Ухвала

від 08.02.2022 по справі 757/68617/21-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/68617/21 Слідчий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/1243/2022 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ФОП ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 січня 2022 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 січня 2022 року задоволено клопотання прокурора першого відділу організації нагляду за додержанням законів у кримінальних провадженнях у сфері охорони навколишнього природного середовища управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в суді у кримінальних провадженнях у сфері охорони навколишнього природного середовища, нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, вилучене 23.12.2021 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на наступні документи:

- копію повідомлення про встановлення частки добування водних біоресурсів № 2к-83 від 23.01.2018 року ФОП ОСОБА_6 , на 1 арк.;

- копію розписки ОСОБА_6 від 23.11.2016, на 1 арк.;

- звіт про обсяги водних біоресурсів станом на 01.09.2021 ФОП ОСОБА_6 , на 1 арк.;

- копію проекту заяви про встановлення часток вилову водних біоресурсів ФОП ОСОБА_6 ,, на 1 арк.;

- лист ФОП ОСОБА_6 від 28.12.2020 № 5, на 1 арк.;

- звіт про обсяг водних біоресурсів станом на січень 2020 року ФОП ОСОБА_6 , на 2 арк.;

- документ - вылов рыбыпо предприятию за 9 месяцев 2019 года ЧП "Марфиш" ФЛП ОСОБА_9 , на 1 арк.;

- звіт про обсяг водних біоресурсів станом на січень 2020 року ФОП ОСОБА_6 , на 2 арк.;

- звіт про обсяг водних біоресурсів станом на вересень 2019 року ФОП ОСОБА_6 , на 2 арк.;

- документ - вьлов рыбыпо предприятию в 1 полугодии 2019 года ЧП "Марфиш" ФЛП ОСОБА_9 , на 1 арк.;

- звіт про обсяг водних біоресурсів станом на 01.04.2019 ФОП ОСОБА_6 , на 1 арк.;

- звіт про обсяг водних біоресурсів станом на 01.10.2018 ФОП ОСОБА_6 , на 2 арк.;

- звіт про обсяг водних біоресурсів станом на 01.09.2018 ФОП ОСОБА_6 , на 3 арк.;

- папку-зшивач "Отчет в рыбоохрану 2020", в якій містяться документи щодо ПП "Марфіш" та ФОП ОСОБА_6 , на 124 арк.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ФОП ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати оскаржувану ухвалу, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання.

Зобов`язати слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, в провадженні якого перебувають матеріали досудового розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42021000000001950 від 21.09.2021, або відповідного процесуального прокурора, негайно повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 тимчасове вилучене майно, а саме:

- копію повідомлення про встановлення частки добування водних біоресурсів № 2к-83 від 23.01.2018 року ФОП ОСОБА_6 , на 1 арк.;

- копію розписки ОСОБА_6 від 23.11.2016, на 1 арк.;

- звіт про обсяги водних біоресурсів станом на 01.09.2021 ФОП ОСОБА_6 , на 1 арк.;

- копію проекту заяви про встановлення часток вилову водних біоресурсів ФОП ОСОБА_6 ,, на 1 арк.;

- лист ФОП ОСОБА_6 від 28.12.2020 № 5, на 1 арк.;

- звіт про обсяг водних біоресурсів станом на січень 2020 року ФОП ОСОБА_6 , на 2 арк.;

- документ - вылов рыбыпо предприятию за 9 месяцев 2019 года ЧП "Марфиш" ФЛП ОСОБА_9 , на 1 арк.;

- звіт про обсяг водних біоресурсів станом на січень 2020 року ФОП ОСОБА_6 , на 2 арк.;

- звіт про обсяг водних біоресурсів станом на вересень 2019 року ФОП ОСОБА_6 , на 2 арк.;

- документ - вьлов рыбыпо предприятию в 1 полугодии 2019 года ЧП "Марфиш" ФЛП ОСОБА_9 , на 1 арк.;

- звіт про обсяг водних біоресурсів станом на 01.04.2019 ФОП ОСОБА_6 , на 1 арк.;

- звіт про обсяг водних біоресурсів станом на 01.10.2018 ФОП ОСОБА_6 , на 2 арк.;

- звіт про обсяг водних біоресурсів станом на 01.09.2018 ФОП ОСОБА_6 , на 3 арк.;

- папку-зшивач "Отчет в рыбоохрану 2020", в якій містяться документи щодо ПП "Марфіш" та ФОП ОСОБА_6 , на 124 арк.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та поверхневою, такою, що прийнята без реального аналізу доводів органу досудового розслідування та звертає увагу на те, що Київським апеляційним судом вже розглядалась аналогічна апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва про арешт майна у кримінальному провадженні з майже тотожною фабулою, за результатом розгляду ухвалу скасовано та відмовлено у задоволенні клопотання.

Апелянт вказує на те, що в матеріалах судового провадження за даним клопотанням відсутні докази повідомлення власника тимчасово вилученого майна про час, дату та місце розгляду клопотання. Проте власник майна в свою чергу просив суд розглядати клопотання з його викликом, однак слідчий суддя розглянув клопотання без фактичного виклику власника тимчасово вилученого майна чим грубо порушив його права на доступ до правосуддя.

Також апелянт зазначає, що клопотання подано з порушенням процесуального строку, передбаченого ч. 5 ст. 171 КПК України та судовий розгляд відбувся з порушенням процесуального строку, визначеного ч. 6 ст. 173 КПК України.

Крім того апелянт вказує на те, що фабула кримінального правопорушення, яке розслідується ГСУ ДБР, полягає у маніпулюванні, на думку органу досудового розслідування із виконанням програм наукового лову ДП «ІРЕМ», ДП «ПівденНІРО» та суб`єктами господарювання: ТОВ «Біогрант», ТОВ «Інтерфіш Плюс», ПП «РКП Маяк», ТОВ «ТД «Рибпром». Однак, серед зазначеного переліку відсутній ФОП ОСОБА_6 та більш того вилучені у нього документи взагалі стосуються іншого виду лову - промислового, а не наукового.

Так, ФОП ОСОБА_6 у періоді, зазначеному органом досудового розслідування у клопотанні про арешт майна - 2018 - 2020 роки, мав Дозвіл на спеціальне використання водних ресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) №68 від 21.06.2018, терміном дії з 21.06.2018 по 21.06.2023, який видано Азовським басейновим управлінням ІНФОРМАЦІЯ_1 на вид спеціального використання: промислове рибальство.

В подальшому даний дозвіл № 68 від 21.06.2018 було анульовано та видано замість нього новий Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) № 158 від 14.08.2020 терміном дії з 14.08.2020 по 14.08.2025 так само на промислове рибальство.

Науково-дослідні та промислові вилови чітко розмежовані законодавством, а в даному випадку всі вилучені документи стосуються оформлення законної промислової діяльності ФОП ОСОБА_6 та відповідно відношення до описаних в клопотанні подій (наукового лову) не мають.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, з наведених в ній підстав, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення вказаної апеляційної скарги та вважав оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто без повідомлення та у відсутності представника власника майна, дані про направлення власнику майна ухвали слідчого судді у матеріалах справи відсутні. Однак міститься розписка, що ОСОБА_6 , отримав копію оскаржуваної ухвали 13.01.2022 року, а тому колегія суддів вважає за необхідне задовольнити вказане клопотання представника власника майна про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 січня 2022 року.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів справи та зі змісту оскаржуваної ухвали, що Управлінням з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 21.09.2021 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42021000000001950 за ознаками корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Державного агентства меліорації та рибного господарства України та інших, що входять до сфери його управління, з метою одержання неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

З`ясовано, що державними підприємствами «Інститут рибного господарства та екології моря» (код 32298061, адреса: Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Консульська, 8, далі ? ДП «ІРЕМ») та «Одеський центр Південного науково дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії» (далі ? ДП «ПівденНІРО») та іншими науковими установами, які входять до сфери управління Держрибагенства, в рамках дослідних виловів на основі розроблених ними обґрунтувань (програм) за 2018-2020 роки, вилучено (виловлено) 2616 тонн водних біоресурсів, які в подальшому, усупереч ст. 37 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», а також «Повідомлення про встановлення частки добування (водних) біоресурсів» яким визначено пряму заборону передачі частки виловлених біоресурсів третім особам, незаконно передано на користь приватних суб`єктів господарювання (співвиконавцям дослідних виловів), в результаті чого державі завдано збитків у розмірі понад 90 млн грн.

З метою маскування злочинних дій службові особи ДП «ІРЕМ», ДП «ПівденНІРО» та інших наукових установ, які входять до сфери управління Держрибагенства, використовуючи своє службове становище та надані за посадою повноваження, організовують умисне внесення завідомо неправдивої інформації в наукові обґрунтування, щодо необхідності обсягів таких виловів із зазначенням даних про цілі та завдання, для вирішення яких планується спеціальне використання водних біоресурсів, підстави виконання робіт та методи їх виконання, розрахунок необхідних обсягів вилучення водних біоресурсів. Недостовірність внесених даних підтверджується Інститутом зоології імені І.І. Шмальгаузена Національної академії наук України: «обсяги наукових ловів є явно недоцільними і наносять величезної шкоди не тільки запасам риб, а й навколишньому середовищу в цілому, такі лови мають складати в межах 0,01-0,1% від сучасних вилучень».

Разом із цим Державною аудиторською службою України виявлено ознаки службового зловживання при складанні наукових обґрунтувань, щодо наукового вилучення водних біоресурсів. Так, в аудиторському звіті від 02.09.2021 № 07-21/3 зазначено, що науково-дослідні установи Держрибагенства, які приймали участь у формуванні тематичних планів надалі й були виконавцями цих робіт. Частина проведених науковими установами робіт не несуть наукового відкриття, а відсутність належного впровадження результатів науково-дослідних робіт свідчить про неефективність використання коштів на їх проведення.

В подальшому, відповідно до розробленого злочинного механізму, науковими установами залучаються підконтрольні суб`єкти приватного сектора економіки: ТОВ «Біогрант» (код 31680307), ТОВ «Інтерфіш Плюс» (код 33161470), ПП «РКП Маяк» (код 3888931), ТОВ «ТД Рибпром» (код 32846847), шляхом укладення з останніми договорів про виконання наукових програм шляхом проведення дослідних виловів водних біоресурсів.

Відповідно до висновку залученого спеціаліста, за умови підтвердження інформації викладеної в постанові, при проведенні дослідження встановлено не нарахування та несплата в бюджет посадовими особами ТОВ «Біогрант» (код 31680307), ТОВ «Інтерфіш Плюс» (код 33161470), ПП «РКП Маяк» (код 03888931">03888931), ТОВ «ТД Рибпром» (код 32846847) податку на прибуток в розмірі 5 901 972,13 грн. (32 788 733,80 грн. *18%) та/або податку на додану вартість 6 557 746,80 грн. (32 788 733,80 грн. *20%).

23.12.2021 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_10 від 01.12.2021 у справі № 757/64041/21-к, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого тимчасово вилучено документи, які мають значення у кримінальному провадженні, а саме:

- копію повідомлення про встановлення частки добування водних біоресурсів № 2к-83 від 23.01.2018 року ФОП ОСОБА_6 , на 1 арк.;

- копію розписки ОСОБА_6 від 23.11.2016, на 1 арк.;

- звіт про обсяги водних біоресурсів станом на 01.09.2021 ФОП ОСОБА_6 , на 1 арк.;

- копію проекту заяви про встановлення часток вилову водних біоресурсів ФОП ОСОБА_6 , на 1 арк.;

- лист ФОП ОСОБА_6 від 28.12.2020 № 5, на 1 арк.;

- звіт про обсяг водних біоресурсів станом на січень 2020 року ФОП ОСОБА_6 , на 2 арк.;

- документ - вылов рыбы по предприятию за 9 месяцев 2019 года ЧП "Марфиш" ФЛП ОСОБА_9 , на 1 арк.;

- звіт про обсяг водних біоресурсів станом на січень 2020 року ФОП ОСОБА_6 , на 2 арк.;

- звіт про обсяг водних біоресурсів станом на вересень 2019 року ФОП ОСОБА_6 , на 2 арк.;

- документ - вылов рыбы по предприятию в 1 полугодии 2019 года ЧП "Марфиш" ФЛП ОСОБА_9 , на 1 арк.;

- звіт про обсяг водних біоресурсів станом на 01.04.2019 ФОП ОСОБА_6 , на 1 арк.;

- звіт про обсяг водних біоресурсів станом на 01.10.2018 ФОП ОСОБА_6 , на 2 арк.;

- звіт про обсяг водних біоресурсів станом на 01.09.2018 ФОП ОСОБА_6 , на 3 арк.;

- папку-зшивач "Отчет в рыбоохрану 2020", в якій містяться документи щодо ПП " ОСОБА_11 " та ФОП ОСОБА_6 , на 124 арк.

30.12.2021 року прокурор першого відділу організації нагляду за додержанням законів у кримінальних провадженнях у сфері охорони навколишнього природного середовища управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в суді у кримінальних провадженнях у сфері охорони навколишнього природного середовища, нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, а саме тимчасово вилученого 23.12.2021 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- копію повідомлення про встановлення частки добування водних біоресурсів № 2к-83 від 23.01.2018 року ФОП ОСОБА_6 , на 1 арк.;

- копію розписки ОСОБА_6 від 23.11.2016, на 1 арк.;

- звіт про обсяги водних біоресурсів станом на 01.09.2021 ФОП ОСОБА_6 , на 1 арк.;

- копію проекту заяви про встановлення часток вилову водних біоресурсів ФОП ОСОБА_6 , на 1 арк.;

- лист ФОП ОСОБА_6 від 28.12.2020 № 5, на 1 арк.;

- звіт про обсяг водних біоресурсів станом на січень 2020 року ФОП ОСОБА_6 , на 2 арк.;

- документ - вылов рыбы по предприятию за 9 месяцев 2019 года ЧП "Марфиш" ФЛП ОСОБА_9 , на 1 арк.;

- звіт про обсяг водних біоресурсів станом на січень 2020 року ФОП ОСОБА_6 , на 2 арк.;

- звіт про обсяг водних біоресурсів станом на вересень 2019 року ФОП ОСОБА_6 , на 2 арк.;

- документ - вылов рыбы по предприятию в 1 полугодии 2019 года ЧП "Марфиш" ФЛП ОСОБА_9 , на 1 арк.;

- звіт про обсяг водних біоресурсів станом на 01.04.2019 ФОП ОСОБА_6 , на 1 арк.;

- звіт про обсяг водних біоресурсів станом на 01.10.2018 ФОП ОСОБА_6 , на 2 арк.;

- звіт про обсяг водних біоресурсів станом на 01.09.2018 ФОП ОСОБА_6 , на 3 арк.;

- папку-зшивач "Отчет в рыбоохрану 2020", в якій містяться документи щодо ПП "Марфіш" та ФОП ОСОБА_6 , на 124 арк.

На обґрунтування вимог даного клопотання прокурор послався на те, що вказані документи мають значення речового доказу, оскільки стосуються факту проведення ФОП ОСОБА_6 науково-дослідних виловів в акваторії Азовського моря за квотою державного підприємства «Інститут рибного господарства та екології моря» та необхідні для проведення Інститутом гідробіології Національної академії наук України аналізу науково-дослідних програм на предмет відповідності сучасним методам вивчення іхтіофауни для встановлення лімітів та прогнозів допустимого вилову, а також вилучення водних біоресурсів у вказаних кількостях.

Таким чином, у відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, є достатні підстави вважати, що документи щодо діяльності ФОП ОСОБА_6 , які вилучені 23.12.2021 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_10 від 01.12.2021 у справі № 757/64041/21-к, за адресою: АДРЕСА_1 , відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України..

Дане клопотання направлено на адресу суду 24.12.2021 відповідно опису вкладення та експрес накладної Укрпошти Експрес /а.с. 100-101/.

11.01.2022 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора було задоволено.

Приймаючи дане рішення слідчий суддя встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на арешті якого наполягає орган досудового розслідування, відповідає вимогам визначених ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки речі та предмети являються доказом злочину, а саме зберегли на собі його сліди та містять інші відомості (інформацію) які можуть бути використанні з метою встановлення істини та проведення всебічного, повного розслідування кримінального провадження, а також можуть слугувати доказами у встановленні певних обставин під час здійснення досудового розслідування, а відтак потреби органу дізнання виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи власника майна, як арешт майна.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно можливо може бути майном, яке могло зберегти на собі сліди злочину

та містити інші відомості (інформацію), які можуть бути використані з метою встановлення істини та проведення всебічного, повного розслідування кримінального провадження, а також може слугувати доказами у встановленні певних обставин під час здійснення досудового розслідування, тобто є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, постановою слідчого від 24.12.2021 визнано речовим доказами /а.с. 108-112/, а тому слідчим суддею арешт накладено обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.

Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченимст. 98 КПК України, всупереч доводам апелянта.

В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Окрім того, Європейський суд з прав людини своїми рішеннями неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 4962, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Враховуючи всі обставини в їх сукупності, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що в даному конкретному випадку, накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують - арешт та метою, яку прагнуть досягти збереження речових доказів, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування може призвести до незворотних наслідків.

Проте є слушними доводи апеляційної скарги в частині того, що розгляд клопотання про арешт відбувся у порушення строків визначених ч. 1 ст. 172 КПК України, однак на думку колегії суддів дана обставина не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яка потягла б за собою скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з того, що з матеріалів справи вбачається, що такий тривалий розгляд клопотання про арешт майна обумовлений тим, що слідчим суддею викликалися учасники судового розгляду /а.с. 103-104/.

При цьому права власника майна, який не був присутній під час розгляду клопотання про арешт майна відновлено під час апеляційного розгляду, де він в особі представника не був обмежений у наданні доказів та пояснень на спростування вимог поданого клопотання про арешт.

Та обставина на яку посилається апелянт,що клопотання про арешт майна, подано з порушенням процесуального строку, передбаченого ч. 5 ст. 171 КПК України не знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду та спростовується матеріалами справи з яких вбачається, що дане клопотання направлено на адресу суду 24.12.2021 відповідно опису вкладення та експрес накладної Укрпошти Експрес /а.с. 100-101/.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Всі інші підстави з яких апелянт вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, не є безумовними підставами для її скасування та підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Поновити представнику власника майна ФОП ОСОБА_6 адвокату ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 січня 2022 року.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 січня 2022 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ФОП ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4