Ухвала

від 31.01.2022 по справі 200/1693/22

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

31 січня 2022 року Справа №200/1693/22

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кравченко Т.О., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю Алекспреміум про забезпечення позову, подану в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Алекспреміум до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,

встановила:

28 січня 2022 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Алекспреміум (далі - позивач, Товариство) до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці (далі - відповідач, Східне МУ Держпраці), надісланий на адресу суду 24 січня 2022 року, в якому позивач просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову Східного МУ Держпраці від 18 серпня 2021 року № СМУ1871/1098/АВ/ПТ/ВП/ТД-ФС про накладення на Товариство штрафу у розмірі 180 000,00 грн за порушення законодавства про зайнятість населення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що інспекційне відвідування проведено з порушенням визначеної законодавством процедури та прав суб`єкта господарювання, а висновки посадових осіб відповідача про порушення Товариством законодавства про зайнятість населення не відповідають дійсності.

Одночасно з поданням позовної заяви Товариство звернулося до суду з заявою про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження ВП № 67033010 від 06 жовтня 2021 року, відкритого Новогродівським відділом державної виконавчої служби на підставі постанови Східного МУ Держпраці від 18 серпня 2021 року № СМУ1871/1098/АВ/ПТ/ВП/ТД-ФС.

Обґрунтовуючи наявність підстав для забезпечення позову, Товариство зазначає наступне.

14 грудня 2021 року позивачу стало відомо, що в провадженні Новогродівського міського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області перебуває виконавче провадження ВП № 67033010 з примусового виконання постанови Східного МУ Держпраці від 18 серпня 2021 року № СМУ1871/1098/АВ/ПТ/ВП/ТД-ФС.

На підставі постанов державного виконавця накладений арешт на кошти та майно Товариства.

Товариство стверджує, що на теперішній час обмежене в здійсненні торгівельної діяльності та виплаті заробітної плати. Вважає, що державний виконавець може здійснити списання коштів з рахунків підприємства для погашення заборгованості, до того як судом буде прийнято рішення щодо правомірності оскаржуваної постанови, а ці дії можуть призвести до зупинення господарської діяльності Товариства та невиплати заробітної плати.

Вказує на те, що у зв`язку з карантинними обмеженнями призупинена повноцінна робота підприємства, що виплинуло на його фінансовий стан.

З метою попередження незворотних, на переконання Товариства, дій щодо належних йому грошових коштів просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження.

Розглядаючи заяву Товариства по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

П. 5 ч. 1 ст. 151 КАС передбачено, що позов може бути забезпечено, серед іншого, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Ч. 2 ст. 151 КАС визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

За Рекомендацією № R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду, або про очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Такі правові висновки щодо застосування ст. ст. 150, 151 КАС викладені Верховним Судом у постанові від 24 грудня 2019 року по справі № 826/16888/18.

Щодо доводів на обґрунтування заяви про забезпечення позову з підстави очевидності ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень слід зазначити таке.

Вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити ці доводи заявника щодо очевидності ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, при цьому, пропри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх якість : вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про очевидність порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на фізичних та юридичних осіб. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 року по справі № 640/13245/19.

За наслідками розгляду заяви Товариства суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

06 жовтня 2021 року заступником начальника відділу Новогродівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Манойло О.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 67033010 з примусового виконання постанови Східного МУ Держпраці від 18 серпня 2021 року № СМУ1871/1098/АВ/ПТ/ВП/ТД-ФС про стягнення з Товариства на користь держави штрафу в розмірі 180 000,00 грн.

Цією ж постановою з боржника стягнуто виконавчий збір в сумі 18 000,00 грн.

06 жовтня 2021 року у виконавчому провадженні ВП № 67033010 державний виконавець винесла постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, згідно з якою для боржника визначена загальна сума мінімальних витрат 170,00 грн.

22 жовтня 2021 року та 30 листопада 2021 року у цьому виконавчому провадженні винесені постанови про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника, згідно з якими накладений арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, а також на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження - 198 170,00 грн.

В заяві про забезпечення позову Товариство не навело аргументів про очевидну протиправність постанови, яка є предметом спору, як підставу забезпечення позову, тим більш, що висновок про її протиправність або невідповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС, можливо зробити лише за наслідками розгляду справи по суті.

Будь-яких ознак, які поза обґрунтованим сумнівом свідчать про очевидну протиправність спірної постанови, а також про те, що вона явно суперечить вимогам закону, порушує права або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення, суд не виявив.

Отже, передбачені п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС підстави забезпечення позову в даному випадку відсутні.

Підстави забезпечення позову, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС, в даному випадку також відсутні.

Товариство не довело належними і допустимими доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд зауважує, що ст. 151 КАС не передбачає такого способу забезпечення позову як зупинення виконавчого провадження.

Як вже було вказано вище, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС позов може бути забезпечено, серед іншого, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Східного МУ Держпраці від 18 серпня 2021 року № СМУ1871/1098/АВ/ПТ/ВП/ТД-ФС не призведе до закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу тощо. Зупинення стягнення за виконавчим документом не є тотожним зняттю арешту з коштів чи майна боржника .

Як наслідок, забезпечення позову у такий спосіб не призведе до зняття арешту, накладеного на кошти та майно Товариства як боржника у виконавчому провадженні.

З огляду на предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту, а саме визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, забезпечення позову жодним чином не вплине на можливість реального виконання судового рішення про задоволення позовних вимог (у разі його постановлення).

По-перше, навіть після звернення постанови, яка є предметом спору, до примусового виконання, позивач як боржник у виконавчому провадженні не позбавлений можливості порушити питання про відстрочення або розстрочення її виконання в порядку, визначеному ст. 33 Закону України Про виконавче провадження .

По-друге, у випадку задоволення позову та визнання протиправною і скасування постанови, яка є предметом спору, виникнуть передбачені ст. 39 Закону України Про виконавче провадження підстави для закінчення виконавчого провадження із застосуванням наслідків, визначених ст. 40 цього Закону.

Крім того, Товариство матиме можливість звернутись за поверненням сплачених ним (стягнутих з нього) коштів з Державного бюджету України згідно із законодавством, зокрема відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2019 року № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182.

З огляду на викладене суд відхиляє аргументи щодо можливості безпідставного стягнення з Товариства грошових коштів для сплати штрафу за постановою, яка є предметом спору.

Доводи позивача про наявність ризиків зупинення господарської діяльності підприємства та неможливості виплачувати заробітну плату його працівникам не підтверджені будь-якими доказами та по суті є припущеннями.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 152, 153, 154, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалила:

1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю Алекспреміум у забезпеченні його позову до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання її повного тексту.

3. Повний текст ухвали складений 31 січня 2022 року.

Суддя Т.О. Кравченко