Рішення

від 10.02.2022 по справі 905/2362/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.02.2022 Справа №905/2362/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М .,

секретар судового засідання Лукашенко В.Є.,

за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49038, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, код ЄДРПОУ 40081237)

до відповідача: Державного підприємства «Шахтоуправління «ПІВДЕННОДОНБАСЬКЕ №1» (85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. Магістральна, 4, код ЄДРПОУ 34032208)

про стягнення 45 475, 00 грн.

представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» звернулось з позовною заявою до Державного підприємства «Шахтоуправління «ПІВДЕННОДОНБАСЬКЕ №1» про стягнення 45 475, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невірне зазначення відповідачем маси відправленого вантажу за накладною №49401094, у зв`язку з чим просить стягнути штраф.

Ухвалою суду від 20.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2362/21 за правилами спрощеного позовного провадження.

21.01.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив №122 від 19.01.2022, в якому він не погоджується із заявленими вимогами посилаючись на те, що комерційний акт, яким зафіксовано нестачу вантажу не надсилався на адресу підприємства; протоколи зважування в підтвердження факту недовантаження позивачем не надано; акт загальної форми не містить відомостей щодо способу яким встановлено недовантаження та на підтвердження факту неправильного зазначення відправником маси вантажу не надано жодних доказів, окрім комерційного акту. Також, відповідач просить зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати, враховуючи відсутність настання будь-яких негативних наслідків від вчиненого правопорушення.

Ухвалою суду від 18.01.2022 розгляд справи було відкладено на 10.02.2022.

У судове засідання 10.02.2022 представники сторін не з`явились, позивач відповідь на відзив не надав.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

11.07.2021 зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці, згідно залізничної накладної №49401094, ДП «Шахтоуправління Південнодонбаське №1» відправило вантаж - вугілля кам`яне, не поіменоване в алфавіті, із визначенням станції призначення - Роти Донецької залізниці.

Відповідно до накладної №49401094 за відомістю вагонів маса вантажу у вагоні №56576283 складає 69100кг (нетто).

Згідно з розділу 26 вищезазначеної накладної, маса вантажу визначена на вагонних вагах (200т) Заводський №0049 відправником.

На станції Пологи Придніпровської залізниці під час контрольного зважування було виявлено, що маса вантажу у вагоні №56576283 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що було складено акти загальної форми №30314 від 14.07.2021, №21700 від 14.07.2021 та комерційний акт № 463003/132 від 14.07.2021.

Актом загальної форми №21700 від 14.07.2021 встановлено, що є підозра перевантаження вантажу понад масу, вказану в документах - невідповідність маси вантажу, вказаної в перевізних документах.

Актом загальної форми №30314 від 14.07.2021 встановлено, що при комісійному зважуванні в присутності аг. ком. Бойко М.М., пр.п. Колесник І.В., аг. ком. Боговин Е.Г. виявилось: вагон завантажений понад його вантажопідйомність, бр-95200 кг, тр-24300 кг, нпд-69100 кг, нф-70900 кг, що більше документа на 1800 кг та вищим за вантажопідйомність вагона на 1400 кг та погрожує безпеці руху.

Відповідно до комерційного акту № 463003/132 від 14.07.2021 на станції Пологи Придніпровської залізниці, на підставі акту загальної форми від 14.07.2021, позивачем було проведено контрольне комісійне зважування вагону за залізничною накладною №49401094 на справних 150т. електронних вагах №89 станції Пологи повірених 03.06.2021, та встановлено, що маса вантажу нетто за перевізним документом 69100 кг, а фактична маса вантажу 70900 кг, що більше документа на 1800 кг, та понад вантажопідйомності вагону на 1400 кг. Маркування подовжньою смугою жовтого кольору, по усій довжині вагона не порушено, виїмки, заглиблення відсутні, окреслення навантаження без порушень. Розвантажувальні люка зачинені на запірний механізм. Перекоса кузова немає. Вагон у технічному стані справний.

