Рішення

від 20.01.2022 по справі 420/3559/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3559/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Цховребової М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому (з урахуванням уточненої позовної заяви) позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 25.05.2020 року № Ф-16486-51, якою ОСОБА_1 зобов`язано сплатити недоїмку з єдиного внеску загалом у розмірі 29293,44 грн.

Ухвалами суду від 11.05.2021 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; від 09.08.2021 року: відмовлено у прийнятті до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог; від 18.01.2022 року: замінено відповідача у справі.

Згідно зі змістом адміністративного позову та відповіді на відзив, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, з таких підстав, зокрема:

- 23.02.2021 року ОСОБА_1 через портал державних послуг Дія дізнався про відкриття виконавчого провадження № 64227035 та ознайомився з копією вимоги Головного управління ДПС в Одеській області від 27.03.2020 року № Ф-107629-17 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 29293,44 грн.;

- з вказаною вимогою позивач не згодний, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню;

- в 2000 році позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець;

- в 2005 році позивач подав заяву на припинення;

- після цього позивач господарської діяльності не здійснював та податкову звітність не подавав;

- з 03.08.2008 року по теперішній час позивач працює на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю Анкор (код ЄДРПОУ 32290523);

- таким чином, ЄСВ за позивача сплачує підприємство;

- 23.02.2021 року позивач дізнався про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги відповідача;

- після цього позивач звернувся до відповідача, який повідомив йому, що він досі перебуває на обліку як ФОП;

- 01.03.2021 року позивач подав державному реєстратору заяву про включення відомостей про ФОП до ЄДР та заяву про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності;

- 02.03.2021 року державним реєстратором було внесено запис про реєстрацію припинення підприємницької діяльності;

- за правовим висновком Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його стати роботодавцем;

- інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню із зазначенням таких фактичних обставин:

- Головним управлінням ДПС в Одеській області було направлено на адресу ОСОБА_1 вимогу щодо сплати боргу (недоїмки) від 25.05.2020 року № Ф-16486-51;

- згідно ІКП по платежу 71040000 станом на 31.10.2019 проведено нарахування єдиного внеску у загальній сумі 26538,65 грн., у т.ч.:

- 09.02.2018 року - 8448 грн. - нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017;

- 19.04.2018 року - 2457,18 грн. - нараховано ЄВ ФОП, в т. ч. на спрощеній системі оподаткування та фермерам за 1 квартал 2018 року;

- 19.07.2018 року - 2457,18 грн. - нараховано ЄВ ФОП, в т. ч. на спрощеній системі оподаткування та фермерам за 2 квартал 2018 року;

- 19.10.2018 року - 2457,18 грн. - нараховано ЄВ ФОП, в т. ч. на спрощеній системі оподаткування та фермерам за 3 квартал 2018 року;

- 21.01.2019 року - 2457,18 грн. - нараховано ЄВ ФОП, в т. ч. на спрощеній системі оподаткування та фермерам за 4 квартал 2018 року;

- 19.04.2019 року - 2754,18 грн. - нараховано ЄВ ФОП, в т. ч. на спрощеній системі оподаткування та фермерам за 1 квартал 2019 року;

- 19.07.2019 року - 2754,18 грн. - нараховано ЄВ ФОП, в т. ч. на спрощеній системі оподаткування та фермерам за 2 квартал 2019 року;

- 21.10.2019 року - 2754,18 грн. - нараховано ЄВ ФОП, в т. ч. на спрощеній системі оподаткування та фермерам за 3 квартал 2019 року;

- 20.01.2020 року - 2754,18 грн. - нараховано ЄВ ФОП, в т. ч. на спрощеній системі оподаткування та фермерам за 4 квартал 2019 року.

