Рішення

від 23.09.2021 по справі 361/1492/21

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/1492/21

провадження № 2/361/2259/21

23.09.2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

23 вересня 2021 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М., за участю секретаря Лебідя В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажсервіс» , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання трудових відносин припиненими,

в с т а н о в и в :

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати припиненими трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вантажсервіс» (далі - ТОВ «Вантажсервіс» або Товариство) та директором ОСОБА_1 на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 24 квітня 2019 року із внесенням цих даних у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та виключити його (позивача) зі складу осіб, які мають право вчиняти дії від імені ТОВ «Вантажсервіс» без довіреності, у тому числі підписувати договори.

В обґрунтування позову зазначав, що він є керівником ТОВ «Вантажсервіс» , яке уже тривалий час, близько 10 років, жодної господарської діяльності не здійснює. Його засновники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у той період повідомили його про закриття даного Товариства як юридичної особи та припинення його (позивача) статусу як керівника після оформлення та подачі відповідних документів до державного реєстру. Після цього з ними він жодного разу не зустрічався та не спілкувався. Тривалий час він вважав, що не має жодного відношення до ТОВ «Вантажсервіс» , проте згодом у відповідних реєстрах побачив, що Товариство існує по даний час, а він являється його керівником. Для звільнення з посади директора Товариства та внесення відповідних даних до реєстру ним вживались відповідні заходи, проте за юридичною адресою Товариство не знаходиться, жодних контактів з учасниками він не має, на їхні адреси він направляв заяви про своє звільнення та проведення загальних зборів з порядком денним про звільнення його з посади директора ТОВ «Вантажсервіс» , зокрема, 10 квітня 2019 року та 05 січня 2021 року, проте вказані листи повернулися у зв`язку з неотриманням їх адресатами за закінченням терміну зберігання.

Таким чином, він вважає, що вжив усіх необхідних, передбачених законодавством дій для звільнення з посади директора ТОВ «Вантажсервіс» , проте внаслідок бездіяльності засновників Товариства щодо прийняття рішення про звільнення порушуються його прав на вільний вибір праці, оскільки всупереч своєї волі він позбавлений можливості припинити трудові відносини, тому змушений був звернутися до суду.

Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні позов підтримав, надав суду пояснення, аналогічні викладеному вище, просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ТОВ «Вантажсервіс» повторно у судове засідання не з`явилося, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялося належним чином за його місцезнаходженням, про причини неявки суд не повідомило, відзив на позов і заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подало.

Треті особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд вони не повідомили, пояснення на позов і заяву про розгляд справи за їхньої відсутності до суду теж не подавали.

Третя особа: Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація у судове засідання не з`явилася, направила до суду заяву про розгляд справи без участі її представника.

За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з`явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки та не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Провівши заочний розгляд справи, з`ясувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач Тихонський Юрій Іванович є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажсервіс» , ідентифікаційний код юридичної особи 32822138, місцезнаходження юридичної особи: 03127, місто Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 100/2. Товариство перебуває на обліку в Голосіївській районній в місті Києві державній адміністрації. Засновниками (учасниками) цього товариствана момент розгляду справи судом зареєстровані: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), розмір внеску до статутного фонду 15000 грн., та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), розмір внеску до статутного фонду 60000 грн., що підтверджується інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII (далі - Закон № 2275-VIII) цей Закон визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників.

Згідно із ст. ст. 28, 29 цього Закону органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом товариства.

У ч. 2 ст. 29 зазначеного Закону встановлено, що кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників.

За змістом ч. ч. 1, 3, 4 ст. 39 Закону № 2275-VIII виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є директор, якщо статутом не передбачена інша назва.

Відповідно до ч. 13 ст. 39 вказаного Закону повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону № 2275-VIII загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства. До компетенції загальних зборів учасників належать обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства (п. 7 ч. 2).

У п. 1 ч. 1 ст. 31 вказаного Закону визначено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства.

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 32 Закону № 2275-VIII виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» повідомлення про скликання та дату проведення виконавчим органом загальних зборів надсилається учасникам товариства поштовим відправленням з описом вкладення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний.

Судом встановлено, що 10 квітня 2019 року позивач ОСОБА_1 , маючи намір звільнитися з посади директора ТОВ «Вантажсервіс» на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, направив на юридичну адресу відповідача ТОВ «Вантажсервіс» та адресу одного з його засновників ОСОБА_3 рекомендованим поштовим відправленням заяву, у якій просив звільнити його із займаної посади за власним бажанням. Будь-яких відповідей на свої заяви від ТОВ «Вантажсервіс» чи ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 не одержав. Вказані конверти повернулися на адресу позивача не врученими із зазначенням причин «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, підприємство не значиться» та «за закінченням терміну зберігання» .

05 січня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Вантажсервіс» і його учасників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 із листом, у якому повідомляв про неможливість звільнитися із займаної посади, ігнорування його заяви про звільнення від 10 квітня 2019 року, відсутністю ТОВ «Вантажсервіс» за його юридичною адресою та неможливістю в будь-який спосіб зв`язатися із засновниками, у зв`язку з чим повідомив про проведення позачергових зборів, які відбудуться 10 лютого 2021 року за адресою: АДРЕСА_3 , із порядком денним звільнення директора Товариства ОСОБА_1 із займаної посади. Вказані листи були направлені за адресами, зазначеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Будь-якої відповіді на ці листи від Товариства та засновників позивач не отримав. Загальні збори не відбулися, у зв`язку з неявкою його учасників.

Трудові відносини всіх працівників регулюються Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України). Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (ст. 1 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами керівника підприємства, установи, організації з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладання дисциплінарних стягнень.

У ч. ч. 1, 3 ст. 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням вказаної норми, Конституційний Суд України у своїх Рішеннях від 07 липня 2004 року у справі № 1-14/2004, від 16 жовтня 2007 року у справі № 1-16/2007 та від 29 січня 2008 року у справі № 1-5/2008 зазначив, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови № 13 від 24 жовтня 2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» роз`яснив, що при вирішенні питання про те, чи є спір, що виник між господарським товариством та посадовими особами товариства, які входять до складу виконавчого органу товариства або наглядової ради товариства, трудовим чи корпоративним, судам необхідно керуватися положеннями глави XV Кодексу законів про працю України. Відповідно до ст. 3 Кодексу законів про працю України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За змістом ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Однією із визначених ст. 36 КЗпП України підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. ст. 38, 39 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Норми КЗпП України встановлюють загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника господарського товариства. По суті, директор товариства об`єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права) та статус виконавчого органу господарського товариства (який визначається на підставі норм корпоративного права). Ні норми трудового договору, ні положення статуту товариства не повинні погіршувати становище директора порівняно з тим обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством. Тобто, директор товариства завжди може скористатися положеннями ст. 38 КЗпП України та ініціювати розірвання трудового договору за власним бажанням.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 були здійсненні всі можливі від нього дії, спрямованні на його звільнення з посади директора ТОВ «Вантажсервіс» , а саме направлена заява від 10 квітня 2019 року про звільнення за власним бажанням на адресу Товариства та засновників, у порядок передбачений чинним законодавством проведено процедуру скликання позачергових загальних зборів ТОВ «Вантажсервіс» на 10 лютого 2021 року з порядком денним звільнення ОСОБА_1 з посади директора.

Датою припинення ОСОБА_1 трудових відносин із ТОВ «Вантажсервіс» та звільненням його з роботи з посади директора Товариства, суд вважає 24 квітня 2019 року, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 38 КЗпП України наказ про звільнення позивача з роботи відповідач повинен був видати через два тижні після подачі позивачем 10 квітня 2019 року заяви про звільнення з роботи за власним бажанням.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі - Закон № 755-IV) державна реєстрація - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 даного Закону державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

За змістом п. 3 ч. 5 ст. 25 Закону № 755-IV суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідач ТОВ «Вантажсервіс» будь-яких заперечень на позов ОСОБА_1 та доказів на спростування заявлених позивачем вимог до суду не подавало.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи той факт, що позивач ОСОБА_1 не бажає працювати на посаді директора ТОВ «Вантажсервіс» , про що належним чином повідомив учасників (засновників) Товариства, розірвати у визначеному законом порядку трудовий договір можливості не має з незалежних від нього причин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про припинення його трудових відносин із ТОВ «Вантажсервіс» на підставі норми ч. 1 ст. 38 КЗпП України та внесення цих відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 49, 76, 81, 89, 141, 259, 263 - 265, 280 - 282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вантажсервіс» (код ЄДРПОУ 32822138, місцезнаходження: 03127, місто Київ, проспект Голосіївський, буд. 100/2) і директором ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) з 24 квітня 2019 року.

Внести в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про припинення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вантажсервіс» і директором Тихонським Юрієм Івановичем трудових відносин з 24 квітня 2019 року та виключення ОСОБА_1 зі складу осіб, які мають право вчиняти без довіреності дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажсервіс» , у тому числі підписувати договори.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом двадцяти днів з дня вручення йому копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивачем апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Дутчак І. М.