Рішення

від 16.02.2022 по справі 904/8882/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2022р. Справа № 904/8882/21

За позовом: Інституту проблем природокористування та екології Національної академії наук України, м. Дніпро

До: Фізичної особи - підприємця Литвин Наталії Борисівни, м. Дніпро

Про: стягнення 14 845, 22 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися

СУТЬ СПОРУ:

Інститут проблем природокористування та екології НАНУ (позивач) звернувся з позовом до ФОП Литвин Н.Б. (відповідач) про стягнення 14 845, 22 грн. (в т.ч. : 11 482, 99 грн. - заборгованість з орендних платежів; 3 362, 23 грн. - заборгованість з відшкодування витрат на комунальні послуги і відшкодування експлуатаційних витрат) заборгованості, що виникла внаслідок не виконання відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасного внесення орендної плати за договором оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України №45 від 01.07.18р. (укладеним між сторонами); та відшкодування витрат на комунальні послуги і експлуатаційних витрат за договором про відшкодування витрат балансоутримувача за спожиті комунальні послуги , витрат пов`язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території, послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд №50-К від 01.07.18р. (укладеним між сторонами).

Ухвалою суду від 15.11.21р. було відкрите провадження у справі №904/8882/21 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.

ФОП Литвин Н.Б. (відповідач) своїм правом на подання до суду відзиву на позов, не скористався, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням направленим на адресу відповідача ( зазначену у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань станом на 14.02.22р., а.с.111-112) та повернутим органами зв`язку з посиланням за закінченням терміну зберігання ( а.с. 106-109).

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у раз неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд враховує висновок Верховного суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17: у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) від 07.07.1989).

У рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також, як наголосив ВС у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18.03.21р. по справі № 911/3142/19: …Верховний Суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника , а , у даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б). Отже, доводи скаржника про те, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження направлення на адресу Товариства рішення суду першої інстанції, спростовуються наведеним вище. Статтею 43 ГПК України встановлений обов`язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України ).

З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку щодо належного повідомлення відповідача про наявність в провадженні суду цієї справи та необхідність надання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до вимог ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку , але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Законом не надано право судді продовжити цей строк (встановлений законом). Однак, господарським судом під час розгляду даної справи враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , а саме: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020.; постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020р. № 760 продовжено період карантину до 31.10.2020р.; постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2020р. № 956 продовжено період карантину до 31.12.2020р.; постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020р. № 1236 продовжено період карантину до 28.02.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021р. №104 продовжено період карантину до 30.04.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021р. №405 продовжено період карантину до 30.06.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2021р. №611 продовжено період карантину до 31.08.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.21р. №855 продовжено період карантину до 01.10.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.21р. №981 продовжено період карантину до 31.12.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.21р. №1336 продовжено період карантину до 31.03.2022р.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів. Відповідно до п.4 ст. 11 ГПК України , суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника. Одночасно, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004)

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, в зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, в зв`язку з поведінкою заявників.

Згідно з приписами ст.114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій; строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ :

01.07.18р. між Інститутом проблем природокористування та екології Національної академії наук України (орендодавець) та ФОП Литвин Н.Б. ( орендар) укладено договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України №45, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне майно - кімнату 322 , загальною площею 16, 5 кв.м., розміщену за адресою: м. Дніпро, вул. В.Мономаха, 6, на 3 поверсі адміністративного корпусу ( що підтверджується відповідним актом приймання - передачі кімнати 322 від 01.07.18р. №1, а.с.23), що перебуває на балансі Інституту проблем природокористування та екології НАН України, вартість якого згідно з висновком про вартість майна (актом оцінки) від 22.06.18р. і становить за незалежною оцінкою (залишковою оцінкою) станом на 22.06.18р., 136 900, 00 грн. (п.1.1. ). Майно передається в оренду з метою використання : інше використання нерухомого майна (освіта у сфері культури: вокальна студія). (п1.2. ). У відповідності до пункту 3.1 відповідач повинен був своєчасно і в повному обсязі сплачувати позивачу платежі за договором, які визначаються в установленому законом порядку на підстави Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 1995 року №786 зі змінами, або за результатами конкурсу на право оренди державного Майна і становила без ПДВ за перший (базовий) місяць оренди : червень 2018 р. - 1 711 ,25грн.

Крім орендної плати орендар сплачує по розрахункам орендодавця: відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на землю, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Відповідно до п.3.3. та п.3.4. орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця. Згідно п.3.11. у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла у повному обсязі, враховуючи санкції, орендодавцю. Відповідно до п.10.1. цей договір укладено строком на 1 (один) рік та 6 місяців, що діє з 01.07.18р. до 31.12.19р. (а.с.16-19). Додатковою угодою №1 від 25.02.20р. до вищезазначеного договору продовжено строк його дії до 31.12.20р. (а.с.24).

