Рішення

від 20.10.2021 по справі 160/16570/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року Справа № 160/16570/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І.розглянувши за правилами загального позовного провадження в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Імпексмаш" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ :

11.12.2020 року Приватне підприємство "Імпексмаш" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 28 липня 2020 року № UA110280/2020/000013/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Позивач вважає, що відповідач мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості. У зв`язку з чим, на думку позивача, наявні всі підстави для скасування рішення відповідача.

Ухвалою суду від 21.01.2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано термін для надання відзиву на позовну заяву.

17.02.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Дніпровська митниця Держмитслужби проти задоволення позову заперечує, оскільки за результатами перевірки документів, наданих до митного оформлення позивачем, виявлені розбіжності, які позивачем так і не були усунуті в ході консультацій. Враховуючи встановлену у наданих документах невідповідність відомостей, виявлених під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товару вказане унеможливило проведення обчислення заявленого рівня митної вартості за обраним декларантом методом визначення митної вартості, у зв`язку з чим відповідачем було прийнято оскаржуване рішення. Також відповідач повідомив, що у зв`язку із неможливістю застосування першого методу визначення митної вартості товарів посадовою особою Дніпровської митниці було послідовно перейдено до другорядних методів визначення митної вартості та митну вартість скориговано до рівня ціни шляхом здійснення розрахунку. Вважає, що рішення про коригування митної вартості товару було прийнято у відповідності до норм Митного кодексу України і підстави для його скасування відсутні.

Ухвалою суду від 12.07.2021 року подальший розгляд адміністративної справи №160/16570/20 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

03.08.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Дніпровська митниця Держмитслужби проти задоволення позову заперечує з підстав аналогічних зазначеним у відзиві наданому 17.02.2021 року.

08.09.2021 року ухвалою суду було продовжено строк підготовчого провадження до 12.10.2021 року.

Ухвалою суду від 06.10.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 20.10.2021 року.

В судове засідання 20.10.2021 року сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки відсутні перешкоди для розгляду справи в судовому засідання, суд вважає за можливе розглянути справу в письмовому провадження, враховуючи клопотання представників сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 06 квітня 2020 року між Приватним підприємством "Імпексмаш" та Приватним підприємцем Пюлюх Орловюх (Німеччина) укладено договір купівлі-продажу обладнання №без номеру, у відповідності до умов якого Приватний підприємць Пюлюх Орловюх (Німеччина) зобов`язався поставити товар, а Приватне підприємство "Імпексмаш" зобов`язалося його оплатити.

Умови поставки товару FCA, DE Neuss, вантажовідправник Dipol GmbH, Moeselstr. 17.Після прибуття товару на митну територію України декларантом 27 липня 2020 року подано до митного оформлення ВМД UA110280.2020.007158, у якій митну вартість товару № 1 - машини тістоподільної Werner & Pfleiderer Parta U 2000 року, 2006 року та 2009 року зазначено у розмірі 9000,00 Євро (3000 Євро за одиницю).

До зазначеної митної декларації долучено наступні документи: пакувальний лист від 22.07.2020 року №1, рахунок-фактура №067/22-07-2020 від 22.07.2020, автотранспортна накладна №145041 від 22.07.2020 року, декларація походження товару №067/22-07-2020 від 22.07.2020, довідка про транспортно-експедиційні послуги від 23.07.2020, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №282 від 23.07.2020, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією В-339 від 27.07.2020, зовнішньоекономічний договір від 06.04.2020, доповнення до зовнішньоекономічного контракту №3 від 22.07.2020, договір про перевезення №16032018/СС2 від 19.03.2018, інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органам доходів і зборів №5732864 від 24.07.2020, акт про технічний стан №1 від 24.07.2020, технічна довідка №20 від 27.07.2020, фото від 24.07.2020 та від 27.07.2020, копії митної декларації країни відправлення від 23.07.2020.

Разом з тим, митний орган зазначив, що згідно наявної в мережі Інтернет, інформації на сайті виробника продукції AT ЧУВАШТОРГТЕХНІКА, Росія наявна інформація щодо експортної ціни на ідентичні товари відмінна від заявленої. Згідно з положенням п. 2 частини 2 статті 55 МКУ, у відповідності до заходів передбачених Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС від 11.09.2015 № 689, проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару виробника WERNER & PFLEIDERER моделі PARTA U, з рівнем митної вартості на товари за кодами згідно УКТ ЗЕД 8438 10 10 00 обладнання для виробництва хлібобулочних виробів електричне промислове, машина тістоподільна типу WERNER & PFLEIDERER PARTA U, що була у використанні країна виробництва Нідерланди, та виявлено, що заявлені рівні митної вартості товарів нижчі, ніж вартості та їх рівні по митним оформленням проведеним митницями України в митному режимі імпорт .

Позивачу запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Позивачем листом від 28.07.2020 № 28/07/2020, на підтвердження заявленої митної вартості було надано до митниці експертний висновок від 27.07.2020 № В-338; декларація країни експорту № MRN 20DE290631372753E1 від 23.07.2020 року, заявка від 28.07.2020 № 3 на маршрут перевезення вантажу, інвойс від 22.07.2020 № RE-202007/4346,

Щодо наданих декларантом додаткових документів митницею зазначено наступне: Мета експертного висновку визначення ринкової вартості тісто подільної машини PARTA U W&P, що ввозиться на митну територію України. При проведенні експертного дослідження, окрім товаросупровідних документів, використовувався акт технічного стану обладнання № 1 від 22.07.2020. В акті зазначено однаковий технічний стан тісто подільних машин та частин що підлягають заміні незалежно від року випуску, терміну та умов експлуатації. Одним із джерел інформації використано кон`юктуру ринку на Інтернет сайті http:www.bakhortech.eu. Згідно з Національним стандартом № 1 Загальні засади оцінки майна майнових прав , затвердженим ПКМУ від 10.09.2003 № 1440, оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел, їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому, зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформації повинні відображатись у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання у додатках до нього. Проте у Висновку щодо оцінки товару не надано всі зазначені в висновку додатки, які підтверджують джерела використаної цінової інформації, що не дає можливості перевірити обґрунтованість висновків, які в ньому наведені. Крім того, декларація країни експорту № MRN 20DE290631372753E1 від 23.07.2020 не містить вартісних показників. Додатково подані заявка від 28.07.2020 № 3 на маршрут перевезення вантажу та інвойс від 22.07.2020 № RE-202007/4346 продажі тістоподільних машин в Німеччині прийняті до уваги.

Враховуючи виявлені невідповідності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, не подання запропонованих додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості; відомості з інформаційних ресурсів митних органів, про рівень митної вартості товарів за кодом згідно УКТ ЗЕД ЗЕД 8438 10 10 00 обладнання для виробництва хлібобулочних виробів електричне промислове, машини тістоподільні типу WERNER & PFLEIDERER PART A U, що були у використанні , митне оформлення яких вже здійснено митницями України в митному режимі імпорт - основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо застосувати, відповідно до п. 6 ст. 54 МКУ, п.2. ст.58 МКУ.

Рішенням Дніпровської митниці Держмитслужби від 28 липня 2020 року № UA110280/2020/000013/1 про коригування митної вартості товарів змінено митну вартість товару №1 заявлену Приватним підприємством "Імпексмаш" із 9000,00 Євро на 15 102,26 Євро.

Приватне підприємство "Імпексмаш" скориставшись правом наданим частинами 8 та 9 стаття 55 Митного кодексу України, 05 жовтня 2020 року №133 надало митному органу заяву про визнання заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларувалися згідно митної декларації №UA110280/2020/007294 від 30.07.2020 року а саме висновок експертного товарознавчого дослідження №3254 від 25.09.2020 року.

Згідно вказаного висновку вартість машини тістоподільної Werner & Pfleiderer Parta U 2000 року складає 2184,00 Євро, 2006 року - 2184,00 Євро, та 2009 року - 2184,00 Євро. Тобто навіть нижче ціни за якою вказаний товар придбано за Приватним підприємством "Імпексмаш" за договором купівлі - продажу від 06.04.2020 року.

Проте, відповідач зазначив, що підстав для скасування рішення про коригування заявленої митної вартості товару не вбачається.

Позивач вважаючи, що подані ним документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості, звернувся із даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст. 53 МК України).

В силу частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст. 53 МК України).

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п`ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Підставою для витребовування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби (далі - ЄАС) інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.

Аналіз норм Митного кодексу України дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.

При цьому суд вважає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Таким чином, у разі виявлення відповідачем розбіжності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, останній вправі витребувати від декларанта додаткові документи та здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують сумнів у правильності визначення митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

В даному випадку, позивачем до митного оформлення було надано всі документи які підтверджують заявлену митну вартість товару, що виключало право митного органу на виребування додаткових документів.

Судом в судовому засіданні було досліджено письмові докази, які були надані зокрема відповідачу при митному оформленні, а саме: пакувальний лист від 22.07.2020 року №1, рахунок-фактура №067/22-07-2020 від 22.07.2020, автотранспортна накладна №145041 від 22.07.2020 року, декларація походження товару №067/22-07-2020 від 22.07.2020, довідка про транспортно-експедиційні послуги від 23.07.2020, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №282 від 23.07.2020, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією В-339 від 27.07.2020, зовнішньоекономічний договір від 06.04.2020, доповнення до зовнішньоекономічного контракту №3 від 22.07.2020, договір про перевезення №16032018/СС2 від 19.03.2018, інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органам доходів і зборів №5732864 від 24.07.2020, акт про технічний стан №1 від 24.07.2020, технічна довідка №20 від 27.07.2020, фото від 24.07.2020 та від 27.07.2020, копії митної декларації країни відправлення від 23.07.2020 з яких не вбачається існування неузгодженостей або протирічь у визначенні митної вартості товарів.

Таким чином, подані позивачем документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Натомість, контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, тобто не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню, відмінного від основного методу.

Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Відповідно, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Окремо суд звертає увагу, що згідно частини 2 статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач посилається на декларацію щодо ввезених товарів, разом з цим у вказаному рішенні відсутні порівняння якісних та кількісних характеристик задекларованих позивачем товарів та характеристик товарів, ціна на які взята за основу при коригуванні митної вартості.

Одночасно суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню, а позовна заява підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2 102 грн.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства "Імпексмаш" (25005, м. Кропивницький, вул. Добровольського, буд. 2, ЄДРПОУ 24710350) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд.22, ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 28 липня 2020 року № UA110280/2020/000013/1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь Приватного підприємства "Імпексмаш" судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Озерянська С.І.