Рішення

від 15.02.2022 по справі 340/9289/21

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/9289/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (позивач) до Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (також - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22.10.2021 №984 та зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,0 га, кадастровий №3522581200:02:000:3515, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що відмовляючи у затверджені проекту землеустрою відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, а тому наявні підстави для визнання такої відмови протиправною. При цьому, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Відповідач право подати до суду відзив на позовну заяву не скористався.

Дослідивши наявні в справі документа та матеріали, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи встановлено, що рішенням Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 22.10.2020 №1907 позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га, за рахунок земельної ділянки з кадастровим №3522581200:02:000:3243, розташованої на території ради (а.с.25).

ПП "Громадський земельний центр" розроблений відповідний проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, як погоджений експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області, про що було складено висновок від 04.01.2021 №29/82-21 (а.с.18-85).

На підставі такого проекту землеустрою державним кадастровим реєстратором проведено реєстрацію земельної ділянки з присвоєнням їй кадастрового номера 3522581200:02:000:3515 (а.с.13-17).

Тому, 12.01.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою (а.с.11).

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 у справі №340/837/21 було визнано протиправною бездіяльність Великосеверинівської сільської ради щодо не прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 12.01.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зобов`язано Великосеверинівську сільську раду у двотижневий строк, з дня набрання цим рішенням суду законної сили, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.01.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняти відповідне рішення.

Рішенням 13 сесії восьмого скликання Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 22.10.2021 №984 відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою з таких підстав - дана земельна ділянка включена до переліку вільних земельних ділянок, які відносяться до громадських пасовищ (а.с.12).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільська, селищна, міська рада питання регулювання земельних відносин повинна вирішувати виключно на пленарних засіданнях і відповідно до закону.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Повноваження сільської, селищної, міської ради у галузі земельних відносин передбачені, зокрема, ст.ст.12, 122 Земельного кодексу України.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ст. 122 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частин 9, 10 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, чинним законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у двотижневий строк з дня отриманняпроекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому, суд зауважує, що положення частини 9 статті 118 Земельного кодексу України не надають відповідному органу місцевого самоврядування приймати будь-яке інше рішення ніж про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Законом України від 28.04.2021 №1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" Розділ Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України було доповнений пунктом 24, яким, передбачено, що надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні відповідача від 22.10.2021 №984, підставою відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою стало те, що спірна земельна ділянка включена до переліку вільних земельних ділянок, які відносяться до громадських пасовищ. При цьому, у рішенні (на день його прийняття) не було наведено інформації щодо створення громадського пасовища на земельній ділянці комунальної власності, в тому числі за рахунок якої позивач розробив проект землеустрою.

Згідно частини 2 статті 34 Земельного кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

За змістом статті 79-1 Земельного кодексу України слідує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідне для формування земельної ділянки.

Такий висновок також узгоджується з положеннями статті 50 Закону України "Про землеустрій", згідно до якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Отже, орган місцевого самоврядування має право на створення на землях комунальної власності громадського пасовища. Проте, реалізація цього права має відбуватись у повній відповідності з вимогами Земельного кодексу України та інших законів з питань землеустрою.

У справі відповідачем не надано суду належних доказів, що у достатній мірі свідчили б про те, що на день винесення спірного рішення від 22.10.2021 № 984, на обраній позивачем земельній ділянці створено громадське пасовище. Матеріали справи також не містять доказів затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою створення на території сільради громадського пасовища, формування вказаної земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням та її реєстрації у Державному земельному кадастрі, реєстрації прав у державному реєстрі тощо.

Приписами пункту "а" частини 2 статті 22 Земельного кодексу України встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Таким чином, наведена норма свідчить про наявність у позивача права щодо використання земельної ділянки як пасовища в межах ведення особистого селянського господарства.

Крім того, інших, передбачених у ст. 118 Земельного кодексу України підстав для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою у оскаржуваному рішенні не наведено.

Відтак, враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що рішення від 22.10.2021 № 984 прийняте у порушення Земельного кодексу України та не відповідає критеріям відповідності, наведеним у частині 2 статті 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню, як протиправне.

Вирішуючи питання про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою, суд зазначає таке.

Як зазначалось, ст.118 Земельного кодексу України прямо передбачено обов`язок органу виконавчої влади або орган місцевого самоврядування прийняти відповідне рішення у випадку надання погодженого проекту землеустрою. Крім того, ч. 10 ст. 118 Земельного кодексу України також передбачено право особи на оскарження відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або у випадку залишення клопотання без розгляду.

Судом встановлено, що станом на день винесення спірного у справі рішення було наявне позитивне рішення належного суб`єкта владних повноважень про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, а проект землеустрою погоджений експертом держаної експертизи.

Крім того, подальша реєстрація державним кадастровим реєстратором земельної ділянки на підставі поданого проекту землеустрою відповідно до вимог Закону України "Про Державний земельний кадастр" свідчить про відповідність проекту землеустрою вимогам законодавства та документації із землеустрою.

Відповідно до ч.1 ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Згідно ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач відмовив у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність шляхом прийняття, у встановленому законом порядку, відповідного рішення. Тобто, відповідач вирішив дане питання у порядку, що відповідає вимогам чинного законодавства. В той же час, як встановлено судом, таке рішення є необґрунтованим, оскільки не містить жодної визначеної законом правової підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Таким чином, вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, доводів сторін, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки саме в такий спосіб спір між сторонами буде остаточно вирішено.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

При цьому, оцінка поданих особами і самостійно зібраних судом доказів в адміністративних справах здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України в порядку, що встановлений законодавчими приписами цього кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 951,60 грн. (а.с.8).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 Закону № 3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць було встановлено у розмірі 2270 гривень.

Отже, за подання даної позовної заяви ставка судового збору становила 908,00 грн., а тому на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Докази понесення позивачем інших судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення тринадцятої сесії восьмого скликання Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 22 жовтня 2021 №984 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та передачі у власність земельної ділянки на території Великосеверинівської сільської ради гр. ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Великосеверинівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області не пізніше 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2 га, кадастровий номер 3522581200:02:000:3515, яка розташована на території Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ - 04365164) судовий збір в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько