Рішення

від 14.02.2022 по справі 460/15380/21

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 лютого 2022 року м. Рівне №460/15380/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Харитонюк В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: не прибув,

відповідача: представник Митрофанова Оксана Степанівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доОстрозької міської ради Рівненської області про скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, - В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Острозької міської ради Рівненського району Рівненської області (далі - міська рада, відповідач) у якому просив: скасувати рішення 12 сесії восьмого скликання Острозької міської ради № 325 від 30.07.2021 щодо відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою про відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею:

0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що у відповідності до Положення про порядок надання громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, земельні ділянки надаються згідно списків черговості на виділення земельних ділянок;

2,00 га для ведення особистого селянського господарства (за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення) за адресою: с. Новомалин, Рівненського району Рівненської області, у зв`язку з тим, що у відповідності до Положення про порядок надання громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, земельні ділянки надаються згідно списків черговості на виділення земельних ділянок; зобов`язати Острозьку міську раду прийняти нове рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок:

для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,25 га, яка розташована на території Рівненської області Рівненського району в адміністративно-територіальних межах Острозької міської ради с. Вельбівно ( АДРЕСА_2 );

для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Рівненської області Рівненського району в адміністративно-територіальних межах Острозької міської ради с. Новомалин (земельна ділянка з кадастровим номером 5624285600:07:001:0234).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що 17.06.2021 він звернувся до міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та 2,00 га для ведення особистого селянського господарства (за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення), в порядку статті 118 Земельного кодексу України. До клопотань було додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та копію посвідчення учасника бойових дій. У місячний строк, який передбачений чинним законодавством, рішення відповідачем прийнято не було. Разом з тим, 30.07.2021 відбулося засідання сесії Острозької міської ради, на якому було прийнято рішення № 325 про відмову у наданні дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Позивач вказав, що відмова відповідача в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є протиправною, оскільки не містить обґрунтувань, передбачених вимогами ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. За наведеного просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 15.11.2021 позовну заяву було залишено без руху. Після усунення недоліків, ухвалою суду від 06.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження.

У строк встановлений судом, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема зазначив, що подані позивачем клопотання щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою про відведення земельних ділянок у власність не можуть бути задоволені, оскільки суперечать вимогам Положення про порядок надання громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та Положення про порядок надання громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Покликаючись до положень статей 26, 46, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідач вказав, що міська рада має дискреційні повноваження в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків. Незаконних дій, спрямованих на порушення прав позивача, міська рада не вчиняла і не мала такого наміру. З наведених підстав відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді у додатковій відпустці та його тимчасовою непрацездатністю судові засідання 22.12.2021 та 26.01.2022 не відбулися та були перенесені.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечила повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Позивач у судове засідання не прибув. Про дату, місце і час судового розгляду повідомлявся належним чином. Подав клопотання про розгляд справи без його участі. У відповідності до вимог ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за даною явкою.

Заслухавши пояснення представника відповідача, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов до наступних висновків.

10.06.2021 (надійшло у міську раду 17.06.2021) ОСОБА_1 звернувся до Острозької міської ради з клопотаннями відповідно до статей 118 та 121 Земельного кодексу України про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність:

для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,25 га, яка розташована на території Рівненської області Рівненського району в адміністративно-територіальних межах Острозької міської ради АДРЕСА_2 );

для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Рівненської області Рівненського району в адміністративно-територіальних межах Острозької міської ради с. Новомалин.

До клопотань долучив копію паспорта громадянина України, копію ідентифікаційного коду, копію посвідчення Учасника ОСОБА_2 Дій, копію довідки та викопіювання з публічної кадастрової карти України і з зазначенням бажаного місця розташування земельних ділянок.

30.07.2021 на засіданні 12 сесії восьмого скликання Острозької міської ради Рівненського району Рівненської області за результатами поіменного голосування, прийнято рішення № 3325 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність на території Острозької міської ради Рівненського району Рівненської області.

За змістом пункту 8 такого рішення, підставою для відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є Положення про порядок надання громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та Положення про порядок надання громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, вимогами яких передбачено надання земельних ділянок згідно списків черговості на виділення земельних ділянок.

Вважаючи неправомірною поведінку міської ради при вирішенні клопотань про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам сторін, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписами статті 80 ЗК України визначено, що суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно зі статтею 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з частинами першою та другою статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з пунктом "ґ" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема: для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара.

Відповідно до вимог частин третьої, четвертої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частиною першою статті 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою у місячний строк вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Аналіз положень ст.118 ЗК України дає підстави для також висновку, що зацікавлена особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу протягом одного місяця від дня закінчення місячного строку з часу реєстрації клопотання у відповідному уповноваженому органі. Місячний строк, упродовж якого особа може реалізувати це право, є присічним. Відтак, нереалізація права на замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у цей строк призводить до припинення цього права.

Використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє відповідача обов`язку розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.

Висновки аналогічного характеру викладено у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №806/2981/17, які в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом при прийнятті даного рішення.

За приписами п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР(далі - Закон №280/97-ВР) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з ч.1 ст.46 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Частиною 1 статті 47 Закону №280/97-ВР визначено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

На підставі ч.4 ст.47 Закону №280/97-ВР постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Відповідно до ч.1-3 ст.59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Як встановлено судом, клопотання про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 було подано 17.06.2021, листом від 29.07.2021 за № вих.-535/07-13-21 відповідач повідомив позивача, що його клопотання будуть розглядатися на черговій сесії Острозької міської ради 30.07.2021.

Оскаржуване у справі рішення прийнято 30.07.2021, тобто з пропуском встановленого чинним законодавством місячного строку його розгляду.

Крім того, у ч. 7 ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, законодавцем встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об`єкта вимогам, зазначеним у ЗК України, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку, або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі ж надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.08.2019 (справа №826/18591/15), від 12.09.2018 (справа №826/3163/16), від 10.10.2019 (справа №820/2632/17) та від 15.11.2019 (справа № 812/1646/17).

Як слідує зі змісту оскаржуваного рішення, позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку з тим, що вимогами Положення про порядок надання громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Острозької територіальної громади, затвердженого рішенням Острозької міської ради № 210 від 30.04.2021 та Положення про порядок надання громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Острозької міської територіальної громади, затвердженого рішенням Острозької міської ради № 283 від 25.06.2021, передбачено надання земельних ділянок згідно списків черговості на виділення земельних ділянок.

Однак, обґрунтування прийнятого відповідачем рішення за наслідками розгляду клопотань позивача не містить визначених ч. 7 ст. 118 ЗК України підстав для відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, що є порушенням вказаної норми ЗК України. Зазначена обставина є цілком достатньою для скасування такого рішення відповідача.

Аналогічного за змістом висновку дійшов і Верховний Суд у постановах від 05.03.2019 у справі № 263/16220/17, від 22.04.2019 у справі № 263/16221/17, від 25.10.2019 у справі №803/1071/17.

За наведеного, суд дійшов висновку, що у відповідача не було законних підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування п. 8 рішення Острозької міської ради від 30.07.2021 №325 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача про дискреційність його повноважень у спірних правовідносинах, які зумовлені свободою міської ради при виборі своєї позиції при виборі додаткових підстав щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами першою, другою статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Отже, вирішення питань, які є предметом судового розгляду в даній справі, відносяться до повноважень місцевої ради, а за результатами їх розгляду відповідач повинен був прийняти рішення.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, регламентовано частиною сьомою статті 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду щодо дискреційних повноважень, зокрема, від 23.05.2018 у справі № 825/602/17, від 11.09.2019 у справі №819/570/18. Судова практика у цій категорії справ є усталеною.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що оскаржена поведінка суб`єкта владних повноважень не ґрунтується на матеріальному законі, не відповідає критеріям добросовісності та розсудливості.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування п. 8 рішення Острозьської міської ради № 325 від 30.07.2021, слід задовольнити.

Разом з тим, завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, що звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади, яким на адміністративний суд покладено обов`язок контролю легальності дій та рішень суб`єктів владних повноважень, які мають діяти у визначених законом межах та на власний розсуд при виборі одного законного рішення із кількох можливих варіантів.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Суд звертає увагу, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що міською радою всупереч приписам ч. 7 ст. 118 ЗК України за результатом розгляду клопотань позивача прийнято протиправне рішення, що підлягає скасуванню, то суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 10.06.2021 (які надійшли до міської ради 17.06.2021) та за наслідком їх розгляду прийняти рішення по суті порушеного у клопотаннях питання у відповідності з вимогами статті 118 Земельного кодексу України. Отже, позовні вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, задоволенню не підлягають.

При цьому, відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 29.08.2019 справа №420/5288/18.

За наведеного вище, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, а інші судові витрати не підтверджено належними та допустимим доказами, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Острозької міської ради Рівненської області про скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, задовольнити частково.

Скасувати пункт 8 рішення 12 сесії восьмого скликання Острозької міської ради Рівненської області № 325 від 30.07.2021 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею:

0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ;

2,00 га для ведення особистого селянського господарства (за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення) за адресою: с. Новомалин, Рівненського району Рівненської області.

Зобов`язати Острозьку міську раду Рівненської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 10.06.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок:

для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,25 га, яка розташована на території Рівненської області Рівненського району в адміністративно-територіальних межах Острозької міської ради с. Вельбівно ( АДРЕСА_2 );

для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Рівненської області Рівненського району в адміністративно-територіальних межах Острозької міської ради с. Новомалин (земельна ділянка з кадастровим номером 5624285600:07:001:0234), з урахуванням правової оцінки суду, наданої у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Острозька міська рада Рівненської області (вул. Героїв майдану, буд. 4, м. Острог, Острозький район, Рівненська область, 35800, ЄДРПОУ/РНОКПП 05391005)

Повний текст рішення складений 15 лютого 2022 року

Суддя Д.П. Зозуля