Постанова

від 09.02.2022 по справі 200/4716/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року справа №200/4716/21

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Геращенка І.В., Гайдара А.В., секретаря судового засідання Ашумова Т.Е., за участі представника позивача Пархоменка О.В., представника відповідача Біловол В.С., розглянув у відкритому судовому засіданні розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 р. у справі № 200/4716/21 (головуючий І інстанції суддя Троянова О.В. ) за позовом Приватного акціонерного товариства "ГРЕТА" до Головного управління ДПС у Донецькій області як відокремленого підрозділу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.04.2021 року № 00041331307, № 00041351307 на загальну суму 3 896 887,50 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство ГРЕТА 20.04.2021 звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.04.2021 року № 00041331307, № 00041351307 на загальну суму 3 896 887,50 грн., нараховані згідно Акту перевірки від 12.03.2021 року № 2263/05-99-07-13/00153488 (т. 1 а.с. 1-5).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року у справі № 200/4716/21 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 7.04.2021 року № № 00041331307 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 3 895 070,50 грн. в тому числі за основним зобов`язанням 3 116 014 грн. та штрафною санкцією на суму 779 003,50 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.04.2021 р. за № 00041351307 про застосованння штрафних санкцій в розмірі 1870 грн.

Вирішено питання судових витрат (т. 11 а.с. 92-102).

Головним управлінням ДПС у Донецькій області як відокремленим підрозділом подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. На підставі направлень від 12.02.2020 № 312, від 07.02.2020 №№ 242-246 виданих ГУ ДПС у Донецькій області, керуючись пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2020 рік, наказу ГУ ДПС у Донецькій області № 211 від 28.01.2020 року проведена виїзна документальна планова перевірка ПрАТ "ГРЕТА" код за ЄДРПОУ 00153488 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2019, валютного законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.09.2019.

В ході проведення перевірки вказано на заниження підприємством оподаткованого прибутку на суму 2 758 485 грн., у т.ч. за 9 місяців 2019 року на суму 2 758 485 грн., яке допущено внаслідок заниження інших доходів за 9 місяців 2019 року на суму 2 758 485 грн. при відображенні в регістрах бухгалтерського обліку ПрАТ ГРЕТА відносин із контрагентами ТОВ "ОІЛ БРЕНТ" та ТОВ "КУПЕР ГЛОБАЛ". Отже, перевіркою встановлено порушення ПрАТ ГРЕТА : п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України, Закону України N 996-XIV Про бухгалтерський облік в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств всього на суму 3 116 014 грн.; п.п. г, д п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті невірного зазначення обов`язкових реквізитів податкових накладних за лютий 2019 року, березень 2019 року, квітень 2019 року, за липень 2019 року. Акт виконаних робіт , виписаний на адресу ПрАТ ГРЕТА від імені ФОП ОСОБА_1 , не містить відомостей про господарську операцію та не підтверджує її здійснення. Тобто, зазначені документи не відповідають Закону України Про бухгалтерський облік N 996-XIV та не можуть служити підставою для включення в склад витрат підприємства до оподаткування.

Значна частина апеляційної скарги містить описову частину акту перевірки та цитування нормативно-правових актів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками суду першої інстанції та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, пояснення сторін, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Позивач - Приватне акціонерне товариство ГРЕТА зареєстрований в якості юридичної особи виконкомом Дружківської міської ради Донецької області 11.12.1995 р, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером запису 12671200000000028, код ЄДРПОУ 00153488, і здійснює господарську діяльність відповідно до Статуту.

З 19.02.2020 р. по 04.03.2021 року Головним управління Державної податкової служби у Донецькій області проведено документальну планову виїзну перевірку Прат ГРЕТА (код за ЄДРПОУ 00153488) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2019, валютного - за період з 01.10.2016 р. по 30.09.2019 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2019 р., за результатами якої складено акт від 12.03.2021 № 2263/05-99-07-13/00153488 00 (т. 1 а.с. 13-46).

Перевіркою вказано на порушення:

1) п. п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.139.2 ст.139 Податкового кодексу України (що діяли на момент здійснення господарських операцій) в результаті чого:

- занижено податок на прибуток підприємств всього на суму 3 116 014 грн., у тому числі за 2017 рік у сумі 1 184 894 грн., за 2018 рік у сумі 1 206 807 грн., за 9 місяців 2019 р. у сумі 724 313 грн.

