Ухвала

від 15.02.2022 по справі 334/748/20

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 15.02.2022

Справа № 334/748/20

Провадження № 1-кп/334/206/22

УХВАЛА

Іменем України

15 лютого 2022 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого - судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участю прокурора - ОСОБА_3

представника потерпілого - ОСОБА_4

представника потерпілого - ОСОБА_5

обвинуваченого - ОСОБА_6

захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Ленінського районного суду м. Запоріжжя, матеріали кримінального провадження, за обвинуваченням: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, маючого вищу освіту, працюючого на посаді директора у ТОВ «Бревес», зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3, ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні у відношенні ОСОБА_6 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3, ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні висловив думку про можливість призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні. Вважає, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, обвинувальний акт складено відповідно до вимог ст.291 КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає.

Представник потерпілого ОСОБА_4 не заперечувала проти призначення справи до судового розгляду.

Представник потерпілого ОСОБА_5 не заперечував проти призначення справи до судового розгляду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , заперечив проти призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні, заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки він не відповідає вимогам КПК України, мотивуючи свої вимоги наступним: в провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12019080050001339 від 13 квітня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.ч.2, 3 ст.191 КК України (Обвинувальний акт від 11 лютого 2020 року), а також кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12019080050003451 від 02 жовтня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.5 ст.191 КК України (Обвинувальний акт від 30 березня 2020 року).

30 червня 2020 року ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя вказані кримінальні провадження об`єднані в одне провадження з присвоєнням єдиного номеру справи 334/748/20, провадження № 1-кп/334/658/20.

Таким чином, в провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя на цей час перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні кримінальних правопорушень,передбачених ч.1 ст.366, ч.ч.2, 3, 5 ст.191 КК України

Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Положення ч.4 ст.4 КПК України визначають, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

У свою чергу, п.5 ч.2 ст.291 КПК України регламентує, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Так, під формулюванням обвинувачення в доктрині кримінального процесу розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Відповідно до ч.1 ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, до яких віднесені: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; та інші обставини, - покладається на слідчого, прокурора.

Враховуючи те, що звернення до суду з обвинувальним актом, у відповідності до вимог ст.283 КПК України, є однією із форм закінчення досудового розслідування відносно певної особи, є беззаперечним той факт, що відомості в обвинувальному акті повинні чітко відповідати встановленим вимогам до його змісту.

Аналіз змісту вказаних вимог закону у сукупності свідчить про те, що формулювання в обвинувальному акті обвинувачення, яке за визначенням у п.13 ч.1 ст.3 КПК України, є твердженням про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, з достатньою повнотою повинно містити конкретні обставини, що були встановлені органом досудового розслідування, та які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно зі ст.91 цього ж Кодексу, логічно узгоджуватися та відповідати наведеній правовій кваліфікації кримінального правопорушення, яке ставиться у вину особі, з тією метою, щоб вона мала змогу зрозуміти суть пред`явленого їй обвинувачення та, виходячи з його змісту, обирати власну правову позицію захисту.

Про те, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, вказано й у підпункті «а» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною.

З даного приводу Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 25 липня 2000 року у справі «Маттоціа проти Італії» зазначив, що «...обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту».

При цьому, Європейський суд з прав людини також вказав «...межі гарантій, передбачених підпунктом «а» пункту 3 статті 6 Конвенції, мають оцінюватись, зокрема, у світлі більш загального права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. У кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутих особі обвинувачень, які в подальшому можуть бути сприйняті судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження.» (рішення: від 9 березня 2011 року у справі «Жупнік проти України», від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції»).

Таким чином, важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 24 листопада 2016 року у справі №5-328кс16.

Аналізуючи виклад фактичних обставин в обвинувальних актах від 30 березня 2020 року та від 11 лютого 2020 року, начебто вчинення ОСОБА_6 злочинів, передбачених ч.ч.2, 3, 5 ст.191 КК України, слід дійти до висновку, що слідчим та прокурором в них наводяться обставини, які відповідають диспозиції службового підроблення, а не заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, що виявилося в наступному.

Диспозицією статті 366 КК України передбачається складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

Тобто об`єктивна сторона службового підроблення полягає у перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища.

Такий злочин виявляється тільки в активній поведінці службової особи і може бути вчинений однією з декількох альтернативно передбачених у ч.1 ст.366 КК України дій: а) внесення до документів неправдивих відомостей; б) інше підроблення документів; в) складання неправдивих документів; г) видача неправдивих документів. Внесення ж до документів неправдивих відомостей означає включення інформації, яка повністю або частково не відповідає, дійсності, до офіційного документа. При цьому форма документа та всі його реквізити відповідають необхідним вимогам.

Пунктом 23 Постанови Пленуму ВСУ від 06 листопада 2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» передбачено, що у статті 191 КК ( 2341-14) передбачено відповідальність за три форми вчинення злочину - привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Вони характеризуються умисним протиправним і безоплатним оберненням чужого майна на свою користь чи на користь іншої особи. Предметом привласнення та розтрати є лише те чуже майно, яке було ввірене винній особі чи перебувало в її законному віданні, тобто таке майно, що знаходилося в неї на законних підставах і стосовно якого вона здійснювала повноваження щодо розпорядження, управління, доставки використання або зберігання тощо. При привласненні ці повноваження використовуються для обернення винною особою майна на свою користь, а при розтраті - на користь інших осіб, зокрема це може бути відчуження майна іншим особам для споживання, як подарунок чи товар, в обмін на інше майно тощо.

Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем полягає в незаконному оберненні чужого майна на свою користь або на користь інших осіб з використанням службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби.

Тобто диспозиціями статей 191 та 366 КК України передбачені абсолютно різні дії, які складають їх об`єктивну сторону, а отже і обставини вчинення цих злочинів є абсолютно різними.

Так, наприклад, в Обвинувальному акті від 30 березня 2020 року, під час викладення фактичних обставин вчинення злочину передбаченого ст.191 КК України, прокурором і слідчим, серед іншого зазначається:

«На початку вересня 2018 року, директор ТОВ «Бревес» - ОСОБА_6 , у не встановленому слідством місці, діючи умисно, з метою заволодіння бюджетними грошовими коштами, достовірно знаючи, що обсяги фактично виконаних будівельних робіт, що вказані в Акті №2 приймання виконаних робіт за серпень 2018 року від 07 вересня 2018 року на загальну суму 350 907,05 грн., частково не відповідають обсягам фактично виконаних будівельних робіт, підписав та завірив печаткою ТОВ «Бревес» вказаний акт, в якому містились недостовірні відомості щодо виконання ТОВ «Бревес» робіт... На підставі підписаного Акту №2 ... на розрахунковий рахунок ТОВ «Бревес» ..., відкритий в АТ «ОТП Банк» перераховано грошові кошти в сумі 350 907,05 грн.».

«Окрім того, в листопаді 2018 року, директор ТОВ «Бревес» - ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на заволодіння бюджетними грошовими коштами, у не встановленому слідством місці, достовірно знаючи, що обсяги фактично виконаних будівельних робіт, що вказані в Акті №3 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2018 року від 12 листопада 2018 року та в Акті вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт у 2018 році (який є додатком до акту приймання виконаних будівельних робіт) на загальну суму 640 919,43 грн., частково не відповідають обсягам фактично виконаних робіт ТОВ «Бревес»... підписав та завірив печаткою ТОВ «Бревес» вказані акти, які містили недостовірні відомості щодо виконання ТОВ «Бревес» будівельних робіт та встановлення відповідного устаткування. На підставі підписаного Акту №3 ... на ТОВ «Бревес» Відкритий в AT «ОТП Банк» було перераховано грошові кошти в сумі 640919,43 грн.»

Таким чином, прокурор і слідчий, описуючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення у вигляді заволодіння чужим майном, в обвинувальному акті лише вказують, що обвинувачений, будучи службовою особою, підписав та завірив печаткою офіційні документи, які містять недостовірні відомості, в нашому випадку акти, що фактично означає складання, видачу неправдивих документів, тобто вчинення дії, що характеризують виключно об`єктивну сторону службового підроблення.

