Рішення

від 03.02.2022 по справі 160/20956/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

03 лютого 2022 року Справа №160/20956/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юркова Е.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпро заяву представника Селянського (фермерського) господарства ВІКТОР - Кропова А.В. про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 160/20956/21 за позовом Селянського (фермерського) господарства ВІКТОР до відокремленого підрозділу Державної податкової служби України - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

28 січня 2022 року представник Селянського (фермерського) господарства ВІКТОР - Кропова А.В. звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі 160/20956/21 за позовом Селянського (фермерського) господарства ВІКТОР до відокремленого підрозділу Державної податкової служби України - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, а саме:

- стягнення з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на надання правової допомоги у розмірі 6000 грн.

Розглянувши подану заяву, вивчивши доводи, наведені заявником в її обґрунтування, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як передбачено частиною 2 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2021 року позовну заяву Селянського (фермерського) господарства ВІКТОР до відокремленого підрозділу Державної податкової служби України - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: № 2344972/20280289 від 26.01.2021р. про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 10.11.2020 р. та № 2344977/20280289 від 26.01.2021 р. про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 21.11.2020 р.; зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Селянського (фермерського) господарства ВІКТОР №1 від 10.11.2020 р. та №1 від 21.11.2020 р. датою їх надходження на реєстрацію. Питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалось.

Так, статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема: на професійну правничу допомогу.

За змістом частин 4-5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи заяву, суд виходить із того, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених 09 червня 2017 року Звітно-виборним з`їздом адвокатів України, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19 та від 28 квітня 2021 року у справі № 640/13685/19.

Судом встановлено, що професійну правничу допомогу позивачу було здійснено за договором про надання правової допомоги від 18.06.2021 року, укладеним між Селянським (фермерським) господарством ВІКТОР (клієнт) та Адвокатським бюро Андрія Вікторовича Кропова .

Предметом договору є: зобов`язання з надання правової допомоги, здійсненні представницьких повноважень, захист прав і законних інтересів клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін.

Вартість юридичної допомоги, що надається бюро, клієнту встановлюється у додаткових угодах до цього договору (пункт 4.1 договору).

До вказаного договору заявником надано додаткову угоду від 01.10.2021 року, згідно якої вартість юридичної допомоги, що надається бюро, клієнту встановлюється у фіксованому розмірі та складає 6000,00 грн. та не змінюється в залежності від обсяг послуг та витраченого часу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 18.06.2021 року, додаткову угоду від 01.10.2021 року та платіжне доручення № 20 від 15.11.2021 року на суму 6000,00 грн.

Проте не надано розрахунку опису робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, не надано акту виконаних робіт, який би підтвердив виконання адвокатом своїх обов`язків щодо надання правничої допомоги у справі № 160/20956/21, погоджений сторонами.

Суд зазначає, що за наявності правових підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу адвокатом, подані суду неналежні документи унеможливлюють вирішення питання про відшкодування витрат на користь позивача.

Аналогічна правова позиція Верховним Судом викладена в постановах від 08 травня 2018 року у справі № 810/2823/17, від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, від 22 травня 2018 року у справі № 826/8107/16, від 24 січня 2019 року у справі № 716/155/17 та від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява № 19336/04).

Враховуючи те, що наданими до суду документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявником не надано належних та допустимих доказів сплати понесених витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 6000 грн., у зв`язку з чим заява щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 241, 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви представника Селянського (фермерського) господарства ВІКТОР - Кропова А.В. про стягнення з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрат на надання правової допомоги в адміністративній справі № 160/20956/21 за позовом Селянського (фермерського) господарства ВІКТОР до відокремленого підрозділу Державної податкової служби України - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Е.О. Юрков