Ухвала

від 07.02.2022 по справі 200/2125/22

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

07 лютого 2022 року Справа №200/2125/22

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Смагар С.В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )

до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (код ЄДРПОУ 39003124, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 70)

про визнання бездіяльності протиправною, стягнення недоплаченої грошової допомоги до 5 травня

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком за 2020 та 2021 роки як учаснику бойових дій, стягнення з відповідача недоплаченої щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 у розмірі 6800 грн. та 2021 роки у розмірі 7354 грн.

Позивач надав до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду щодо позовних вимог про бездіяльність та виплату допомоги за 2020 рік. В обгрунтування наданої заяви позивач посилається на те, що про порушене право дізнався з рішення Верховного Суду у зразковій справі від 29 вересня 2020 року № 440/2722/20. Також посилається на листи відповідача від 30 вересня 2021 року та від 5 січня 2022 року.

З позову вбачається, як зазначає сам позивач, що у 2020 році отримала щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 1390 грн.

Розглянувши заяву позивача, суд дійшов висновку, що позовна заява в цій частині підлягає поверненню позивачу, з огляду на таке.

Частинами першою-другою статті 122 КАС України, визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Строк може і має бути поновленим судом, але лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Разом з тим, за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує відповідне рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011).

Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини Перез де Рада Каванілес проти Іспанії, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли вона дізналась про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, у зв`язку з цим посилання на необізнаність з чинним законодавством не є підставою для поновлення строку.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Винятком з цього правила був би випадок звернення позивачем без зайвих зволікань, в розумний строк після опублікування вищевказаного рішення суду до уповноваженого органу із заявою про надання позивачу відповідної інформації щодо перерахунку пенсії.

Відповідно, у такому випадку позивач вважався б таким, що дізнався про порушення своїх прав після отриманні відповіді на свою заяву, чи після закінчення встановлених Законом України Про звернення громадян строку надання відповіді на таку заяву.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19.

Сам вид спірної одноразової допомоги (до 5 травня) вказує на те, що не отримавши таку допомогу до травня відповідного року позивач мав дізнатись про порушення його права.

Крім цього, як встановлено судом з матеріалів позовної заяви, частину щорічної допомоги до 5 травня за 2020 рік в сумі 1390 грн. позивачем було отримано у 2020 році, на її картковий рахунок у банку.

Отже, у 2020 році позивач мала дізнатись про виплату їй суми допомоги у неналежному розмірі.

Отримавши на картковий рахунок суму 1390 грн. позивач протягом майже року не вчиняла жодних дій щодо встановлення характеру цього платежу та не зверталася до відповідача за проведенням виплати чи доплати суми щорічної допомоги у строки, встановлені ч.4 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» .

З дня отримання допомоги до 5 травня особою, якій призначена така допомога вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання зазначеної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо розміру складових призначеної виплати звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації.

Таким чином, звернення позивача до відповідача з заявою про виплату суми невиплаченої допомоги до 5 травня та отримання листів у грудні 2021 року та у січні 2022 року не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Така позиція відповідає висновкам Верховного Суду у постанові №240/12017/19 від 31.03.2021 року.

У той же час, спеціальним законом встановлено строк, не пізніше якого особа, має можливість отримати виплату за відповідний рік.

Так, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» .

Частиною четвертою статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 05 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Верховний Суд, у постанові від 06 лютого 2018 року по справі № 607/7919/17 дійшов до висновку про те, що перебіг строку звернення особи до суду з позовною вимогою про визнання протиправними дій (бездіяльності) щодо непризначення чи невиплати щорічної разової допомоги у розмірі, визначеному Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, у якому така допомога мала бути виплачена.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаній постанові Верховного Суду, проте, вважає за необхідне зазначити про таке.

У вказаній постанові відповідний висновок Верховний Суд зробив, проаналізувавши положення ч.4 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» .

Як було вказано вище, ця норма встановлює, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 05 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

У той же час, у постанові від 09.06.2020 року в справі № 419/1965/18 Верховний Суд зробив висновок, відповідно до якого: » прийменники до і по в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь, а отже зазначення у контракті терміну його дії до 27 червня 2018 року свідчить, що саме ця дата і є останнім днем чинності дії трудового договору» .

Таким чином, 30 вересня 2020 року є останнім днем коли позивач мав право отримати відповідну допомогу за 2020 рік.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, початком строку на звернення до адміністративного суду з позовом про виплату належної суми одноразової допомоги до 5 травня за 2020 рік є 1 жовтня 2020 року, а останнім днем такого строку є 1 квітня 2021 року.

Проте, як встановлено судом з матеріалів справи, до суду з даним позовом позивач звернувся лише у січні 2022 року, тобто з пропуском строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 122 КАС України.

Законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

Вирішуючи питання щодо поважності таких причин пропущення строку звернення до суду, які встановлені статтею 122 КАС України, слід зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості, тобто, існували такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та підтверджені належними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19.

Позивачем не наведено жодних причин його пасивної поведінки, що тривала більше року, з моменту, коли позивач мав дізнатись про порушення його права - з моменту, коли позивачу мала бути виплачена вся сума відповідної допомога (квітень-травень 2020 року) чи з моменту, коли йому було виплачено частину допомоги в сумі 1390 грн. (у 2020 році).

Зі змісту заяви про поновлення строку не вбачається, що позивач не мав реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо отримання допомоги у належному розмірі у встановлений законом строк або звернутися до суду за захистом своїх прав у встановлений кодексом строк.

Дана правова позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною в ухвалі Першого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року по справі № 200/4451/21.

Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Так частиною першої зазначеної статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду обставини пропуску строку звернення до суду визнані неповажними, інших підстав для поновлення строку судом не встановлено, дана позовна заява підлягає поверненню.

Суд зазначає, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 180, 181, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду відмовити, визнавши неповажними причини пропуску строку звернення до суду із позовом.

2. Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком за 2020 рік як учаснику бойових дій, стягнення з відповідача недоплаченої щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 у розмірі 6800 грн.

3. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляду справи було здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

4. Ухвала суду набирає законної сили у строк та в порядку передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

5. Повний текст ухвали складений та підписаний 7 лютого 2022 року.

Суддя С.В. Смагар