Такі формулювання в обвинувальному акті були б чіткими, а обвинувачення саме за ст.191 КК України могло б бути конкретним і зрозумілим по суті, якби органом досудового розслідування в акті було зазначено, що вказані вище дії обвинуваченого були лише способом заволодіння чужим майном, тобто вони описані не як спосіб вчинення кримінального правопорушення, а як окреме правопорушення.

Однак в акті жодного разу не вказано, що підписання певних документів з недостовірною інформацією є саме способом вчинення злочину, а опис обставин заволодіння майном наведений, як опис об`єктивної сторони службового підроблення.

Наведені фактичні дані у своїй сукупності не дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення передбаченого ст.191 КК України, що робить не можливим зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

У підтвердження вказаного висновку і на окрему увагу заслуговує той факт, що надалі за текстом обвинувального акту від 30 березня 2020 року у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_6 за ч.1 ст.366 КК України прокурором наведені аналогічні обставини, але він приходить до висновку, що обвинуваченим вчинено злочин передбачений не ст.191 КК України, а ст.366 КК України.

Таким чином, виходячи зі змісту Обвинувального акту від 30 березня 2020 року, слід зазначити, що прокурор підсумовуючи обвинувачення за ч.5 ст.191 КК України, цитує норму особливої частини кримінального кодексу із зазначенням відповідної статті, але при формулюванні обвинувачення наводить обставини вчинення іншого злочину, який не відповідає диспозиції інкримінованої статті, тобто прокурор наводить обставини вчинення ОСОБА_6 злочину передбаченого ст.366 КК України, а кваліфікує їх за ст.191 КК України.

Аналогічним чином викладено обвинувачення в обвинувальному акті від 11 лютого 2020 року, тобто обставини вчинення кримінального правопорушення за ч.2, ч.3 ст.191 КК України та ст.366 КК України викладені ідентично і дослівно, лише тільки висновки щодо кваліфікації дій обвинуваченого у органа досудового розслідування є різними: в першому випадку щодо заволодіння чужим майном, в другому випадку щодо службового підроблення.

Крім цього, виклад обставин вчинення обвинуваченим злочину передбаченого ч.5 ст.191 КК України та висновки щодо завдання шкоди в обвинувальному акті від 30 березня 2020 року логічно не узгоджені, що виявилося в наступному.

В акті прокурором зазначено, що (цитата з обвинувального акту) «Рішенням Запорізької міської ради №5 від 21 грудня 2016 року затверджено Програму розвитку та утримання житлово-комунального господарства м. Запоріжжя на 2017-2019 року. Фінансування заходів у сфері житлово-комунального господарства на виконання зазначеної програми здійснюється за рахунок коштів бюджету м. Запоріжжя.».

Також в акті, серед іншого, зазначається, що 24 жовтня 2017 року між головою правління ОСББ «Мурманська ЗА» та директором ТОВ «Бревес» укладено договір №63/17 з Капітального ремонту житлового будинку №3А по вул. Мурманська в м. Запоріжжя (будівельні роботи), код ДК 021:2015-45000000-7. Згідно з п 4.3. Договору розрахунки по даному договору проводяться у відповідності до законодавства України у сфері бюджетного фінансування в межах та за рахунок коштів, перерахованих Головним розпорядником коштів - Департамент з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради, наданих для фінансування предмету договору.

Однак, викладаючи наведені обставини, прокурор дійшов до нелогічного висновку про те, що (цитати з обвинувального акту): « ОСОБА_6 , … заволодів коштами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мурманська, 3А» та ОСОБА_6 завдав майнової шкоди ОСББ «Мурманська, 3А», тобто якщо фінансування робіт виконаних ТОВ «Бревес» здійснювалося Департаментом з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради за рахунок коштів бюджету м. Запоріжжя, а не за рахунок коштів ОСББ «Мурманська, 3А», то відповідно ОСББ не могло бути завдано майнової шкоди.

Отже, при дослідженні даного обвинувального акту слід дійти висновку, що фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, у ньому викладені неповно, оскільки ОСОБА_6 не міг одночасно заволодіти коштами і ОСББ, і бюджету м. Запоріжжя, тому обвинувачення в цій частині є неконкретним.

З огляду на наведене вище та враховуючи специфіку судового розгляду, який відповідно ч.1 ст.337 КПК України, проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, на основі засади змагальності сторін, у підготовчому судовому засіданні суд наділений повноваженнями перевірити повноту і правильність викладених в обвинувальному акті відомостей, які вимагаються ст.291 КПК України, з правової точки зору, але не вдаючись до їх оцінки, а звідси дійти висновку про можливість чи неможливість здійснення судового розгляду на підставі такого обвинувального акта.

Як висновок з зазначеного, неточність викладення фактичних обставин у даному провадженні вказує на неконкретність пред`явленого обвинувачення ОСОБА_6 , що в свою чергу не узгоджується з вимогами ст.291 КПК України.

Зазначені недоліки, як на його думку, перешкоджають прийняттю судом рішення про призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Просить обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого за ч.2, ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України повернути прокурору, для усунення вищезазначених недоліків.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання свого захисника, просив його задовольнити.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_8 підтримав дане клопотання просив його задовольнити.

Прокурор, представник потерпілого - ОСОБА_4 , представник потерпілого - ОСОБА_5 заперечили, щодо задоволення заявленого клопотання, просили відмовити у його задоволенні у повному обсязі, оскільки в його обґрунтування не наведено жодної законної підстави.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, заявлене клопотання приходить до наступного.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Таким чином, єдиною підставою для повернення обвинувального акту є його невідповідність вимогам Кримінального процесуального Кодексу України.

Статтею 291КПК України визначені вимоги до обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування.

Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Згідно з п.5 ч.2 ст.291КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Зі змісту обвинувального акту, що є предметом судового розгляду на даний час вбачається, що в ньому достатньо чітко та змістовно викладено фактичні обставини обвинувачення, а також наведено правову кваліфікацію дій обвинуваченого. З обвинувального акту видно, що останній містить повні відомості щодо дати та місця скоєння інкримінованих злочинів, умислу дій обвинуваченого, наявність встановлених доказів та інші необхідні вимоги до обвинувального акту, передбачені ст.291 КПК України.

Обставини, на які посилається захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 для повернення даного обвинувального акту прокурору, мають бути встановлені або спростовані саме на стадії судового розгляду і не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-1430/0/4-12 від 03 жовтня 2012 року "Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до КПК України" повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

З огляду на викладені вимоги Закону, суд вважає, що викладення прокурором в обвинувальному акті саме тих фактичних обставин, які він вважає встановленими, ґрунтується на законі. Крім того, враховуючи зміст ч.1 ст.337 КПК України, відповідно до якого судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд позбавлений права вийти за межі вже складеного обвинувального акта, а тим більше фактично надати вказівку прокурору щодо формулювання нового обвинувачення.

Отже, враховуючи викладене, суд позбавлений правових підстав для оцінки правильності встановлення фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченого на стадії підготовчого судового розгляду, а тому не знаходить підстав для задоволення заявленого захисником ОСОБА_7 клопотання та повернення обвинувального акта прокурору.

За таких обставин суд вважає, що обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування щодо ОСОБА_6 , відповідає вимогам чинного КПК України, суттєвих порушень щодо обвинувального акта, за яких суд має повернути обвинувальний акт прокурору, судом не встановлено, а тому підстав для його повернення прокурору суд не вбачає.

При відсутності інших клопотань у учасників підготовчого провадження, суд за правилами ст.316КПК України завершує підготовчі дії та вважає можливим призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.314-317, 372 КПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_7 про повернення обвинувального акту прокурору - відмовити.

Відкрити провадження у справі за позовом ОСББ «Мурманська 3А» до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди завданих в наслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідач в п`ятнадцятиденний строк з дня вручення позовної заяви має право надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відкрити провадження у справі за позовом Запорізької міської ради до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди завданих в наслідок вчинення кримінального правопорушення

Відповідач в п`ятнадцятиденний строк з дня вручення позовної заяви має право надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Призначити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3, ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, в залі судових засідань на 23 лютого 2022 року о 12.30 годині.

У судове засідання викликати учасників судового провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1