Рішення

від 26.01.2022 по справі 420/13448/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13448/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В.,

за участю секретаря судового засідання Денисенко В.О.,

представника позивача - Кочура Ю.О.,

представника відповідача - Чілей М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВНІЧ ТРАНС (21-й км Старокиївської дороги, м. Одеса, 65025) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВНІЧ ТРАНС (далі - ТОВ ПІВНІЧ ТРАНС ) до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 16.07.2021 року №00168860705 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 603285,00грн та №00168870705 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на 2010950,00грн.

Позивач зазначив, що рішення, які оспорюються прийняті на підставі Акту позапланової виїзної перевірки від 29.06.2021 року №12615/15-32-07-05/05523553.

Позивач не погоджується з висновками Акту, з якого вбачається, що при проведенні перевірки співробітниками використані лише бази автоматизованого контролю органів ДПС, у той же час надані перевіряючим документи не нашли свого належного відображення в Акті перевірки.

Позивач вказує, що основним видом господарської діяльності ТОВ ПІВНІЧ ТРАНС є пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (код КВЕД 49.31.

ТОВ ПІВНІЧ ТРАНС у 2019 році уклало договори підряду та отримало від ТОВ ПБК ЕКЛІПС послуги поточного ремонту в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області. Всі господарські операції підтверджені первинними документами. Зі змісту Акту не вбачається жодних порушень норм податкового законодавства зі сторони. Інформація баз даних ДПС не відноситься до первинних документів.

У той же час надані первинні документи містять усі обов`язкові реквізити, які дають можливість встановити зміст та обсяг господарських операцій. Крім того, надані первинні документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України.

Позивач вважає, що ним були надані всі належним чином оформлені та складені первинні бухгалтерські документи, які підтверджують правомірність використання наданих робіт, послуг у власній господарський діяльності отриманих від контрагента.

Висновки ж перевіряючих ґрунтуються лише на підставі податкової інформації щодо контрагента ТОВ ПІВНІЧ ТРАНС .

Позивач стверджує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом

При цьому, перевіряючими в акті перевірки не наведено факти, які б підтверджували недобросовісність саме ТОВ ПІВНІЧ ТРАНС , як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів.

Позивач вважає, що обставини, встановлені в податковій інформації відносно контрагента, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Позивач вказує, що він діяв добросовісно. Договори укладені ним з контрагентом відповідають вимогам законодавства, укладені з метою здійснення господарської діяльності, відображені в бухгалтерському та податкову обліку.

Позивач просив врахувати практику ЄСПЛ, якій неодноразово звертав увагу на принцип належного урядування, впровадження і дотримання державними органами власних процедур.

Позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, вважав податкові повідомлення-рішення правомірними, прийнятими у відповідності до вимог законодавства.

Представник відповідача у відзиві на позов навів зміст акту перевірки, на підставі висновків якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а також навів норми законодавства.

Представник відповідача у відзиві не заперечував наявності первинних документів щодо господарських відносин позивача з ТОВ ПБК ЕКЛІПС . В обґрунтування своїх доводів посилався на інформацію відносно вказаного контрагента позивача - відсутність транспорту, машин і механізмів, технічного персоналу у необхідній кількості, власних виробничих активів, власних складських приміщень, віддаленість від місця виконання робіт та зазначив, що згідно з інформацією відносно ТОВ ПБК ЕКЛІПС воно не могло здійснити господарські операції, а саме виконання робіт по ремонту на користь позивача. Враховуючи наведену інформацію встановлено неправомірність складення (оформлення) первинних документів за вказаними господарськими операціями.

Ухвалою суду від 30.07.2021 позов ТОВ ПІВНІЧ ТРАНС до ГУ ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.07.2021 року №00168860705 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 603285грн залишено без руху, надано строк на усунення недоліків. До суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 19.08.2021 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 03.09.2021 року прийнята до провадження для спільного розгляду з первісним позовом заява ТОВ ПІВНІЧ ТРАНС про збільшення позовних вимог. Вирішено розгляд справи №420/13448/21 здійснити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 23.09.2021 року.

Ухвалою суду від 01.11.2021 року закрито підготовче провадження та справу призначено у судове засідання. Ухвалами суду від 24.11.2021 року та 16.12.2021 року провадження по справі було зупинено.

Ухвалою суду від 17.01.2022 року провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позові, а також пояснив, що договори з ТОВ ПБК ЕКЛІПС щодо отримання послуг поточного ремонту в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області були укладені у зв`язку з господарською діяльністю, оскільки за вказаною адресою знаходиться комплекс ГАРАЖ , Ѕ частина якого є власністю ТОВ ПІВНІЧ ТРАНС .

Представник відповідача у судовому засіданні не визнав позовні вимоги та просив відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позов.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані ними докази, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ПІВНІЧ ТРАНС реорганізовано з ПАТ ПІВНІЧ ТРАНС , є його повним правонаступником, зареєстровано 15.05.1997 року, знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби, є платником ПДВ. Основним видом господарської діяльності ТОВ ПІВНІЧ ТРАНС є пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (код КВЕД 49.31).

На підставі наказу від 30.04.2021 року №2755-VІ з 14.06.2021 року по 18.06.2021 року ГУ ДПС проведено перевірку позивача, за результатами якої складений Акт від 29.06.2021 року №12615/15-32-07-05/05523553 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВНІЧ ТРАНС (т.1 а.с.36-66).

Згідно з висновком Акту від 29.06.2021 року ТОВ ПІВНІЧ ТРАНС порушено:- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ, п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , внаслідок чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на суму 2010950грн - 1 квартал 2019 року; - п.198.1 cт.198, п.198.2 cт.198, п.198.3 cт.198, п.201.1 cт.201, п.201.4 cт.201, п.201.6 cт.201, п.201.8 ст.201 ПКУ, внаслідок чого встановлено заниження суми податку на додану вартість у сумі 402 190 грн за червень 2020 року.

На підставі акту перевірки ГУ ДПС прийняло податкові повідомлення рішення від 16.07.2021 року:

№00168870705 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на 2010950,00грн за звітний період 2020 рік по податковій декларації за реєстраційним номером 9373376931 від 30.04.2021 року за встановлені актом перевірки від 29.06.2021 року порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ (т.1 а.с.212);

№00168860705 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 603285,00грн (за податковими зобов`язаннями - 402190,00грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 201095 грн) за встановлені актом перевірки від 29.06.2021 року порушення п. 198.1 cт.198, п.198.2 cт.198, п. 198.3 cт.198, п.201.1 cт.201, п.201.4 cт.201, п.201.6 cт.201, п.201.8 ст.201 ПКУ (т.1 а.с.67- 68).

Стаття 134 ПКУ визначає об`єкт оподаткування податку на прибуток, яким зокрема, відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 є прибуток із джерелом походження з України, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Стаття 198 ПКУ регламентує питання податкового кредиту.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПКУ датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст.193 ПКУ щодо формування податкового кредиту встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Стаття 201 ПКУ регламентує питання щодо податкової накладної.

Згідно з п. 201.1 ст.201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Вказаним п. 201.1 ст.201 ПКУ визначені також обов`язкові реквізити, які зазначаються у податковій накладній.

Відповідно до п.201.8 ст.201 ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

У висновку акту перевірки та у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 16.07.2021 року вказано про порушенням позивачем п.201.4 cт.201 ПКУ. Вказаний пункт визначає порядок складання податкової накладної платниками податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер.

У той же час у самому акті перевірки щодо порушення податкового законодавства у вказаній частині перевіряючи посилаються на такий зміст п.201.4 ст.201 ПКУ Податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця (т.1 а.с.51).

Між тим, вказаний абзац (абзац 1) п.201.4 ст.201 ПКУ виключений на підставі Закону №909-VІІІ від 24.12.2015 року.

Також у висновку акту перевірки та у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 16.07.2021 року вказано про порушенням позивачем п.201.6 cт.201 ПКУ.

Між тим, вказаний п.201.6 ст.201 ПКУ виключений на підставі Закону №71-VІІІ від 28.12.2014 року.

У змісті акту перевіряючи наводять положення іншої норми - п.201.7 ст.201 ПКУ, а саме, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (т.1 а.с.51).

Тобто у висновку акту перевірки та в оскаржуваних повідомленнях-рішеннях позивач посилається на порушення норм податкового законодавства, норми якого втратили чинність (абзац 1 п.201.4, п.201.6 ст.201 ПКУ), а також наявна невідповідність висновку акту перевірки його змісту.

Позивач не погодився з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Дослідивши акт перевірки, надані сторонами докази суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень згідно з актом перевірки був висновок перевіряючих про нереальність господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ ПБК ЕКЛІПС , при цьому в Акті перевірки не заперечується наявність договорів з вказаним контрагентом, які проаналізовані в Акті перевірки, а також не заперечується наявність всіх первинних документів щодо здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом.

Судом встановлено, що ТОВ ПІВНІЧ ТРАНС під час здійснення господарської діяльності укладало з ТОВ ПБК ЕКЛІПС договори підряду на виконання робіт на території, яка є приватною власністю позивача, що підтверджується договором купівлі-продажу та витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно (т.2 а.с.99-107).

Договори укладені позивачем з ТОВ ПБК ЕКЛІПС дослідженні в Акті перевірки та надані також до суду. Надані також копії всіх первинних документів щодо реальності вказаних господарських операцій.

ТОВ ПІВНІЧ ТРАНС з ТОВ ПБК ЕКЛІПС було укладено та виконано наступні договори підряду:

№02/09/19-ПР від 02.09.2019 року, згідно з предметом якого підрядник (ТОВ ПБК ЕКЛІПС ) зобов`язується виконати роботи по електроосвітленню стоянки машин на території за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковськ район, с. Орлівщина, вул. Коккінакі, 7а (т.1 а.с.117-121);

№09/09/19-ПР від 09.09.2019 року, згідно з предметом якого підрядник (ТОВ ПБК ЕКЛІПС ) зобов`язується відповідно до кошторисної документації (локальному кошторису до даного договору, якій є невід`ємною частиною) виконати роботи з укріплення паркану на території за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковськ район, с. Орлівщина, вул. Коккінакі, 7а (т.1 а.с.132-136);

№20/09/19-ПР від 20.09.2019 року, згідно з предметом якого підрядник (ТОВ ПБК ЕКЛІПС ) зобов`язується відповідно до кошторисної документації (локальному кошторису до даного договору, якій є невід`ємною частиною) виконати роботи по укладенню дорожніх плит на території за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковськ район, с. Орлівщина, вул. Коккінакі, 7а (т.1 а.с.165-169);

№27/09/19-ПР від 27.09.2019 року, ТОВ ПБК ЕКЛІПС , згідно з предметом якого підрядник (ТОВ ПБК ЕКЛІПС ) зобов`язується відповідно до кошторисної документації (локальному кошторису до даного договору, якій є невід`ємною частиною) надати послуги будівельної техніки на території за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковськ район, с. Орлівщина, вул. Коккінакі, 7а (т.1 а.с.149-152).

Дослідженням вказаних договорів встановлено, що вони відповідають вимогам законодавства. Договори недійсними не визнавались.

Згідно з Актом перевірки перевіряючим були надані всі первинні документи щодо здійснення господарських операцій за вказаними договорами. Всі первинні документи досліджені контролюючим органом. Вказано, що розрахунки за отримані послуги проводились у безготівкової формі. Не заперечується, що вказані господарські операції відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Проте перевіряючи в Акті перевірки стверджують про нереальність здійснення операцій з посиланням на наявну в податкових базах інформації відносно контрагента позивача - ТОВ ПБК ЕКЛІПС .

Зокрема, в Акті зазначено, що згідно з наявною інформацією ТОВ ПБК ЕКЛІПС перебуває на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДПС в Одеській області, платник ПДВ з 01.04.2019 року, численність працюючих - 1 особа, відсутня реєстрація власних потужностей. Аналізом наявних (задекларованих) відомостей про виробничі ресурси (потужності) ТОВ ПБК ЕКЛІПС встановлено неможливість здійснення ним господарської діяльності (операцій з виконання будівельних робіт: поточні та капітальні ремонти нежитлових приміщень).

Перевіряючи в Акті зазначили, що результати зібраної податкової інформації у сукупності свідчать про неможливість реального здійснення ТОВ ПБК ЕКЛІПС операцій з виконання поточного ремонту та передання результатів таких робіт замовнику ТОВ ПІВНІЧ ТРАНС .

Відповідно зроблений висновок про завищення суми адміністративних витрат на суму витрат придбання ремонтних послуг від ТОВ ПБК ЕКЛІПС на загальну суму 2010950грн у 4 кварталі 2019 року та завищення податкового кредиту за жовтень 2019 року за отриманими від ТОВ ПБК ЕКЛІПС податковими накладними від 11.10.2019 року №158, №159, №159; від 23.10.2019 року №160, №161 на 402190грн.

Проте така позиція перевіряючих не відповідає положенням законодавства. Суб`єкт господарювання для виконання своїх договірних відношень має право долучати інших суб`єктів господарювання, при цьому ПКУ та інші нормативні акти не вимагають наявність у суб`єкта господарювання, якій долучає до виконання своїх договірних відношень інших контрагентів, первинних документів такого контрагента щодо виконання ним взятих на себе зобов`язань, якщо такий контрагент долучав також інших контрагентів. Оскільки у позивача наявні всі первинні документи щодо виконання договірних відносин з ТОВ ПБК ЕКЛІПС , суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень перевіряючих в акті перевірки щодо нереальності господарської операції. Висновок суду ґрунтується також на наступному.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1,8 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

В акті перевірки не заперечувалось, що за результатами здійснення господарських операцій позивач з контрагентом спричинені реальні зміни майнового стану платника податків - позивача.

Таким чином, твердження перевіряючих в Акті перевірки про нереальність здійснення господарських операцій із зазначеним контрагентом ТОВ ПБК ЕКЛІПС ґрунтуються лише на наявної в базах контролюючого органу інформації відносно цього контрагента.

Суд вважає таке твердження неспроможним, оскільки стосується фактично господарської діяльності контрагента позивача, первинних документів якого позивач не зобов`язаний мати, та не зобов`язаний будь-яким чином контролювати діяльність контрагента. Для позивача є важливим виконання господарських зобов`язань за договором укладеним з контрагентом для виконання своїх господарських зобов`язань перед іншими контрагентами.

Господарські операції повинні бути дослідженні у сукупності всіх документів, які дозволяють встановити реальність господарських операцій. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.03.2018 року у справі №825/1391/17, якій зазначив, що з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці. При цьому, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Також суд вважає необґрунтованим посилання в Акті перевірки як на підставу висновків про нереальність господарських операцій на податкову інформацію інформаційних баз контролюючого органу.

Акт перевірки відносно позивача свідчить про те, що його контрагенти не перевірялись, тобто не зазначено порушення ним податкового законодавства у встановленому порядку. Посилання на порушення податкового законодавства платником податків без проведення перевірки в установленому законом порядку їх господарської діяльності не відповідає вимогам ПКУ, Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну від 20.08.2015 року №727 (далі - Порядок №727).

На думку суду, вказані відомості не можуть бути прийняті до уваги як такі, що є неналежними доказами, оскільки складені в порушення вимог законодавства. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Порядку №727, факти виявлених порушень законодавства з питань податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно. Відповідно до п.4 розділу ІІІ Порядку описова частина акту перевірки у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення повинна містити чітко викладений зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, та зазначення первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Висновки контролюючого органу фактично ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки інформація, на яку посилаються перевіряючі не свідчить жодним чином про порушення податкового законодавства зі сторони позивача.

Суд вважає, що надані до позову первинні документи по взаємовідносинам позивача із контрагентом ТОВ ПБК ЕКЛІПС підтверджують здійснення господарських операцій, які відображені в бухгалтерській та податковій звітності позивача, та спростовують висновки Акту перевірки про наявність порушень податкового законодавства.

Саме позивач будь-яких порушень податкового законодавства по господарським операціям з вказаним контрагентом не допустив та надав всі документи, які свідчать про здійснення вказаних господарських операцій.

При цьому у відповідності до положень ч.5 ст.242 КАС України, згідно з якими при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд враховує правові висновки Верховного Суду.

Згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, які не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту. У зв`язку з чим суд не приймає до уваги посилання в акті перевірки на недоліки акту за формою КВ-3 та КБ-2В, оскільки вказані недоліки не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій, враховуючи, що самі акти містять відомості про здійснення господарських операцій та у сукупності з іншими доказами та даними бухгалтерського та податкового обліку свідчать про здійснення господарських операцій.

Висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам №826/7704/16 від 19.06.2018 року, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 року критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Верховний Суд в постанові від 12.06.2018 року по справі №826/16272/13-а дійшов висновку, що посилання контролюючого органу на наявність акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента по ланцюгу постачання, а також на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерії оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення акту про неможливість проведення звірки будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаного акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, як не відповідає такому критерію і інформація з інформаційно-аналітичних баз контролюючих органів, оскільки така також не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Такий же правовий висновок наведений Верховним Судом у постановах від 21.05.2020 року у справі №810/4287/16, від 05.01.2021 року у справі №820/1124/17. Верховним судом вказано, що контролюючим органом всупереч вимог ст.71 КАС України (у редакції до 15.12.2017) та ст.77 КАС України (у редакції після 15.12.2017) не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента позивача трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів підряду, укладених позивачем з контрагентом, як не було надано і доказів про наявність фактів, які встановлені судами, однак не враховані під час прийняття рішень, та свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору ст.70 КАС України, частиною четвертою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Аналогічна норма закріплена ч.2 ст.74 КАС України.

У пункті 25 постанови від 05.01.2021 року у справі №820/1124/17 Верховний Суд також зазначив, що контролюючим органом всупереч вимог КАС України також не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що висновки про відсутність реальності господарських операцій з огляду на відсутність у контрагентів трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу наданої іншими контролюючими органами податкової інформації та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, зокрема і щодо неподання контрагентами податкової звітності, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь - які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Вказані правові висновки Верховного Суду суд в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховує при вирішенні спірних правовідносин по даній справі №420/13448/21.

Крім того, відповідно до п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

В акті перевірки відсутні відомості про недотримання позивачем вказаних вимог ПКУ, тобто про включення до податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ ПБК ЕКЛІПС сум податку по податковим накладним не зареєстрованим в ЄРПН, що також свідчить про правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.73-76 КАС України).

Статтею 76 КАС України визначено, що питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням викладеного суд вважає, що з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 22700,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,7,9,139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВНІЧ ТРАНС (21-й км Старокиївської дороги, м. Одеса, 65025, код ЄДРПОУ 05523553) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 16.07.2021 року №00168870705 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на 2010950,00грн та №00168860705 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 603285,00грн.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВНІЧ ТРАНС судові витрати у сумі 22700,00 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва