Рішення

від 14.02.2022 по справі 460/1002/21

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 лютого 2022 року м. Рівне №460/1002/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Дубровицького районного центру зайнятості доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дубровицького районного центру зайнятості до Головного управління ДПС у Рівненській області, у якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.11.2020 року №00014090709 в частині застосування штрафу у сумі 24752,92 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що податкове повідомлення-рішення № 00014090709 від 18.11.2020 є протиправним, оскільки під час перевірки податковим органом помилково застосовано штрафну санкцію за несплату грошового зобов`язання з ПДФО у розмірі 50 та 75 відсотків. Вважає, що відповідачем невірно застосовано п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України, натомість до спірних правовідносин слід було застосувати п.126.1 ст.126 ПК України. Вказує, що контролюючим органом застосовано різні ставки штрафної санкції на підставі висновків одного і того ж акту перевірки, що свідчить про вчинення одного, а не декількох порушень у відповідний період. На цій підставі просив позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти заявлених позовних вимог. Вказав, що позаплановою виїзною документальною перевіркою позивача встановлено несплату (неперерахування) до бюджету податковим агентом сум належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету, передбачених п.168.1. ст.168 ПК України за період, що перевірявся, у випадку коли виплата доходу на користь платників податків передувала сплаті податку на доходи фізичних осіб; неподання податковим агентом платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету у періоді, що перевірявся, на загальну суму 51296,99 грн. Вважає, що застосуванню у випадку порушення терміну сплати податку після виплати доходу платникам податків підлягає саме ст.127 ПК України. Тому, при прийнятті цього рішення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З цих підстав представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою суду від 04.06.2021 року справу прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.07.2021 року.

В судовому засіданні 27.07.2021 року оголошено перерву до 17.08.2021 року.

В судовому засіданні 17.08.2021 року в зв`язку з заявленим клопотанням представника позивача про відкладення розгляд справи відкладено до 29.09.2021 року.

Ухвалою суду від 29.09.2021 року продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів, підготовче засідання відкладено до 03.11.2021 року.

Ухвалою суду від 03.11.2021 року закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 01.12.2021 року.

У судове засідання, призначене на 01.12.2021, сторони не прибули. Про дату, місце і час судового розгляду повідомлялися належним чином.

До початку судового засідання сторони подали через ВДЗ (канцелярію) суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Ухвалою суду від 01.12.2021 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.

Головним управлінням ДПС у Рівненській області відповідно до ст.20 розд. І, пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.7 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82, глави 8 розд. ІІ Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДПС у Рівненській області від 06.10.2021 року №1694, проведена позапланова виїзна документальна перевірка Дубровицького центру зайнятості, код ЄДРПОУ 13979729 з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017р. по 07.10.2020р., з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 07.10.2020 р. та іншого законодавства за період з 01.01.2017р. по 07.10.2020р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки від 22.10.2022 року №2178/17-00-07-01/13979729 Про результати позапланової виїзної документальної перевірки Дубровицького районного центру зайнятості, податковий номер 13979729 .

Висновками акту перевірки від 22.10.2020р. встановлено порушення позивачем, зокрема, пп.14.1.180, пп.14.1.156, пп.14.1.175 п.14.1 ст.14, п.31.1 ст.31, п.54.2 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171 та п. а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, а саме:

несплата (неперерахування) до бюджету податковим агентом сум належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету, передбачених пунктом 168.1 статті 168 Кодексу за період, що перевірявся, у випадку коли виплата доходу на користь платників податків передувала сплаті податку на доходи фізичних осіб;

неподання податковим агентом платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу у періоді, що перевірявся, на суму 51296,99 грн., а саме: 17.01.2017-5514,68 грн., 25.01.2017-320,68 грн., 16.02.2017-6625,82 грн., 16.03.2017-5505,00 грн., 22.03.2017-769,23 грн., 27.03.2017-277,31 грн., 13.04.2017-1559,93 грн., 16.05.2017-617,19грн., 18.05.2017-1367,49 грн., 25.05.2017-940,01 грн., 15.06.2017-1732,13 грн., 14.07.2017-1847,91 грн., 07.08.2017-1206,17грн., 16.08.2017-2787,24 грн., 12.10.2017-412,44 грн., 13.10.2017-1829,52 грн., 16.11.2017-1896,71 грн., 06.12.2017-173,31 грн., 15.12.2017-2373,03 грн., 16.01.2018-2031,88 грн., 15.02.2018-2005,71 грн., 07.03.2018-475,57 грн., 15.03.2018-2154,27 грн., 05.04.2018-670,42 грн., 17.04.2018-2908,57 грн., 16.05.2018-2219,84 грн., 17.05.2018-304,75 грн., 15.06.2018-73,69 грн., 26.06.2018-379,33 грн., 18.07.2018-317,16 грн.

За результатами встановлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.11.2020 №00014090709, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі п.127.1 ст.127 гл.11 ПК України №2755-VI від 02.12.2010 зі змінами і доповненнями, та збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 24752,92 грн., в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 24544.18 грн., сума пені відповідно до пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України - 208,74 грн.

Надалі, 27.11.2020 позивач надіслав до ДФС України скаргу №863 на податкові повідомлення-рішення від 18.11.2020, в т.ч. і на податкове повідомлення-рішення №00014090709, в якій заперечував правомірність такого рішення контролюючого органу.

25.01.2021 року ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги №699/5/99-00-06-01-04-05, яким скарга Дубровицького районного центру зайнятості залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погодившись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 18.11.2020 №00014090709 позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV вказаного Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV вказаного Кодексу.

Підпунктом 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України визначено, що платником податку з доходів фізичних осіб є, зокрема, податковий агент.

Згідно з нормами підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5, 168.1.6 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду. Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном граничний термін сплати до бюджету податку розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.

Так, відповідно до підпункту 127.1 статті 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Отже, відповідальність за правопорушення, передбачене статтею 127 ПК України, може наставати у разі, коли платник податків, у тому числі податковий агент, допускає бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто взагалі відсутній факт виконання вказаних обов`язків платником податків (податковим агентом).

При цьому обов`язковою умовою для притягнення платника податків до відповідальності за вказаною статтею ПК України є встановлення обставин чи відбулася у спірному випадку виплата доходу, в які строки, чи сплачено податок на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу або у разі невиплати доходу у строки, встановлені ПК України для місячного податкового періоду.

Кваліфікуючою ознакою для застосування відповідальності відповідно достатті127 Податкового кодексу України в даному спорі є порушення саме податковим агентом встановлених правил щодо утримання податку у джерела виплати доходу. Джерелом виплати доходу є заробітна плата, з якої податковим агентом утримано податок на доходи фізичних осіб, але не перераховано у встановлені терміни до бюджету.

Положення статті 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, визначаючи предмет доказування у справі, суди повинні виходити з обставин, якими контролюючий орган обґрунтовує свою позицію, при цьому належним доказом, яким встановлюється податкове правопорушення, є акт перевірки контролюючого органу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду: від 21.08.2018 року у справі №817/481/17 (адміністративне провадження №К/9901/30636/18), від 05.03.2020 року у справі №817/480/17 (адміністративне провадження №К/9901/17207/19).

Судом з`ясовано, що податковим органом 18.11.2020 прийнято податкове повідомлення-рішення №00014090709 від 27.09.2019, яким до позивача застосовано штраф з податку на доходи фізичних осіб в сумі 24544,18 грн. та розраховано пеню в сумі 208,74 грн. всього - 24752,92 грн.

Підставою для їх прийняття стали висновки відповідача викладені у акті перевірки згідно з відомостями, які містяться у таблиці №1, а саме: несплати (неперерахування) до бюджету податковим агентом - Дубровицький РЦЗ сум належного до сплати податку на доходи фізичних осіб після настання граничних термінів сплати податку до бюджету, передбачених пунктом 168.1. статті 168 ПК України, у випадку коли виплата доходу на користь платників податку передувала сплаті податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2017 року по 18.07.2018 року.

Зокрема: неподання податковим агентом платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу за період з 01.01.2017 по 18.07.2018 (див. Реєстр №1), а саме: 17.01.2017-5514,68 грн., 25.01.2017-320,68 грн., 16.02.2017-6625,82 грн., 16.03.2017-5505,00 грн., 22.03.2017-769,23 грн., 27.03.2017-277,31 грн., 13.04.2017-1559,93 грн., 16.05.2017-617,19грн., 18.05.2017-1367,49 грн., 25.05.2017-940,01 грн., 15.06.2017-1732,13 грн., 14.07.2017-1847,91 грн., 07.08.2017-1206,17грн., 16.08.2017-2787,24 грн., 12.10.2017-412,44 грн., 13.10.2017-1829,52 грн., 16.11.2017-1896,71 грн., 06.12.2017-173,31 грн., 15.12.2017-2373,03 грн., 16.01.2018-2031,88 грн., 15.02.2018-2005,71 грн., 07.03.2018-475,57 грн., 15.03.2018-2154,27 грн., 05.04.2018-670,42 грн., 17.04.2018-2908,57 грн., 16.05.2018-2219,84 грн., 17.05.2018-304,75 грн., 15.06.2018-73,69 грн., 26.06.2018-379,33 грн., 18.07.2018-317,16 грн.

Водночас суд зауважує, що норма ПК України, на підставі якої має визначатись сума штрафів в разі несвоєчасної сплати податків визначена статтею 126 ПКУ, а пунктом 127.1 статті 127 ПКУ встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за не нарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу.

Так, Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень від 24 жовтня 2013 року № 657-VII було доповнено абзацом восьмим п.127.1 ст.127 ПК України, а саме: Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу . При цьому, ця норма поширюється на всі підпункти пункту 169.4 ст.169 ПК України.

У п.п. 169.4.3, який є складовою частино п.169.4 ст.169 ПК України вказано, що роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги.

Таким чином, у випадках, коли податковий агент виявив, що не сплатив податок на доходи фізичних осіб повністю, він має право виправити таку помилку, і перерахувати весь податок без штрафу, за ст.127 ПК України.

Така ж правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах: від 08.10.2019 року у справі №820/5099/18 (адміністративне провадження №К/9901/19972/19), від 05.03.2020 року у справі №817/480/17 (адміністративне провадження №К/9901/17207/19): … вирішуючи питання щодо правомірності застосування до платника податків штрафів, визначених статтею 127 ПК України, слід з`ясовувати, чи була проявлена з боку такого платника протиправна бездіяльність у вигляді не нарахування, неутримання та/або несплати податкового зобов`язання . На переконання колегії суддів, якщо на момент виявлення порушення контролюючим органом, незалежно від періоду, який охоплено перевіркою, самостійно визначена сума податку за вказаний період сплачена в повному обсязі, то такі обставини фактично свідчать не про несплату податку, а про його несвоєчасну сплату, відповідальність за що передбачена положеннями статті 126 ПК України .

Верховний Суд зазначає, що у випадках, коли ПДФО (і, як похідний він нього податок військовий збір) були сплачені до бюджету, хоча і з запізненням, то до податкового агента потрібно застосовувати штрафну санкцію за ст.126 ПК України, а не за ст.127 ПК України.

Ані в акті перевірки, ні у відзиві на позовну заяву немає відомостей, чи доказів того, що позивачем було виплачено дохід, а ПДФО та/чи військовий збір з нього не було утримано, або не перераховано до бюджету на момент перевірки.

Тобто, коли мають місце нарахування і водночас - несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, передбачених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 цього Кодексу. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати, а не від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПКУ, а у разі якщо нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу, платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 127 ПКУ.

При цьому, на думку суду, у разі проведення нарахувань податку на доходи фізичних осіб на момент виплати такого доходу платник податків (податковий агент) не може нести відповідальність передбачену статтею 127 ПКУ. Несвоєчасна сплата (перерахування) є підставою для відповідальності передбаченої статтею 126 ПКУ.

Судом з`ясовано, що позивачем було самостійно нараховані суми податку на доходи фізичних осіб на момент виплати такого доходу за підсумками звітних періодів, тобто вони були узгодженими, однак зазначені суми були сплачені позивачем пізніше.

Оскільки в кожному окремому випадку затримка щодо сплати податків становила менше 30 днів, то відповідно до п. 126.1 ст.126 ПКУ, застосований штраф може становити 10% від погашеної суми податкового боргу;.

Таким чином, відбулась несвоєчасна сплата вказаного податку, а тому у даному випадку нормою, яка підлягає застосуванню є саме стаття 126, а не пункт 127.1 статті 127 ПКУ, як помилково вважає відповідач, застосовуючи штрафні санкції відповідно до такої норми.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача, що внаслідок невірно визначеної норми ПКУ безпідставно застосовано штрафних (фінансових) санкцій з ПДФО на суму 24544,18 грн., а тому в цій частині таке податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Щодо нарахування позивачу пені суд зазначає таке.

Як встановлено судом, контролюючим органом була нарахована пеня на підставі пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України, про що зазначено безпосередньо в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Згідно з пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України, із змінами, внесеними згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016, нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Отже, в періоді, охопленому перевіркою, положеннями статті 129 ПК України було встановлено, що при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків нарахування пені розпочинається після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

Як стверджено матеріалами справи, в перевіреному період позивач самостійно визначив суму доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, в податкових розрахунках Форми 1ДФ. Фактів заниження податкового зобов`язання з ПДФО відповідачем під час документальної перевірки встановлено не було та не донараховано оскарженим рішенням, що відповідач не заперечує.

Таким чином, у контролюючого органу були наявними підстави для нарахування позивачу пені починаючи після спливу 90 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати податку.

Позиція відповідача ґрунтується на тому, що фактично пеня була нарахована контролюючим органом на підставі пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

Суд зазначає, що з розрахунку пені до податкових повідомлень-рішень не встановленого жодного випадку сплати податковим агентом податку після спливу 90 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати податку, отже підстави для нарахування пені відповідно до пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України об`єктивно були відсутніми.

З наведеного суд дійшов висновку, про протиправність винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення від 18.11.2020 №00014090709.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, всупереч вимогам КАС України, не довів правомірності оспорюваних дій, в той час як позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджені належними й допустимими доказами, а тому позов підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Дубровицького центру зайнятості до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.11.2020 року №00014090709.

Стягнути на користь Рівненського обласного центру зайнятості за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Дубровицький районний центр зайнятості (вул. У та А. Гольшанських, 23-а,м. Дубровиця,Дубровицький район, Рівненська область,34100, ЄДРПОУ/РНОКПП 13979729)

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12,м. Рівне,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Повний текст рішення складений 14 лютого 2022 року

Суддя У.М. Нор