Відповідно до приписів ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.2 ст.908 ЦК України та ч.5 ст.307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 3 ст.909 ЦК України встановлено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення (п.6 Статуту залізниць України).

Пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну). У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною. Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП).

Враховуючи викладене, та приписи статей 11 ЦК України та 174 ГК України, накладна є підставою для виникнення у сторін визначених в ній прав та обов`язків.

Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом визначені Статутом залізниць України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (ст.2 Статуту залізниць України).

На підставі вказаного Статуту наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, затверджені Правила приймання вантажів до перевезення (7, 9, 13, 22, 24, 37, 39 Статуту), які є обов`язковими для всіх юридичних осіб.

Згідно з п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом.

Відповідно до п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Правильність внесених відомостей до накладних на спірні вагони підтверджена електронним цифровим підписом представника відправника у графі 55.

Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення (п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення).

Таким чином, позивач не зобов`язаний здійснювати перевірку маси та кількості вантажу завантаженого відправником, при цьому він не позбавлений права перевірити правильність відомостей про вантаж визначених у накладній.

З матеріалів справи вбачається, що на станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень та без перевірки маси та кількості вантажу, про що свідчить електронний цифровий підпис працівника станції відправлення у накладній.

Згідно з п.24 Статуту залізниці вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Відповідно до ч.1 ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Частиною 2 ст.129 Статуту встановлено, що у разі встановлення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах складається комерційний акт.

Таким чином, у випадку невідповідності маси вантажу інформації визначеної у провізних документах складається комерційний акт і саме він є належним та допустимим доказом такої невідповідності.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 № 334.

При видачі однорідного вантажу, який перевозиться навалом або насипом і прибув від одного відправника на адресу одного одержувача, недостачі, що перевищують норму природної втрати маси вантажу і граничне розходження визначення маси нетто, а також надлишки, що перевищують граничне розходження визначення маси нетто, виявлені в окремих відправках під час перевірки протягом однієї календарної доби, оформляються одним комерційним актом (п.6 Правил складання актів).

Пунктом 8 Правил складання актів, передбачено, що комерційний акт може бути складений як на станції призначення, так і на станції відправлення або попутній станції.

Враховуючи викладене, проведення контрольного зважування та складання комерційного акту за результатами такого зважування на станції Пологи Придніпровської залізниці, відповідає вимогам чинного законодавства.

За даними комерційного акту №463003/132 від 14.07.2021 маса вантажу у вагоні №56576283 складає 70900кг (нетто).

Таким чином, різниця в сторону перевантаження становить 1800 кг (70900кг - 69100кг).

Відповідач у відзиві посилається на те, що: складений залізницею комерційний акт, в якому зафіксовано показники перевантаження не надсилався на його адресу; матеріали позову не містять документ, що підтверджує результат зважування у відповідності до п.3.4 розділу ІІІ Інструкції «Про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті» , зареєстрованої Міністерством юстиції України 11.10.2012 за №1716/22028; позивачем здійснено переважування на 150 тонних вагах, коли зважування було здійснено на 200 тонних вагах, без врахування похибки та вивантаження вугілля, а різниця виведена в результаті арифметичних дій, та позивач не зважував тару (вагони) без вантажу, коли їх вага не завжди відповідає маркуванню.

Відповідно до п.8 Правил складання актів, комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу.

Одержувачу станція повинна видати складений комерційний акт у триденний термін. Видача актів одержувачам провадиться під розписку на третьому примірнику акта, який зберігається на станції. Вимоги про видачу актів від імені одержувача може пред`являти особа, яка має довіреність одержувача, оформлену згідно із законодавством. Вимоги про видачу актів можуть пред`являтися протягом шести місяців від дня видачі вантажу (п.14 Правил складання актів).

З наведених положень вбачається, що комерційний акт вручається одержувачу у триденний термін на його вимогу, яка може пред`являтись протягом шести місяців від дня видачі вантажу, при цьому законодавчо визначеного обов`язку видати чи направити комерційний акт саме відправнику ані зазначені правила ані норми чинного законодавства не містять, у зв`язку з чим посилання відповідача є безпідставними.

Згідно з п.3.4 розділу ІІІ Інструкції «Про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті» , затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України №442 від 31.07.2012 результати зважування на електронних ЗВВТ повинні видаватися у друкованому вигляді, для чого конструкція вагопроцесора має передбачати можливість підключення до нього друкувального пристрою.

Пунктом 3.5 вказаної Інструкції, у ЗВВТ для статичного зважування, прийнятих в експлуатацію до набрання чинності цією Інструкцією, допускається відсутність друкувального пристрою.

Інструкція «Про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті» затверджена наказом №442 від 31.07.2012, при цьому з технічного паспорту вагонних ваг, на яких станцією здійснено переважування вбачається, що зазначений засіб вимірювальної техніки прийнято в експлуатацію 30 жовтня 2007 року, тобто до набрання чинності Інструкцією, у зв`язку з чим використання означених ваг допускається без друкувального пристрою, тобто без фіксації результатів зважування на електронних ЗВВТ у друкованому вигляді.

Крім того, матеріали справи містять копію витягу з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагоні, в якій зафіксовано перевантаження у спірному вагоні.

До того ж, підставою для покладення матеріальної відповідальності у вигляді штрафу є саме комерційний акт, в якому зафіксовано неправильно зазначену масу вантажу, а не будь-які інші документи в підтвердження його зважування, проте доводи відповідача ніяким чином не спростовують підстави його складення так само як і факт недостачі самого вантажу.

Посилання відповідача на ті обставини, що зважування та завантаження вантажу у вагони здійснювалось на справних та повірених 200 тонних вагонних вагах, тоді як, переваження на станції Пологи вчинено на 150 тонних вагах без урахування похибки та зважування тари (вагони) без вантажу, а різниця в масі виведена шляхом простих арифметичних дій, не приймаються до уваги, з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом №644 від 21.11.2000 Міністерства транспорту України, загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом . До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об`єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом - виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов`язаний зазначити в накладній. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.

Відповідно до ст.13 Статуту залізниць України для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги.

Пункт 22 Правил видачі вантажів передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. При цьому, зважування вагону з вантажем на станції відправлення на 200-тонних електронних вагах, а при видачі на станції призначення на 100-150 тонних вагонних вагах або навпаки не є порушенням способу визначення маси вантажу, адже іншим способом визначення маси вантажу є розрахунковий.

У п.26 Спосіб визначення маси накладної №49401094 зазначені вагонні ваги (200т) заводський №0049. За змістом комерційного акту №463003/132 від 14.07.2021, переважування вантажу на станції Пологи Придніпровської залізниці здійснювалось на 150 тонних електронних вагах вказаної станції, що повністю узгоджується з приписами наведених вище норм.

Відповідно до технічного паспорту, який міститься в матеріалах справи, 150т. електронні ваги №89 станції Пологи, на який було здійснено переважування, пройшли державну повірку 03.06.2021.

З огляду на викладене, суд зазначає, що позивач здійснив перевірку маси вантажу тим самим способом що і відповідач - зважанням.

Стосовно доводів відповідача щодо необхідності здійснення зважування маси вагону без вантажу суд зазначає, що залізницею перевірка маси вантажу була здійснена тим же способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення вантажовідправником та виходячи з маси тари кожного з вагонів, яка була зазначена відправником в накладній, за правильність даних в якій відповідає відправник.

Враховуючи викладене, позивачем правомірно складено комерційний акт щодо невідповідності показників маси у накладній та показниками зважування вагону.

Згідно з ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, згідно із статтею 118 цього Статуту.

З системного аналізу статей 118 та 122 Статуту вбачається, що штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки чи ні.

Провізна плата за перевезення вантажу, за накладною №49401094 у вагоні: №56576283 складає 9 095,00грн.

Таким чином, сума штрафу, яка підлягає стягненню складає 45 475,00 грн. (9095,00 х 5), що відповідає приписам чинного законодавства та заявленим вимогам позивача.

В поданому відзиві відповідач просить зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати, за огляду на те, що допущене порушення не спричинило збитків для залізниці та інших учасників, крім того вартість вантажу відправленого за накладною складає 59 490,76 грн., а розмір штрафу заявлений до стягнення складає 45 475,00 грн., що фактично позбавляє відповідача отримання будь-якої економічної вигоди від господарської операції.

Згідно з ст.233 ГК України , у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 551 ЦК України передбачено, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Здійснивши аналіз наведених норм, суд зазначає, що ані ЦК України , ані ГК України , які є законами України, не встановлена неможливість зменшення неустойки, розмір якої передбачений актами цивільного законодавства, зокрема Постановами Кабінету Міністрів України.

Також, в чинному законодавстві України не міститься переліку обставин, які мають істотне значення, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №910/16925/18.

Встановлення розміру штрафу за невірно зазначену масу вантажу Статутом залізниць України , а не договором, не позбавляє суд права зменшити розмір нарахованого штрафу, за наявності підстав передбачених законодавством.

Статутом не врегульоване питання зменшення розміру штрафу на відміну від законів - Цивільного та Господарського кодексів України, які мають вищу юридичну силу порівняно із Статутом залізниць України , який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України.

Відсутність можливості зменшення розміру штрафу, передбаченого законодавством, та його стягнення без врахування судом конкретних обставин справи, зокрема, характеру вчиненого порушення, негативних наслідків, та їх співмірності з розміром штрафних санкцій, може призвести до ситуації коли за різні по характеру та наслідкам правопорушення судом може бути стягнений один і той саме розмір штрафу, що, в свою чергу, не сприятиме виконанню завдання господарського судочинства щодо справедливого вирішення справи судом.

Різниця між масою вантажу, яка зазначена відповідачем в накладній та масою вантажу, яка була виявлена залізницею становить 2,6% у вагоні №56576283.

В той же час, розмір штрафу становить 500% від провізної плати.

Суд приймає до уваги, що згідно доданих до відзиву на позов документів на підтвердження вартості вантажу, розмір штрафу орієнтовно дорівнює вартості вугілля, яке перевозилось, що фактично позбавляє відповідача на отримання будь-якої економічної вигоди від цієї господарської операції.

Також, судом враховано, що на території частини Донецької області органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, що обумовило збільшення відстані, яку проходить вантаж, у разі відправки з однієї станції Донецької залізниці на іншу станцію Донецької залізниці, що має наслідком збільшення розміру провізної плати.

Позивач не довів ані настання, ані обґрунтовану можливість настання будь-яких негативних наслідків від вчиненого відповідачем порушення, а стягнення штрафу в розмірі 500% від ціни договору за факт невірного зазначення особою маси вантажу в накладній не може вважатись розумним та справедливим.

За наявності вказаних обставин, стягнення штрафу в такому розмірі вочевидь перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитора, та не спрямовано на розумне стимулювання боржника виконувати зобов`язання.

Приймаючи до уваги наведене, з огляду на те, що допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для залізниці та іншим учасникам господарських відносин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до 1 провізної плати (9 095,00 грн).

Такий розмір штрафу, на думку суду, є справедливим та співмірним вчиненому порушенню відповідачем.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України ), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати, за приписами статті 129 ГПК України , покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Державного підприємства «Шахтоуправління «ПІВДЕННОДОНБАСЬКЕ №1» про стягнення штрафу у розмірі 45 475, 00 грн. - задовольнити частково в сумі 9 095,00 грн.

Стягнути з Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» суму штрафу в розмірі 9 095,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн.

В іншій частині заявлених вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 10.02.2022 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.02.2022.

Рішення може бути оскаржене в Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому розділом IV ГПК України.

Суддя О.М. Сковородіна