Ухвала

від 14.02.2022 по справі 761/29723/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/29723/21

Провадження № 2-з/761/517/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді: Мальцева Д.О.,

за участю секретаря : Колодяжному В.Є.,

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕЛЬ ГУСТО КИЇВ ТРЕЙД , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа № 761/29723/21 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕЛЬ ГУСТО КИЇВ ТРЕЙД , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

14.02.2022 позивачем в особі свого представника адвоката Ковалевської Дар`ї Сергіївни подано заяву, відповідно до якої позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі наявні у відповідача ТОВ ДЕЛЬ ГУСТО КИЇВ ТРЕЙД (стара назва, нова назва ГРАММА ) рахунки у відповідних фінансових установах (зокрема, але не виключно: банках), накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке належить відповідачу в межах суми 756 243, 31 грн.

Заява обґрунтована тим, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась з вини третьої особи, ОСОБА_4 . Так позивач вказує, що оскільки ОСОБА_4 є працівником відповідача, то особою, відповідальною за збитки, завдані внаслідок дій ОСОБА_4 , який під час ДТП виконував свої службові обов`язки, є саме відповідач ТОВ ДЕЛЬ ГУСТО КИЇВ ТРЕЙД . Однак відповідач у добровільному порядку відмовляється відшкодувати завдані позивачу збитки у сумі 740 043, 31 грн.

При цьому відповідач, після отримання копії ухвали про відкриття провадження та примірника позовної заяви з додатками, змінив свою назву з ТОВ ДЕЛЬ ГУСТО КИЇВ ТРЕЙД на ТОВ ГРАММА , а також змінив свою юридичну адресу з адреси м. Київ, вул. Зоологічна, 4А, оф. 139 на адресу: АДРЕСА_1 . Код ЄДРПОУ та статус на припинення відповідач не змінював.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про намір відповідача ухилитись від відшкодування завданих збитків та перешкодити позивачу реалізувати гарантовану законом можливість захистити свої права.

З огляду на зазначене, позивач звернувся до суду із вказаною заявою, оскільки вказані дії відповідача можуть утруднити виконання рішення суду.

Представник позивача у судовому засіданні подану заяву підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, судом вживались заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання.

Суд, заслухавши пояснення сторони позивача, дослідивши матеріали поданої заяви, матеріали справи, дійшов такого висновку.

Так, відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Суд, дослідивши заяви про забезпечення позову та надані до неї документи, дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Крім того, ст. 150 ЦПК України імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12.02.2020, прийнятій по справі № 381/4019/18, роз`яснила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року N 9).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Так, судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕЛЬ ГУСТО КИЇВ ТРЕЙД , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 740 043, 31 грн. та моральної шкоди у розмірі 6 200, 00 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач, будучи достеменно обізнаним про наявність у Шевченківському районному суді м. Києва на розгляді зазначеної справи та існування вказаного спору, змінив свою назву з ТОВ ДЕЛЬ ГУСТО КИЇВ ТРЕЙД на ТОВ ГРАММА , а юридичну адресу з адреси: м. Київ, вул. Зоологічна, 4А, оф. 139 на адресу: м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 4. Код ЄДРПОУ та статус на припинення відповідач не змінював.

Так, положеннями п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача .

При цьому, Верховний суд також зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а відтак суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що незабезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (постанова Великої палати ВС у справі № 381/4019/18).

Суд, дослідивши матеріали справи та поданої заяви, враховуючи підстави, предмет та ціну позову, що стосується відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП у розмірі 740 043, 31 грн. та моральної шкоди у розмірі 6 200, 00 грн., а також враховуючи ту обставину, що відповідач вчиняє дії, які можуть свідчити про намір ухилитись від виконання рішення суду в майбутньому, зокрема, змінив свою назву, а також юридичну адресу, дійшов висновку про те, що невжиття зазначених позивачем заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також унеможливити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він завернувся до суду.

Судом також враховано, що в разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно та рахунки відповідача у відповідних фінансових установах, у тому числі банках в межах ціни позову існують ризики вчинення відповідачем дій, які призведуть до неможливості звернення стягнення на належне відповідачу майно (грошові кошти).

Також суд вважає, що обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача.

Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

З врахуванням ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Крім того, суд не вбачає підстав вимагати від позивача забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Обставини, за яких суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149, 150, 151, 153, 353-354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити повністю.

У порядку забезпечення позову накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, рахунки у відповідних фінансових установах, у тому числі банках, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю ГРАММА (стара назва ТОВ ДЕЛЬ ГУСТО КИЇВ ТРЕЙД ), код ЄДРПОУ 41654603 у межах суми заявлених позовних вимог 756 243, 31 грн. - до набрання законної сили рішенням суду по вказаній справі.

Дані про заявника:

ОСОБА_2

адреса: АДРЕСА_2 ;

РНОКПП НОМЕР_1 ;

Дані про боржника:

Товариство з обмеженою відповідальністю ГРАММА

код ЄДРПОУ 41654603

адреса: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 4;

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Копію ухвали про забезпечення позову направити сторонам по справі, а також виконавцю - для негайного виконання та вжиття відповідних заходів.

Суд роз`яснює, що у відповідності до ч. 4 ст. 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.

Повний текст ухвали суду складений 14.02.2022.

Суддя: