Рішення

від 16.02.2022 по справі 240/12214/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 року м. Житомир справа №240/12214/21

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо недоплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік відповідно до положень статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ;

- зобов`язати Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та виплатити йому суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, яким відновлено дію частини п`ятої статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (у редакції Закону №367-ХІV), він, як учасник бойових дій, отримав право на виплату щорічної разової грошової допомоги до 05 травня в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Однак, у 2021 році Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат протиправно виплатив йому вищезазначену допомогу в розмірі передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №352 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", який склав 1491,00 гривень. Вважаючи такі дії Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою від 10 серпня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №240/12214/21 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Крім того, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Однак, станом на дату розгляду справи відповідачі своїм правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог не скористались, відзиву на позовну заяву до суду не надіслали.

Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій та перебуває на обліку в Житомирському обласному центрі по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат як отримувач щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

Матеріалами справи підтверджується та визнається відповідачем, що розмір виплаченої позивачу у 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня становив 1491,00 гривень.

Вважаючи, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, він має право на виплату щорічної разової грошової допомоги до 05 травня в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, як це передбачено частиною п`ятою статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (у редакції Закону № 367-ХІV), позивач звертався із відповідною заявою до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якій просив виплати йому разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у вищезазначеному розмірі.

Однак, за наслідками розгляду вказаної заяви, Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат надіслав позивачу лист, в якому зазначив, що центр є бюджетною установою, розпорядником коштів нижчого рівня, не володіє власними коштами, виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснює виключно за рахунок асигнувань, які надходять від Міністерства соціальної політики України. Центр звернувся до Мінсоцполітики з проханням виділити асигнування на здійснення на здійснення доплати за 2021 рік. На даний час кошти на здійснення доплати одержувачам разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік від Міністерства соціальної політики України не надходили, відповідно Центр не має можливості виплатити недоотриману допомогу.

Вважаючи дії Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо виплати йому у 2021 році разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №352 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", а не в розмірі передбаченому Законом України від 22.10.1993№3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", протиправними, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни врегульовані Законом України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"(далі - Закон України №3551-XII), який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Пільги, які надаються учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, встановлені в статті 12 Закону України №3551-XII.

01 січня 1999 року набрав чинності Закон України від 25.12.1998 №367-XIV Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон України №367-XIV), яким статтю 12 Закону України №3551-XII доповнено частиною п`ятою наступного змісту: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком".

В подальшому, підпунктом б підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі - Закон України №107-VI) текст частини 5 статті 12 Закону України № 3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 зміни, внесені до частини 5 статті 12 Закону України № 3551-XII підпунктом б`підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону №107-VI, визнані неконституційними.

Таким чином, з 22.05.2008 було відновлено дію частини 5 статті 12 Закону України № 3551-XII в редакції Закону України №367-XIV.

01.01.2012 набрав чинності Закон України від 22.12.2011 №4282-VI Про Державний бюджет України на 2012 рік , пунктом 3 Прикінцеві положення якого було передбачено, що у 2012 році норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Аналогічні положення містились також в Законі України від 06.12.2012 №5515-VI Про Державний бюджет України на 2013 рік та в Законі України від 16.01.2014 №719-VII Про Державний бюджет України на 2014 рік .

Таким чином, протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 12 Закону України №3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Крім того, правовідносини щодо порядку нарахування та виплати щорічного разової грошової допомоги до 5 травня з 01.01.2015 були також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.

Зокрема, підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України було доповнено пунктом 26, згідно з яким, норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказане свідчить, що Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема й розмір передбаченої статтею 12 Закону України №3551-XII щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, яка виплачується учасникам бойових дій.

На реалізацію приписів пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 08.04.2021 №352 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", якою передбачено, що у 2021 році особам, які мають статус бойових дій разова грошова допомога до 5 травня у виплачується в розмірі 1491,00 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатив позивачу у 2021 році щорічну разову грошову допомогу саме в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №352, який становив 1491,00 гривень.

Водночас, 27 лютого 2020 року Конституційний Суд України прийняв рішенням №3-р/2020, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26розділу VI Прикінцеві та перехідні положення БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За юридичною позицією Конституційного Суду України, викладеною у вказаному рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020 встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України № 3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, підриває довіру до держави… Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту" (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року №12-р/2018).

У пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, Конституційний Суд України посилаючись на положення свого Рішення від 22 травня 2008 року№10-рп/2008, дійшов висновку про те, що Бюджетного кодексу України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Крім того, Конституційний Суд України у вказаному рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020 дійшов також висновку, що встановлення пунктом 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Бюджетного кодексу України та Закону № 3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, на підставі рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, починаючи з 27.02.2020 відновлено дію частини п`ятої статті 12 Закону України №3551-XII у редакції Закону України №367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Водночас, чинною залишилась й постанова Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №352, норми якої передбачали, що у 2021 році розмір разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України №3551-XII, яка виплачується учасникам бойових дій становить 1491,00 гривень.

Вказане свідчить, що на час виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік одночасно діяли частина п`ята статті 12 Закону України №3551-XII (у редакції Закону України №367-ХІV), яка передбачала, що учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, та постанова Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №352, яка передбачала, що учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі 1491,00 гривень.

Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2021 році слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №352, а Закон України № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.

Вказані висновки щодо застосування норм права викладені при розгляді зразкової справи у рішенні Верховного Суду від 29.09.2020 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у зразковій справі № 440/2722/20.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що з 27.02.2020 у позивача, як у особи, яка має статус учасника бойових дій, виникло право на отримання разової грошової допомога до 5 травня у розмірі, встановленому частиною п`ятою статті 12 Закону України №3551-XII (у редакції Закону України №367-ХІV), тобто в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Водночас Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатив позивачу у 2021 році вказану щорічну разову грошову допомогу в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №352.

Доводи відповідача про те, що виплата щорічної разової грошової допомоги ним проводилась у 2021 році відповідно до Паспорта бюджетної програми, яким визначені чіткі розміри щорічної разової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №352, суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач у 2021 році мав право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня для осіб, які мають статус учасника бойових дій, в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, що становить 8845,00 гривень (1769,00 грн. х 5 = 8845,00 грн., де: 1769,00 грн. розмір мінімальної пенсії за віком у 2021 році). Однак отримав таку допомогу в розмірі 1491,00 гривень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що Житомирським обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат вчинені протиправні дії щодо виплати позивачу у 2021 році щорічної разової грошової допомоги у розмірі меншому, ніж передбачено частиною п`ятою статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

При цьому, розмір недоотриманої позивачем у 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня становить 7354,00 гривень (1769,00 грн. х 5 - 1491,00 грн. = 7354,00 грн.; де 1769,00 грн. розмір мінімальної пенсії за віком станом на 01.01.2021; 1491,00 грн. - розмір виплаченої позивачу у 2021 році щорічної разової грошової допомоги).

Суд зазначає, що Житомирським обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат визнається, що позивачем недоотримано щорічну разову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 7354,00 гривень.

Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати позивачу, як учаснику бойових дій, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік в розмірі 1491,00 гривень, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №352, а не в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, визначеному статтею 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; та зобов`язати Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити позивача недоплачену частину щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, яка, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги, становить 7354,00 гривень.

Суд звертає увагу, що право позивача щодо обрання способу захисту порушеного права є диспозитивним. Суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд. Позивачем самостійно обраний спосіб захисту порушеного права зобов`язального характеру.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем під час розгляду справи доведено та підтверджено наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, наявність у нього права на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункт 13 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір та в матеріалах справі відсутні докази на підтвердження понесення ним інших судових витрат по даній справі, підстави для вирішення питання про розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (вул. Чуднівська, 105, м. Житомир, 10005; код ЄДРПОУ 20405992) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік в розмірі 1491,00 гривень, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №352, а не в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, визначеному статтею 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зобов`язати Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману частину щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, яка, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги, становить 7354,00 гривень (сім тисяч триста п`ятдесят чотири гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович