Рішення

від 15.02.2022 по справі 489/3519/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 489/3519/19

Провадження № 2/945/35/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2022 року Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участю секретаря Жиган А.О., позивача ОСОБА_1 ,представника позивача Балабан Н.І. ,представника відповідача Киричук В.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Торвік про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ Торвік про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Свої вимоги обгрунтувала тим, що їйна праві особистої приватної власності належить земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 0,0512га з кадастровим № 4824280900:13:000:2176, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, сільрада Кир`яківська, садівниче товариство Імпульс . Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.02.2017 року. Дана земельна ділянка була надана позивачу відповідно до Наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 27.12.2016 року. На цій земельній ділянці позивачем був збудований магазин і після введення в експлуатацію отриманий технічний паспорт 28.03.2017 року. Також зроблений і виданий Управлінням містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації 22.05.2017 року за реєстраційним номером 3 паспорт прив`язки тимчасових споруд (дві споруди) для ведення підприємницької діяльності, загальною площею 45 кв.м, який є дійсним до 22.05.2022 року. Для охорони нежитлового приміщення, зберігання його технічного стану, а також для зберігання та схоронності товару і обладнання позивач ОСОБА_1 , уклала Договір № 65 (4115) на централізовану охорону майна на об`єкті 18.08.2017 року (надалі за текстом - Договір ) із відповідачем по справі - товариством з обмеженою відповідальністю ТОРВІК в особі Бондіна Костянтина Юрійовича. Відповідно до умов Договору, а саме: п. 4.1.5. при спрацюванні сигналізації представники Охоронної фірми у кількості двох осіб повинні прибути на об`єкт до 25 хвилин, які повинні прийняти усі міри про присіканню протиправних дій правопорушників; п. 4.1.7 під час виявлення пожежі на об`єкті охорони Охоронна фірма зобов`язана негайно повідомити про це пожежну частину, вжити можливі заходи по ліквідації пожежі; п. 6.1 Охоронна фірма несе майнову відповідальність за збитки, спричинені майну Замовника, які зберігалися на об`єкті, спричинені третіми особами внаслідок неналежного виконання Охоронною фірмою своїх зобов`язань за Договором ; п. 6.2 Охоронна фірма несе матеріальну відповідальність за збитки (шкоду), спричинені крадіжками майна, здійсненими шляхом взлому на об`єктах замків, вікон, вітрин та огорож іншими засобами в результаті незабезпечення належної охорони або внаслідок невиконання Охоронною фірмою встановленого на об`єкті порядку вивозу (винесенню) майна, а також розкраданнями, здійсненими шляхом грабежу або при розбійному нападі, яке відбулось після 25 хвилин при відсутності належного реагування Охоронної фірми. Про факт порушення цілісності об`єкта або завдання збитків (шкоди) пошкодженням майна, що охороняється відповідно до цього Договору. Охоронна фірма повідомляє в чергову частину органу внутрішніх справ та Замовнику. До прибуття представників органу внутрішніх справ або слідства Охоронна фірма забезпечує недоторканність місця події; п. 6.4 Відшкодування збитків, спричинених внаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань по Договору Охоронною фірмою, здійснюється на підставі надання Замовником Охоронній фірмі Постанови органа дізнання, слідства або вироку суду, в якому чітко вказується, що збитки були причинені внаслідок неналежного виконання Договору. Розмір збитків повинен бути підтверджений відповідними документами та розрахунками вартості та складений з участю представників Охоронної фірми і відповідно до бухгалтерських даних з усіма розрахунками знижок, а також витрат, пов`язаних з відновленням пошкодженого майна. В ніч з 25 на 26 липня 2018 року на території магазину позивача сталася крадіжка та пожежа. У зв`язку з цим позивач звернулася до Миколаївського відділення поліції Очаківського відділу поліції ГУ Національної поліції в Миколаївській області із заявою про порушення кримінального провадження. 26 липня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження №12018150260000463 як наслідок розслідування в порядку частини 2 статті 194 КК України. Своїми діями на думку позивача Відповідач завдав їй матеріальних збитків. Багато товару, обладнання згоріли в пожежі. А сама будівля була значно пошкоджена, частково зруйнована. Таким чином просить відшкодувати майнову шкоду у розмірі 85400 грн., оскільки саме такі витрати необхідно зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Також позивач зазначила, що при пожежі згоріло 6000 гривень, які були виручкою за проданий товар. Були викрадені грошові кошти у сумі 9000 гривень, які знаходилися окремо від каси та призначалися на розвиток магазину. Окремо, позивач зауважує, що самому нежитловому приміщенню також завдана шкода. Окрім матеріальної шкоди, неправомірними діями відповідача завдано немайнових втрат, спричинених моральними стражданнями, які позначили негативні зміни у житті позивачки: негативні переживання, тривога, емоційна напруга, нервозність, почуття образи, обурення, побоювання щодо збереження свого майна. Внаслідок протиправної поведінки на думку позивача відповідач заподіяв моральну шкоду, яку вона оцінює в 40000 гривень. Крім того по справі призначалася експертиза, на яку позивачем витрачено 6500 гривень,юридично-правова допомога, яка здійснена: у складенні позовної заяви - 1000 гривень, ведення справ від імені позивача у суді першої інстанції - 2000 гривень, у суді другої інстанції - 1000 гривень. Сплата судового збору суді першої інстанції - 3900 грн., суді другої інстанції - 6000 грн, які позивач також просить стягнути з відповідача.

07.10.2019 року представником відповідача до суду подано відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти заявлених позивачем вимог,вважає позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Балабан Н.І. у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягали в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ Торвік -адвокат Киричук В.В. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення сторін, а також представників позивача та відповідача, свідка, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, дослідивши докази у справі, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.

Позивачу на праві особистої приватної власності належить земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 0,0512 га з кадастровим № 4824280900:13:000:2176, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, Кир`яківська сільська рада, садівниче товариство Імпульс .

Між сторонами 18.08.2017 року було укладено Договір № 65 (4115) на централізовану охорону майна на об`єкті.

Відповідно до акту про пожежу від 26.07.2018року в будівлі за адресою: АДРЕСА_1 відбулась пожежа.

За фактом умисного знищення або пошкодження майна внесено відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, триває досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018150260000463 від 26.07.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повідомила, щовона працює в магазині продавцем,коли пибула до магазину він вже згорів,там працювали пожежні, також зазначила що сигналізація в магазині працювала.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності зі ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно із вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Як убачається з матеріалів справи, предметом даного позову є відшкодування матеріальної шкоди, завданої позивачу вчиненням кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

Пунктом 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України передбачено, що збитками є доходи,які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право небуло порушене (упущена вигода).

Суд звертає увагу на те, що відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає. Отже, для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. Позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони. Однак, у відповідності до вимог ст. 77-81 ЦПК України позивачем не доведено належними та допустимими доказами таких обов`язкових елементів складу правопорушення, за яке настає відповідальність у вигляді відшкодування збитків, як шкідливий результат саме поведінки відповідача, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина відповідача у заподіянні шкоди.

Позивач стверджує, що зазнав майнових збитків в результаті винних дій відповідача, зокрема, порушення останнім умов договору в частині дотримання правил пожежної безпеки, забезпечення охорони приміщення.

Разом з тим, у спорах про стягнення заподіяних збитків, першочергове значення мають правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, слід відрізняти обов`язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (делікту) глава 82 ЦК України, ст. 1166 ЦК України.

Так, позивач вказує на порушення відповідачем умов договору, як на підставу покладення на нього майнової відповідальності.

Відповідно до умов договору,а саме:

п. 4.1.7. під час виявлення пожежі на об`єкті охорони Охорона фірма зобов`язана негайно повідомити про це пожежну частину, вжити можливі заходи по ліквідації пожежі.

п.6.4 відшкодування збитків, спричинених внаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань по Договору Охоронною фірмою, здійснюється на підставі надання Замовником Охоронній фірмі Постанови органа дізнання, слідства або вироку суду, в якому чітко вказується, що збитки були причинені внаслідок неналежного виконання Договору.

п.10.1.Сторони звільняються від відповідальності за повне чи часткове невиконання будь-якого з положень цього Договору, якщо це невиконання відбулося внаслідок причин, що знаходяться поза сферою контролю Сторони, яка не виконала зобов`язання. Такі причини включають стихійне лихо, екстремальні погодні умови, пожежі, страйки, воєнні дії, прийняття відповідних актів органами державної влади та управління масові безпорядки, екологічні катастрофи затоплення місць де розташовані прилади зв`язку тощо, але не обмежується ними (далі - форс-мажор).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Щодо посилання позивачем на умови договору, то суд зауважує, що згідно зі ст.611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Так, в договорі сторони лише обумовили, що сторони несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов Договору.

Законом, а саме, статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За змістом вищенаведених норм закону для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності. Отже, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювання та збитками потерпілої сторони. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, та, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

В Звіті про причину виникнення пожежі, яка сталася 26.07.2018 року в магазині ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , складеному в ході огляду місця події головним інспектором Миколаївського РС ГУ ДСНС України у Миколаївській області Араліним М.О., надано висновок версією виникнення пожежі в результаті підпалу особою, що невстановлена прийняти як ймовірну.

Суд звертає увагу на те, що за фактом умисного знищення або пошкодження майна внесено відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018150260000463 від 26.07.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України на час розгляду даної справи триває.

Та обставина, що розслідування кримінального провадження триває, сама по собі не свідчить про протиправну поведінку, дію чи бездіяльність відповідача, не покладає на відповідача вину (умисел чи з необережності) у заподіянні шкоди.

Згідно ст. 62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Крім того, на позивача покладено обов`язок доказати факт заподіяння шкоди відповідачем та її розмір.

Суд вказує, що пунктом 9 постанови №6 Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди передбачено, що при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладання на відповідальну за неї особи обов`язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування можливий. Коли відшкодування в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.04.2020 № 925/1196/18 зазначила, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно- наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

У постанові від 25.06.2019 у справі № 910/422/18 Верховний Суд вказав, що враховуючи припис частини четвертої статті 623 Цивільного кодексу України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально.

За відсутності протиправної поведінки відповідача, його вини у виникненні пожежі, доведеної у встановленому законом порядку обвинувальним вироком суду, причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою, в розумінні ст.1166 ЦК України у відповідача відсутній обов`язок відшкодовувати позивачу затрати.

В тих випадках, коли знищення майна є результатом винних дій конкретних осіб, відшкодування шкоди відбувається або стороною договору, яка порушила відповідну умову договору, або третьою особою, яка завдала таку шкоду (делікт).

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду в справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом вказаних норм зобов`язання з відшкодування шкоди - це такі цивільно-правові зобов`язання, в яких потерпіла сторона (кредитор) має право вимагати від боржника (заподіювача шкоди) повного відшкодування протиправно завданої шкоди шляхом надання відповідного майна в натурі або відшкодування збитків.

Крім того, з огляду на положення ст. 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 599, 1166 - 1168 ЦК України факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник) (правова позиція Верховного Суду України №6-954цс16 від 26 жовтня 2016 року).

Відповідно до ст. 323 ЦК України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом. Особливість вказаної норми полягає насамперед у тому, що під ризиком випадкового знищення або пошкодження майна необхідно розуміти економіко-правові наслідки втрати матеріального блага, належного власнику, за відсутності вини власника або будь-яких інших осіб. В тих випадках, коли знищення майна є результатом винних дій конкретних осіб, відшкодування шкоди відбувається або стороною договору, яка порушила відповідну умову договору, або третьою особою, яка завдала таку шкоду (делікт). Отже, випадок (казус) - випадкове діяння, яке на відміну від умисного або необережного діяння має зовнішні ознаки правопорушення, проте, позбавлене елементу вини і тому не тягне за собою юридичної відповідальності.

В деліктних правовідносинах причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою також є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди. За відсутності вини відповідача у виникненні пожежі, доведеної у встановленому законом порядку обвинувальним вироком суду, в розумінні ст.1166 ЦК України у відповідача відсутній обов`язок відшкодовувати позивачу збитки.

На даний час результати розгляду кримінального провадження в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

У зв`язку з відмовою в позові витрати, понесені на правничу допомогу адвоката на підставі ст. 141 ЦПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 16, 22, 1166, 1187 ЦК України, ст.ст. 2, 7, 10, 12, 19, 43, 49, 81-83, 130, 141, 223, 258-259, 263 - 265, 274-284, 352, 354-355, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ Торвік про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення- відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Дата складення повного тексту судового рішення 15.02.2022року.

Суддя М.М.Войнарівський