Постанова

від 10.02.2022 по справі 591/3350/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 року м.Суми

Справа №591/3350/21

Номер провадження 22-ц/816/122/22

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Сумська міська рада, Управління Центр надання адміністративних послуг у м. Суми Сумської міської ради, ОСОБА_2 , фізична особа-підприємець ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Управління Центр надання адміністративних послуг у м. Суми Сумської міської ради на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 листопада 2021 року в складі судді Ніколаєнко О.О., ухваленого в м. Суми, повний текст якого складено 11 листопада 2021 року, -

в с т а н о в и в :

20 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Сумської міської ради, Управління Центр надання адміністративних послуг у м. Суми Сумської міської ради (далі - Управління), ОСОБА_2 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про скасування запису № 15620 про інше речове право (спеціальний підрозділ), який здійснено 11 січня 2013 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, який здійснено на підставі договору оренди, земельної ділянки, серія та номер: 1175, виданий 27 травня 2009 року, видавник: приватний нотаріус Л.Г.Кушнір; договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, серія та номер ВТІ № 354011, 354012, 354013, р№1144, виданий 30 травня 2013 року, видавник: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Кушнір Л.Г.; договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідченого 27 травня 2009 року приватним нотаріусом міського нотаріального округу Кушнір Л.Г. за р.№ 1175, серія та номер: р№947, виданий 22 травня 2018 року, видавник: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Кушнір Л.Г., стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:06:023:0034, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де суб`єктами іншого речового права є: орендодавець: Сумська міська рада, код ЄДРПОУ 23823253, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, м. Суми, пл. Незалежності, 2, орендар: ОСОБА_2 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 12 квітня 2021 року у справі № 591/3001/18 задоволено позов заявниці та визнано недійсними договір оренди земельної ділянки та договори про внесення змін до нього. У зв`язку з визнанням недійсним договору запис про його державну реєстрацію підлягає скасуванню з припиненням речових прав, оскільки відомості в Державному реєстрі речових прав повинні бути достовірними та відповідати рішенню суду. Договір оренди та запис порушують права позивачки, оскільки ОСОБА_2 без скасування такого запису може в подальшому на власний розсуд користуватися земельною ділянкою та продовжувати здійснювати будівництво. На звернення до Управління ЦНАП у м. Суми із заявою про скасування відповідного запису заявниці рішенням від 18 червня 2021 року було відмовлено, оскільки судом не вирішувалось питання іншого речового права.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 03 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано запис № 15620 про інше речове право (спеціальний підрозділ), який здійснено 11 січня 2013 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, підстава для державної реєстрації: договір оренди, земельної ділянки, серія та номер: 1175, виданий 27 травня 2009 року, видавник: приватний нотаріус Л.Г.Кушнір; договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, серія та номер ВТІ № 354011, 354012, 354013, р№1144, виданий 30 травня 2013 року, видавник: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Кушнір Л.Г.; договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідченого 27 травня 2009 року приватним нотаріусом міського нотаріального округу Кушнір Л.Г. за р.№ 1175, серія та номер: р№947, виданий 22 травня 2018 року, видавник: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Кушнір Л.Г., стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:06:023:0034, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де суб`єктами іншого речового права є: орендодавець: Сумська міська рада, код ЄДРПОУ 23823253, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, м. Суми, пл. Незалежності, 2, орендар: ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі Управління посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, неповне та неправильне з`ясування судом обставин у справі, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у 2021 році діяла редакція Закону, відповідно до якої відомості про речові права не підлягають скасуванню, а у разі визнання недійсними документів державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, припинення чи зміни речових прав, а ухвалення такого рішення має обов`язково супроводжуватись одночасним визнанням, зміною або припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав. Відтак, оскільки рішенням у цивільній справі № 591/3001/18 не встановлено набуття, зміну чи припинення права власності на нерухоме майно, а державний реєстратор не наділений відповідними повноваженнями приймати рішення щодо виникнення чи припинення таких прав на власний розсуд, тому законних підстав для задоволення позову суд не мав. Також заявник вказує, що суд першої інстанції помилково вказав про визнання позову Сумською міською радою у відзиві на позовну заяву.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить відмовити у її задоволенні. При цьому зазначає, що суд взагалі не мав брати до уваги відзив на позовну заяву, оскільки заявниця копію відзиву не отримувала. Доводи скарги про те, що Управління не має статусу юридичної особи вважає безпідставними, оскільки останнє підпорядковане Сумській міській раді і відповідачем у справі є Сумська міська рада. Вважає обраний спосіб захисту своїх прав належним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Сумської міської ради - Божок О.М., Швайкус Л.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 належить 1/2 частина житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та 1/2 частка земельної ділянки під ним.

Рішенням Сумської міської ради № 991-МР від 28 листопада 2008 року надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 ОСОБА_3 орієнтовною площею 0,0700 га за рахунок земель житлової та громадської забудови Сумської міської ради. 27 травня 2009 року між Сумською міською радою та ФОП ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки та передано земельну ділянку орендарю (т. 1 а.с. 31-42).

Вказаний договір оренди від 27 травня 2009 року затверджений рішенням Сумської міської ради № 2780-МР від 24 червня 2009 року.

30 травня 2013 року внесено зміни до договору оренди від 27 травня 2009 року в частині орендної плати та продовжено дію договору до 26 листопада 2018 року (т. 1 а.с. 43-45).

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 19 вересня 2014 року, яка ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року була залишена без змін, скасовано рішення Сумської міської ради від 24 червня 2009 року №2780-МР Про затвердження договорів оренди земельних ділянок, договорів про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок та договорів купівлі-продажу земельних ділянок в частині включення п. 5 до додатку №1 до цього рішення, що стосується затвердження договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2 , укладеного з ОСОБА_3 .

01 вересня 2017 року ОСОБА_3 продала ОСОБА_2 об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 - нежитлова будівля (станція технічного обслуговування автомобілів та мийка) в стадії будівництва, готовність 5%.

22 травня 2018 року між Сумською міською радою, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27 травня 2009 року, яким замінено орендаря з ФОП ОСОБА_3 на ОСОБА_2 , договір укладено терміном до 27 грудня 2022 року (т. 1 а.с. 46-47).

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 12 квітня 2021 року у справі № 591/3001/18 задоволено позов ОСОБА_1 до Сумської міської ради, ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 та визнано недійсним договір від 27 травня 2009 року оренди земельної ділянки, загальною площею 0,0700 га за адресою: АДРЕСА_2 від 27 травня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Кушнір Л.Г. за р.№1175, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 січня 2013р., номер запису про інше речове право 15620. Визнано недійсним договір від 30 травня 2013 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Кушнір Л.Г. за р. №1175, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 січня 2013 року, номер запису про інше речове право 15620; зареєстрований приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Кушнір Л.Г., за р. №1144. Визнано недійсним договір від 22 травня 2018 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Кушнір Л.Г., за р./№1175, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 січня 2013 року, номер запису про інше речове право 15620 зареєстрований приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Кушнір Л.Г. за р. №947.

Вказане рішення у апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 15 травня 2021 року (т. 1 а.с. 18-24).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (інформація зі спеціального розділу про державну реєстрацію іншого речового права) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:06:023:0034 за адресою АДРЕСА_1 у реєстрі міститься запис №15620 від 11 січня 2013 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки. Підставою для державної реєстрації зазначено договір оренди земельної ділянки, серія та номер 1175, виданий 27 травня 2009 року, видавник: приватний нотаріус Л.Г.Кушнір; договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, серія та номер ВТІ № 354011, 354012, 354013, р№1144, виданий 30 травня 2013 року, видавник: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Кушнір Л.Г.; договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідченого 27 травня 2009 року приватним нотаріусом міського нотаріального округу Кушнір Л.Г. за р.№ 1175, серія та номер: р№947, виданий 22 травня 2018 року, видавник: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Кушнір Л.Г. (т. 1 а.с. 29-30).

Представник ОСОБА_1 звертався до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:06:023:0034, номер запису про інше речове право 15620, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1324811759101 (т. 1 а.с. 68-70).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 відмовлено у державній реєстрацій іншого речового права. Обґрунтовуючи відмову, реєстратор послався на положення ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , зазначивши, що судовим рішенням у справі №591/3001/18 не вирішено долю іншого речового права відповідно до діючого законодавства (т. 1 а.с. 71).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що у цивільній справі № 591/3001/18 ОСОБА_1 звернулась з позовом у травні 2018 року під час дії редакції ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень , чинної з 16 січня 2020 року, якою не було передбачено вимоги про одночасне з рішенням про визнання недійсними документів про державну реєстрацію прав зазначення у судовому рішенні також і відомостей про припинення речового права, тобто у вказаній цивільній справі і не заявлялась відповідна вимоги. Після набрання законної сили рішенням у справі № 591/3001/18, яким договір оренди земельної ділянки та договори про внесення змін до нього визнані недійсними, відсутні підстави для зазначення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про актуальність запису № 15620 щодо права оренди земельної ділянки, зареєстрованого на підставі вказаних договорів, а тому суд знайшов підстави для задоволення позовних вимог.

Проте, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з вказаними висновками місцевого суду з наступних підстав.

Відповідно до частини першої ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У ч. 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 216 ЦК України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідності до ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції чинній на момент спірних правовідносин), у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 361/4307/16-ц (провадження № 14-141цс18) зазначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав (абз. 1 ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ). Якщо позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав чи скасування запису про проведену державну реєстрацію прав є похідною від спору щодо відповідного майна або майнових прав, і якщо цей спір належить до юрисдикції загального суду та переданий на його розгляд з вказаними вимогами, така справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Згідно із Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень викладено у новій редакції.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній з 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п.п. а п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому п.п. а п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, тлумачення наведеної норми права у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення оскаржуваного судового рішення у даній справі), на відміну від положень ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, з 16 січня 2020 року, тобто на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав, тому застосування такого способу судового захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати ефективне відновлення порушеного права, апеляційний суд вважає недоцільним.

Водночас, у п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення:

1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Отже, до вказаного переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до 16 січня 2020 року.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19.

Зазначеного вище суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку як у застосованій редакції норми Закону, так і в ефективності обраного заявницею способу захисту її прав, який суперечить ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 216 ЦК України, оскільки у даному випадку позивачка вправі вимагати у фактичних користувачів земельної ділянки лише повернення цього майна як такого, що одержане на виконання недійсного правочину.

Таким чином, на підставі п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України апеляційний суд скасовує рішення суду та ухвалює нове судове рішення, яким відмовляє у задоволенні позову.

На підставі ст. 141 ЦПК України з позивачки на користь Сумської міської ради як апелянта підлягають стягненню 1362 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367-369, 374, 376, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Управління Центр надання адміністративних послуг у м. Суми Сумської міської ради задовольнити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 листопада 2021 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування запису про державну реєстрацію речового права відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Сумської міської ради 1362 грн сплаченого судового збору за апеляційний розгляд справи.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового роішення складено 15 лютого 2022 року.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. Ю. Кононенко

О. І. Собина