Постанова

від 16.02.2022 по справі 473/4297/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2022 р.м.ОдесаСправа № 473/4297/21 Головуючий в 1 інстанції: Старжинська О.Є.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Кравця О.О.,

- Зуєвої Л.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 грудня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, в якому позивач просив суд визнати скасувати постанову Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 08.11.2021 року №641-ДК/0297По/08/01/-21 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн. на громадянина ОСОБА_1 і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства, в акті обстеження земельної ділянки, в приписі про самовільне зайняття земельної ділянки з кадастровим номером 4822084200:05:000:0849 ТОВ СГВП Вознесенське не ґрунтується на доказах, сусідні ділянки з кадастровим номерами 4822084200:05:000:0182, 4822084200:05:000:0183 та 4822084200:05:000:0184, що перебувають в єдиному масиві з земельною ділянкою з кадастровим номером 4822084200:05:000:0849 належать фізичним особам, які передали їх в оренду ТОВ СГВП Болгарка , а тому ТОВ СГВП Вознесенське не має жодного відношення до вказаних земельних ділянок: не орендує та не використовує єдиним масивом. Посилаючись на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 грудня 2021 року в задоволенні позовних вимог за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного Управління Держгеокадастру у Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, тому апелянт просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що особу, яка самовільно зайняла земельну ділянку з кадастровим номером 4822084200:05:000:0849 матеріалами адміністративної справи не встановлено, а висновки щодо самовільного зайняття земельної ділянки з кадастровим номером 4822084200:05:000:0849 ТОВ СГВП ВОЗНЕСЕНСЬКЕ не підкріплені жодними доказами, при цьому самовільне зайняття земельної ділянки може бути вчинено будь-якою юридичною або фізичною особою, незалежно від наявності правовідносин оренди чи власності.

Апелянт вказує, що у матеріалах адміністративної справи відсутні посилання на порушення земельного законодавства юридичною особою ТОВ СГВП Болгарка та документи на підтвердження вчинення правопорушення ТОВ СГВП Болгарка . На думку апелянта, висновки суду, що він є суб`єктом правопорушення передбаченого ст.53-1 КУпАП не відповідають обставинам справи. Враховуючи викладене, апелянт вважає, що суд визнав встановленими не доведені обставини справи (щодо факту самовільного зайняття земельної ділянки ТОВ СГВП Болгарка через використання її разом з сусідніми земельними ділянками єдиним масивом), а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи (зокрема щодо того, що апелянт, як керівник підприємства ТОВ СГВП Болгарка є суб`єктом правопорушення передбаченого ст. 53-1 КУпАП).

Представник відповідача надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відносно позивача посадовою особою відповідача - державним інспектором - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель №2 управління з контролю за використанням та охороною земель Алдошиною Г.В. - на підставі, в межах повноважень, передбачених ст.ст. 4, 9, 10 ЗУ Про державний контроль за використанням та охороною земель та у спосіб, що передбачений КУпАП складений 02.11.2021 року протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53-1 КУпАП - самовільне зайняття земельної ділянки, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 4822084200:05:000:0849 із земель комунальної власності із земель запасу розташована на території Таборівської сільської ради Бузької ОТГ Вознесенського району, яка знаходиться в середині масиву до якого входять земельні ділянки з кадастровими номерами 4822084200:05:000:0182, 4822084200:05:000:0183 та 4822084200:05:000:0184, що перебувають з нею в єдиному масиві, та перебувають в оренді та використовуються єдиним масивом ТОВ СГВП Вознесенське , яке самовільно зайняло цю земельну ділянку.

Вказаний протокол позивачем було отримано 06.11.2021 року поштовим зв`язком.

Згідно зазначеного протоколу цією ж посадовою особою відповідача на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений КУпАП винесена 08.11.2021 року постанова, якою до позивача застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

Не погоджуючись із правомірністю оскаржуваної постанови від 08.11.2021 року №641-ДК/0297По/08/01/-21 7, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова є обґрунтованою та законною, оскільки доказом вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП є акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №641-ДК/769/АП/09/01/-21, акт обстеження земельної ділянко від 2.11.2021 року з план-схемою земельної ділянки, припис про усунення порушень земельного законодавства. При цьому, за висновками суду першої інстанції, ОСОБА_1 , займаючи керівні посади в двох юридичних особах - ТОВ СГВП Вознесенське та ТОВ СГВП Болгарка при встановленні самовільного зайняття земельної ділянки з кадастровим номером 4822084200:05:000:0849, що знаходиться у загальному масиві з іншими земельними ділянками, що перебувають в оренді ТОВ СГВП Болгарка , є суб`єктом правопорушення передбаченого ст. 53-1 КУпАП.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель передбачено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

За змістом частини другої статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом "б" частини першої статті 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Положеннями ст.. 242-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 52-56 та 188-56 цього Кодексу. Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право Головний державний інспектор України з контролю за використанням та охороною земель та його заступники, головні державні інспектори з контролю за використанням та охороною земель Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їхні заступники, старші державні інспектори з контролю за використанням та охороною земель та державні інспектори з контролю за використанням та охороною земель відповідних територій.

Приписами статті 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, з аналізу наведених вище приписів законодавства випливає, що обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.

Водночас, судом встановлено, що жодних правовстановлюючих документів на земельну ділянку з кадастровим номером 4822084200:05:000:0849 до суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки з кадастровим номером 4822084200:05:000:0849, яка згідно даних публічної кадастрової карти України за посиланням https://map.land.gov.ua розташована на території Таборівської сільської ради Бузької ОТГ Вознесенського району, перебуває у комунальній власності та у оренду не передавалась.

Водночас, під час перевірки було встановлено, що із земель запасу розташована на території Таборівської сільської ради Бузької ОТГ Вознесенського району, яка знаходиться в середині масиву до якого входять земельні ділянки з кадастровими номерами 4822084200:05:000:0182, 4822084200:05:000:0183 та 4822084200:05:000:0184, що перебувають з нею в єдиному масиві. Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що вищезазначені земельні ділянки рівномірно засіяні однією зерновою культурою. Доказами вказаних обставин є Акт обстеження земельної ділянки (а.с. 16-17), план-схема земельної ділянки (а.с. 15), матеріали проведеної під час перевірки фотофіксації (а.с. 45-46).

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що гарантованому у ч.2 ст. 77 КАС України обов`язку доказування суб`єктом владних повноважень правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності кореспондують вимоги ч.1 ст. 77 КАС України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Водночас, апелянтом жодним чином не спростовано факту самовільного зайняття земельної ділянки з кадастровим номером 4822084200:05:000:0849, натомість відповідачем надано відповідні докази, які підтверджують наявність вини посадової особи відповідного підприємства поза розумним сумнівом.

З огляду на встановлені обставини справи, вина ОСОБА_1 , як уповноваженої посадової особи господарського товариства, у володінні та користуванні якого на підставі договору оренди перебувають земельні ділянки з кадастровими номерами 4822084200:05:000:0182, 4822084200:05:000:0183 та 4822084200:05:000:0184, які використовуються в єдиному масиві із земельною ділянкою з кадастровим номером 4822084200:05:000:0849, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Водночас, колегія суддів зазначає, що як у спірній постанові, так і в матеріалах перевірки вказано, що суміжні земельні ділянки з кадастровими номерами 4822084200:05:000:0182, 4822084200:05:000:0183 та 4822084200:05:000:0184 перебувають в оренді та використовуються єдиним масивом ТОВ СГВП Вознесенське (код ЄДОПОУ 41489779), директором якого є ОСОБА_1 .

Під час судового розгляду встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4822084200:05:000:0182, 4822084200:05:000:0183 та 4822084200:05:000:0184 перебувають в оренді у ТОВ СГВП Болгарка (код ЄДРПОУ 34851838) (а.с. 23-28). Водночас, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на момент проведення перевірки, а також на даний час керівником ТОВ СГВП Болгарка також є ОСОБА_1 .

Фактично, під час складення матеріалів перевірки додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель посадовою особою позивача була допущена помилка щодо назви підприємства, яке на праві оренди володіє суміжними земельними ділянками, які використовуються єдиним масивом.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція, зокрема викладена у постанові від 22 травня 2020 року (справа № 825/2328/16), згідно якої порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

При цьому, колегія суддів враховує правову позицію, викладену, зокрема, у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 809/1031/16, у постанові 04 листопада 2021 року у справі № 806/2592/17у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 210/5129/17, відповідно до якої якщо заявлені позивачем (суб`єктом приватного права) в обґрунтування позову та підтверджені під час розгляду адміністративної справи недоліки у документах, пов`язаних з проведенням перевірки, носять формальний характер та не спростовують виявлених під час перевірки порушень, вони не можуть слугувати самостійною підставою для скасування результатів перевірки в цілому. При цьому суди мають детально дослідити питання дотримання суб`єктом владних повноважень встановленого порядку проведення перевірки, причин допущених цим суб`єктом порушень (якщо такі мали місце) та надати правову оцінку виявленим правопорушенням з боку суб`єкта, що перевірявся.

Таким чином, оскільки земельні ділянки в єдиному масиві перебували в оренді у ТОВ СГВП Болгарка , яке фактично самовільно зайняло земельну ділянку з кадастровим номером 4822084200:05:000:0849, виконавчим директором та керівником якого є також ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що вказані недоліки жодним чином не спростовують виявлених під час перевірки порушень та не можуть слугувати самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності в цілому.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 286, 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 грудня 2021 року - залишити без задоволення.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 грудня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О. О. Кравець

Суддя: Л.Є. Зуєва