розгляду клопотання позивача, відповідачем не було прийнято жодного акту ради, як суб`єкта земельних правовідносин, у формі рішення (ані позитивного рішення про затвердження проекту землеустрою, ані рішення про відмову у його затвердженні), що суперечить вимогам статті 118 Земельного кодексу України.

Верховним Судом у постанові від 09.07.2020 у справі № 454/160/17 сформовано правовий висновок про те, що протокол сесії міської ради як і витяг з протоколу засідання ради відображають лише результати голосування, однак мотивів прийняття того чи іншого рішення, які б дозволяли скористатись можливістю його оскарження, такі документи не містять і не відповідають поняттю акту органу місцевого самоврядування.

За таких обставин суд вважає, що у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції. У свою чергу, утримання від прийняття рішення не є законним способом поведінки органу, а результати поіменного голосування, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися "відмовою у затвердження проекту землеустрою" у розумінні частини 9, 10 статті 118 ЗК України.

До того ж, у межах спірних правовідносин підлягає також застосуванню і правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові №580/704/21 від 23 листопада 2021 року, згідно якого неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою не може підміняти рішення про відмову у такому затвердженні. Земельний кодекс України не передбачає випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатами заяви про затвердження проекту землеустрою може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення (про затвердження або про відмову у затвердженні проекту землеустрою).

Отже, Верховний Суд у постанові №580/704/21 від 23 листопада 2021 року констатував те, що відсутність рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою або відмову у його затвердженні, після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, свідчить про допущення суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій", Законом України "Про місцеве самоврядування", без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення ним, як суб`єктом владних повноважень, протиправної бездіяльності стосовно розгляду заяви (клопотання) позивача.

Таким чином в цій частині заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати у власність земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Спичинецької сільської ради Вінницького (Погребищенського) району Вінницької області, суд зазначає наступне.

Як вже встановлено судом та зазначалось вище, відповідачем не прийнято по суті жодного з рішень.

Рішення про затвердження проекту землеустрою є адміністративним актом, прийняттю його повинна передувати визначена законом адміністративна процедура.

Зобов`язання у затвердженні проекту землеустрою без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Отже, не досягнення реалізації усіх необхідних умов для затвердження проекту землеустрою унеможливлює прийняття судом рішення про зобов`язання затвердити такий. Протилежний підхід призведе до вирішення судом питань, віднесених до виключної компетенції органу місцевого самоврядування.

При цьому, мотиви наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву та заяві про долучення доказів не дають суду можливості застосувати такий спосіб захисту, як зобов`язання органу місцевого самоврядування затвердити проект землеустрою.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, встановивши протиправну бездіяльність Погребищенської міської ради щодо неналежного розгляду клопотання позивача, достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняти рішення із урахуванням висновків суду.

Окрім того, представник позивача просить суд вирішити процесуальне питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

З даного приводу суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі - шляхом зобов`язання його подати у встановлений судом строк звіт про його виконання є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

В даному ж випадку, суд не вбачає підстав для окремого встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, наголошуючи при цьому, що, відповідно до частин 2-3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд також при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати понесені позивачем у розмірі 908 грн. підлягають відшкодуванню в сумі 454 грн. тобто пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Погребищенської міської ради щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Спичинецької сільської ради Вінницького (Погребищенського) району Вінницької області.

Зобов`язати Погребищенську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Спичинецької сільської ради Вінницького (Погребищенського) району Вінницької області та прийняти рішення із урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 454 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 15.02.22.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (поштова адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Погребищенська міська рада (вул. Б. Хмельницького, 77, м. Погребище, Вінницька область, 22200, ЄДРПОУ 03772654).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович