Постанова

від 15.02.2022 по справі 910/8123/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2022 р. Справа№ 910/8123/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Михальської Ю.Б.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Словечанське лісове господарство

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2021

у справі № 910/8123/21 (суддя: Ващенко Т.М.)

за позовом Державного підприємства Словечанське лісове господарство

до Державної казначейської служби України

про стягнення 48 867,01 грн

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство Словечанське лісове господарство звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України про стягнення 48 867,01 грн, з яких: 28 426,91 грн інфляційних втрат та 20 440,10 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано несвоєчасним виконанням відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2018. у справі № 910/5163/18.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у справі №910/8123/21 відмовлено повністю в задоволенні позову. Присуджено до стягнення з Державного підприємства Словечанське лісове господарство в доход Державного бюджету України 2 270 грн 00 коп. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що збитки були завдані бездіяльністю Закарпатської митниці ДФС, а тому у позивача виникло право вимоги до Державного бюджету України, а не з Державної казначейської служби України, яка не є боржником по справі № 910/5163/18, а тому вимоги до Державної казначейської служби України є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із винесеним рішенням, Державне підприємство Словечанське лісове господарство звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у справі №910/8123/21 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Також апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2021 для розгляду справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства Словечанське лісове господарство на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у справі №910/8123/21 залишено без руху. Надано строк на усунення недоліків.

07.10.2021 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду надійшла заява від скаржника про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/8123/21 за апеляційною скаргою Державного підприємства Словечанське лісове господарство на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у справі №910/8123/21. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

01.11.2021 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

09.11.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Від позивача 16.11.2021 надійшли додаткові пояснення по справі.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції.

Апелянт заперечує висновки щодо відсутності доказів направлення наказу на виконання, оскільки вказана обставина,як і дата направлення визнаються відповідачем, а тому вказана обставина не підлягає доказуванню.

Крім того, апелянт зазначає, що його вимоги направлені на відшкодування шкоди заподіяні державним органом, а отже по суті відповідні збитки які були предметом спору у справі № 910/5163/18 відшкодовувались державою, а отже держава і має відшкодувати передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України суми у зв`язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити у її задоволенні, та залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідач зазначає, що оскільки саме боржник має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних, а казначейство не було боржником у спірних правовідносинах, то у відповідача не виникло обов`язку відшкодовувати відповідні суми позивачу. А позов заявлено не до належного відповідача. При цьому відповідач посилається на правові позиції Верховного Суду викладені в постановах у справі № 910/13887/17 від 25.06.2018 та справі № 826/17656/16 від 12.02.2020.

2.4. інші процесуальні дії у справі: судом апеляційної інстанції не вчинялись.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.18. у справі № 910/5163/18 стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь державного підприємства Словечанське лісове господарство грошові кошти в розмірі 621 276,38 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої протиправною бездіяльністю Закарпатської митниці ДФС.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 у справі № 910/5163/18:

- прийнято відмову державного підприємства Словечанське лісове господарство від позовних вимог в частині стягнення на користь позивача грошових коштів у розмірі 238 164,24 грн у справі № 910/5163/18;

- визнано нечинним рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.18. у справі № 910/5163/18 в частині стягнення на користь позивача грошових коштів у розмірі 238 164,24 грн та провадження у справі № 910/5163/18 у вказаній частині закрито;

- в решті рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.18. у справі № 910/5163/18 залишено без змін.

Наказом Господарського суду міста Києва від 12.04.2019 № 910/5163/18 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2018, яке постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.19. визнано нечинним в частині стягнення на користь позивача грошових коштів у розмірі 238 164,24 грн та яке набрало законної сили 04.02.2019: стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь державного підприємства Словечанське лісове господарство грошові кошти в розмірі 383 112,14 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої протиправною бездіяльністю Закарпатської митниці ДФС.

Постановою Верховного Суду від 24.06.2019. у справі № 910/8123/21 постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.19. у справі № 910/5163/18 залишено без змін.

Обставини, встановлені у справі № 910/5163/18 суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскільки Державною казначейською службою України грошові кошти в сумі 383 112,14 грн були перераховані позивачу лише 16.11.2020, позивачем на вказану суму нараховано 3% річних та інфляційні втрати, які він просив суд стягнути за період з 05.02.2019 по 15.11.2020 з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на свою користь.

Як зазначив суд першої інстанції, відповідач вказує, що наказ надійшов на його адресу для виконання 08.07.2019, однак доказів на підтвердження вказаного не надано.

Позивачем також не подано жодного доказу в підтвердження того, з якого числа наказ перебував на виконанні у відповідача, хоча саме позивач звертався з таким наказом до Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області.

Однак, обставина надходження наказу на виконання сторонами та дата надходження сторонами не оспорюється, а тому колегія суддів дійшла висновку, що відсутній обов`язок доказування такої обставини.

Колегія суддів також вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на не зазначення позивачем коли саме на його думку рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2018 у справі № 910/5163/18 мало бути виконаним, оскільки самим фактом звернення до суду у справі 910/5163/18 позивач заявив, що у відповідача наявне зобов`язання перед позивачем, яке мало бути виконано ще до подання позову.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відшкодування шкоди в справі № 910/5163/18 могло бути здійснене лише за рахунок державного бюджету.

Згідно правової позиції, висловленої в у постанові від 19.06.18. Великої Палати Верховного Суду по справі № 910/23967/16 та постанові Верховного Суду від 19.12.2018 по справі № 910/22630/17 не встановлена необхідність зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.

Отже не обов`язковим є зазначення саме Державної казначейської служби України в резолютивній частині рішення по справі про стягнення шкоди з Державного бюджету України, а орган, через який здійснюється списання коштів з єдиного казначейського рахунку, може бути не визначеним.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що як вимоги у справі № 910/5163/18 так і вимоги у даній справі заявлені про стягнення з Державного бюджету України.

Спір у справі № 910/5163/18 виник у зв`язку з заподіянням шкоди державним органом, натомість спір у даній справі виник у зв`язку з тривалим невиконанням рішення суду про стягнення збитків іншим державним органом, а саме Державною казначейською службою України.

При цьому, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду у адміністративному спорі по справі № 826/17656/16 за результатами якого винесено постанову від 12.0.2020, оскільки вказаний спір регулюється Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду , натомість даний спір регулюється положеннями Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень та загальними нормами цивільного законодавства.

При цьому, колегія суддів відхиляє і доводи відповідача щодо неможливості застосування до спірних правовідносин ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Оскільки зобов`язання по відшкодуванню збитків є деліктним то до нього можуть бути застосовані положення вказаної статті.

У відповідності до Положення про Державну казначейську службу України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.15., (п. 1) Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

При цьому, статтею 5 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень передбачено право особи на компенсацію 3 % річних у випадку не перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів, а також те, що відповідна виплата робиться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, яким в даному випадку є Державна казначейська служба України.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку збитки заподіяні державою в особі державного органу, а отже несвоєчасне відшкодування заподіяних збитків породжує у держави обов`язок відшкодувати суми інфляційних втрат та 3 % річних за період коли зобов`язання по відшкодуванню шкоди мало бути виконано, однак не виконувалось.

З огляду на те, що відповідні суми передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України мають бути відшкодовані державою, а відповідні функції держави виконує Державна казначейська служба України, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права і Державна казначейська служба України є належним відповідачем у справі, а відсутність коштів на відшкодування коштів чи складність виконання рішення не може бути підставою для звільнення від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, колегія суддів зазначає, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат містить помилку, оскільки застосовано індекс інфляції за період з лютий 2019 - листопад 2020 в розмірі 107,42, натомість відповідно до даних Державної служби статистики України індекс інфляції за спірний період становив 105,826203, а тому з огляду на суму яка мала бути перерахована позивачу, інфляційні втрати позивача становлять 22 320,89 грн і позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Натомість розрахунок 3% річних за період з 05.02.2019 по 15.11.2020 наданий позивачем є арифметично правильним, і вказана сума (20 440,10 грн) підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

3.3. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду.

Порушенням права є такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведено порушення державою права позивача на своєчасне відшкодування завданих збитків, що є підставою для захисту порушеного права шляхом стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

4 ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1 висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не було надано належну оцінку суті спірних правовідносин, а висновки, щодо відсутності підстав для задоволення позову не підтверджуються матеріалами справи та зібраними в ній доказами.

4.2 посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 5 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, щодо визнання сторонами направлення наказу на виконання, однак з огляду на обов`язковість судового рішення, вказана обставина не впливає на можливість нарахування передбачених законом компенсаційних виплат які є предметом спору.

Колегія суддів також погоджується з доводами апелянта, що його вимоги направлені не конкретно щодо органу казначейської служби, а щодо держави, функції якої в даному випадку виконує відповідний орган.

Крім того, колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини дійсно виникли з дій Закарпатської митниці ДФС, однак оскільки перерахування коштів здійснювалось не митницею, то в даному випадку позивачем обрано належного відповідача.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, в частині відсутності підстав для задоволення позову є надмірно фомальними, висновки, викладених у рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у справі № 910/8123/21 підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Апеляційна скарга Державного підприємства Словечанське лісове господарство на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у справі № 910/8123/21 підлягає частковому задоволенню.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

7.1. Звертаючись з позовом у даній справі позивач зазначив, що він звільнений від сплати судового збору з огляду на предмет спору (стягнення збитків заподіяних неправомірними діями державного органу), однак колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою не є збитками, а отже відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору, натомість у зв`язку з частковим задоволенням позову, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Словечанське лісове господарство на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у справі № 910/8123/21 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у справі № 910/8123/21 скасувати .

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь Державного підприємства Словечанське лісове господарство (11122, Житомирська обл., Овруцький район, с. Словечне, вул. Лісова, 13; код ЄДРПОУ 00991953) 22 320,89 грн (двадцять дві тисячі триста двадцять грн 89 коп.) інфляційних втрат та 20 440,10 грн (двадцять тисяч чотириста сорок грн 10 коп.) 3% річних.

5. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

6. Стягнути з Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) на користь Державного підприємства Словечанське лісове господарство (11122, Житомирська обл., Овруцький район, с. Словечне, вул. Лісова, 13; код ЄДРПОУ 00991953) 2 979,54 грн (дві тисячі дев`ятсот сімдесят дев`ять грн 54 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

8. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді І.А. Іоннікова

Ю.Б. Михальська