Рішення

від 15.05.2007 по справі 8/125"д"

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський

суд

Житомирської

області

10002, м. Житомир, майдан

Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" травня 2007 р.                                                   

 Справа №

8/125"Д"

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді 

судді Сікорська Н.А.

судді 

за участю представників сторін

від позивача Дяченко В.Г.- дов. від 28.03.07р.,

Бургомистренко Н.І. - гол.правління;

від відповідача 1) Бердичевський В.А. - в.о. директора

2) ОСОБА_1- дов. від 24.12.05р.

від третіх осіб: Черкас С.К. - дов. № 4-2/1  від 13.03.07р.

розглянув справу за позовом Попільнянського районного споживчого

товариства (смт.Попільня) 

до 1) Хлібозаводу Попільнянського райспоживтовариства (смт.

Попільня)

2) Приватного підприємця ОСОБА_2 (смт. Попільня)

за участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних

вимог Житомирська обласна спілка споживчих товариств (м. Житомир)

про визнання договору оренди недійсним

В порядку ч. 4 ст. 69 ГПК України, спір вирішено у більш

тривалийтермін, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 24.04.07 до 11:00

год. 07.05.07р.;  до 16:00 год.

15.05.07р. та до 17:50 год. 15.05.07р.

Позивач  звернувся    з 

позовом   до   Хлібозаводу 

Попільнянського  районного

споживчого  товариства    та 

приватного  підприємця   ОСОБА_2 

про  визнання  договору 

оренди  складського  приміщення від 01.04.04р.  недійсним.

Представник  позивача та

третьої особи на стороні позивача  у  судовому 

засіданні  позовні  вимоги 

підтримали.

В обгрунтування своїх вимог представник позивача пояснив,  що спірний договір слід визнати недійсним,

оскільки, укладаючи його, керівник 

хлібозаводу перевищив  свої  повноваження.

Представник  Хлібозаводу

Попільнянського районного споживчого товариства 

та  приватного  підприємця 

позовні  вимоги  не 

визнають,  вважають,  що  

договір  оренди  укладено 

у  відповідності  до 

вимог  чинного  законодавства,  просять 

у  позові  відмовити.

Заперечення Хлібозаводу та ПП ОСОБА_2 викладені у їх письмових

відзивах на позовну заяву, які є в матеріалах справи (а.с.133-135, 91-93, т.1).

Позивач надав письмові заперечення на відзив ПП ОСОБА_2невича

(а.с.120-121, т.1).

Згідно матеріалів справи, Постановою Вищого господарського суду

України від 07.12.06р. (а.с.52-54, т.2) було скасовано рішення господарського

суду Житомирської області від 29.03.06р. та постанову Житомирського

апеляційного господарського суду від 05.10.06р. , а справу № 8/125

"Д" передано на новий розгляд. Вказаною постановою Житомирського

апеляційного господарського суду (а.с.36-37, т.2) було залишено без змін

рішення господарського суду Житомирської області (а.с. 143-144, т.1), яким в

задоволенні позову Попільнянського районного споживчого товариства було

відмовлено.

Дослідивши документи по справі, заслухавши пояснення

представників  сторін і третьої особи, та

враховуючи рекомендації, викладені в Постанові Вищого господарського суду

України від 07.12.06р., 

господарський  суд

ВСТАНОВИВ:

Хлібозавод Попільнянського споживчого товариства (перший

відповідач) та  приватний  підприємець 

ОСОБА_2 (другий відповідач) 01.04.04р. уклали  договір 

оренди складського приміщення (а.с.11,12, т.1) загальною  площею 430,1 

кв.м.,  що  знаходиться  

за  адресою  смт. 

Попільня, вул. Радянська, 31 та 

належить  на  праві 

власності  Хлібозаводу РСТ,  згідно 

свідоцтва  про  право 

власності,  виданого

Попільнянською  селищною  радою 

09.01.2001  року.

Згідно  п. 4.1

договору,  термін  оренди   

складає   десять  років - 

з 01.04.2004  року  по 

01.04.2014  року.  П. 4.2 договору передбачено, що у випадку,

якщо  жодна  сторона  

в  місячний  термін 

до  закінчення   терміну 

дії  договору  не 

заявить  про  намір 

його  розірвати,  договір 

автоматично  пролонговується   на 

наступний  період.

03.04.2004  року  цей 

договір  посвідчено   державним 

нотаріусом  Попільнянської  державної 

нотаріальної  контори,  Житомирської 

області. 

В  подальшому  додатковими 

угодами  вносились  зміни  

до  договору  оренди 

в  частині  орендної 

плати  та    терміну 

дії  договору (а.с.13-14, т.1).

Так,   останньою   додатковою 

угодою № 2  від 25.06.05р. (а.с.14,

т.1) змінено  п. 4.1  договору 

оренди. Згідно  нової  редакції п. 4.1   договору, об'єкт,  що є 

предметом   договору  оренди, 

передається  в  оренду 

в  термін  до  

01.04.2020  року.

Позивач  у  позовній 

заяві  зазначає,  що 

власником  майна  Хлібозаводу 

Попільнянського  РСТ  відповідно 

до  Статуту   є 

Попільнянське РСТ,  а  тому 

відповідно  п.2  ст. 10 

Закону  України "Про  споживчу 

кооперацію,  майно  споживчих 

товариств  та  їх 

спілок   може  бути 

продано,  передано,  здано в 

оренду  тільки  за 

рішенням  загальних  зборів, 

конференцій  та  з'їздів 

відповідних  спілок,  споживчих товариств  або 

уповноважених  ними  органів. 

Однак   вказані вище  положення не 

були  дотримані  при 

передачі  в  оренду   

спірного  приміщення.

Відповідачі  позовні  вимоги 

не  визнають. Як вбачається з їх

письмових відзивів на позовну заяву, які є в матеріалах справи (а.с.133-135,

91-93, т.1), вважають, що власником  

спірного  майна  є не позивач, а  Хлібозавод 

Попільнянського  РСТ, тому керівник  вказаного підприємства,  укладаючи 

договір  оренди   з 

приватним  підприємцем,  діяв 

в  межах  повноважень, 

які  визначені  Статутом  

підприємства. В підтвердження належності на праві власності спірних

приміщень хлібозаводу, ПП ОСОБА_2 посилається на видане Виконкомом

Попільнянської селищної ради 09.01.01р. свідоцтво про право власності. Також

відповідачі наголошують, що рішення про утворення Попільнянського хлібозаводу

приймалося правлінням Житомирської облспоживспілки у 1976р., а не позивачем. Згідно

п. п.2,5 р.І  Положення про

Попільнянський хлібозавод, затвердженого заступником голови правління

Житомирської облспоживспілки у 1976р., 

хлібозавод діяв як статутне підприємство, яке є юридичною особою.

Оцінивши документи по справі та пояснення представників сторін і

третьої особи, господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних

вимог.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 7 ст.111 ГК України, споживча

кооперація в Україні - система самоврядних організацій громадян (споживчих

товариств, їх спілок, об'єднань), а також підприємств та установ цих

організацій, яка є самостійною організаційною формою кооперативного руху.

Первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство -

самоврядна організація громадян, які на основі добровільності членства,

майнової участі та взаємодопомоги об'єднуються для спільної господарської

діяльності з метою колективного організованого забезпечення своїх економічних і

соціальних інтересів. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його

майні.

Споживчі товариства, їх спілки (об'єднання) можуть утворювати для

здійснення своїх статутних цілей підприємства, установи та інші суб'єкти

господарювання відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів.

Тобто створення Хлібозаводу Попільнянського РСТ не суперечить

вимогам чинного законодавства.

Згідно п.п. 1, 3 Положення про Попільнянський хлібозавод від

1976р., його створено згідно Постанови правління Житомирської ОСС №565 від

18.12.1975р. та передано в підпорядкування безпосередньо правлінню

Попільнянського РСТ (а.с.110-112, 136, т.1).

Однак в Постанові № 565 йдеться про перейменування

"Харчокомбінат" на "Хлібозавод", тобто вказаною постановою

лише було змінено назву підприємства. Тому безпідставними є посилання

відповідачів на постанову №565 для підтвердження того, що Попільнянське РСТ не

являється засновником Хлібозаводу.

З матеріалів справи вбачається, що Постанова №565 прийнята на

затвердження Постанови Попільнянського РСТ №325 від 15.11.75р., якою було

постановлено просити правління Житомирської ОСС перейменувати господарство

Райст "Харчокомбінат" на "Хлібозавод" Попільнянського райст

(а.с.18, т.2).

Крім того, суд не може враховувати посилання відповідачів на

Положення Хлібозаводу від 1976р. (а.с.110-112, т.1), оскільки на час укладення

спірного договору воно втратило свою актуальність, так як згідно довідки ЄДРПОУ

(а.с.116, т1), зазначене підприємство неодноразово перереєстровувалося,

наслідком чого було внесення змін і до його установчих документів.

Згідно р.р.ІІІ, ІУ 

Положення "Про державну реєстрацію суб'єктів  підприємницької діяльності, затвердженого

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1994 р. № 276

Перереєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться в порядку,

встановленому для їх реєстрації в разі зміни: назви суб'єкта підприємницької

діяльності; форми власності; організаційної форми суб'єкта підприємницької

діяльності.

Внесення змін /доповнень/ до установчих документів оформляється

окремими додатками до них або шляхом їх викладення у новій редакції.

У разі внесення до установчих документів змін /доповнень/,

пов'язаних із зміною назви, форми власності або організаційної форми суб'єкта

підприємницької діяльності, проводиться його перереєстрація в порядку,

передбаченому цим Положенням.

За вказаних обставин, установчим документом Хлібозаводу, яким слід

керуватися при вирішенні спірних питань, суд вважає його Статут, зареєстрований

розпорядженням Попільнянської держадміністрації від 03.11.93р. (а.с.102,109,

т.1)  в якому так само як і в довідці про

державну реєстрацію (а.с.116, т.1) Хлібозаводу зазначено, що він належить

Попільнянському РСТ.

Таким чином спростовуються твердження відповідачів відносно того,

що позивач не являється засновником Хлібозаводу Попільнянського РСТ.

За ч. 2 ст.5 Закону  України

"Про  споживчу кооперацію" від

10.04.92р., основним документом, що 

регулює  діяльність  споживчого 

товариства, є статут.  У  ньому 

визначаються  порядок   вступу до  

товариства  і  виходу 

з  нього,  права 

та  обов'язки  членів 

товариства,  його  органи 

управління,  контролю  та 

їх  компетенція,  порядок 

утворення  майна  товариства 

і  розподіл  прибутку, 

умови  реорганізації  і 

ліквідації  товариства  та 

інші  положення,  що не  

суперечать  законодавчим  актам 

України.

У відповідності до ч.1 ст.7 Закону України "Про споживчу

кооперацію" вищим органом управління споживчого товариства є загальні

збори його членів.

Згідно ст. 9 Закону України "Про споживчу кооперацію" та

ч.5 ст. 11 ГК України власність споживчої кооперації є однією з форм

колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств,

спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності.

Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка

визначається розмірами обов'язкового пайового та інших внесків, а також

нарахованих на них дивідендів. Володіння, користування та розпорядження

власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції,

визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок. Власністю споживчих

товариств є засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що належать

їм і необхідні для здійснення статутних завдань. Споживчим товариствам та їх

спілкам можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби,

машини, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей їх діяльності.

Власність споживчих товариств утворюється з внесків їх членів,

прибутків, одержуваних від реалізації товарів, продукції, послуг, цінних

паперів та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством. Власність

спілок споживчих товариств створюється з майна, переданого їх членами, коштів,

одержаних від господарської діяльності підприємств і організацій спілки,

реалізації цінних паперів та іншої діяльності.

Об'єкти права власності споживчої кооперації можуть перебувати у

спільному володінні споживчих товариств та спілок. Їх частка у власності

визначається взаємними угодами.

Суб'єктами права власності споживчої кооперації є члени споживчого

товариства, трудові колективи кооперативних підприємств і організацій, а також

юридичні особи, частка яких у власності визначається відповідними статутами.

За ч. 2 ст.10 Закону України "Про споживчу кооперацію"

майно споживчих товариств та їх спілок може бути  продано, передано, здано в оренду, надано в

позичку і  безоплатне  тимчасове користування членам споживчих

товариств, державним,  кооперативним

та  іншим 

організаціям, трудовим 

колективам,  окремим громадянам

тільки  за  рішенням 

загальних  зборів,  конференцій 

та  з'їздів відповідних спілок або

уповноважених ними органів.

Згідно  п. 1.4

"Положення  про  громадське  

майно (основні  засоби)  споживчої 

кооперації  України",  затвердженого Постановою шостих зборів Ради

Укоопспілки сімнадцятого скликання від 03.04.03р. володіння,  користування 

і  розпорядження  основними 

засобами  здійснюють  вищі  

органи  управління  споживчих 

товариств   або  уповноважені 

ними  органи  згідно з  

законодавством  України,  нормативними 

актами   Укоопспілки   та 

статутами  споживчих  товариств і 

споживспілок.

Пунктом  4.2 Положення  передбачено, 

що   передача  орендодавцем 

права  користування  окремими 

інвентарними  об'єктами  основних 

засобів  орендарю  на 

платній  основі  та 

на  визначений   власником 

строк  проводиться  за 

рішенням  вищого органу  управління 

споживчого  товариства, споживспілки  або 

уповноваженим  ним  органом  

а  передача  права 

користування  основними  засобами (єдиним  майновим 

комплексом)  за  попередньою  

згодою  правління  облспоживспілки.

За п. 44 р.ІУ Статуту РСТ споживче товариство користується і

розпоряджається належним йому майном та реалізовує права власника через свої

органи управління у відповідності до їх компетенції.

Як вбачається з п.19,20 розділу ІІІ статуту Попільнянського

районного споживчого товариства (а.с.18-39, т.1), вищим органом управління споживчого

товариства є загальні збори його членів, які правомочні розглядати і вирішувати

будь-які питання діяльності споживчої кооперації і споживчого товариства.

Зокрема, загальні збори приймають статут с/т обирають керівні та

контрольні органи товариства; приймають рішення про передачу правлінню

споживчого товариства права володіння, користування та розпорядження власністю

споживчого товариства за виключенням продажу основних засобів, їх безоплатної

передачі юридичним і фізичним особам, надання в оренду...; визначають органи

управління товариства, котрим передаються окремі функції з господарського

управління колективним майном; вирішують питання реорганізації споживчого

товариства, а також вирішують інші питання, пов'язані з його діяльністю, що

відповідає положенням ч.1 ст. 7 Закону України "Про споживчу

кооперацію".

Оглянувши  у  судовому 

засіданні  Статут  Попільнянського   хлібозаводу, зареєстрований розпорядженням

Попільнянської держадміністрації від 03.11.93р., копію  якого 

долучено  до  матеріалів 

справи (а.с.40-47, т.1), 

судом  встановлено,  що 

майно  підприємства   складається 

з  майна,  яке 

належить  Хлібозаводу

Попільнянського РСТ та передане останньому Попільнянським РСТ на  праві 

повного  господарського відання

(п.п.2.1,2.2.). Здійснюючи  права  повного 

господарського відання майном 

підприємство  володіє,  користується і  розпоряджається  майном   

на  свій  розсуд, 

здійснює  у  відношенні 

його  будь-які дії,  що не суперечать Закону,  Статуту організації споживчої кооперації,

власному статуту і інтересам власника, що відповідає нормам чинного

законодавства.

Зокрема за ч.1 ст. 133 ГК України, основу правового режиму майна

суб'єктів господарювання, на якій  

базується  їх  господарська 

діяльність,  становлять  право власності  та 

інші  речові права - право

господарського  відання, право

оперативного управління.

У відповідності до ч.1-2 ст136 ГК України право господарського

відання  є  речовим 

правом  суб'єкта підприємництва,   який 

володіє,  користується  і 

розпоряджається майном,  закріпленим

за ним власником (уповноваженим ним органом), з 

обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за

згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. 

Власник   майна,   закріпленого 

на  праві  господарського відання  за 

суб'єктом  підприємництва,   здійснює  

контроль   за використанням  та 

збереженням  належного йому майна

безпосередньо або   через   уповноважений   ним  

орган,   не   втручаючись    в оперативно-господарську діяльність

підприємства.

Управління Хлібозаводом, згідно п.3.1 його Статуту здійснюється на

основі поєднання принципів управління трудового колективу і прав споживчого

товариства- власника щодо господарського використання свого майна. Власник

здійснює управління як безпосередньо так і через органи управління

підприємством: рада підприємства і керівник підприємства.

За п. 3.7. Статуту Хлібозаводу, його керівник вирішує самостійно

всі питання діяльності підприємства, за винятком віднесених даним статутом до

компетенції власника, ради підприємства чи загальних зборів трудового

колективу; без особливлої на те довіреності діє від імені підприємства,

представляє його інтереси у всіх вітчизняних і іноземних підприємствах, фірмах,

організаціях; розпоряджається, в межах предоставлених йому прав, майном

підприємства  підприємства, укладає

договори,  здійснювати  інші 

дії.

Вказане в повній мірі відповідає умовам контракту, який було

укладено правлінням Попільнянського РСТ з керівником Хлібозаводу, законність

дій по укладенню договору оренди якого оспорюється.

Натомість, як зазначалося вище, відповідно  п.2 

ст. 10  Закону  України "Про  споживчу 

кооперацію, п. 1.4 "Положення 

про  громадське   майно (основні  засоби) 

споживчої  кооперації  України" 

майно  споживчих  товариств 

та  їх  спілок  

може  бути  продано, 

передано,  здано в  оренду 

тільки  за  рішенням 

загальних  зборів,  конференцій 

та  з'їздів  відповідних 

спілок,  споживчих товариств  або 

уповноважених  ними  органів згідно з   законодавством  України, 

нормативними  актами   Укоопспілки  

та  статутами  споживчих 

товариств і  споживспілок.

Оскільки, жоден, з перерахованих вище документів, не передбачає

наділення керівника Хлібозаводу Попільнянського РСТ повноваженнями по  розпорядженню 

майном останнього, зокрема на укладення договорів оренди його майна, суд

не може брати до уваги твердження відповідачів стосовно того, що оспорюваний

договір оренди було укладено правомірно.

Отже, керівник Хлібозаводу Попільнянського РСТ передав у

користування  складське  приміщення 

не  маючи  не 

те  відповідних  повноважень.

Разом з тим, при вирішенні спору, не можна брати до уваги

свідоцтво  про право  власності, 

видане   виконавчим  комітетом Попільнянської  селищної ради 09.01.2001  року (а.с. 113, т.1), на яке, в своїх

запереченнях посилається ПП ОСОБА_2 та згідно якого склад, розташований   по 

вул.  Радянській, 31 в  смт. 

Попільня  належить

Попільнянському  хлібозаводу на  праві 

колективної    власності.  Зазначені висновки суду грунтуються також на

тому факті, що Рішення виконавчого 

комітету  Попільнянської  селищної 

ради № 5  від 05.01.2001 року, на

підставі якого було видане вказане свідоцтво, відмінено Рішенням

Попільнянської  селищної  ради № 34 від 17.03.06р. в частині, що

стосується права власності на склад, оренда якого є предметом спірного договору

оренди (а.с.132, т.1).

Вказаним 

підтверджується,  що як на  час 

укладення  договору  оренди 

складського приміщення від 01.04.2004 

року,  так  і 

на  час  звернення 

Попільнянського РСТ з  позовом  до 

суду, останній був власником, переданого Хлібзаводом в оренду майна.

Відповідно  до  вимог 

ст. 319 Цивільного  кодексу  України, ст. 4 Закону  України 

"Про  власність",  власник 

на  свій  розсуд 

володіє,  користується  і 

розпоряджається  належним  йому 

майном.  Власник  має  

право  вчиняти  щодо 

свого  майна  будь - які 

дії,  що  не 

суперечать  закону.   Всім 

власникам  забезпечуються   рівні 

умови  здійснення  своїх 

прав.

Згідно  ст. 49  Закону 

України "Про 

власність",  володіння  майном 

вважається  правомірним,  якщо 

інше  не  буде 

встановлено  судом,  третейським 

судом.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позивач надав

необхідні докази в обгрунтування порушення договором оренди складського

приміщення від 01.04.04р. його прав та охоронюваних  законом 

інтересів, а також докази на підтвердження обставин, які є  підставою 

для  визнання  договору 

оренди  недійсним.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення

цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ч.ч.1-4ст. 203 ЦК України, зміст  правочину 

не може суперечити цьому Кодексу, 

іншим актам  цивільного  законодавства,  а  

також   моральним   засадам суспільства. Особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний

обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення 

учасника  правочину  має 

бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі. Правочин

має вчинятися у формі, встановленій законом.

За ст.208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить

вчиняти у письмовій формі.

Статтею 207 ЦК України, передбачено, що правочин вважається

таким,  що вчинений у письмовій формі,

зокрема, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє

юридична особа, підписується  особами,

уповноваженими  на  це 

її  установчими документами,  довіреністю,законом   або  

іншими   актами   цивільного  

законодавства, та скріплюється печаткою.

За ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є  недодержання 

в  момент вчинення  правочину 

стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та 

шостою  статті  203 

цього Кодексу.

Недійсним є правочин,  якщо

його  недійсність  встановлена законом   (нікчемний 

правочин).  У  цьому 

разі  визнання  такого правочину недійсним судом не

вимагається.

Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але

одна із сторін або інша заінтересована 

особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може

бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, при укладенні договору оренди складського приміщення від

01.04.04р. було допущено ряд порушень, які являються підставою для визнання

його недійсним. Зокрема, не дотримано вимог ч.2 ст.203 ЦК України, згідно якої

особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати

необхідний обсяг цивільної дієздатності. Матеріалами справи доведено, що,

укладаючи спірний договір, керівник Хлібозаводу Попільнянського РСТ вийшов за

межі своєї спеціальної дієздатності. Результатом стало недотримання письмової

форми правочину, оскільки, з боку орендодавця договір було підписано особою яка

не мала на те  відповідних  повноважень.

Крім того, у відповідності до положень ст. 228 ЦК України,

правочин вважається таким,  що порушує

публічний  порядок, якщо він був

спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина,  знищення, 

пошкодження майна  фізичної  або юридичної    особи,   

держави,    Автономної   Республіки  

Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який

порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно  до  вимог 

ст. 33 ГПК України, позивач 

довів  ті  обставини, 

на  які   вона 

посилається  як  на 

підставу  своїх  вимог.

Враховуючи  

вищевказане,  суд  вважає позовні вимоги обгрунтованими та

такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі..

Судові  витрати  покладаються 

на  відповідачів  в рівних частинах.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 33, 49, 69, 82-85 ГПК

України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.

Позов задовольнити.

2.

Визнати недійсним на майбутнє договір оренди складського приміщення від

01.04.04р., укладений між  Хлібозаводом

Попільнянського райспоживтовариства та Приватним підприємцем ОСОБА_2.

3.

Приватному підприємцю  ОСОБА_2, АДРЕСА_1,

ідентифікаційний  код НОМЕР_1 повернути

складське приміщення  загальною площею

430,1 м кв, що знаходиться за адресою Житомирська обл., смт. Попільня, вул.

Радянська, 31 Хлібозаводу Попільнянського районного споживчого товариства,

13500, Житомирська обл., смт. Попільня, вул. Калініна, 8, код 01730491.

4.

Стягнути з Хлібозаводу Попільнянського районного споживчого товариства, 13500,

Житомирська обл., смт. Попільня, вул. Калініна, 8, код 01730491

на

користь Попільнянського споживчого товариства, 13500, Житомирська обл.,  смт. Попільня, вул. Калініна, 54, код

01749160

-

42,50 грн. - державного мита;

-

59,00 грн. - витрат на оплату  послуг на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.

Стягнути з Приватного підприємця 

ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний 

код НОМЕР_1

на

користь Попільнянського споживчого товариства, 13500, Житомирська обл.,  смт. Попільня, вул. Калініна, 54, код

01749160

-

42,50 грн. - державного мита;

-

59,00 грн. - витрат на оплату  послуг на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення

господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку

з дня його підписання   та  оформленння 

у  відповідності  з 

вимогами  ст. 84  ГПК 

України.

Суддя                                                                      

Сікорська Н.А. 

Дата підписання: 29 травня 2007 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3,4-сторонам