Постанова

від 15.02.2022 по справі 200/7158/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року справа №200/7158/21

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В.,

за участю секретаря судового засідання Сухова М.Є.,

представника позивача Шевченка С.А.,

представника відповідача Біловол В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року по справі №200/7158/21 (суддя І інстанції Куденков К.О., повне судове рішення складено 07.09.2021 року в м.Слов`янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування в повному обсязі податкове повідомлення-рішення № 0072010-2414-0522 від 10.02.2021 в розмірі 10004,85 грн; податкове повідомлення-рішення № 04444596-5533-522 від 22.07.2020 р. в розмірі 9643,39 грн; зобов`язати повернути помилково сплачені кошти за податковим повідомленням-рішенням № 04444596-5533-522 від 22.07.2020р. в розмірі 9643,39 грн..

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач вважає, що судом першої інстанції не було враховано, що згідно вимог п.п. 266.2.2 п.266.2 ст. 266 Податкового кодексу України гуртожитки не є об`єктом оподаткування. Дана норма не встановлює, що гуртожитки не є об`єктом оподаткування лише в разі їх використання власником для проживання робітників, учнів, студентів, тощо.

Представник відповідача під час апеляційного провадження проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду справи встановлено, що відповідно до копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.04.2003р. № 386354 за позивачем на підставі рішення суду зареєстровано право власності на будівлю гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії договору оренди землі від 07.12.2015р. позивачу передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 1414100000:01:004:0142 за адресою: АДРЕСА_1 . У п.3 договору зазначено, що на земельній ділянці розміщена будівля гуртожитку.

У копії технічного паспорту на будівлю гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого 17.10.2018, зазначено, що до площі будівлі включено будівлю гуртожитку (А-4) і прибудову офісну (А-1).

У копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 152468514 від 14.01.2019 зазначено, що позивач є власником будівлі гуртожитку, об`єкт житлової нерухомості: ні, реєстраційний номер 1741154414141, адреса АДРЕСА_1 , площа 2310,90 кв.м..

У копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 249661912 від 24.03.2021 зазначено, що позивач є власником будівлі гуртожитку, об`єкт житлової нерухомості: так, реєстраційний номер 1741154414141, адреса АДРЕСА_1 , площа 2310,90 кв.м..

У рішенні від 24.03.2021р. № 57263106 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначено, що при відкритті розділу державним реєстратором було помилково зазначено - будівля гуртожитку, об`єкт житлової нерухомості: ні, хоча відповідно до Державного класифікатору будівель та споруд, затв. наказом Держстандарту України від 17.08.2000р.№507, гуртожитки відносяться до житлових будівель за кодом класифікації 113 (1130-1130,9).

22 липня 2020 року ГУ ДПС прийняло податкове повідомлення-рішення № 0072010-2414-0522, яким позивачу визначено до сплати суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік в розмірі 9643,39 грн..

Відповідно до платіжного доручення № 712 від 29.09.2020р. позивач сплатив 9643,39 грн. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

10 лютого 2021 року ГУ ДПС прийняло податкове повідомлення-рішення № 0072010-2414-0522, яким позивачу визначено до сплати суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік в розмірі 10004,85 грн..

З розрахунків до оскаржуваних рішень випливає, що контролюючим органом застосовано ставку в розмірі 0,1 мінімальної заробітної плати.

Позивач подав до відповідача лист від 26.03.2021р. № 140/21, яким просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0072010-2414-0522 від 10.02.2021р., а також скасувати нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на нерухоме майно з реєстраційним номером 1741154414141.

Листом ГУ ДПС від 07.05.2021р. № 14745/6/05-99-24-14-29 позивача повідомлено про те, що ним не надано документів згідно з вимогами Житлового кодексу України, які підтверджують тип об`єкту гуртожиток.

До суду надана копія рішення Слов`янської міської ради від 07.07.2017р. №5-XXVII-7 про затвердження ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до додатку 1 до вказаного рішення ставка податку нежитлову нерухомість становить 0,1 мінімальної заробітної плати (для фізичних і юридичних осіб), у тому числі інші будівлі і будівлі офісні, для житлової нерухомості 0,5 мінімальної заробітної плати (для фізичних і юридичних осіб) для всіх зазначених у додатку видів житлової нерухомості. При цьому, такий вид нерухомості як гуртожиток не зазначений.

У витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 27463860 від 20.07.2021р. зазначено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 04.11.1992р., види діяльності: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); 69.10 Діяльність у сфері права; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 82.30 Організування конгресів і торговельних виставок; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 72.20 Дослідження й експериментальні розробки у сфері суспільних і гуманітарних наук; 85.59 Інші види освіти, н.в.і.у.; 73.11 Рекламні агентства; 88.91 Денний догляд за дітьми.

З податкових декларацій позивача з єдиного податку фізичної особи підприємця за 2019 рік і за 2020 рік випливає, що фактична чисельність найманих працівників становить 0 осіб, зазначені вили діяльності: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); 69.10 Діяльність у сфері права; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

Листом від 18.08.2021р. № 01.01-12/1136 Слов`янська міська рада повідомила, що будівля гуртожитку за адресою: м. Слов`янськ, вул. Батюка, будинок 8 не є майном комунальної власності Слов`янської міської територіальної громади.

Листом від 20.08.2021р. № 01.01-11/24 Слов`янська міська рада додатково повідомила, що вказана будівля не зареєстрована як гуртожиток у виконавчому комітеті міської ради.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи № 71-VIII від 28.12.2014 року, запроваджено з 01.01.2015р. податок на майно, що відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 ст.266 ПК України включає в себе, зокрема, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Згідно з пп. 266.3.1 - 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Підпунктом 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі;

У п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України визначено перелік об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, зокрема, г) гуртожитки.

Статтею 127 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв`язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, гуртожитки віднесено до підрозділу 11 Будівлі житлові групи 113 Гуртожитки класу 1130 Гуртожитки . Вказаний клас включає житлові будинки для колективного проживання, включаючи будинки для людей похилого віку та інвалідів, студентів, дітей та інших соціальних груп, наприклад, будинки для біженців, гуртожитки для робітників та службовців, гуртожитки для студентів та учнів навчальних закладів, сирітські будинки, притулки для бездомних та т. ін.). Клас 1130 складається з підкласів 1130.1 Гуртожитки для робітників та службовців , 1130.2 Гуртожитки для студентів вищих навчальних закладів , 1130.3 Гуртожитки для учнів навчальних закладів , 1130.4 Будинки-інтернати для людей похилого віку та інвалідів , 1130.5 Будинки дитини та сирітські будинки , 1130.6 Будинки для біженців, притулки для бездомних , 1130.9 Будинки для колективного проживання інші .

З аналізу наведених вище положень нормативно-правових актів слідує, що віднесення об`єктів нерухомості до гуртожитків зумовлене функціональним призначенням останніх, яке полягає у наданні місця для тимчасового проживання певним категоріям населення, які навчаються, виконують певну трудову функцію чи наділені відповідним статусом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що звільнення гуртожитків від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, слід пов`язувати не тільки з наявністю у такої будівлі статусу гуртожитку, а й з дійсним використанням такої нерухомості для тимчасового проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших визначених законодавством осіб, які можуть використовувати гуртожитки для проживання.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного суду від 17 вересня 2020 року у справі № 420/5693/18.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Слов`янська міська рада листом від 20.08.2021р. № 01.01-11/24 повідомила, що спірна будівля не зареєстрована як гуртожиток у виконавчому комітеті міської ради.

Доказів використанням спірної нерухомості для тимчасового проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших визначених законодавством осіб, які можуть використовувати гуртожитки для проживання, позивачем не надано.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що податковим органом правомірно було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Доводи та аргументи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду скаржника із правовою оцінкою суду обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року у справі №200/7158/21 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року у справі №200/7158/21 - залишити без змін.

Повне судове рішення 15 лютого 2022 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

І.В. Сіваченко