01.07.18р. між ІППЕ НАН України (балансоутримувач) та ФОП Литвин Н.Б. (орендар) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача за спожиті комунальні послуги, витрат пов`язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території, послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд №50-К, відповідно до умов якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію, ремонт та відшкодування земельного податку будівлі (пропорційно займаній площі), а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, кількості користувачів, кількості та потужності джерел електроустаткування (п.1.1. договору).

Згідно п.2.1.1. балансоутримувач зобов`язується забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов`язаних з обслуговуванням і утриманням будівлі і прибудинкової території, і створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності, у тому числі орендареві і його співробітникам відповідно до вимог чинного законодавства про користування будівлями.

Перелік таких робі і послуг, порядок і умови їхньої оплати встановлюються додатком №1 та додатком №2 до цього договору. Додаток №1 - підписаний сторонами перелік робіт та послуг щодо утримання та ремонту будівлі та прибудинкової території (а.с.31) .Додаток №2 - підписаний сторонами розрахунок помісячних платежів за спожиті комунальні послуги, витрат пов`язаних з обслуговуванням будівлі і прибудинкової території, послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд (а.с.32).

У зв`язку з відсутністю в орендованому приміщенні лічильника з обліку електроспоживання, сторонами підписано Додаток №3 - перелік електроприладів приміщення, що орендується , та їх потужність та час використання. (а.с.33).

Згідно п.2.2.3 договору орендар зобов`язується не пізніше 10 числа місяця, що йде за звітним , отримати рахунки та в повному обсязі внести плату на рахунок балансоутримувача (позивача) за обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, відшкодування за спожиті комунальні послуги, а також відшкодувати податок на землю. (а.с.29-30).

31.05.21р. сторони уклали додаткову угоду №2 до вищезазначеного договору оренди, відповідно до умов якої розірвали договір оренди .В п.1. цієї додаткової угоди сторони погодили, що орендар зобов`язується погасити всю наявну заборгованість з орендної плати та відшкодування комунальних послуг в загальній сумі 14 222, 46 грн., відповідно до акту звіряння, у період з 01.06.21р. по 31.08.21р. рівними частинами. (а.с.77). В той же день орендар повернув орендодавцю кімнату №322 за актом приймання-передачі № 2 ( а.с.75)

Як вбачається з матеріалів справи, під час дії договору позивач надав послуги з оренди відповідачу у період лютий - травень 2021р. на загальну суму 11 482, 99 грн. (що підтверджується відповідними актами виконаних робіт ( надання послуг), які підписані відповідачем без зауважень, а.с26, 28). Також, виставляв рахунки на оплати цих послуг (а.с.25, 27). Окрім того, надав послуги з утримання орендованого майна за цей же період на загальну суму 3 362, 23 грн. (що підтверджується відповідними актами надання послуг, а.с.35-41,42-74).

За твердженням позивача, в порушення прийнятих на себе зобов`язань відповідач оплату наданих послуг з оренди та оплат з відшкодування орендодавцеві витрат на утримання орендованого майна за спірний період не здійснив; у зв`язку з чим ( згідно наданого позивачем розрахунку), за ним рахується заборгованість з орендної плати в розмірі 11 482, 99 грн. та заборгованість з відшкодування витрат на утримання орендованого майна в розмірі 3 362, 23 грн.

На час винесення рішення у справі відповідачем доказів погашення вищезазначеної заборгованості не надано. Таким чином, загальна сума грошових коштів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача складає 14 845, 22 грн.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 283 ГК України).

Відповідно до ч.6. ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 774 ЦК України).

Згідно з частинами першою та п`ятою ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Здійснивши оцінку наданих позивачем доказів за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що такі докази більш вірогідно підтверджують обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, оскільки відповідачем на їх спростування не надано жодного доказу. За перелічених вище обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, що відповідно є підставою для задоволення позову у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з відповідача : Фізичної особи - підприємця Литвин Наталії Борисівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь позивача - Інституту проблем природокористування та екології Національної академії наук України (49000, м. Дніпро, вул. Володимира Мономаха, буд.6; код ЄДРПОУ 05540095): 11 482, 99 грн. - заборгованості з орендних платежів; 3 362, 23 грн. - заборгованості з відшкодування витрат на комунальні послуги і відшкодування експлуатаційних витрат та 2 270, 00 грн. - витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 16.02.22р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.