- на підтвердження правової позиції, ГУ ДПС в Одеській області надано копію інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 з визначенням суми нарахованого єдиного соціального внеску за 2017 рік, 2018 рік та 2019 роки., загальна сума боргу станом на 31.01.2020 становить 29293,44 грн.;

- з ретельного аналізу ст. 7 Закону № 2464 вбачається, що базою нарахування єдиного внеску є отримані доходи (кожний отриманий дохід є окремою базою нарахування єдиного внеску). Відносно фізичної особи-підприємця з 01.01.2017 року вказаним Законом внесені зміни до бази нарахування єдиного внеску та встановлено, що базою нарахування є не тільки дохід фізичної особи-підприємця, а сам факт реєстрації фізичної особи-підприємцем без отримання доходу за певний період. Так, якщо фізична особа-підприємець не отримала дохід у звітному ропі, то такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим законом (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464);

- таким чином, отримана позивачем заробітна плата як найманого працівника та факт реєстрації його фізичною особою-підприємцем без отриманого від підприємницької діяльності доходу є різними базами нарахування єдиного внеску, які не виключають один одного;

- тобто, якщо фізична особа-підприємець з 01.01.2017 року застосовує загальну систему оподаткування і не є пенсіонером за віком або інвалідом, то вона не звільняється від обов`язку нараховувати, обчислювати та сплачувати ЄСВ на загальних підставах;

- державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання;

- врегулювання питань погашення грошових зобов`язань та/або податкового боргу у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності) здійснюється у порядку, визначеному Податковим кодексом України;

- після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа-платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності;

- така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності;

- аналізуючи відомості з облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів загальна сума заборгованості позивача, станом на 31.01.2020 становить 29293,44 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані пояснення, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань стосовно ОСОБА_1 , зокрема:

- дата державної реєстрації: 10.04.2000, дата запису: 01.03.2021;

- дата запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, підстава внесення: - дата запису: 02.03.2021, - підстава: власне рішення.

25 травня 2020 року відповідачем сформовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-16486-51 У (а.с.7), якою позивача повідомлено, що станом на 23.10.2020 року заборгованість зі сплати єдиного внеску позивача становить 29293,44 грн., та що відповідно до ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, ГУ ДПС в Одеській області вимагає сплатити (недоїмку, штрафи, пеню) в сумі, усього: сума боргу - 29293,44 грн., у тому числі недоїмка - 29293,44 грн.

Не погоджуючись з Вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-16486-51 У, позивач оскаржив її у судовому порядку.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, позивачем суду також надано роздруківку Індивідуальних відомостей про застраховану особу - позивача з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с.68-70), відповідно до яких, зокрема, Даних про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), у спірний період:

- код: 32290523, найменування страхувальника: Товариство з обмеженою відповідальністю Анкор , - позивачу нарахований заробіток/дохід та страхувальником сплачений єдиний внесок, - протягом усього спірного періоду;

- код: 2620401534, найменування страхувальника: ОСОБА_1 , - позивачу не нарахований заробіток/дохід та страхувальником не сплачений єдиний внесок, - протягом усього спірного періоду;

- код: 26456967, найменування страхувальника: відокремлений структурний підрозділ Фаховий коледж морського транспорту Національного університету Одеська морська академія , - позивачу нарахований заробіток/дохід та страхувальником сплачений єдиний внесок у 6 місяці 2017 року.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, та на виконання ухвали суду відповідачем суду також надано копії, зокрема (а.с.38-39, 41-4):

- доказів надіслання оскаржуваної вимоги позивачу поштою з рекомендованим повідомленням про вручення, згідно з якими, фактично, вимога позивачу не вручена та повернута відповідачу з довідкою Укрпошти ф.20;

- інтегрованої картки позивача за період з 09.02.2018 року по 31.10.2020 року для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність;

- скріншот з бази даних з відомостями стосовно позивача, зокрема: - стан платника: 11. припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті); - код організаційно-правової форми: 81. фізична особа, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності.

Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідачем визнаються фактичні обставини справи, зокрема, що:

- відповідно до інтегрованої картки платника по платежу 71040000 - єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами-підприємцями, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, проведено нарахування єдиного соціального внеску у загальній сумі 29293,44 грн.:

09.02.2018 року - 8448 грн. - нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017;

19.04.2018 року - 2457,18 грн. - нараховано ЄВ ФОП , в т. ч. на спрощеній системі оподаткування та фермерам за 1 квартал 2018 року;

19.07.2018 року - 2457,18 грн. - нараховано ЄВ ФОП , в т. ч. на спрощеній системі оподаткування та фермерам за 2 квартал 2018 року;

19.10.2018 року - 2457,18 грн. - нараховано ЄВ ФОП , в т. ч. на спрощеній системі оподаткування та фермерам за 3 квартал 2018 року;

21.01.2019 року - 2457,18 грн. - нараховано ЄВ ФОП , в т. ч. на спрощеній системі оподаткування та фермерам за 4 квартал 2018 року;

19.04.2019 року - 2754,18 грн. - нараховано ЄВ ФОП , в т. ч. на спрощеній системі оподаткування та фермерам за 1 квартал 2019 року;

19.07.2019 року - 2754,18 грн. - нараховано ЄВ ФОП , в т. ч. на спрощеній системі оподаткування та фермерам за 2 квартал 2019 року;

21.10.2019 року - 2754,18 грн. - нараховано ЄВ ФОП , в т. ч. на спрощеній системі оподаткування та фермерам за 3 квартал 2019 року;

20.01.2020 року - 2754,18 грн. - нараховано ЄВ ФОП , в т. ч. на спрощеній системі оподаткування та фермерам за 4 квартал 2019 року;

- всього станом на 31.10.2019 року нараховано єдиного соціального внеску за 2017, 2018, 2019 роки 29293,44 грн .

З урахуванням наданих сторонами документів, наявних в матеріалах справи, у суду не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Тому, згідно з ч. 1 ст. 78 КАС України, зазначені обставини, не підлягають доказуванню.

Отже, спірність позицій сторін в даному випадку полягає у виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до абз.абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України (в редакції, чинній до 01.01.2022 року), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року у справі № 440/2149/19 зазначено, що у разі встановлення обставин наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця слід звернути на наступне правове регулювання :

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Суд повторно акцентує увагу на тому, що пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано .

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правовое врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності .

З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд касаційної інстанції вважає за необхідне сформулювати правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником . В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником ), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець , а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем .

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Такий правовий висновок щодо застосування норм Закону № 2464-VI відповідає висновку, який Верховний Суд зробив в постанові від 27.11.2019 у адміністративній справі № 160/3114/19 та в подальшому був підтриманий, зокрема в постанові від 04.12.2019 у адміністративній справі № 440/2149/19 та в постанові від 16.03.2021 у адміністративній справі № 500/2433/19.

Судом встановлено, зокрема, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань стосовно ОСОБА_1 , зокрема:

- дата державної реєстрації: 10.04.2000 , дата запису: 01.03.2021;

- дата запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, підстава внесення: - дата запису: 02.03.2021 , - підстава: власне рішення.

Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу - позивача з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема, Даних про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), у спірний період:

- код: 32290523, найменування страхувальника : Товариство з обмеженою відповідальністю Анкор , - позивачу нарахований заробіток/дохід та страхувальником сплачений єдиний внесок, - протягом усього спірного періоду;

- код: 2620401534, найменування страхувальника : ОСОБА_1 , - позивачу не нарахований заробіток/дохід та страхувальником не сплачений єдиний внесок, - протягом усього спірного періоду;

- код: 26456967, найменування страхувальника : відокремлений структурний підрозділ Фаховий коледж морського транспорту Національного університету Одеська морська академія , - позивачу нарахований заробіток/дохід та страхувальником сплачений єдиний внесок у 6 місяці 2017 року.

З встановленого вбачається, що у спірний період:

- позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не вів та доходи не отримував;

- позивач був найманим працівником та застрахованою особою, і платником єдиного внеску за нього був його роботодавець.

На виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин судом враховано також висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду № 620/3987/18 від 18 листопада 2021 року, № 140/3209/19 від 04 листопада 2021 року, № 320/2655/20 від 22 липня 2021 року, № 620/3987/18 від 18 листопада 2021 року тощо.

На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, правових висновків Верховного Суду та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позиція відповідача зі спірних питань - є помилковою, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому щодо решти доводів сторін слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд, із застосуванням положень ч. 2 ст. 9 КАС України, дійшов висновків, що:

- Вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-16486-51 У, прийнята (сформована) відповідачем : не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для її формування; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вона спрямована, тому вона є протиправною та підлягає скасуванню, отже позовні вимоги позивача - підлягають задоволенню повністю.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви додано квитанцію № 90052 від 26.04.2021 року про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову в сумі 908,00 грн. (а.с.28)

Відповідно, стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1336 від 15.12.2021 року) до 31 березня 2022 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу: 44069166) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати Вимогу Головного управління ДПС в Одеській області від 25 травня 2020 року № Ф-16486-51 У про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 29293,44 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова