Постанова

від 15.02.2022 по справі 760/32987/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції: Оксюта Т.Г.

Єдиний унікальний номер справи № 760/32987/21

Апеляційне провадження № 33/824/607/2022

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мережко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника Київської митниці Держмитслужби Келеберденка Валерія Віталійовича напостанову судді Солом`янського районного суду м. Києва від 10 грудня 2021 року щодо громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , - керівника ТОВ ГРАВІТІ ЛЮКС (ЄДРПОУ 43604230, Україна, 08133, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 1), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_1 ), за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України,

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 10 грудня 2021 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 за порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України , закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Повернуто, вилучений згідно протоколу про порушення митних правил №2821/10000/21 від 31.08.2021 року товар керівнику ТОВ ГРАВІТІ ЛЮКС (код ЄДРПОУ 43604230) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або його законному представнику: вироби столові і кухонні: вилки, ложки, сковороди, форми, гастроємності у загальній кількості 39450 од., вагою брутто 15420,00 кг, вартістю 56055,56 доларів США на умовах поставки EXW згідно з Інкотермс або 1509520,18 грн. (відповідно до офіційного курсу гривні до іноземних валют на дату переміщення товарів через митний кордон України 1 долар США - 26,92900000 грн.)

Закриваючи провадження в справі, суддя місцевого суду у постанові зазначив, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів порушення ОСОБА_1 митних правил.

На вказану постанову представник Київської митниці подав апеляційну скаргу. У апеляційній скарзі просить скасувати вказану постанову судді місцевого суду та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, накласти на нього штраф у розмірі 100% вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил на суму 1 509 520,18 грн з конфіскацією цих товарів.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, представник Київської митниці вказує, що судом першої інстанції не були прийняті до уваги та не враховані фактичні обставини справи, що в свою чергу призвело до прийняття необ`єктивного рішення. Зазначає, що суд першої інстанції не надав належну оцінку доказам на підтвердження різниці вартості товарів у документах, наданих продавцем та покупцем.

У судове засідання до Київського апеляційного суду з`явився представник Київської служби Держмитслужби Панькін Д.В. та представниця ОСОБА_1 - адвокат Єфимченко І.В.

Вислухавши пояснення представника митного органу, представника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 31.08.2021 року старшим державним інспектором відділу №1 Управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Київської митниці Держмитслужби Гуцал В.О. складено відносно ОСОБА_1 протокол №2821/10000/21 про порушення митних правил за ч. 1 ст. 483 МК України.

Як зазначає представник митного органу, в діях громадянина України ОСОБА_1 наявні ознаки порушення митних правил передбачених частиною 1 статті 483 Митного кодексу України Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю , а саме подання митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо найменування товару та його фактичного призначення, на що слід зазначити наступне.

Об`єктом правопорушення, передбаченого статтею 483 МК України, є встановлений національним законодавством порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Як зазначено в протоколі про порушення митних правил, вказане правопорушення виявлено шляхом порівняння відомостей, зазначених в документах, які оглянуті в міжнародному експрес-відправленні документального характеру, що переміщувалось за домашнім транспортним документом №211398080 та зазначених в документах, на підставі яких вищезазначені товари переміщені через митний кордон України, заявлені до митного контролю та оформлення в Одеській митниці.

Суд першої інстанції звернув увагу, що посадовою особою Київської митниці на припущеннях зроблено висновок, що виявлені у міжнародному експрес-відправленні № 211398080 документи стосуються саме партії товарів, яка переміщувалась у контейнері CSNU6982287 в адресу ТОВ ГРАВІТІ ЛЮКС та задекларована за митною декларацією типу ІМ40ДЕ від 30.08.2021 №UA500020/2021/209169.

Таке припущення митницею зроблено у зв`язку із виявленням в міжнародному експрес-відправленні коносаменту COSU6306193400 від 19.07.2021 (із зазначенням XI YA IMPORT & EXPORT LIMITED як відправника товару), який також був поданий разом з митною декларацією при митному оформленні.

Однак, апеляційний суд погоджується, що ці виявлені документи не стосуються ввезення товарів саме на адресу ТОВ ГРАВІТІ ЛЮКС , з таких підстав.

Коносамент COSU6306193400 від 19.07.2021 є ордерним (зазначення, що коносамент видано наказу відправника , або найменування одержувача з зазначенням, що коносамент видано наказу одержувача - стаття 138 Кодексу торговельного мореплавства України), а ТОВ ЛАМАН ШИПІНГ було зазначено як особу, яку можливо повідомити при надходженні вантажу до порту призначення.

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАМАН ШИПІНГ не є ані покупцем, ані продавцем, ані одержувачем товарів, які мають відношення до вантажу (купівлі/продажу, відчуження), а є лише особою, до якою можна звернутися при перевезенні вантажів в портах України.

Зазначене не заперечується митницею та підтверджується матеріалами справи (коносаментом і листом ТОВ ЛАМАН ШИПІНГ від 21.09.2021 № 7512/20).

Крім цього, інвойси, дані в яких щодо продавців, покупців (одержувачів), номерів і дат є різними.

Обґрунтовуючи свою позицію, митниця посилається на: Інвойс № JA20210704 від 04.07.2021 Продавець: XI YA IMPORT & EXPORT LIMITED Покупець (отримувач): LAMAN SHIPPING LTD , тоді як було подано разом за митною декларацією Інвойси №№ MG14/07-21XM та MG14/07-21XM/1 від 14.07.2021 та 30.08.2021 Продавець: MASTERFONE GROUP LIMITED Покупець (отримувач): ТОВ ГРАВІТІ ЛЮКС .

Отже, митний орган безпідставно пов`язує різних суб`єктів господарювання: відправника експрес-відправлення документального характеру компанію WENLING FOREIGN TRADING CO LTD (Китай) і одержувача цього відправлення P KUMAR (65000, м. Одеса, вул. Дальницька, 33А), з зовнішньоекономічною діяльністю ТОВ ГРАВІТІ ЛЮКС і ТОВ ЛАМАН ШИПІНГ , порівнюючи вартісні значення документів, не пов`язаних між собою.

Згідно з листом ТОВ ЛАМАН ШИПІНГ від 21.09.2021 вих.№7512/20, воно не пов`язане договірними відносинами з: WENLING FOREIGN TRADING CO LTD (Китай), P KUMAR та ГРАВІТІ ЛЮКС , вказані компанії/особи товариству невідомі.

Судом встановлено, що ЛАМАН ШИПІНГ не замовляло товари та не очікувало ніяких документів від компанії XI YA IMPORT & EXPORT LIMITED . Походження інвойсу №JA20210704 від 04.07.2021 на товари вироби столові і кухонні , вагою брутто 15420 кг на адресу ТОВ ЛАМАН ШИПІНГ суду невідоме.

Матеріали справи про порушення митних правил не містять документальних роз`яснень, яким чином компанія WENLING FOREIGN TRADING CO LTD та P KUMAR пов`язана з імпортом товару в адресу ТОВ ГРАВІТІ ЛЮКС .

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил від 03.06.2005 року №8, документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.

При цьому, митний орган не пояснив чому документи (зокрема, інвойс № JA20210704 від 04.07.2021), які були в міжнародному експрес-відправленні документального характеру, що переміщувалось за домашнім транспортним документом № 211398080 з Китаю, мають перевагу над документами, поданими під час митного оформлення за МД типу ІМ40ДЕ від 30.08.2021 №UA500020/2021/209169 шляхом електронного декларування.

В матеріалах справи відсутні докази (експертний висновок, офіційна відповідь митних органів, контрагента тощо), які б свідчили про неправдивість відомостей, зазначених у поданих до митного контролю та оформлення разом з МД типу ІМ40ДЕ від 30.08.2021 №UA500020/2021/209169 документах.

Достовірність заявлених даних та вартості товару підтверджується крім іншого експортною декларацією №310120210517384627.

Отже, висновок посадової особи митниці, щодо неправдивості заявлених декларантом ТОВ ГРАВІТІ ЛЮКС відомостей, необхідних для визначення митної вартості товарів, є безпідставним, не ґрунтується на жодному належному доказі, а тому викладені в протоколі про порушення митних правил №2821/10000/21 факти не відповідають дійсним обставинам переміщення товарів через митний кордон України та декларування.

Суд першої інстанції звернув увагу на те, що в даному випадку декларантом - ТОВ ГРАВІТІ ЛЮКС , в особі ОСОБА_1 , виконано усі передбачені чинним законодавством вимоги щодо подачі митної декларації та здійснення митного оформлення товарів, в установленому порядку.

Товари, що переміщуються через митний кордон України декларуються митному органу, який здійснює митне оформлення цих товарів (ч.1 статті 262 МК України).

Згідно з п.1 частини 1 статті 266 МК України, до обов`язків декларанта, в тому числі, входить декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленому Митним кодексом України.

Відповідно до ч. 6 статті 257 МК України порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зокрема, вказані питання врегульовані Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства Фінансів України від 30.05.2012 № 631, та Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651.

Згідно з ч. 3 ст. 335 МК України, Порядку 631 та Порядку 651 - для здійснення митного оформлення товарів декларант подає до підрозділу митного оформлення митну декларацію, рахунок або інший документ, який визначає вартість товару (інвойс), а у разі поміщення товарів у митний режим імпорту в графі 31 митної декларації зазначаються відомості про найменування та кількість товару згідно з рахунком або іншим документом, що визначає вартість товару, тобто згідно з інвойсом.

Таким чином, від декларанта, як учасника правовідносин, пов`язаних з митним оформленням та декларуванням товарів, вимагається діяти виключно з додержанням встановленого Митним кодексом та іншими нормативними актами порядку, а саме - заявляти відомості щодо найменування товарів, їх кількості та ін. згідно з рахунком (інвойсом) або іншим документом, що визначає вартість товару.

Вказані вимоги та норми свідчать про те, що декларант не має законних підстав для зазначення вартості у графі 42 митної декларації на свій розсуд, відмінної від товаросупровідних документів, на підставі яких здійснено пропуск товару на митну територію України, тобто діяв в межах повноважень та обов`язків, визначених чинним законодавством, яке регулює порядок декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Пунктами 1.1., 1.3., 5.1. контракту від 05.07.2021 №GRV-00507, укладеного ТОВ ГРАВІТІ ЛЮКС та китайською компанією MASTERFONE GROUP LIMITED передбачено, що ПРОДАВЕЦЬ зобов`язаний поставити, а ПОКУПЕЦЬ зобов`язаний прийняти та оплатити товари у кількості, асортименті та за ціною згідно інвойсу.

При заповненні митної декларації типу ІМ40ДЕ від 30.08.2021 №UA500020/2021/209169 декларант відображав відомості із товаросупровідних та комерційних документів (інвойси №№ MG14/07-21XM та MG14/07-21XM/1 від 14.07.2021 та 30.08.2021, пакувальний лист до інвойсу), складених та наданих компанією контрагентом MASTERFONE GROUP LIMITED .

Тобто, декларантом ТОВ ГРАВІТІ ЛЮКС , в особі ОСОБА_1 , були виконані вимоги Митного кодексу України, Порядку 631 та Порядку 651, під час внесення відомостей до митної декларації щодо вартісних характеристик товару, а саме заявлено реальну вартість його закупки 52374,67 доларів США.

Згідно з позицією, викладеною посадовою особою митниці в протоколі про порушення митних правил № 2821/50000/21, достатньою підставою вважати, що ОСОБА_1 вчинено адміністративне правопорушення, є факт його перебування керівником ТОВ ГРАВІТІ ЛЮКС , оскільки в цьому випадку він відповідає за фінансово-господарську діяльність підприємства і зобов`язаний забезпечити надання до митного контролю і оформлення документи з достовірною та правдивою інформацією .

При цьому висновок, що перебування на посаді директора підприємства автоматично створює відповідальність за порушення митних правил (саме за активні протиправні винні дії) здійснено митницею з посиланням на норми п.3 та п.5 ст.65 Господарського кодексу України та п.43 ч.1 ст.4 МК України, які стосуються тільки загальних положень керівництва підприємством.

Порушення митних правил за ч.1 статті 483 МК України передбачає вчинення конкретною фізичною особою перелічених активних дій, спрямованих на приховування від митного контролю й не вимагає до суб`єкта цього правопорушення спеціальних вимог перебування на посаді керівника. До відповідальності притягується не суб`єкт господарювання в особі керівника, а особа, яка своїми діями вчинила передбачені протиправні дії.

Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 У справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 141 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1,3, частина друга статті 19 Основного Закону України).

Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

У пункті 4.1 вищевказаного Рішення, Конституційний Суд України визначив, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Тому, визначення в якості суб`єкта відповідальності ОСОБА_1 тільки у зв`язку з тим, що він є директором ТОВ ГРАВІТІ ЛЮКС , для документування адміністративного правопорушення, юридична відповідальність за яке носить виключно індивідуальний характер, є безпідставним, оскільки отримання статусу директора не передбачає автоматичної обов`язкової відповідальності за порушення, допущені в сфері митної справи при здійсненні митних формальностей щодо товарів, які належать цьому суб`єкту господарювання.

У разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян (ч. 4 ст. 3 МК України).

З аналізу вищевказаних правових норм статей 458 та 487 МК України, а також статей 2, 9, 11 КУпАП підставою для визнання особи винною в порушенні митних правил, як різновиду адміністративного правопорушення, є встановлення у вчиненому нею діянні всіх ознак складу такого правопорушення, в тому числі ознак суб`єктивної та об`єктивної сторони складу правопорушення.

Усі вказані елементи складу адміністративного правопорушення є неподільним цілим. Наявність цих елементів обов`язкова для кваліфікації конкретного діяння, як адміністративного проступку. Якщо, хоча б один з них відсутній, або не відповідає вимогам, що передбачені відповідною статтею глави 68 МК України, вказане діяння не є порушенням митних правил.

Митним органом не доведено також суб`єктивну сторону адміністративного правопорушення, а саме прямий умисел ОСОБА_1 , який виразився в поданні останнім митним органам документів, отриманих незаконним шляхом або таких, що містять неправдиві дані. Навпаки, ним дотримано вимоги митного законодавства щодо належного декларування товарів, надано отримані від контрагента ( MASTERFONE GROUP LIMITED ) достовірні та легітимні документи, які визначають походження і вартість переміщуваних товарів, що в тому числі підтверджується поданими до суду доказами (лист ТОВ ЛАМАН ШИПІНГ від 21.09.2021 вих.№7512/20, експортна декларація № 310120210517384627) тому в його діях взагалі відсутній намір, а тим паче, прямий умисел на подання митному органу документів, отриманих незаконним шляхом або таких, що містять неправдиві дані.

Крім того, в наявних у справі про порушення митних правил матеріалах не відображено обставин, які характеризують інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення - місця, способу та інших особливостей його вчинення.

Таким чином, митним органом не надано жодних належних та допустимих доказів, які б містили фактичні дані, на основі яких, у визначеному законом порядку, можливо було б стверджувати про подання митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України.

Україна 17 липня 1997 року ратифікувала Європейську Конвенцію Про захист прав і основоположних свобод , а також Протоколи 1,2,4,7,11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (VastbergataxiAktiebolagandVulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що "…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень".

Аналогічну правову позицію визначив Постановою від 31.01.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 760/10803/15-а (адміністративне провадження № К/9901/19074/18): один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі Тейксейра де Кастор проти Португалії від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Відповідно до принципу поза розумним сумнівом , зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі Кобець проти України від 14.02.2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Верховний Суд в постанові від 27.11.2018р. у справі №914/2505/17 згадує, що принцип оцінки доказів поза розумним сумнівом полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу правопорушення, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Доведення поза розумним сумнівом відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні адміністративної та кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).

Згідно зі ст. 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним,- відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Відповідно до ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Докази, на яких ґрунтується рішення мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню, інших обставин, які мають значення для провадження.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у встановленому порядку. Порушення цих вимог призводить до недопустимості доказів.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому, згідно зі ст. 489 МК України та ст. 280 КУпАП, при розгляді справи підлягають з`ясуванню такі обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують її відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 10 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів про вчинення ОСОБА_1 порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України.

Недопустимим є заведення справи про порушення митних правил на підставі припущень або відомостей про правопорушення, достовірність яких викликає сумніви.

Відповідно до вимог ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

З огляду на відсутність достовірних і достатніх відомостей про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та враховуючи вимоги закону, що сумніви мають трактуватись на користь притягуваного до відповідальності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що провадження в справі підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують законність постанови судді Солом`янського районного суду м. Києва від 10 грудня 2021 року про закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 , а тому підстави для зміни чи скасування цієї постанови відсутні.

Керуючись положеннями статті 294 КУпАП та ст. 458, 483 Митного кодексу України, Київський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 10 грудня 2021 року щодо громадянина України ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду М.В. Мережко