Рішення

від 15.02.2022 по справі 910/18705/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2022Справа № 910/18705/21 Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗОІЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБНИЙ СМАК"

про стягнення 185 476,08 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗОІЛ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБНИЙ СМАК" про стягнення 185 476,08 грн, з яких 92 718,60 грн - основний борг, 5830,61 грн - штраф, 67 794,06 грн - пеня, 19 132,81 грн - інфляційні.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на поставки №2011/18 від 20.11.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2021 № 910/18705/21 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

07.12.2021 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/18705/21, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/18705/21 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана представниками позивача та відповідача, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗОІЛ" "Торговий дім "Аванта" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХЛІБНИЙ СМАК" (Покупець) укладено договір поставки № 2011/18 (надалі також - Договір), згідно з п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставляти узгодженими партіями, на протязі дії даного Договору у власність Покупця Товар, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати його, за умовами цього Договору.

За приписам пунктів 2.1, 2.3 Договору, ціна одиниці виміру Товару погоджується Сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Загальна сума Договору є орієнтовною та становить 1 479 000 гривень (один мільйон чотириста сімдесят дев`ять тисяч гривень 00 копійок) з урахуванням ПДВ. Остаточна загальна сума Договору визначається Сторонами на підставі даних, зазначених у видаткових накладних по накопичувальної системі на протязі дії договору.

Як встановлено у п. 3.1 Договору, розрахунки за кожну окрему партію Товару, здійснюються Покупцем наступним чином:

3.1.1 Покупець оплачує Постачальникові повну вартість партії Товару у строк до ЗО (тридцяти) календарних днів з моменту отримання такої партії Товару, якщо інші умови розрахунків не затверджені у Специфікаціях. Моментом (датою) отримання партії Товару вважається дата фактичного отримання товару Покупцем згідно видаткової накладної.

Вказані в п. 3.1. умови розрахунків Сторони узгоджують а Специфікаціях на кожну окрему партію Товару. (п. 3.2 Договору).

Згідно з пунктами 4.3, 4.4 Договору, поставка товару здійснюється на умовах DDP, у відповідності з трактуванням міжнародних правил по тлумаченню термінів „ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року, з урахуванням особливостей та умов цього Договору.

Зобов`язання щодо поставки Товару виникають у Постачальника лише, з моменту підписання Сторонами узгодженої Специфікації на партію Товару і виконання Покупцем умов розрахунків п.3.1. Договору.

У п. 5.1 Договору, моментом поставки Товару вважається момент фактичної передачі партії Товару Покупцю. Право власності на Товар і ризики втрати й/або ушкодження Товару переходять від Постачальника до Покупця з моменту фактичної передачі Товару Покупцю.

Документом, що підтверджує передачу (факт поставки) Товару на умовах даного Договору, є - видаткова накладна або акт прийому-передачі.

Даний Договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до "31" грудня 2019 року, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань згідно умов даного Договору. (п. 8.1 Договору).

28.11.2018 сторонами до Договору підписано Специфікацію № 1 на постачання товару, відповідно до якої найменування товару - паливо рідке промислове УКТЗЕД 2707999900, загальна кількість товару - 21,34 т, вартість партії товару - 315 618,60 грн з ПДВ, умови оплати партії товару: Покупець сплачує Постачальникові 100% передплату вартості партії товару й компенсації вартості її транспортування у день отримання товару; строк поставки - до 05.12.2018, пункт поставки товару (адреса філії): м. Курахово.

На підтвердження виконання умов договору щодо поставки товару позивач надав суду видаткову накладну № 00312 від 03.12.2018 на суму 315 618,60 грн, товарно-транспортну накладну № 0312 від 03.12.2018, податкову накладну № 1 від 03.12.2018.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем було здійснено лише частково оплату за отриманий товар в сумі 222 900,00 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 92 718,60 грн. У зв`язку з порушенням строків оплати поставленого товару позивачем заявлено до стягнення, крім основного боргу, пеню у розмірі 67 794,06 грн, штраф у розмірі 5830,61 грн та інфляційні у розмірі 19 132,81 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 315 618,60 грн, що підтверджується видатковою накладною № 00312 від 03.12.2018 та товарно-транспортною накладною № 0312 від 03.12.2018, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

У Специфікації № 1 від 28.11.2018 до Договору погоджено умови оплати партії товару: Покупець сплачує Постачальникові 100% передплату вартості партії товару й компенсації вартості її транспортування у день отримання товару; строк поставки - до 05.12.2018, пункт поставки товару (адреса філії): м. Курахово.

Отже, 03.12.2018 відповідач мав оплатити поставлений за видатковою накладною № 00312 товар, а тому з 04.12.2018 розпочався період прострочення відповідача.

За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, поставлений товар оплачений останнім частково на суму 222 900,00 грн.

З урахуванням наведених вище доказів судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором, не здійснив оплату поставленого товару у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 92 718,60 грн, факт існування якої відповідачем відповідними засобами доказування не спростований.

Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 92 718,60 грн.

Отже, суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в розмірі 92 718,60 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 67 794,06 грн за загальний період прострочення з 03.12.2018 по 30.10.2021.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України ).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

У п. 6.3 Договору визначено, що у випадку прострочення оплати за поставлену партію Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії Товару за кожний день прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (з урахуванням виправлених недоліків), суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, за розрахунком суду, на суму 24 301,94 грн, оскільки позивачем неправильно визначено період прострочення відповідача, який, як вже встановлено вище, розпочинається не в день поставки, а на наступний день - 04.12.2018, та крім того позивачем нараховано пеню за прострочення сплати 92 718,60 грн період з 03.12.2018 по 30.10.2021, що перевищує обмежений законом шестимісячний строк для її нарахування (сторонами у договорі такий строк збільшено не було).

Крім того позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 5830,61 грн за загальний період прострочення з 03.12.2018 по 30.10.2021 на підставі п. 6.6 Договору.

Як встановлено у п. 6.6 Договору, по даному Договору Покупець несе відповідальність за порушення грошового зобов`язання щодо оплати Товару за ч.2 ст.625 ЦКУ, у вигляді штрафу розміром 2 % (два відсотки) річних від простроченої суми невиконаного зобов`язання по кожній партії Товару.

З наведеного вбачається, що за своєю правовою природою заявлений до стягнення штраф таким не є, а є процентами за користування коштами, передбаченими ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Так, частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013).

Зі змісту п. 6.6 Договору видно, що сторони зменшили передбачений законом розмір процентів річних до 2%.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 2% річних (з урахуванням виправлених недоліків), суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, за розрахунком суду, на суму 5816,40 грн, оскільки позивачем неправильно визначено період прострочення відповідача, який, як вже встановлено вище, розпочинається не в день поставки, а на наступний день - 04.12.2018.

Щодо інфляційних в розмірі 19 132,81 грн, нарахованих за загальний період прострочення з 03.12.2018 по 30.10.2021, суд зазначає, що вимоги в цій частині обґрунтовані підлягають задоволенню у заявленому позивачем обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, щодо заявлених позивачем на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000,00 грн суд зазначає таке.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

У частині третій статті 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами першою-другою статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Однак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, для розподілу понесених витрат на правничу допомогу позивачем здійснено попередній орієнтовний розрахунок витрат у позові, а також надано ордер серії АН № 1051273 та договір про надання правової допомоги та на представлення інтересів від 10.10.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗОІЛ" (клієнт) та адвокатом Заборським Олександром Валентиновичем (адвокат).

Оцінивши у порядку статті 86 ГПК України надані позивачем докази витрат на професійну правничу допомогу, суд, керуючись статтями 74 - 79, не вважає їх допустимими та такими, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу.

Так, позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказів, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, а натомість договір про надання правової допомоги та на представлення інтересів від 10.10.2021 не містить розміру та порядку обчислення гонорару адвоката.

Оскільки обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість у даному випадку належним чином не підтверджена, то витрати позивача на професійну правничу допомогу розподілу за результатами розгляду справи не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБНИЙ СМАК" (вул. Зрошувальна, буд. 5, м. Київ, 02099, ідентифікаційний код 41675639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗОІЛ" (вул. Конституційна, буд. 15, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50000, ідентифікаційний код 41180388) борг у розмірі 92 718,60 грн, пеню у розмірі 24 301,94 грн, 2% річних у розмірі 5816,40 грн, інфляційні у розмірі 19 132,81 грн та судовий збір у розмірі 2129,55 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 15.02.2022

Суддя Т. Ю. Трофименко