Рішення

від 14.02.2022 по справі 520/14895/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2022 р. № 520/14895/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВБРОК" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВБРОК" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення рішення №005351817 від 22.01.2021 винесене на підставі висновків Акту №6652/20-40-04-40-10/38325598 від 18.12.2020 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЬВІВБРОК , код ЄДРПОУ 38325598, як таке що суперечить чинному законодавству.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та таким, що прийняте всупереч нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Ухвалою суду від 02.09.2021 було позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВБРОК" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишено без розгляду.

15.09.2021 позивачем було подано апеляційну скаргу на ухвалу суду від 02.09.2021.

За результатами розгляду апеляційної скарги Другим апеляційним адміністративним судом було винесено постанову віл 18.11.2021, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВБРОК" задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2021 скасовано. Справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду

Представником відповідача 03.02.2022 до суду надано відзив на позов, в якому зазначено, що оскаржуване рішення відповідача є правомірним, та прийнятим з дотриманням вимог чинного законодавства. В задоволенні адміністративного позову просить відмовити.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 у порядку пункту 76.3 статті 76 та статті 102 Податкового кодексу України, було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ Львівброк у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2020 року.

За результатами перевірки відповідачем було складено Акт камеральної перевірки №6652/20-40-04-40-10/38325598 від 18.12.2020 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЬВІВБРОК , ЄДРПОУ 38325598.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0005351817 від 22.01.2021.

18.02.2021 позивач направив скаргу до Державної податкової служби на податкове повідомлення рішення за результатами розгляду якої було винесено рішення від 13.04.2021, яким повідомлення рішення були залишені без змін.

Позивач вважаючи таке рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 16.11.2020 ТОВ ЛЬВІВБРОК подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2020 року. До рядка 11.1 було віднесено суми митного ПДВ сплачені за митною декларацією №UА209190/2020/027789 від 12.10.2020 .

Так, положеннями п. 206.1 Податкового кодексу України передбачено, що під час ввезення товарів на митну територію України суми ПДВ підлягають сплаті до держбюджету платниками податку до або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Операції із ввезення на митну територію України товарів у митному режимі імпорту оподатковуються ПДВ за ставкою, визначеною пп. 194.1.1 Податкового кодексу України (тобто 20% чи 7%), крім звільнених, частково та умовно звільнених операцій.

Відповідно до п. 187.8 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з ПДВ у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Якщо імпортер сплачує іноземному постачальнику попередню (авансову) плату за товари, що імпортуються, згідно з п. 187.11 Податкового кодексу України такий аванс не змінює значення сум ПДВ, які відносять до податкових зобов`язань платника податку - імпортера.

Під час митного оформлення ввезення товарів у режимі імпорту декларант перераховує на рахунок митниці певну суму коштів, за рахунок яких погашатимуться зобов`язання зі сплати мита, акцизного податку (за наявності), ПДВ та інших обов`язкових зборів.

Згідно з п. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на ПК для операцій з імпорту товарів (супутніх послуг) є дата сплати ПДВ за податковими зобов`язаннями згідно з п. 187.8 Податкового кодексу України. Документ, який дає право на податковий кредит при операціях імпорту, - це МД, що підтверджує сплату ПДВ. I, до речі, ПДВ, сплачений при розмитненні ввезених на митну територію України товарів у разі їх безоплатного отримання, включається до складу ПК платника податку на підставі належним чином оформленої митної декларації (додатково див. ЗІР, підкатегорія 101.13).

Сплачені митним органам суми ПДВ відображаються у рядку 11.1 (або 11.2, якщо ставка 7%) декларації з ПДВ. При цьому в колонці А цього рядка наводять митну вартість товару за митною декларацією (а не договірну чи первісну). До колонки Б декларації з ПДВ слід записати суму ПДВ, сплачену митним органам при розмитненні.

За вказаними вище деклараціями, товар було випущено у вільний обіг за ст. 55 Митного Кодексу України з коригуванням митної вартості та після доплати податку на додану вартість з кодом 028, про що маються відмітки у деклараціях.

Станом на дату проведення камеральної перевірки зобов`язання з податку на додану вартість за митною декларацією №UА209190/2020/027789 від 12.10.2020 сплачено з урахуванням коригування митної вартості, суми ПДВ підтверджені митними деклараціями в повному обсязі, тому платник податків мав право віднести ці суми до сум податкового кредиту.

Суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Митного кодексу України в частині питання оформлення митних декларацій.

Згідно підпункту в пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України згідно з пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу України вважається дата подання митної декларації для митного оформлення.

Аналогічний обов`язок щодо сплати податку на додану вартість при імпорті товарів, до дня або в день подання митної декларації, зберігає свою дію і в разі імпорту товару з оформленням тимчасової митної декларації.

Тимчасова митна декларація оформляється, якщо імпортер не має точної інформації про товари, що ввозяться, необхідної для заповнення звичайної митної декларації. Оформлення тимчасової митної декларації не звільняє імпортера від сплати або забезпечення сплати митних платежів, передбачених при випуску товарів у вільний оборот у заявленому митному режимі (частини перша, десята статті 260 Митного кодексу України).

Частиною першою статті 261 Митного кодексу України визначено, що у разі подання відповідно до статті 260 Митного кодексу тимчасової митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до Митного кодексу, подати органу доходів і зборів додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за тимчасовою митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.

Відповідно до норм підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Податкового кодексу України.

Разом з тим, згідно з пунктом 201.12 статті 201 Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Згідно з пунктом 20 статті 4 Митного кодексу України митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Враховуючи положення статті 4 Митного кодексу України, поняття митна декларація є загальним терміном, який включає в себе всі різновиди митних декларацій, зокрема, і тимчасову митну декларацію (митне законодавство не наводить окремого визначення тимчасової митної декларації).

Слід зазначити, що тимчасова митна декларація складається на бланку єдиного адміністративного документа (пункт 14 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №450), проте залежно від причини та умов її оформлення розрізняється за типом.

При оформленні тимчасової митної декларації податки і збори за заявленою в ній імпортною операцією сплачуються в загальному порядку і в повному обсязі. Відстрочення сплати податків і зборів до оформлення додаткової декларації не передбачене.

Тож по суті тимчасова митна декларація це повноцінна митна декларація, яка вже після завершення її оформлення надає право на випуск товару у вільний обіг. Тобто підприємство має право на власний розсуд використати чи реалізувати ввезений товар.

Виходячи з аналізу викладених норм законодавства, платники податку на додану вартість мають право на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були сплачені ними при ввезенні товарів на митну територію України, за умов якщо платником сплачено повну суму податку на додану вартість щодо ввезених на митну територію України товарів, оформлено митну декларацію у відповідності до вимог чинного законодавства України, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

При цьому, регламентоване митним законодавством поняття митної декларації охоплює, зокрема, й тимчасову митну декларацію, а у свою чергу наведені норми податкового законодавства не містять імперативних приписів саме щодо неможливості включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених на підставі тимчасової митної декларації.

Таким чином, сплата до бюджету податку на додану вартість за тимчасовою митною декларацією надає імпортеру право на отримання податкового кредиту (сума податку на додану вартість, сплачена при митному оформленні на підставі тимчасової митної декларації, підлягає включенню до податкового кредиту).

Як вбачається з Акту перевірки, під час проведення перевірки було встановлено згідно з пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу України, що для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складання платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних...

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу... .

Відповідно податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2020 року від 16.11.2020 9302467422 підприємством ТОВ ЛЬВІВБРОК задекларовані наступні показники, а саме: рядок 1.1 (операції, що оподатковуються за основною ставкою) колонка Б -297594,00 грн; рядок 9 (усього податкових зобов`язань) - 297594,00 грн; рядок 10.1 (операції, що оподатковуються за основною ставкою) колонка Б - 1688,00 грн; рядок 11.1 (Ввезені на митну територію України товари, необоротні активи з основною ставкою) колонка Б - 335127,00 грн; рядок 17 (усього податкового кредиту) - 427987,00 грн; рядок 21 (сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) - 130393,00 грн.

Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних у жовтня 2020 року зареєстровано дві мині декларації, а саме: №UA209140/2020/097529 від 19.10.2020, сума операції (сума ПДВ) 136384,17 грн; №UA209190/2020/027789 від 12.10.2020, сума операції (сума ПДВ) 143020,29 грн. Всього: 279404,46 грн.

Таким чином, відповідачем зазначено, що в порушення Податкового Кодексу України пункту 198.2, пункту 198.6 статі 198 Податкового кодексу України підприємством ТОВ ЛЬВІВБРОК завищено рядок 11.1 (Ввезені на митну територію України товари, необоротні активи з основною ставкою) на суму ПДВ 55723,00 грн, що призвело до завищення рядка 21 (сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) на суму ПДВ 24160,00 грн та завищення рядка 21.

Позивачем зазначено, що він не погоджується з позицією відповідача, оскільки митна декларація UA209190/2020/027789 від 12.10.2020 суму за якою включено сум податкового кредиту в розмірі 198743,13 грн до Декларації з податку на додану вартість за жовтень 2020 року, було зареєстровано у встановленому законом порядку.

Так, позивачем сплачено усі суми податку на додану вартість за 2020 рік за тимчасовими митними деклараціями до декларування відповідного податкового кредиту.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем в акті перевірки не ставиться під сумнів факт сплати позивачем податку на додану вартість до або під час подання тимчасових митних декларацій.

Також, тимчасові митні декларації, оформлялись позивачем протягом перевіряємого періоду у відповідності до вимог чинного митного законодавства України, що також не заперечувалось контролюючим органом.

Окрім того, слід зазначити, що позивачем здійснювався імпорт товарів на територію України.

Згідно з частиною першою статті 74 Митного кодексу України імпорт (випуск для вільного обігу) це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Отже, виходячи з положень пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України, ними не вказано яка з перелічених митних декларацій, оформлених відповідно до вимог законодавства, є виключною підставою для формування податкового кредиту. Тому виходячи з її функціонального призначення, яка цілком підтверджує сплату податку на додану вартість, після її оформлення, платник податків має право на віднесення такої суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Окрім того, з 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість визначено статтею 200-1 розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200-1.1 статті 200-1 Податкового кодексу України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:

- суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;

- суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

- суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 200-1.2 статті 200-1 Податкового кодексу України платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 200-1.5 статті 200-1 Податкового кодексу України кошти з електронного рахунка платника податку на додану вартість перераховуються Казначейством в автоматичному режимі виключно до: державного бюджету; на рахунок, відкритий у банку та/або органі Казначейства сільськогосподарськими підприємствами - суб`єктами спеціального режиму оподаткування, визначений статтею 209 Податкового кодексу України, для акумулювання сум податку, що нараховуються на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг), у порядку, передбаченому статтею 209 Податкового кодексу України; на поточний рахунок платника податку за його заявою у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань.

Згідно з пунктом 200-1.6 статті 201-1 Податкового кодексу України за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 цього Кодексу.

Кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, та погашення податкового боргу з податку на додану вартість (пункт 200-1.7 статті 201-1 Податкового кодексу України).

Аналізуючи вищенаведені норми статті 200-1 Податкового кодексу України, слід дійти висновку, що на електронному рахунку платника податку на додану вартість обліковуються, у тому числі суми податку, сплачені при ввезенні товарів на митну територію України.

Отже, врахування податку на додану вартість, сплаченого за тимчасовими митними деклараціями в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, здійснюється у автоматичному режимі протягом операційного дня, у якому було зареєстровано відповідну тимчасову митну декларацію, а коригування такої суми (збільшення або зменшення) здійснюється після реєстрації відповідної додаткової митної декларації.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем за перевіряємий період сплачено суму податку на додану вартість щодо ввезених на митну територію України товарів на підставі належним чином оформлених тимчасових митних декларацій, які підтверджують сплату податку на додану вартість, у зв`язку з чим відповідний показник був автоматично збільшений у Єдиному реєстрі податкових накладних системи електронного адміністрування податку на додану вартість на суму відповідно сплаченого податку.

При цьому, митні декларації, які подавались позивачем були прийняті та зареєстровані, жодних зауважень з боку контролюючого органу не надходило.

Таким чином, твердження контролюючого органу щодо неможливості формування податкового кредиту за тимчасовими митними деклараціями не узгоджується із передбаченим законодавством механізмом відображення сум податку на додану вартість, сплачених при ввезенні товарів на митну територію України у автоматичному режимі.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України одним з принципів податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (пункт 56.21 статті 56 Податкового кодексу України).

Суд також враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 11 квітня 2013 року по справі Вєренцов проти України , в якому Суд зазначив, що будь-які обмеження, що накладаються, мають базуватися на положеннях основного законодавства. Саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю, щоб надати особі можливість визначити, чи буде її поведінка суперечити закону, та якими можуть бути вірогідні наслідки порушень.

Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування, а також для запобігання спробам регулювати діяльність, яка не підлягає регулюванню.

Крім того, у рішенні від 07 липня 2011 року по справі Серков проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що національне законодавство має відповідати вимозі якості закону, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні.

Якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків платників податків і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Отже, було порушення статті 1 Першого протоколу, оскільки державні органи обрали тлумачення національного законодавства, менш сприятливе для платників податків, що призвело до стягнення із заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку.

Враховуючи вищевикладене, оскільки податковий кредит сформований позивачем на підставі зареєстрованих митних декларацій, при цьому положення пункту 201.12 Податкового кодексу України не обмежує позивача у такому праві, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем не доказано правомірності спірного рішення, проте, позивачем належними та допустимими доказами доведена його протиправність, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВБРОК" підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 139, 262, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВБРОК" (проїзд Садовий, буд. 12 А, м. Харків, 61000, ЄДРПОУ 38325598) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 43983495) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення №005351817 від 22.01.2021 винесене Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВБРОК" (ЄДРПОУ 38325598) сплачену суму судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ 43983495).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов