Ухвала

від 16.02.2022 по справі 522/18179/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/189/22

Номер справи місцевого суду: 522/18179/21 1-кс/522/9986/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретарки судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувшиу відкритомусудовому засіданніапеляційну скаргузахисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 22.12.2021 року про відмову у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_8 ,поданої вінтересах ОСОБА_7 в порядку п.10 ч.1 ст.303 КПК України на повідомлення про підозру від 23.07.2021 року у кримінальному провадженні №12021000000000510 від 09.04.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.14, ч.4 ст.190 КК України,

установив

Зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 22.12.2021 року було відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_8 , поданої в інтересах ОСОБА_7 в порядку п.10 ч. 1 ст.303 КПК України на повідомлення про підозру від 23.07.2021 року у кримінальному провадженні №12021000000000510 від 09.04.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.14, ч.4 ст.190 КК України.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що доводи захисника про те, що слідчий повідомів ОСОБА_7 про підозру з порушенням певної юридичної процедури, а також, що стороною обвинувачення у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 складено та погоджено повідомлення про підозру від 23.07.2021, за відсутності достатніх доказів для підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень не доведені у судовому засіданні.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.

В своїй апеляційній скарзі захисник підозрюваного вказує, що вважає ухвалу незаконною, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою скасувати повідомлення про підозру відносно ОСОБА_7 .

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що:

- слідчим суддею не взято до уваги, що слідчий повідомів ОСОБА_7 про підозру з порушенням передбаченої КПК України процедури оформлення та вручення повідомлення про підозру, оскільки вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 здійснено особою не наділеною процесуальними повноваженнями; слідчий повідомив ОСОБА_7 про підозру у спосіб, передбачений для осіб, місцезнаходження яких невідомо, тоді як прокурором не надано відповідних даних, які свідчать, що слідчому та прокурору не було відоме місце перебування ОСОБА_7 ; повідомлення про підозру складено заздалегідь, а відтак слідчим порушено процес складання та вручення такого повідомлення про підозру;

- стороною обвинувачення у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 складено та погоджено повідомлення про підозру від 23.07.2021 року, за відсутності достатніх доказів для підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, а зі змісту зазначеної підозри можливо дійти висновку, що вона містить суперечки, які в подальшому усунути неможливо, та така правова конструкція свідчить, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 добровільно відмовились від готування злочину.

В доповненняхдо апеляційноїскарги захисниквказав напорушення вимогст.52КПК Українищодо незабезпеченняслідчим обов`язковоїучасті захисникау даномукримінальному провадженніпід часвручення повідомленняпро підозру,що,на думкузахисника,порушує правона захистпідозрюваного ОСОБА_7 .

Позиції учасників судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Частина перша ст.404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до приписів ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відмовляючи у задоволені скарги захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на повідомлення про підозру відносно ОСОБА_7 , слідчий суддя виходив з того, що доводи захисника про те, що слідчий повідомів ОСОБА_7 про підозру з порушенням певної юридичної процедури, а також, що стороною обвинувачення у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 складено та погоджено повідомлення про підозру від 23.07.2021 року за відсутності достатніх доказів для підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень не доведені у судовому засіданні.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками слідчого судді, оскільки суд першої інстанції, з`ясувавши обставини справи, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволені скарги.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 що стороною обвинувачення у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 складено та погоджено повідомлення про підозру від 23.07.2021 року за відсутності достатніх доказів для підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень.

Так, згідно з ч.1 ст.276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених КПК запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Повідомлення про підозру має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення (стаття 277 КПК).

Дослідження повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 23.07.2021 року дає підстави стверджувати, що вона за своїм змістом та формою відповідає вимогам статті 277 КПК України.

Апеляційний суд звертає увагу, що на стадії досудового розслідування, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 Рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява N42310/04, рішення від 21.04.2011 року, остаточне 21.07.2011 року)), слідчий суддя може оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру,

В рішенні «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.90 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.94 року. ЄСПЛ навів важливий критерій обґрунтованості підозри та її відмежування від кінцевого обвинувачення. Суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що необхідні для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення.

Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри, з врахуванням положень ст. 17 КПК України, не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень п.10 ч.1 ст.303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування, зокрема, при розгляді скарги, відповідно до п.10 ч.1 ст.303 КПК України, слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри, в рамках розгляду зазначеної скарги, неможливий.

Тобто, можливість оскарження повідомлення про підозру відповідно до п.10 ч.1 ст.303 КПК України пов`язана виключно з питанням її обґрунтованості, тобто достатності доказів для її повідомлення, а не з будь-якими іншими. Слідчий суддя перевіряє обґрунтованість підозри, а саме: стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення у вчинені якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу й місця його вчинення, а також інші суттєві обставини, відомі на момент повідомлення про підозру. Але така особа не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності й допустимості.

Тому повідомлення про підозру слідчий суддя скасовує лише в разі, якщо воно є необґрунтованим, тобто нездатним переконати стороннього спостерігача, що особа може бути причетна до кримінального правопорушення. Ніякі інші порушення слідчим чи прокурором норм КПК не можуть бути підставою для скасування підозри, оскільки вони тягнуть за собою інші передбачені цим кодексом процесуальні наслідки.

Досліджуючи доводи скарги, слідчий суддя має вирішити чи необхідно при оскарженні повідомлення про підозру перевіряти достатність доказів для підозри чи лише обмежитись перевіркою дотримання вимог глави 22 КПК України щодо змісту повідомлення про підозру та виконання процесуальних формальностей, пов`язаних із підписанням та врученням повідомлення про підозру (питання про межі предмету перевірки). У разі позитивної відповіді про таку необхідність, слідчий суддя має встановити чи було забезпечено «достатність доказів» при повідомленні про підозру ОСОБА_7

Регламентуючи можливість оскарження повідомлення про підозру в рамках судового контролю, КПК України не встановлює будь-яких правил або обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею повідомлення про підозру. Разом з тим, загальні положення кримінального провадження свідчать про те, що при вирішенні цього питання мають бути враховані:

1) підозра має ґрунтуватися на допустимих доказах. Відповідно до ч. 3 ст. 17 КПК України підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом;

2) обов`язок захисника забезпечувати з`ясування обставин, які спростовують підозру. На підставі ч. 1 ст. 47 КПК України захисник зобов`язаний використовувати засоби захисту, передбачені КПК України та іншими законами України, з метою, зокрема, забезпечення з`ясування обставин, які спростовують підозру;

3) строк, після спливу якого дозволяється оскаржувати повідомлення про підозру. Оскаржити повідомлення слідчого, прокурора про підозру можна після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом (пункт 10 частини 1 статті 303 КПК);

4) функцію слідчого судді. Слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (пункт 18 частини 1 статті 3 КПК).

5) вимоги щодо оцінки доказів слідчим суддею. З огляду на ч.1 ст. 94 КПК України слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Положення ч. 3 ст. 17, ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 94, п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України дають підстави для висновку, що при оскарженні повідомлення про підозру слідчий суддя уповноважений перевіряти достатність доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Таку перевірку слідчий суддя здійснює виключно з метою судового контролю за дотриманням саме прав, свобод та інтересів особи у кримінальному провадженні.

Встановлення двомісячного строку, після якого дозволяється оскаржити повідомлення про підозру у вчиненні злочину, має на меті надати період, за збігом якого слідчий суддя зможе встановити чи укріпилася така підозра, чи стала спростованою. Саме тому лише після спливу цього строку є доцільним та можливим здійснити судовий контроль за наявністю достатніх доказів для підозри.

Системний аналіз норм КПК України та практики ЄСПЛ свідчить про наявність в КПК України понять, які відповідають різним стандартам доказування (переконання) - достатніх підстав (доказів), обґрунтованої підозри, поза розумним сумнівом.

Стандарт достатніх підстав (доказів) використовується в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, мети постановлення тих чи інших процесуальних рішень, вчинення процесуальних дій та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчим суддею, судом (наприклад, статті 157, 163, ч. 5 ст. 234, 260 КПК України), так і слідчими, прокурорами (зокрема, статті 134, 271, 276 КПК України).

Як вбачається p пункту 3 частини 1 статті 276 КПК України, повідомлення про підозру передбачає дотримання стандарту достатніх підстав (доказів). У цьому контексті необхідно з`ясувати яким є зміст цього стандарту саме з метою повідомлення особі про підозру.

Рівень обґрунтованості, доведеності підозри має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають та/бо можуть бути пов`язані із прийняттям відповідного процесуального рішення чи вчинення процесуальної дії. При цьому чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. Отже стандарт доказування (переконання) поступово зростає з перебігом ефективного розслідування, а втручання у права і свободи особи потребує більш глибокого обґрунтування, що повною мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.

Отже, застосування такого стандарту доказування і відповідно його перевірки слідчим суддею залежить від рівня обмеження прав, свобод та інтересів людини внаслідок повідомленням її про підозру та терміну здійснення ефективного розслідування.

У разі, коли повідомлення про підозру спричиняє лише виникнення обов`язків підозрюваного, які передбачені пунктами 1 та 3 частини 7 статті 42 КПК України, та не тягне для нього інших обмежень, наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення може досягати мінімального рівня відповідного стандарту доказування (переконання), необхідного для виправдання зазначеного вище втручання в права, свободи і законні інтереси людини.

Крім того, з моменту повідомлення особі про підозру, вона набуває статусу підозрюваного. Оскільки обсяг процесуальних прав підозрюваного (стаття 42 КПК України) значно більший, ніж у особи, якій таке повідомлення ще не вручене (хоча фактичні обставини можуть свідчити про подібну перспективу), вона набуває можливостей активно себе захищати, відстоювати свою позицію в кримінальному провадженні. Отже з моментом повідомлення особі про підозру фактично пов`язується початок реалізації принципу змагальності в кримінальному процесі.

Саме у зв`язку із цим пункт 3 частини 1 статті 276 КПК закріплює обов`язок, а не право здійснити повідомлення про підозру. Адже неповідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення при наявності достатніх доказів для цього тягне порушення таких загальних засад кримінального провадження, як забезпечення права на захист та змагальність сторін.

Враховуючи викладене, стандарт достатніх підстав (доказів) для мети повідомлення особі про підозру є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри», адже останній згідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КПК використовується для обґрунтування необхідності значно серйознішого обмеження прав, свобод і законних інтересів людини через, зокрема, застосування заходів забезпечення кримінального провадження та не зумовлює наділення підозрюваного додатковими правами.

Апеляційний суд вважає, що зі змісту наданих прокурором матеріалів, зокрема повідомлення про підозру від 23.07.2021 року, а саме викладення в ньому фактичних обставин кримінального правопорушення у вчинені якого підозрюється ОСОБА_7 , з зазначенням часу й місця його вчинення, а також інших суттєвих обставини, відомих на момент повідомлення про підозру, вбачається, що воно відповідає зазначеним прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішеннями у справах «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 року критеріям щодо здатності переконати стороннього спостерігача, що особа може бути причетна до кримінального правопорушення, тобто вказана причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є імовірною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.

Крім того, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що вручення повідомленняпро підозру ОСОБА_7 здійснено особоюне наділеноюпроцесуальними повноваженнями,оскільки письмовеповідомлення пропідозру буловручене слідчим,який входитьдо групислідчих уданому кримінальномупровадженні,що незаперечувалось сторонамита незаборонено діючимКримінальним процесуальнимкодексом України,який немістить нормщодо наділенняповноваженнями навручення повідомленняпро підозрувиключно осіб,які йогосклали.

Також апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги що слідчий повідомив ОСОБА_7 про підозру у спосіб, передбачений для осіб, місцезнаходження яких невідомо, тоді як прокурором не надано відповідних даних, які свідчать, що слідчому та прокурору не було відоме місце перебування ОСОБА_7 , з таких підстав.

Так, згідно з ч.1 ст.276 КПК України повідомлення про підозру здійснюється в порядку, передбаченому ст.278 КПК України, відповідно до норм якої письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Отже, у разі неможливості вручити особисто, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений для виклику та приводу особи (глава 11 КПК України, ст. 135, 136), тобто шляхом надіслання поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою (ч.1 ст.135 КПК); у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання, повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК).

Разом з тим, повідомлення про підозру було вручене слідчим у день його складання особисто ОСОБА_7 , що спростовує такі доводи апеляційної скарги.

Крім того, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що повідомлення про підозру складено заздалегідь, які захисник мотивував неможливістю, на його думку, складання та затвердження повідомлення про підозру слідчим саме 23.07.2021 року, з підстав участі слідчого у цей день у слідчих діях та відсутності у м.Одесі прокурора, який затвердив повідомлення про підозру, оскільки це є лише припущенням захисника. Крім того, діючим законодавством не заборонено складання відповідальними особами процесуальних документів у нічний час, особливо враховуючи цілодобові чергування як слідчих, так і прокурорів.

Крім того, апеляційний суд відхиляє посилання захисника в доповненнях до апеляційної скарги про порушення права ОСОБА_7 на захист під час вручення йому повідомлення про підозру з підстав відсутності доказів повноважень на підписання повідомлення про підозру та на захист ОСОБА_7 у адвоката ОСОБА_10 , який був присутній при врученні повідомлення про підозру.

Так, в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_7 та його захисник підтвердили, що ОСОБА_10 , який згідно інформації, яка міститься у вільному доступі у Єдиному Реєстрі Адвокатів України, є адвокатом, у якості захисника залучив сам ОСОБА_7 , що спростовує доводи щодо відсутні повноважень адвоката ОСОБА_10 на підписання повідомлення про підозру.

Стосовно посилання адвоката ОСОБА_8 на порушення вимог ст.52 КПК України щодо незабезпечення слідчим обов`язкової участі захисника у даному кримінальному провадженні під час вручення повідомлення про підозру, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.52 КПК України участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моментунабуття особоюстатусу підозрюваного, яким у відповідності до вимог ч.1 ст.42 КПК України є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру. Тобто до вручення особі повідомлення про підозру вимоги ст.52 КПК України не застосовуються.

Враховуючи наведене та те, що одразу після повідомлення про підозру ОСОБА_7 не допитувався у статусі підозрюваного, апеляційний суд вважає, що у даному випадку його право на захист не було порушено.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги захисника немає, оскільки слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги та скасування повідомлення про підозру, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді без змін.

Керуючись ст. 303 - 309, 376, 404, 405, 407, 409, 411, 412, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

постановив

Апеляційну скаргуадвоката ОСОБА_8 ,діючого вінтересах захиступідозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 22.12.2021 року про відмову у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_8 ,діючого вінтересах захиступідозрюваного ОСОБА_7 на повідомлення слідчого про підозру залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_11