Постанова

від 16.02.2022 по справі 826/12011/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12011/18 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

за участю секретаря Ковтун К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВО Спутнік-Крим до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю НВО Спутнік-Крим звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 квітня 2018 року №0018131404, №0018141404.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2019 року адміністративний позов ТОВ НВО Спутнік Крим задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 11 квітня 2018 року №0018141404 в частині донарахування податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 58209 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14552,25 грн. В задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ НВО Спутнік Крим задоволено, апеляційну скаргу ГУ ДФС залишено без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2019 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийнято нове, яким задоволено позовні вимоги частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11 квітня 2018 року №0018131404, №0018141404. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 22.12.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 скасовано; справу № 826/12011/18 в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.04.2018: № 0018141404 - в частині донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 58 209,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14 552,25 грн., №0018131404 - в частині зменшення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за травень 2016 року на суму 1 057,00 грн., направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва на новий розгляд; в іншій частині позовних вимог прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

За результатом повторного розгляду справи Окружним адміністративним судом м.Києва прийнято рішення від 27 жовтня 2021 року, яким позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 11.04.2018 № 0018141404 - в частині донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 58 209,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14 552,25 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 11.04.2018№0018131404 - в частині зменшення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за травень 2016 року на 1 057,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема апелянт зазначає, що судом першої інстанції при розгляді справи, залишено поза увагою наступні обставини:

-операції ТОВ Іствуд груп та ТОВ Грінвіч форм неможливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, а також основних засобів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарсько- економічної діяльності;

- згідно аналізу ЄРПН не встановлено декларування ТОВ Іствуд груп та ТОВ Грінвіч форм будь-яких витрат на оренду приміщення, водо-, тепло-, постачання зв`язок, придбання канцелярських засобів, що могло б свідчити про здійснення господарської діяльності;

- наявна інформація, що підтверджує нереальність фінансово-господарської діяльності згідно Єдиного реєстру судових рішень;

- по ТОВ Іствуд груп внесено картку суб`єкта фіктивного підприємства з ознакою фіктивності- зареєстровано (перереєстровано,) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим). Померлим. Безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансового-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

-неможливість перевезення ТМЦ власними та залученими силами ТОВ Іствуд груп ;

-непідтвердження поставки ТМУ по ланцюгу постачання (згідно даних єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що аргументи апелянта є надуманними, такими що побудовані не на матеріалах справи. На думку позивача апелянт не навів ніяких доказів правомірності свого податкового повідомлення-рішення. Позивач зазначив, що рішення суду є законним та обгрунтованим, оскільки грунтується на засадах верховенства права, ухвалено відповідно до норм матеріального права при дотриманні процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ НВО Спутнік-Крим з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин, зокрема з ТОВ Іствуд Груп (код 39857923) за травень 2016 року та ТОВ Грінвіч форм (код 40616525) за лютий, березень 2017 року.

Результати перевірки оформлені Актом №258/26-15-14-04-05/39039742 від 19.03.2018, в якому зафіксовано порушення ТОВ НВО Спутнік-Крим :

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.04.2018:

- №0018131404, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 26344 грн.;

- №0018141404, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 362690,00 грн., з яких 290152,00 грн. нараховано за податковим зобов`язанням та 72538,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Враховуючи межі предмета доказування, що визначені Верховним Судом, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до положень статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п. 44.1 ст. 44 ПК України ).

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст. 44 ПК України ).

Згідно п 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Аналіз наведених норм податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Колегія суддів зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власності господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Крім того, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції.

Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України .

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало невизнання останнім реальності господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ Іствуд груп та ТОВ Грінвіч форм .

Так, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Грінвіч форм було укладено договір підряду на виконання робіт від 01.02.2017 №566/7-2, відповідно до умов якого в порядку і на умовах, визначених договором, виконавець бере на себе зобов`язання відповідно до договірної ціни, виконати та здати замовнику роботи по установленню обладнання та устаткування, за адресою: м. Київ, вул. Обухівська, 135-а, Святошинський район (Будівництво будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями та об`єктами соціально-побутового призначення).

Також між суб`єктами господарювання було укладено договір підряду на виконання робіт від 27.02.2017 №566/7-3, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання виконати роботи, зазначені в цьому договорі, монтажні роботи електричних мереж на об`єкті замовника: Будівництво будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями та об`єктами соціально-побутового призначення за адресю: м. Київ, вул. Обухівська, 135-А.

Фактичне виконання укладених договорів підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме: додатками (договірна ціна) до договорів, актами передачі матеріалів по договорам, локальними кошторисами, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, актами приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними (а.с.267-319 том 6; а.с.1-14 том 7).

Судом встановлено, що суми податку на додану вартість за податковими накладними включено ТОВ НВО Ступник-Крим до податкового кредиту в сумі 24058 грн., в тому числі за лютий 2017 року в сумі 10000 грн., за березень 2017 року в сумі 14058 грн.

Як свідчать матеріали справи отримані від ТОВ Грінвіч форм послуги в подальшому позивачем (як субпідрядником) були передані на користь ТОВ Укрбуд Інвест в рамках договору №566/7, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт.

Колегія суддів зазначає, що всі вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

У свою чергу, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його контрагента, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

Суд першої інстанції об`єктивно визнав необґрунтованим посилання контролюючого органу на відсутність у зазначеного контрагента трудових та інших ресурсів для виконання спірних робіт з огляду на наявність у ТОВ Грінвіч форм ліцензії на виконання будівельних робіт №41-Л від 08.11.2016.

Колегія суддів зазначає, що наявність певної податкової інформації на яку посилається податковий орган, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

В контексті викладеного колегія суддів також зазначає, що твердження відповідача про те, що контрагент позивача не мав необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності є необгрунтованими, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення перевірок контрагентів позивача та дослідження первинних документів.

Враховуючи те, що ПН від 28.02.2017 №21 на суму ПДВ 10 000 грн. і ПН від 31.03.2017 №90 на суму ПДВ 14058 грн. зареєстровані ТОВ Грінвіч форм в ЄРПН, суд першої інстанції вірно зазначив про помилковість і необґрунтованість доводів контролюючого органу з приводу відсутності у позивача права на податковий кредит в таких сумах за вказані періоди.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Іствуд груп слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі видаткових накладних від 19.05.2016 №19/053 і від 25.05.2016 №25/053 ТОВ Іствуд Груп в особі директора Собко А.В. було здійснено поставку на користь позивача вогнегасного складу Фенікс СТС , що використовується для сталевих конструкцій в кількості 2200 кг (а.с.82, 83 том 5).

У бухгалтерському обліку позивача вказана операція відображена в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631.

Перевезення вказаного товару було організовано на замовлення позивача автомобілем Рено-Трафік ДНЗ НОМЕР_1 , що оформлено ТТН від 25.05.2016 №25/053-А (а.с.84 том 1).

Податковий облік зазначеної господарської операції відображено постачальником в ПН №69 від 25.05.2016, яка зареєстрована в ЄРПН (а.с.85 том 1).

Також на підставі видаткових накладних ТОВ Іствуд груп на користь позивача було поставлено саморізи, дюбеля, кабель, коробки монтажні, тощо, що підтверджується ВН №26/055 від 26.05.2016, ТТН від 26.05.2016 №26/055, ПН №86 від 26.05.2016; ВН №25/054 від 25.05.2016, ТТН №25/053-А від 25.05.2016, ПН №85 від 25.05.2016 (а.с.89-101 том 5).

Всі видаткові накладні зі сторони постачальника підписані директором Собко А.В.

Колегія суддів зазначає, що всі вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки вказана господарська операція не вимагає значної кількості висококваліфікованого персоналу, доводи відповідача про відсутність у ТОВ Іствуд-Груп необхідних людських і технічних ресурсів є необгрунтованими.

Використання позивачем придбаного вогнегасного складу в рамках власної господарської діяльності підтверджується договором на виконання вогнегасних робіт та актом виконаних робіт між позивачем і ТОВ Біосан , згідно умов яких позивач зобов`язався виконати роботи по вогнегасній обробці металевих конструкцій на об`єкті, що вказаний в договорі.

На виконання вказівки Верховного Суду, для всебічного і повного з`ясування всіх фактичні обставини справи судом першої інстанції було викликано у якості свідка директора ТОВ Іствуд-Груп ОСОБА_1 .

Вказана особа у судовому засіданні підтвердила, що дійсно була директором і засновником ТОВ Іствуд-Груп . Інформація про відкриття стосовно неї будь-яких кримінальних проваджень у ОСОБА_1 відсутня. Пояснила, що на час її керівництва ТОВ Іствуд-Груп компанія займалась будівельними матеріалами та іншими товарами, пов`язаними із будівельною тематикою. Стосовно наявного у контролюючого органу протоколу допиту свідка ОСОБА_1 , щодо непричетності до діяльності Товариства, остання пояснила, що надруковані невідомою особою пояснення були підписані нею під впливом погроз працівників правоохоронного органу. За результатами огляду наявних в матеріалах справи досліджених вище видаткових накладних, свідок зазначила, що підпис від її імені схожий візуально на її особистий підпис.

Колегія суддів зазначає, що покази свідка та наявні у матеріалах справи докази у повній мірі підтверджують фактичність здійснених між позивачем і ТОВ Іствуд-Груп господарських операцій та водночас спростовують доводи контролюючого органу про не правомірність сформованого позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним контрагентом за травень 2016 року в сумі 34151,00 грн і від`ємного значення в сумі 1057 грн за травень 2016 року.

У зв`язку з викладеним колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем підтверджено факт реальності господарських операцій з контрагентами у спірний період, а наявні в матеріалах справи документи містять достатні дані про їх зміст, характер та учасників, тобто підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 11.04.2018 № 0018141404 - в частині донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 58 209,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14 552,25 грн., №0018131404 - в частині зменшення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за травень 2016 року на 1 057,00 грн. є протиправними та правомірно скасовані судом першої інстанції.

Враховуючи наведене у сукупності колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 16.02.2022.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю. Коротких