2) п. 14.1.180 п.14.1 ст.14, п.51.1 ст.51, п.п. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, п.3.1, п.3.4, п.3.5 розділу 3 Порядку заповнення та подання податковим органам податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку , в результаті чого подано не у повному обсязі з недостовірними відомостями (помилками) податкової звітності про суми доходів,нарахованих (сплачених) на користь платників податків , суми утриманого з них податку (форма 1ДФ), які призвели до зміни платника податку за 4 квартал 2017 р., 1 квартал 2018 р.

3) маючи можливість для дотримання правил та норм, встановлених п.14.1.180 п.14.1 ст.14, абз.2 п.57.1 ст.57, п.п. 168.1.2, п. 168.1 ст. 168, п.п. а п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, за порушення яких Податкового кодексу України передбачена відповідальність , проте не вжило достатніх заходів щодо їх дотримання,що призвело до несплати, неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за червень 2018 р. у сумі 118324, 96. Граничний строк сплати податку 07.07.2018 р. фактично податок був сплачений до бюджету 18.07.2018 р. у сумі 18324,96 грн., та 30.07.2018 р. у сумі 100000,00.

17 березня 2021 року Прат ГРЕТА надало на адресу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області письмові заперечення на акт документальної планової перевірки від 12.03.2021 № 2263/05-99-07-13/00153488 (т. 1 а.с.47-50).

Листом від 02.04.2021 № 3190/05-99-07-13-19 Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки від 12.03.2021, визнало правомірними (т. 10 а.с. 59-80).

На підставі акту перевірки, враховуючи вказані порушення податкового законодавства, Головним управління Державної податкової служби у Донецькій області прийняті:

- податкове повідомлення - рішення від 7.04.2021 року № № 00041331307 відповідно до якого, за порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 пп.139.2.1 п.139.2 ст.139 Податкового кодексу України, на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 п.58.1 ст.58 Кодексу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 3 895 070,50 грн. в тому числі за основним зобов`язанням 3 116 014 грн. та штрафною санкцією на суму 779 003,50 грн. передбаченою п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України (т. 1 а.с. 9-11);

- податкове повідомлення-рішення від 07.04.2021 р. за № 00041351307, відповідно до якого, за порушення п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, на підставі пп.54.3.3 п. 54.3 пп.58.1 ст.58 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1870 грн. передбачені п.120-1.2 ст.120 Податкового кодексу України (т. 1 а.с. 7).

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, звернувся до суду з позовом про визнання їх недійсними та скасування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України).

За змістом пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

За унормуванням п. 41.3 статті 41 Податкового кодексу України повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено: контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

В пункті 58.1 статті 58 Податкового кодексу України вказано, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу(крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Контролюючі органи відповідно до пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України).

Пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України обумовлено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків (п. 86.8 ст. 86 Податковий кодекс України).

Згідно п.п. "а" п. 185 ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За правилами до п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI до складу податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення платником податку операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів із банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Приписами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 cт. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За унормуванням п. 201.10. cт. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено обов`язкову підставу для формування податкового кредиту та податкового зобов`язання, а саме наявність складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, податкової накладної.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Судами встановлено, що за умовами договору поставки № 48/07 від 05.07.2019, укладеного між ПрАТ ГРЕТА і ТОВ КУПЕР ГЛОБАЛ та договору поставки № 29/02 від 01.02.2019 р. укладеного між ПрАТ ГРЕТА і ТОВ ОІЛ БРЕНТ , виписано (оформлено) видаткові накладні та податкові накладні, складені за фактом реалізації плит або надходження грошових коштів на загальну суму реалізації готової продукції - 983 043, 14 грн., в т.ч. ПДВ - 163 840, 53 грн. та 1 775 442, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 295 907, 00 грн. відповідно.

В результаті господарської операції, що виникла на підставі вказаних договорів, ПрАТ ГРЕТА (продавець, постачальник) 16.07.2019 року, 19.07.2019 року та 20.02.2019, 22.02.201925.02.2019, 18.03.2019, 15.04.2019, 17.04.2019 року було сформовано податкові накладні № 9, № 10 та № 82,103,104, 41,104,105,11,12,15, які направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС згідно пункту 12 Порядку № 1246 в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція) (пункт 13 Порядку № 1246).

Згідно п. 201.10. cт. 201 Податкового кодексу України податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Оскільки всі податкові накладні складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року, то відповідно до п. 201.10. cт. 201 Податкового кодексу України, суми ПДВ, які відносились до податкового кредиту в ці періоди та суми ПДВ віднесені до складу податкових зобов`язань звітних періодів вважаються підтвердженими передбаченими нормами Податкового кодексу України обов`язковими документами (зареєстрованими у Реєстрі податковими накладними).

Висновок про достатність зареєстрованої в установленому порядку податкової накладної як підстави для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту при купівлі товару та до складу податкового зобов`язання при його продажі обґрунтовується наступним.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 р. № 1797-VIII, ст. 201 п. 201.10. ПК України було доповнено абзацом 3 такого змісту: "Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження".

Зміни до ст. 201 п. 201.10. Податкового кодексу України свідчать про те, що законодавець безальтернативно визначив, що сам факт реєстрації податкової накладної в ЄРПН свідчить про те, що контролюючим органом вже перевірено "податкову чистоту" господарської операції і з цією метою контролюючий орган наділений повноваженнями зупинення реєстрації податкових накладних платника податку, господарські операції якого викликають сумнів в їх реальності та відмовляти у їх реєстрації.

Таке тлумачення змін до Податкового кодексу України, слідує з пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 р. № 1797-VIII, в якій зазначено наступне: "27 травня 2016 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 418-р затверджено План пріоритетних дій Уряду на 2016 рік, який передбачає низку ключових реформ, які дозволять забезпечити стале економічне зростання та створять сприятливі умови для розвитку бізнесу в Україні, серед яких передбачено проведення реформи податкової системи та реформування Державної фіскальної служби України. … В рамках діяльності зазначеної робочої групи підготовлений законопроект спрямований на покращення інвестиційного клімату в Україні за рахунок спрощення податкової системи, підвищення прозорості та якості адміністрування податків, ліквідації поширених схем ухилення від оподаткування, усунення неузгодженостей. Метою зазначеного законопроекту є покращення інвестиційного клімату в Україні за рахунок спрощення податкової системи та адміністрування податків, що матиме позитивний вплив на економічне зростання, залучення інвестицій та створення нових робочих місць".

В подальшому, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" від 21 лютого 2018 р. № 117 (була чинною із 22.03.2018 по 01.02.20200) та постанову "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" від 11 грудня 2019 р. № 1165.

Метою вказаних змін у податковому законодавстві стало запровадження на стадії реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування, оцінки ризиків ймовірності їх складення та надання для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту "а" або "б" пункту 185.1 статті 185, підпункту "а" або "б" пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

У межах розгляду справи також встановлено, що при реєстрації податкових накладних на підставі яких ПрАТ Гретта сформовано податковий кредит та податкові зобов`язання із податку на додану вартість, їх реєстрація відбулася без зауважень зі сторони органів ДПС України. Процедура зупинення реєстрації податкових накладних чи відмови у їх реєстрації контролюючим органом не застосовувалася.

Натомість в подальшому, відповідач, діючи у непослідовний спосіб, висловив зауваження щодо об`єктивних ознак реальності господарських операцій, зокрема у частині неналежного підтвердження транспортування товару, операції із яким стали підставою для формування спірних сум податкового кредиту та податкових зобов`язань із податку на додану вартість.

Щодо порушень виявлених під час перевірки суд зазначає наступне.

В ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме встановлено заниження податку на прибуток підприємства на суму 3 116 014 грн., у тому числі за 2017 рік у сумі 1 184 894 грн., за 2018 рік у сумі 1 206 807 грн., за 9 місяців 2019 р. у сумі 724 313 грн.; невірне зазначення обов`язкових реквізитів податкових накладних за лютий 2019 року, березень 2019 року, квітень 2019 року, липень 2019 року в зв`язку з не підтвердженням реальності здійснення господарських операцій між позивачем ПрАТ ГРЕТА і контрагентами ТОВ КУПЕР ГЛОБАЛ (код ЄДРПОУ 42387718), ТОВ ОІЛ БРЕНТ (код ЄДРПОУ 40659092), ФОП ОСОБА_1 (код інн НОМЕР_1 ).

Перевіркою вказано, що на порушення вимог п. 1, 2, 5, 8 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV, та п.п 10.8 п. 10, п.п. 11.1 п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997року № 363, ПрАТ ГРЕТА в регістрах бухгалтерського обліку було неправомірно відображено відвантаження готової продукції контрагентам ТОВ "ОІЛ БРЕНТ" (ЄДРПОУ 40659092) та ТОВ "КУПЕР ГЛОБАЛ" (ЄДРПОУ 42387718) на підставі документа із назвами видаткова накладна та товарно-транспортна накладна , що містять недоліки в обов`язкових реквізитах.

Щодо взаємовідносин ПрАТ ГРЕТА з ТОВ "ОІЛ БРЕНТ" та ТОВ "КУПЕР ГЛОБАЛ".

Надаючи оцінку обставинам, які характеризують господарську операцію позивача із ТОВ "ОІЛ БРЕНТ", з точки зору її фактичного здійснення (реальності), судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ОІЛ БРЕНТ є юридичною особою, має самостійний баланс, код ЄДРПОУ ЄДРПОУ 40659092. Взято на облік платника податків у Вознесенскій ДПІ м.Запоріжжя ГУ ДПС у Запорізькій області від 14.07.2016р.

Відповідно до Договору поставки від 01.02.2019 року № 29/02 укладеного між ПрАТ ГРЕТА (Постачальник) і ТОВ ОІЛ БРЕНТ (Покупець) в лютому, березні, квітні 2019 року Покупцю були відвантажені плити на загальну суму 1 775 442, 00 грн.

Підпунктом 1.1 Договору № 29/02 визначено, що Продавець зобов`язується передати у власніснсть Покупцеві газові, електричні, газово-електричні побутові плити, комплектуючі та іншу газову апаратуру ( товар, продукція), а Покупець зобов`язується прийняти цей товар і оплачувати його на умовах, визначених даним Договором.

Кількість, асортимент та ціна товару вказується у видаткових накладних , що є невід`ємною частиною даного Договору та мають силу протоколу узгодження цін. Щомісячні обсяги поставок узгоджуються додатково. (п.п. 1.2 Договору № 29/02).

За змістом п.3.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах EXW- склад Постачальника (Донецька обл., м. Дружківка, вул. Чайковського, буд. 1 - місцезнаходження ПрАТ ГРЕТА ) відповідно до міжнародних Правил тлумачення терміну Інкотермс

До моменту відвантаження товару Покупець підтверджує Постачальнику відомості перевізника, водія та транспортний засіб під завантаження Товару. Товар вважається переданим і переходить у власність покупця з моменту підписання сторонами накладних на відповідну партію товару. ( п.3.2)

Ціна на продукцію встановлюється в національній валюті України- гривні, та фіксується у видаткових накладних ( п.5.1 Договору)

Оплата товару проводиться в порядку 100% передоплати. Датою оплати товару вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника. (п.5.4, 5.5 Договору)

На підтвердження реального характеру господарської операції з ТОВ ОІЛ БРЕНТ , позивачем окрім вказаних вище документів (Договору № 29/02 ) надано накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності. Зокрема на виконання умов укладеного договору постачальником виписані:

- накладна № 9013 від 21.02.2019 на загальну суму 47 256, в тому числі ПДВ 7876,00; накладна № 9016 від 25.02.2019 на загальну суму 666 312,00, в тому числі ПДВ 111 052,00; накладна № 9034 від 19.03.2019 на загальну суму 51201,00, в тому числі ПДВ 8 533,50; накладна № 9048 від 28.03.2019 на загальну суму 304356, 00 грн., в тому числі ПДВ 50726,00; накладна № 9063 від 17.04.2019 на загальну суму 658113,00 грн. В тому числі ПДВ 109685,50; № 9066 від 18.04.2019 на загальну суму 48 204,00 в тому числі ПДВ 8034,00 грн.

- товарно-транспортні накладні від 21.02.2019 року № 9013, від 25.02.2019 № 9016, від 19.03.2019 № 9034; від 28.03.2019 № 9048;від 17.04.2019 № 9063, від 18.04.2019 №9066

- довіреність № 11 від 20.02.2019 р. на отримання цінностей за рахунком фактурою № 9013 від 20.02.2019 р., № 12 від 21.02.2019, № 16 від 18.03.2019, № 21 від 26.03.2019 р., № 26 від 15.04.2019 р., № 27 від 17.04.2019.

Також на підтвердження господарської операції позивача із ТОВ ОІЛ БРЕНТ в матеріалах справи наявне повідомлення під завантаження транспортного засобу, службова записка № 16-57-19, № 16-59-19, 16-75-19, 16-86-19, 16-118-19, 16-121-19 про надання згоди на заїзд транспортного засобу контрагента на територію підприємства 21.02.2019, 19.03.2019, витяг з журналу, оборотно-сальдова відомість по рахунку 261 за лютий, березень, квітень, 2019 року, реєстр виданих та отриманих податкових накладних за лютий, березень, квітень 2019 р., податкова накладна № 82 від 20.02.2019 р., податкова накладна № 103 від 22.02.2019, податкова накладна № 104 від 25.02.2019, податкова накладна № 41 від 18.03.2019, податкова накладна № 104 від 27.03.2019, податкова накладна № 105 від 28.03.2019, податкова накладна № 11 від 15.04.2019, податкова накладна № 12 від 17.04.2019, податкова накладна № 15 від 17.04.2019 р. ( т.1 а.с. 93-186)

Крім того в матеріалах справи наявні платіжні доручення від платника ТОВ ОІЛ БРЕНТ на ім`я ПраТ Грета : платіжне доручення № 38 від 20.02.2019 на суму 47256,00 грн., № 39 від 22.02.2019 на суму 450 000,00 грн., № 30 від 18.03.2019 на суму 51201,00 грн., № 31 від 22.03.2019 на суму 116312,00 грн., № 32 від 11.03.2019 на суму 100000,00 грн., № 34 від 27.03.2019 на суму 190000,00 грн., № 38 від 09.04.2019 на суму 114356,00 грн., № 39 від 15.04.2019 на суму 450000,00 грн., № 40 від 17.04.2019 на суму 48204,00 грн., № 51 від 20.05.2019 на суму 100000,00 грн., № 54 від 24.05.2019 на суму 108113,00 грн. ( т.1 а.с. 128-138).

Досліджені судом видаткові накладні є доказом по перше - передачі товару постачальником та отримання його покупцем, по друге - підтверджують кількість, вартість та назву товару, який постачався на підставі Договору № 29/02 від 01.02.2019 року.

Надаючи оцінку обставинам, які характеризують господарську операцію позивача із ТОВ КУПЕР ГЛОБАЛ , з точки зору її фактичного здійснення (реальності), судом встановлено, Товариство з обмеженою відповідальністю КУПЕР ГЛОБАЛ є юридичною особою, має самостійний баланс , код ЄДРПОУ 42387718. Взято на облік платника податків у ДПІ Шевченківського району ГУ ДФС у м. Кєві 10.08.2018р.

На підставі укладеного Договору поставки № 48/07 від 05.07.2019 р. між ПрАТ ГРЕТА (Постачальник) і ТОВ КУПЕР ГЛОБАЛ (Покупець) 19 липня 2019 року була проведена реалізація плит Покупцю в кількості 286 шт. на суму 983 043, 14 грн. ( т.1. а.с. 56-82).

Підпунктом 1.1 Договору № 48/07 визначено, що Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві газові, електричні, газово-електричні побутові плити, комплектуючі та іншу газову апаратуру ( товар, продукція), а Покупець зобов`язується прийняти цей товар і оплачувати його на умовах, визначених даним Договором.

Кількість, асортимент та ціна товару вказується у видаткових накладних , що є невід`ємною частиною даного Договору та мають силу протоколу узгодження цін. Щомісячні обсяги поставок узгоджуються додатково. (п.п. 1.2 Договору № 48/07).

За п.3.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах EXW- склад Постачальника (Донецька обл., м. Дружківка, вул. Чайковського, буд. 1 - місцезнаходження ПрАТ ГРЕТА ) відповідно до міжнародних Правил тлумачення терміну Інкотермс

До моменту відвантаження товару Покупець підтверджує Постачальнику відомості перевізника, водія та транспортний засіб під завантаження Товару. Товар вважається переданим і переходить у власність покупця з моменту підписання сторонами накладних на відповідну партію товару. ( п.3.2)

Ціна на продукцію встановлюється в національній валюті України- гривні, та фіксується у видаткових накладних ( п.5.1 Договору). Оплата товару проводиться в порядку 100% передоплати. Датою оплати товару вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника. (п.5.4, 5.5 Договору)

На підтвердження реального характеру господарської операції з ТОВ КУПЕР ГЛОБАЛ , позивачем окрім вказаних вище документів (Договору № 48/07 )надано накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності. Зокрема на виконання умов укладеного договору постачальником виписані: - накладна № 9125 від 19.07.2019 р на загальну суму 983 043,14 в тому числі ПДВ 163840,52 ; товаро-транспортна накладна № 9125 від 19.07.2019 р., за довіреністю № 70 від 15.07.2019 р. згідно з Договором поставки перевезення товару здійснюється Покупцем на умовах EXW- склад Постачальника (Донецька обл., м. Дружківка, вул. Чайковського, буд. 1 - місцезнаходження ПрАТ ГРЕТА ). Товаро-транспортна накладна оформляється вантажовідправником - ПрАТ ГРЕТА на підставі Повідомлення під завантаження транспортного засобу , яке надходить від Покупця із зазначенням даних, необхідних для оформлення товаро-транспортної накладної (замовник, марка автомобіля, держ. номер, П1Б водія, адреса доставки товару і т.д.). Товаро-транспортна накладна оформляється на кожне відвантаження.

16.07.2019 року товар був оплачений, що підтверджується платіжними дорученнями № 240, 241, 242, 264, 265 на загальну суму 983 043, 14 грн., в призначенні платежу вказано Оплата за побут, техніку р.ф. № 9125 від 09.07.2019 р., у т.ч. ПДВ 20% .

На підставі даних первинних документів (видаткова накладна, товаро-транспортна накладна, довіреність), які містять усі необхідні реквізити відповідно до вимог Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція була відображена як Дохід від реалізації готової продукції по Дт 3611 Кт701 в сумі 983 043, 14 грн., в частині ПДВ Дт 701 Кт 641. Надходження грошових коштів за готову продукцію відображаються на підставі платіжних доручень по Дт 311 Кт 6811, проводиться взаємозалік Дт 6811 Кт 3611. По складу готової продукції списується собівартість реалізованої продукції Дт 901 Кт 261, потім в кінці місяця визначається фінансовий результат, тобто дана господарська операція нараховується за всіма балансовими рахунками, за якими відображаються зміни майнового стану платника податків ПрАТ ГРЕТА . Первинні документи (видаткова накладна, товаро-транспортна накладна) передаються водію для здійснення перевезення товара Покупцю і відображення господарської операції у Покупця.

Також на підтвердження господарської операції позивача із ТОВ ОІЛ БРЕНТ в матеріалах справи наявне повідомлення під завантаження транспортного засобу, службова записка № 16-223-19 про дозвіл на заїзд транспортного засобу контрагента на територію підприємства 19.07.2019, оборотно-сальдова відомість по рахунку 261 за червень 2019 року, реєстр виданих та отриманих податкових накладних за липень 2019 р., податкова накладна № 9 від 16.07.2019 р, податкова накладна № 10 від 19.07.2019

Усі факти із зазначенням часу в`їзду і виїзду та вивозу з території підприємства позивача автомобілями контрагентів ТОВ КУПЕР ГЛОБАЛ і ТОВ ОІЛ БРЕНТ за вищевказаними Договорами поставки плит, які виробляє позивач, відображено у Журналі обліку ввозу та вивозу матеріальних цінностей на об`єкті ПрАТ ГРЕТА .

Також розрахунки по контрагентах ТОВ КУПЕР ГЛОБАЛ і ТОВ ОІЛ БРЕНТ відображені у позивача, зокрема, у Журналі-ордері за рахунком 3611 Розрахунки з вітчизняними покупцями (готова продукція) за 9 місяців 2019 р. і Журналі-ордері за рахунком 6811 Розрахунки по авансам отриманим (в грн.) за 9 місяців 2019 р., що свідчить про реальні зміни майнового стану платника податків ПрАТ ГРЕТА .

Щодо взаємовідносин ПрАТ ГРЕТА з ФОП ОСОБА_1 .

Надаючи оцінку обставинам, які характеризують господарську операцію позивача із ФОП ОСОБА_1 , з точки зору її фактичного здійснення (реальності), судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем, код інн НОМЕР_1 , знаходиться на обліку в Київській ДПІ (Московський район м. Харкова). (т.1 ар.с.187-239, т.2. а.с. 1-209)

На підставі укладеного Договору № 3108/16 від 31.08.2016 р. про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та внутрішньому сполученні ФОП ОСОБА_1 надає послуги позивачу ІІрАТ ГРЕТА як експедитор.

ФОП ОСОБА_1 згідно з умовами цього Договору, а саме п. 2.1 організовує перевезення вантажу автомобільним транспортом по території України на підставі заявок.

За фактом надання послуг оформляються акти виконаних робіт, оплата послуг проводиться на рахунок експедитора на підставі оригіналу рахунку, податкової накладної, та акта виконаних робіт ( п.4.6 Договору).

На виконання договору та чинного законодавства в підтвердження реальності виконання договору надано рахунки-фактури на оплату експедиційних послуг, акти здачі-прийняття робіт(надання послуг), міжнародні товарно-транспортні накладні, рахунки -фактури на адресу покупців, упаковочні листи, митна електронна декларація за 2017, 2018, 2019 рр. (т.3 а.с. 1-251, т.4 ар.с. 1-244, т.5 а.с. 1-246,т.6 ар.с.1-249, т.7 ар.с.1-248, т.8 ар.с.1-247, т.9 ар.с.1-219).

Факт реальності здійснення правочину підтверджується крім того, журналом-ордером за рахунком 3611 Розрахунки з вітчизняними покупцями (послуги) за 2017 р., 2018 р., 9 місяців 2019 р. по рахунку 3711 - за 2017 р.,2018 р., 9 місяців 2019 р.,

Отримані послуги оплачувались відповідно до платіжних доручень, наявних в матеріалах справи ( т.1 а.с. 216-239,т.2 ар.с.1-209).

Позивач письмово звертався до своїх контрагентів, щодо отримання письмово інформації про реальність здійснення зазначених вище правочинів. Отримані відповіді, переписку, акти звірок долучені до матеріалів справи (т.11 а.с.6-13).

Отже, укладені між позивачем та його контрагентами правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Крім того, необхідно ще враховувати, що згідно зі ст. ст. 334, 323 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, позивач після передачі свого товару перевізнику не несе відповідальності за подальшу долю цього товару.

В обґрунтування цього висновку покладені, зокрема, посилання відповідача у Акті перевірки на відсутність у контрагентів складських приміщень, відсутність у них трудових та матеріальних ресурсів, невідображення контрагентами господарських операцій з платником податків у своїй податковій звітності, несплата контрагентами податків за ці господарські операції, невиплата ними зарплати своїм працівникам, відсутність у експедитора найманих працівників та власних транспортних засобів, помилки та недоліки у заповненні первинних бухгалтерських документах платника податків, тощо.

Але цей висновок не відповідає дійсності, оскільки позивач надав при перевірці письмові пояснення і усі необхідні документи для підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ПрАТ ГРЕТА та вказаними контрагентами: договори поставки, договір про транспортне експедирування та перевезення, рахунки-фактури, платіжні доручення про оплату, накладні, довіреності на отримання товару, товарно-транспорті накладні, повідомлення під завантаження транспортного засобу, службові записки, схеми завантаження автомобільного транспорту та причепів, міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR), вантажні митні декларації (ВМД), пакувальні листи на реалізацію, акти виконаних робіт, оборотні відомості по матеріалам, Реєстри виданих та отриманих податкових накладних, податкові накладні, регістри бухгалтерського обліку, фінансова звітність підприємства, Журнал-ордер за рахунком 3611 Розрахунки з вітчизняними покупцями (готова продукція) за 9 місяців 2019 р. і Журнал-ордер за рахунком 6811 Розрахунки по авансам отриманим (в грн.) за 9 місяців 2019 р. по контрагентам ТОВ КУПЕР ГЛОБАЛ і ТОВ ОІЛ БРЕНТ , виписки із Журнала обліку ввозу та вивозу матеріальних цінностей на об`єкті ПрАТ ГРЕТА по кожній поставці контрагентам, та інше.

Вказані документи містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що фактично реально відбулись між позивачем та його контрагентами.

За вказаними матеріалами можливо встановити зміст господарських операцій, вид товару, що поставляється, його кількість та вартість, осіб, уповноважених на одержання матеріальних цінностей, проведення оплати тощо.

Господарські операції між позивачем та його контрагентами здійснені відповідно до умов чинного законодавства і укладених договорів, реальність яких підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані відповідачу при перевірці й копії яких додані до даного позову.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 р. у справі № 816/166/15-а (№ К/9901/8403/18).

Надаючи оцінку формі та змісту первинних документів, як доказу реальності господарської операції, суд зазначає, відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`ємів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Укладені між позивачем ПрАТ ГРЕТА і вказаними контрагентами договори (правочини) відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, а факти виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

За визначенням підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до приписів пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Податок на дохід, визначений як об`єкт оподаткування у підпунктах 134.1.2, 134.1.4, 134.1.5 пункту 134.1 статті 134 цього Кодексу, є частиною податку на прибуток (пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України).

Податок згідно п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 Податкового кодексу України. Зокрема, за змістом норми пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Абзацом 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Абзацом 3 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні окреслено: бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства згідно з абзацом 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарську операцію, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До первинних документів бухгалтерського обліку належать видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові ордери тощо. Всі ці документи містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх проведення.

Статтею 9 Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши вищевказані первинні документи, суд зазначає, що вони містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб`єктами права.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинні документи позивача не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону від 16.07.99 року № 996-XIV, ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI вказували б на їх недопустимість як доказів реальності господарської операції позивача із його контрагентом.

Пунктом 1.1 розділу 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, передбачено, що положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Згідно пунктом 1.2 розділу 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 року № 88 (далі - Положення), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 розділу 2 Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 розділу 2 Положення передбачено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 року N 318 (далі - П(С)БО 16)

За змістом пункту 6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу, зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (п. 7 П(С)БО 16).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Щодо твердження відповідача про невідповідність товарно-транспортних накладних Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі Правила № 363), суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил № 363 (чинна на час складання ТТН), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно п.п. 11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Крім того, відповідно до п.п. 11.1 Правил № 363 передбачено, що товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Судом перевірено товарно-транспортні накладні та встановлено, що всі необхідні реквізити надані для перевірки, товарно-транспортні накладні містять, що спростовує висновок посадових осіб контролюючого органу про невідповідність товарно-транспортних накладних Правилам № 363.

Крім того суд зазначає, що вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку для платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників) щодо оформлення перевезення товару.

При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

З урахуванням наведеного, слід зазначити, що, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, невідповідність такого документу, як товарно-транспортна накладна не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак і не може бути підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Верховний Суд у постанові від 19.04.2019 у справі № 820/6069/16 зазначив, що окремі неточності в заповненні документів не можуть свідчити про відсутність господарських операцій між позивачем та контрагентом і не позбавляють правового значення, виданих за цими операціями документів, оскільки ця обставина є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку та не може свідчити про недоведеність поставки товару у сукупності з іншими доказам. Окремі недоліки у товарно-транспортних накладних можуть свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов`язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Більше того, враховуючи викладену позицію Верховного Суду у постанові від 16.04.2019 року у справі № 804/6909/17, суд вважає за належне акцентувати увагу на тому, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Крім того, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 23 червня 2021 року у справі № № 520/11131/19 (касаційне провадження № К/9901/9826/20) зазначив, що відхиляє доводи скаржника щодо встановлення певних недоліків в оформленні ТТН, зокрема в частині відсутності у ТТН інформації щодо пунктів навантаження та розвантаження товару, оскільки Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 393 (далі - Правила), якими врегульовано порядок оформлення ТТН, не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені вказаними Правилами, зокрема, ТТН, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що безпосередньо підтверджують факт придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Транспортною документацією підтверджується операція з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, певні недоліки у заповненні такого документа як ТТН не є самостійною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкових вигод.

Суд вважає, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Верховним Судом у постанові від 12.12.2019 у справі № 814/1439/17 зазначено, що сама по собі відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 справа № 816/809/17 висловив таку тезу: …норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту .

При цьому суд враховує, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавалися.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платника не наділено повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

За умови не встановлення контролюючим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 27.01.2016 року у справі № 4842/11/2670.

Також, у пункті 13 постанови від 24.04.2018 року у справі № 813/8500/13-а Верховним Судом сформовано правову позицію, відповідно до якої норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними .

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 808/1543/17 та від 07.03.2018 року у справі № 804/3420/16.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальних характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, оскільки вони перебувають поза межами його впливу.

Щодо врахування відповідачем податкової інформації, суд вважає зазначені доводи безпідставними оскільки, під час складення такої аналітичної інформації будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, про що свідчить відсутність актів зустрічної звірки контрагентів позивача з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, як не відповідає такому критерію і інформація з інформаційно-аналітичних баз контролюючих органів, оскільки така також не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічний правовий висновок занотований в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/16272/13-а.

Суд наголошує, що дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Це в однаковій мірі стосується і дій податкового органу щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем.

Варто відмітити, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 811/217/17.

Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання ним незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 9 березня 2019 року у справі №810/302/15.

Таким чином з урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що будь-які посилання контролюючого органу та надання оцінки ланцюгу постачання товару, у тому числі, господарської операції контрагента платника податку (позивача) з іншими юридичними особами та висновки про неможливість її здійснення не можуть бути покладені в основу для притягнення до відповідальності платника податку.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, за неправомірні дії іншої компанії неодноразово підтверджено практикою Європейського суду з прав людини.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Більше того, суд зазначає, що контролюючим органом в акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Суд визнає, що у будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Аналогічні висновки щодо застосування норм викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі № 803/2094/15, від 20.12.2018 року у справі № 815/4992/16.

Встановлені судом обставини свідчать про необ`єктивність і бездоказовість висновків контролюючого органу та безпідставність винесених спірних податкових повідомлень-рішень, зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів на їх підтвердження.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи відповідачем не надано рішення суду відносно жодного контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України ( Фіктивна діяльність суб`єкта господарювання ). Не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Суд звертає увагу відповідача на те, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), з оцінкою усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Таким чином, на переконання суду, відповідачем не надано належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження правомірності прийнятих ним рішень.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

І відповідачем не доведено, що, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, він діяв правомірно.

У відповідності до вимог ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 205, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 р. у справі № 200/4716/21 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 лютого 2022 року.

Головуючий суддя Г.М.Міронова

Судді А.В. Гайдар

І.В. Геращенко